Проблеми здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні

3. Проблеми здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні

Державна система моніторингу довкілля є складною системою, яка створена на базі існуючих підсистем та мереж відомчого підпорядкування. Відомства - суб'єкти ДСМД створювали свої системи без врахування вимог до єдиної системи. Тому просте поєднання таких систем не може утворити ефективної загальнодержавної системи, що функціонує за єдиними принципами та відповідає загальним вимогам, як до якості (точності, вірогідності й оперативності), так і за регламентом обміну даними [9]. Забезпечення функціонування існуючих фрагментів ДСМД, як єдиної системи, є складною організаційною та науково технічною проблемою, на розв’язання якої було створено Концепцію Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 992-р.

За цією концепцією неоптимальне функціонування системи моніторингу на сьогодні зумовлюється низьким рівнем уніфікації нормативно-методичної бази, технічного забезпечення та взаємодії її суб'єктів, а також недостатнім обсягом фінансування робіт [4].

Основними недоліками, що зумовлюють низьку ефективність функціонування системи моніторингу, є:

·  відсутність єдиної мережі спостережень;

·  застаріле технічне і методичне забезпечення спостережень;

·  відсутність сучасного технічного оснащення центрів системи

моніторингу в більшості регіонів;

·  неузгодженість окремих елементів інформаційних технологій, що

використовуються суб'єктами системи моніторингу;

·  неповна відповідність нормативно-технічного та нормативно-правового забезпечення системи моніторингу сучасним вимогам [4].

Серед комплексу заходів, які визначають умови функціонування цієї системи, найголовнішим є технічне забезпечення, загальні принципи якого знайшли відображення в теорії складних систем і потребують подальшого розвитку.

Сучасна ДСМД потребує застосування комплексного підходу, обґрунтування шляхів переходу на сучасні інформаційні технології, нові аналітичні засоби вимірювання та системи оперативного зв’язку [13]. Впровадження такої стратегії сприятиме підвищенню рівня достовірності моніторингових даних, оперативності їх отримання та обробки, обґрунтованості заходів реагування при вирішенні задач екологічної безпеки в Україні.

Аналіз літератури, дозволив виявити інші недоліки технічного забезпечення ДСМД: відсутня єдина стратегія до комплексного розвитку системи; недосконалі принципи централізованого управління; не розвинені методи системного підходу до технічної експлуатації систем, в тому числі з питань оптимального підбору ЗВТ; значна розмаїтість елементної бази; недостатнього рівня стандартизації та уніфікації ЗВТ; відсутності єдиного підходу до метрологічного і методичного забезпечення; відсутні системи автоматизованого збору, аналізу і обробки інформації зі стану технічного забезпечення [11].

На підставі аналізу сучасного стану проблеми, а також вимог, які пред'являються до функціонування ДСМД, можна визначені наступні напрямки досліджень з вдосконалення її технічного забезпечення:

·  розробка типової структури технічного забезпечення;

·  визначення змісту видів технічного забезпечення, особливостей їхньої реалізації з урахуванням наявного стану ДСМД;

·  визначення принципів і розробка оптимальної системи управління технічним забезпеченням;

·  розробка баз даних щодо складу і стану існуючих мереж спостереження системи моніторингу навколишнього природного середовища;

·  проведення аналізу технічного оснащення ДСМД і в першу чергу ЗВТ;

·  оптимізація комплексів ЗВТ, що реалізують програми спостережень [10].

На підставі визначених завдань технічного забезпечення ДСМД, можна виділити наступні види технічного забезпечення: інженерно-технічне забезпечення експлуатації ЗВТ і устаткування; забезпечення засобами обчислювальної техніки, зв'язку та автоматизованих систем управління (АСУ); програмно-алгоритмічне забезпечення; методичне забезпечення; метрологічне забезпечення; нормативно-правове забезпечення [9].

Всі функціональні підрозділи структури, що забезпечують реалізацію технічного забезпечення ДСМД, можна умовно розділити на дві частини: перша – що реалізує загальносистемні завдання; друга – реалізує відомчі завдання [13].

Одним з основних завдань ДСМД є одержання найбільш достовірної і порівняльної інформації, у зв’язку з цим оснащеність аналітичних лабораторій однотипними і сучасними комплексами вимірювальних засобів з великою продуктивністю та мінімальними експлуатаційними витратами є найважливішим завданням технічного забезпечення.

Згідно з Концепцією, виконання програми сприятиме сприятиме:

·  належному забезпеченню органів державної влади та органів

місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій

обґрунтованою, об'єктивною і достовірною інформацією про стан

навколишнього природного середовища;

·  поліпшенню управління у сфері охорони навколишнього

природного середовища та забезпеченню раціонального

природокористування;

·  оптимізації фінансових витрат на забезпечення функціонування

системи моніторингу за рахунок підвищення ефективності

використання наявних можливостей;

·  оперативному реагуванню місцевих органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування на виникнення або загрозу

виникнення надзвичайних ситуацій та належному контролю за їх

розвитком і ліквідацією наслідків;

·  поліпшенню координації дій суб'єктів системи моніторингу під

час планування, організації та проведення спостережень і спільних

заходів [4].

Висновки

В ході проведеного дослідження встановлено, що державний моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) – інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу змін у стані навколишнього середовища, створена з метою виділення антропогенної складових цих змін на тлі природних процесів і здійснюється в різних масштабах, у тому числі і в глобальному.

Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

За оцінкою науковців Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія) щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.

Провівши дослідження, я дійшла висновку, що Державна система моніторингу довкілля в Україні є недосконалою, що зумовлене, зокрема, низьким рівнем уніфікації нормативно-методичної бази, технічного забезпечення та взаємодії суб'єктів державної системи. Враховуючи те, що Державна система моніторингу довкілля ґрунтується на використанні існуючих організаційних структур суб'єктів моніторингу і функціонує на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного і метрологічного забезпечення, об'єднання складових частин та уніфікованих компонентів цієї системи, можна зрозуміти масштаб цієї проблеми.

Належне і ефективне функціонування Державної системи моніторингу довкілля має убезпечити Україну від таких втрат і скласти реальні передумови сталого розвитку України, забезпечивши основні компоненти її екологічної складової частини.

Список використаних джерел:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – ст. 546

Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р., № 391 // Офіційний вісник України, 1998. – № 12. – ст. 91 (в ред. від 25.05 2006)

Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р., № 992-р // Офіційний вісник України, 2005. – № 1. – ст. 101

Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - 2-е вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – с. 352

Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - К.: Право, 2005. – с. 380

 Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.

Ковда В.А., Керженцев А.С. Экологический мониторинг: концепция, принципы организации // Региональный экологический мониторинг. М., 1983. С. 8.

 Варламов Є.М. Система технічного забезпечення моніторингу навколишнього середовища: Автореф. дис... канд. техн. наук. – Х., 2005. – с. 20

 Варламов Е.Н. Решение задачи оптимизации комплекса измерительных средств для осуществления мониторинга и контроля окружающей природной среды // Коммунальное хозяйство городов. – К.: Техніка, 2004.- Вып. 55. – С. 73-80

 Варламов Е.Н., Колотуша С.С., Шматков С.І. Концептуальні засади розробки концепції та державної програми моніторингу навколишнього природного середовища України// Тр. I міжнар. наук.- практ. конф. "На шляху до сталого розвитку регіонів. Екологічні та соціально-економічні аспекти".- Полтава: НТУ, 2004.- С. 171-177

Краснова М.В. Екологічний контроль як попереджувально-охоронна функція управління в системі запобігання та ліквідації екологічної шкоди // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 11(73). – С. 44-55

Глива В.А., Левченко Л.О., Ярова М.В. Інноваційні методи забезпечення неперервного моніторингу параметрів довкілля – Проблеми науки (Міжгалузевий науково-практичний журнал) – 2008. – № 6. – С. 28-31