Позиція держави щодо потенційного членства України у ЄС

4. Позиція держави щодо потенційного членства України у ЄС

Вступ у ЄС держав, з якими Україна має традиційно гарні відносини, і одержання ними відповідних квот у керівних органах Союзу може сприяти просуванню українських інтересів у ЄС, дозволить використати напрацьовані механізми регіонального співробітництва для поглиблення контактів з Європейським Союзом.

За останні п’ять років Литва зробила серйозну заявку на те, аби поповнити коло стратегічних партнерів України. Продовжує вона це робити і сьогодні: дружнє плече Вільнюса було особливо відчутним, коли Президент, прем’єр та спікер подали заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО на Бухарестському саміті в Альянсі.

Насправді, історія налагодження партнерських і по-дружньому теплих відносин з Литвою розпочалась задовго до того, як євроатлантична інтеграція в Україні перестала бути пустим звуком. І навіть за кілька років до того, коли Валдас Адамкус приїжджав до Києва як міжнародний посередник врегульовувати політичну кризу під час президентської кампанії 2004-го. Хоча, звісно, немає жодного сумніву в тому, що саме Помаранчева революція і обрання Президентом України Віктора Ющенка стало новим поштовхом для того, аби Литва, поруч з Польщею, могла вважатись одним з найпослідовніших поборників українських інтересів у Європейському Союзі та НАТО. І той факт, що президент Литви Валдас Адамкус протягом 2004-2007 років одинадцять (!) разів відвідував Україну – слугує лише одним з багатьох красномовних підтверджень цьому.

Сьогодні, коли Литва продовжує всіляко підтримувати Україну в її євроатлантичних прагненнях, ми неймовірно пишаємось тим, що маємо безпосереднє відношення до становлення українсько-литовського стратегічного тандему. ще 2002 року була міжпарламентська група Україна-Литва. До речі, одним з її членів був також тодішній депутат і лідер опозиції Віктор Ющенко. Цей парламентський механізм дозволяв, опозиціонерам, вже тоді започаткувати дійсно приязні взаємини з нашими литовськими колегами – на той момент ще не членами НАТО і Європейського Союзу.

Форум також дозволив нам налагодити гарні особисті взаємини з окремими литовськими політиками, які потім посіли ключові пости у державі. Приміром, тодішній голова комітету Сейму Литви у закордонних справ Гядімінас Кіркілас згодом став міністром оборони, а потім і прем’єр-міністром Литовської Республіки, не перестаючи при цьому докладати чималих зусиль для реальної євроатлантичної інтеграції Києва. Пізніше, 2003 року, Форум переріс у Міжпарламентську Асамблею, яку я наразі і маю честь очолювати.

Процес вступу Литви до НАТО до ЄС відбувався на моїх очах. Я захоплено спостерігав, як стрімко Литва з пострадянської республіки, у якої, до речі, теж чи не найбільша протяжність кордону з Росією і Білоруссю, як і в України, перетворювалась на справжню європейську демократію. Спостерігав за темпами її економічного зростання, котрі до цього часу викликають подив навіть у багатьох старожилів Європейського Союзу. Я бачив, як змінювалась країна завдяки реформам, проведеним згідно з вимогами членства у Північноатлантичному альянсі, і дуже хотів, аби литовський досвід був максимально задіяний і в Україні. Саме тому, ще минулого року, коли перебував у Вільнюсі, я звернувся до керівництва Литовської Республіки з проханням допомогти в проведенні в Україні інформаційної кампанії, яка б донесла правдиву інформацію про вигоди вступу до НАТО.

Коли ж кілька днів тому міністр закордонних справ Литви Пятрас Вайтекунас повідомив про рішення Литви надіслати в Україну експертів, які б допомагали проводити таку інформаційну кампанію, то ми були неймовірно втішені таким повідомленням. Хто, як не литовці, можуть краще розповісти українцям, як змінилась їхня країна завдяки вступу до НАТО. І хто, як не наші литовські друзі, можуть, водночас, нагадати опонентам запрошення України до Плану дій щодо членства в НАТО, як погрожувала Росія вжити всіх заходів, аби не допустити Литву до НАТО, але після приєднання Вільнюса до Альянсу відносини між Литвою та Росією стали кращими, аніж були до того.

Однак, для того, щоб зрозуміти, наскільки інтегрована в НАТО Литва відірвалась від «нейтральної» України, достатньо звернутись до деяких конкретних цифр, які, навряд чи вимагають додаткових коментарів. Порівняльний аналіз внутрішніх комунітарних процесів, що супроводжували розширення в 60-90-і роки дає можливість стверджувати про взаємозалежний характер процесу розширення і поглиблення інтеграції. Просторове розширення стимулює прискорення та поглиблення європейської інтеграції, тоді як її перехід на більш високий рівень створює сприятливі умови для подальшого розширення. При цьому, в ході дослідження дисертант приходить висновку, що послідовне розширення географічних рамок ЄС закономірно супроводжується ускладненням механізму розширення у зв'язку з еволюцією інтеграційного співробітництва в напрямку поступового домінування принципів наднаціонального будівництва. У зв'язку з цим, можна виділити наступні радикальні кроки інтеграційних реформ, що супроводжували феномен розширення. Литва завжди виступала на підтримку членства України в ЄС і не збирається відмовлятися від такої політики й надалі.

Висновок

Вступ країн Балтії до ЄС, принаймні у короткостроковому періоді, мав переважно позитивні наслідки, що полягали у прискоренні економічного зростання, зменшенні рівня безробіття, інституційних реформах, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній, прискореному зростанні у ряді галузей сфери послуг, збільшенні чистих надходжень фінансування з боку інституцій ЄС, сприянні стабільності на фінансових ринках, прискоренні зростання довгострокових зобов’язань банків, зростанні прямих іноземних інвестицій. Одночасно негативні наслідки пов’язані з уповільненням зростання валових інвестицій, збільшенням інфляції, зменшенням частки споживчих товарів у експорті. Нейтральний або подвійний характер мають такі наслідки: різке зростання зовнішніх активів банків, прискорення зростання грошового агрегату М2, зміни у географічній і товарній структурі у зовнішній торгівлі, зростання прямих іноземних інвестицій закордон і збільшення частки ЄС у прямих іноземних інвестиціях у самі країни Балтії. Істотні зміни відбулися у балансі торгівлі товарами і послугами, але однозначні висновки щодо впливу вступу на нього важко зробити. Для України наслідки вступу країн Балтії до ЄС мали швидше негативний характер, оскільки вона понесла втрати у вигляді зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Подальший розвиток подій дозволить визначити реальні середньо- і довгострокові наслідки розширення ЄС.