Фразеологічна контамінація

5.  Фразеологічна контамінація.

Фразеологічною контамінацією дослідники називають схрещування в одному виразі двох чи кількох стійких сполук. Спостереження над процесом контамінації дозволяє стверджувати, що схрещення УВ здійснюється на основі семантичної близькості, за формальною схожістю, а також і без будь-якої близькості.

Семантика УВ, які беруть участь у процесі контамінації на основі спільних компонентів у складі одиниць, що взаємодіють, як правило, до уваги не береться. Авторів цікавить лише зовнішня оболонка УВ, формальне вираження їх значень, наприклад: заголовок «Ловися, рибко, у воді каламутній» («Голос України», 08.10.1996 р.) об’єднав в собі такі відомі вислови, як: «Ловися, рибко, велика й маленька» (з нар. казки) і «Тече вода, тече каламутна» (з укр.. нар. пісні).

Підсумовуючи все оглянуте вище, можна сказати, що трансформації УВ набувають дуже широкого розповсюдження в заголовках сучасних українських газет. Журналісти намагаються виділити УВ з потоку мовлення. У результаті трансформацій загальновживаного звороту відомий усім вираз перетворюється в особливий, несподіваний, такий, що концентрує увагу читача. Трансформація УВ - це пошуки нетрадиційних шляхів оновлення думки, закладеного у звороті образу, це свідчення невичерпності виражальних можливостей мови. [14, С.103]

Але це предмет окремого дослідження.

З погляду вживання найбільшу групу в заголовках становлять загальновживані, тобто стилістично нейтральні слова. Наприклад: «Ми готові допомагати тим, хто готовий допомогти собі сам» («Столиця», № 181, 2006 р.), «Продуктовий ринок поповнить нова торгівельна марка» («Голос України», № 202, 2006 р.), «Сергій Данченко у спогадах колег» (Молода Україна», № 46, 2007 р.).

Досить часто в заголовках вживається також науково-термінологічна та професійно-виробнича лексика. Наприклад: «Етнонаціональний вимір євроінтеграції» («Столиця», № 187, 2006 р.), «Єдиний вихід - компроміс» («Столиця», № 47, 2007 р.), «Геополітична конфігурація Казахстану - онтологія стійкості» («Голос України», № 47, 2007 р.), «Русофоби проти українофобів», № 42, 2006 р.).

Не так часто, але трапляється в заголовках емоційно-експресивна лексика, що служить, як правило, для вираження позитивних чи негативних оцінок, емоцій: «Страховка для обдурених» («Голос України», № 41, 2006 р.), «НЕ круто! На що «купують» виборця?», («Молода Україна», № 41, 2006 р.), «Маленькі, але свої» («Молода Україна», №41, 2006 р.).

Синоніми з незначною зміною значеннєвого обсягу й слово сполучної комбінаторики; з різним емоційним забарвленням; контекстові синоніми, що тільки в певному контексті є синонімами. Наприклад: «Закон про куріння - життя без диму» (« Голос України», №181, 2006 р.), «Долари чи «бабки»?» («Молода Україна», № 56, 2005 р.), «Чиста совість - як чистий кришталь» («Столиця», № 448, 2006 р.), «Сумна хроніка пиятики, алкоголізму» («Столиця», № 395, 2006 р.).

Антоніми: «Україна і НАТО: «за» - направо, «проти» - наліво» («Голос України», № 181, 2006 р.), «Казка і реальність» («Голос України», № 202, 2006 р.), «Бідність - і початок, і кінець» («Столиця», № 448, 2006 р.), «Аз чи Ян?» («Столиця», № 44, 2006 р.).

Омоніми - це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми з’являються внаслідок звукових змін у слові у процесі розвитку мови. Наприклад: «Мова про мову» («Молода Україна», № 32, 2005 р.), «Де межа: Закарпатський драм театр знаходиться на межі закриття» («Голос України», № 187, 2006 р.).

Пароніми - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент - абонемент; континент - контингент. Наприклад: «Допомога «хрустким» і «хрумким» суглобам» («Голос України», №217, 2006 р.), «Громадянські права і громадянський транспорт» («Голос України», № 43, 2006 р.).

Газетні заголовки вельми специфічні. Вони повинні привертати увагу, двати уявлення про зміст тексту, бути короткими, зрозумілими і навіть у якійсь мірі відомими. У числі таких заголовків виявляються перш за все назви класичних творів, слова з популярних пісень, прислів’я, приказки, репліки персонажів, назви кінофільмів, стійкі сполучення слів. Наприклад: «До зір крізь терня» («Літературна Україна», №12, 2004 р.) [7, С.80]

Іноді знайомі слова скорочуються або доповнюються новими словами: «Престиж Україні - це святині», № 3, 2004 р.), «Чия правда, чия кривда?» («Літературна Україна», № 2, 2004 р.), «Прощай, Україно» (« Літературна Україна», № 3, 2004 р.), «Не все те золото, що у словниках» («Літературна Україна», № 7, 2004 р.), «Чули дзвін…» («Літературна Україна», № 7, 2004 р.), «На з’їзд, побратими!» («Літературна Україна», № 8, 2004 р.), «Україно, не прощай» («Літературна Україна», № 12, 2004 р.), «Ще не набувся…» («Літературна Україна», № 16, 2004 р.), «Сходи до матері» («Літературна Україна», № 21, 2004 р.).

Звертає на себе увагу наказовий спосіб, який широко вживається в газетних заголовках. За допомогою форм наказового способу вживається, як правило, не пряме спонукання, а побажання, порада, настанова. Такі заголовки можуть представляти важливі для життя правила, принципи, заповіді: «Новолітуємо, друзі!» («Літературна Україна», № 1, 2004 р.), «Не оскверняймо душі свої» («Літературна Україна», № 2, 2004 р.), «Гуртуймося, земляки!» («Літературна Україна», № 5, 2004 р.), «Звернімося до мовних глибин» («Літературна Україна», № 6, 2004 р.), «Заспіваймо на повен голос» («Літературна Україна», № 6, 2004 р.), «Не будьмо окупантами» («Літературна Україна», № 7, 2004 р.), «Пустіть на могилу батька» («Літературна Україна», № 10, 2004 р.), «Станьмо собою» («Літературна Україна», № 11, 2004 р.), «Нарощуймо енергію» («Літературна Україна», № 11, 2004 р.), «Слухайте пісню, люди!» («Літературна Україна», № 12, 2004 р.), «Не ріжте наосліп» (« Літературна Україна», № 17, 2004 р.), «Не будьмо тінями зникомими» («Літературна Україна», № 17, 2004 р.), «Живи прекрасний конкурсе» (« Літературна Україна», № 18, 2004 р.), «Подружіться з перцем» («Літературна Україна», № 20, 2004 р.), «Не поспішайте з висновками» («Літературна Україна», № 24, 2004 р.). [7, С.81]

Також у газетних заголовках дуже часто зустрічаються питальні речення. Наприклад: «Що ми відзначили?» («Літературна Україна», № 5, 2004 р.), «З чого починається патріотизм?» («Літературна Україна», № 5, 2004 р.), «Як вшановуємо генія?» («Літературна Україна», № 6, 2004 р.), «Хто ж був першим?» («Літературна Україна», №7, 2004 р.), «Де ж воля?» («Літературна Україна», № 10, 2004 р.), «Мученик чи поет?» («Літературна Україна», № 15, 2004 р.) «Чи все так просто?» («Літературна Україна», №22, 2004 р.), «Хто ж полює на класиків?» («Літературна Україна», № 23, 2004 р.)

Наказові форми в газетних заголовках активізують увагу читача - запрошують його до діалогу, радять, наставляють, забороняють або рекомендують, тобто роблять газету необхідним супутником нашого життя.

Розділ II. Назви художніх творів

Назви художніх творів, їх класифікація, їх ставлення до змісту твору і зв’язок з його ідеєю, фабулою, жанром самі по собі являють найцікавіший предмет дослідження.

Перш за все слід сказати, що будь який заголовок роману чи повісті, поеми або п’єси, наукового трактату або технічного посібника є власним ім’ям. Який би не був смисл слів, з яких він складається, титул книги являє собою їх переосмислення. Він означає, перш за все, певний твір друку і комплекс ідей, ситуацій, характерів або інструктивних відомостей, пов’язаних з цією книгою.

Назви незліченної безлічі художніх творів групуються в досить обмежене число типів, що свідчить як про історичну спадкоємність у письменницькій майстерності авторів різних часів, так і про існування універсальних рис у підході людського розуму до номіналізаціїї, називання, позначення своїх створінь. [15, С.104]

Не претендуючи на вичерпний опис усього різноманіття літературних назв, спробуємо охарактеризувати їх найбільш поширені типи.

На наш погляд, до них належать:

1.  провербіальні;

2.  символічні;

3.  предметно-описові назви.

Перші розкривають ідею або фабулу твору за допомогою народних прислів’їв або афоризмів, які створює автор відповідно до фольклорної традиції: «Марко Проклятий» О. Стороженка; «Люба-згуба», «Три як рідні брати», «Серце не навчити» Ю. Федьковича, «Лихий попутав» П. Мирного, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Не судилось», «За двома зайцями» М. Старицького, «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького.

Символічні назви в більш-менш лаконічній формі виражають ідею твору, як вона представляється авторові. У більшості випадків читач може повністю усвідомити значення таких назв тільки після знайомства з самим твором: «Сказаніє і страсть і похвала святую мученику Бориса і Гліба» анонімне, «Слова про Закон і Благодать..», «Перло многоцінноє» К. Транквіліона-Ставровецького, «Сон», «Кавказ» Т.Шевченка, «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» І. Нечуя-Левицького, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного.

Третій тип - предметно-описові або номінативні титули прямо або побічно позначають предмет, про який піде мова, називають головну дійову особу, центральну подію, характерний час, місце або інші обставини дії твору: «Люборацькі» А. Свидницького, «Дезертир» Ю. Федьковича, «Хмари», «Дві московки», «Кайдашева сім’я», «Старосвітські батюшки та матушки» І. Нечуя-Левицького, «Біла кицька», «Товаришки», «Артишоки» Олени Пчілки, «Облога Буші» М. Старицького, «Мойсей», «Іван Вишенський», «Захар Беркут» І. Франка.

Серед книг з назвами останнього типу дуже велике місце займають твори, на титульному аркуші яких стоїть власне ім’я, найчастіше прізвище головної дійової особи, іноді його ім’я чи назва місця дії. Романів, повістей, оповідань, поем і п’єс з такими назвами дуже багато в українській літературі. Наприклад: «Андрій Соловійко, або вченіє світ, в невченіє тьма», «Харитя» М. Коцюбинського, «Марія» В. Стефаника, «Іван Бразілієць» Т. Бордуляка, «Сагайдачний» А. Чайковського, «Зіна» В. Винниченка, «Олеся» Б. Грінченка, «Мартин Боруля», «Сава Чалий» І. Карпенко-Карого, «Мазепа» В.Сосюри, «Марія» У. Самчука, «Мина Мазайло» М. Куліша.

Імена народних героїв, навколо подвигів яких будувалися балади, поеми та оповіді, увійшли у заголовки багатьох творів відомих та анонімних авторів. «Моління Данила Заточника», «Слово р полку Ігоревім», «Мойсей» І. Франка, «Енеїда» І. Котляревського, «Сагайдачний» А.Чайковського.

Якщо спроба нескінченно довгих найменувань довів неспроможність у вичерпному позначенні твору, то лаконічні однослівні назви проявили іншу парадоксальну властивість: помітна, коротка, така, що легко запам’ятовується назва твору дуже легко стає в центрі всієї системи асоціацій, пов’язаних з певною книгою, і проявляє незвичайну смислову єдність і здатність успішно представляти в мові та мисленні все багатство ідей, образів і ситуацій.

Численність антропонімічних назв є одним із доказів важливої ролі власних імен у художньому творі.

Незнайоме власне ім’я означає менше, ніж загальне, воно не несе конкретної інформації, але за умови поглиблення знайомства з його носієм, може вмістити в себе безліч уявлень і понять, розростись у свідомості і письменника і читача різними прямими і непрямими асоціаціями, стає символом соціальних типів, типових обставин, життєвих колізій, символом певного напряму думок, дій, певної соціальної та індивідуальної поведінки. [15, С. 116]

Висновки

Зв’язок заголовку тексту, як бачимо, не статичний: це динамічний процес, в ході якого, одна точка зору змінюється іншою. Семантична складність заголовку протистоїть первісній спрощеній оцінці оповідача і - ширше - одномірності оцінок людської особистості взагалі.

Заголовок служить знаком ліричного початку та узагальнює зображуване, відображає розвиток образів героїв і динаміку оцінок оповідача у зіставленні з авторськими, висловлює найважливіші смисли твору і конденсує інваріантні теми та мотиви творчості письменників. Отже, підсумовуючи, можна узагальнити вест матеріал курсової роботи. Було розглянуто декілька класифікацій газетних заголовків: на основі відображення елементів тексту (однонапралені та та комплексні); за тим, повністю чи не повністю відображається у заголовку той чи інший елемент тексту (повно інформаційні та неповно інформаційні).Також була розглянута класифікація дезорієнтуючих заголовків, запропонована А. В. Подчасовим.

Були використані матеріали таких українських газет, як «Літературна Україна», «Молода Україна», «Столиця», «Голос України» та твори українських письменників.

Було проведено відмежування явищ лексичної трансформації від лексичної варіації усталених виразів.

А також охарактеризовані і скваліфіковані найбільш поширені типи літературних назв (символічні, провербіальні, предметно-описові).

Список використаної літератури

1.  Архангельска А.М. До питання про засади побудови загальної ономастичної моделі номінації // Мовознавство. - 1998. - № 4-5. - С.18-25

2.  Белей Л.О. Як «промовляють» імена літературних персонажів: про мовні засоби української літературно-художньої антропонімії // Мовознавство. - 2002. - № 1. - С. 23-30

3.  Горпинич В. Карпенко О. Ю.Проблематика когнітивної ономастики // Мовознавство. - 2007. - № 1. - С. 37-40

4.  Карпенко Ю.О. Гумористична ономастика // Мовознавство. - 2006. - № 2-3. - С.19-23

5.  Кулаков А.Н. Заголовок и его оформление в газете. –Л., 1982

6.  Лазарева Э.А. Заголовок в газете. –Свердловск, 1989 г.

7.  Луценко Н.А. Повелительные формы в газетных заголовках // Русская речь. - 1985. - № 5. - С.80-82

8.  Лучик В. Карпенко В.О. Літературна ономастика // Мовознавство. - 2008. - № 4. - С.36 -39

9.  Мамонтов Л.М. Заголовок ученого текста // Русский язык в школе. - 2006. - № 1. - С.90-95

10.  Николина Н.А. Заглавие и текст (повесть Ф.М. Достоевского «Кроткая») // Русский язык в школе. - 2002. - С.46-52

11.  Основина Г.А. О взаимодействии заглавия и текста (на материале рассказа А. П. Чехова «Устрицы») // Русский язык в школе. - 2000. - № 4. - С.62-66

12.  Подчасов А.В. Дезориентирующие заголовки в современной газете // Русская речь. 2000 № 3

13.  Тараненко О.О. На теми сучасної української ономастики // Мовознавство. - 1997. - № 1. - С.50-56

14.  Філологічний збiрник: Зб. наук. пр. / Редкол.: Є.С. Отiн (вiдп. ред.) та iн.; Донец. нац. ун-т. - Донецьк: ДонНУ, 2000. - Вип. 1. - 2000. - 135 с. // М.І. Петрова Трансформації усталених виразів у заголовках сучасних газет.

15.  Щетинин Л.М. Слова, имена, вещи. Очерки об именах. - Изд-во Ростовского ун-та, 1996. - С. 102-116