3.5 Переклад І. Огієнка (Митрополита Іларіона)

Виносячи на суд громадськості давно виношувану ідею нового перекладу Святого Письма українською мовою, І. Огієнко зазначає: «... Ми надзвичайно потребуємо такого перекладу Біблії, що був би зроблений сучасною літературною всеукраїнською мовою. Перекласти цілу Біблію — а в першу чергу Новий Заповіт — треба такою літературною мовою, що стала б зразковою бодай на перші 50 літ. Мусимо мати переклад, що став би найкращим підручником вивчення української мови. Без цього нормальний розвій нашої літературної мови не матиме так їй потрібного «каменя наріжного», бо треба, щоб і селянські маси — головний читач Святого Письма — призвичаювалися до доброї літературної мови. Такий переклад треба видати з зазначенням наголосів, — щоб кожний міг читати його справді по-літературному».

Приступаючи до цієї надзвичайно складної роботи, Огієнко навіть не сподівався — наскільки більше труднощів, невдач і розчарувань випаде йому в порівнянні з тими, які пережив свого часу його попередник. П. Куліш трудився на цій ниві тридцять літ, Огієнкові ж випала хресна дорога до своєї Біблії ще довшою на десять років. Від початку перекладу богослужбових книг у Кам'янець-Подільському до одержання сигнального примірника перекладеної ним повної Біблії у Вінніпезі пройшло 42 роки.

Після трагічного кінця Української революції й переміщення уряду Української Народної Республіки до 1 польського Тарнова стало зрозумілим, що здійснити ідею другого і перекладу видання Біблії в тяжких еміграційних умовах без матеріальної допомоги якоїсь впливової закордонної організації практично неможливо. Знаючи історію взаємостосунків П. Куліша та І.Пулюя з Британським Біблійним товариством, Огієнко як міністр доповідань уряду УНР, вирішує без зволікань увійти від імені уряду в офіційні стосунки з цією організацією. За якийсь час до Тарнова надійшла відповідь. В ній йшлося про бажання Біблійного товариства продовжити переговори з автором перекладу пізніше, як тільки цьому сприятимуть політичні обставини.

Перші переговори з представником Британського Біблійного товариства А. Келлером щодо умов і термінів перекладу Біблії відбулися у Варшаві наприкінці 1935 р. Після І полагодження усіх формальностей 1 квітня 1936 р. Огієнко підписує І нотаріально завірену угоду на співробітництво з Британським Біблійним товариством. За цією угодою робота з перекладу Біблії мала бути завершена за п'ять років. На розгляд комісії перекладач зобов'язувався подавати рукописи частинами. Порядок перекладу визначався таким:

1.Новий Заповіт;

2.Псалтир;

3.Старий Заповіт.

Новий - Чотири Євангелії (від Матвія, Марка, Луки, Іоанна), які Огієнко почав перекладати ще в двадцятих роках, на момент з підписання угоди були вже викінченими, і через місяць їх передано до Лондона. А з наступного 1937р. почалося їх друкування. Частину замовлення — 5 тисяч примірників — розмістили в друкарні Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Новий Заповіт з Псалтирем накладом 25 тисяч примірників вийшов 1939 р. у Варшаві. Через три роки, вже в розпалі другої світової війни, керівництво Біблійного товариства розміщує замовлення на 10 тисяч примірників Нового Заповіту і Псалтиря в перекладі Івана Огієнка в Стокгольмі.

Робота над перекладом Старого Заповіту тривала з 3 листопада 1936 р. до 1 липня 1940 р. Просувалася вона відносно швидко, бо перекладач мав багато напрацьованого раніше матеріалу. Обрано було складну, але єдино правильну з наукової точки зору методологічну систему перекладу із староєврейської мови, де немало слів мають одночасно декілька значень: спочатку робився дослівний єврейсько-український переклад (перший рукопис), потім — переклад українською літературною мовою (другий рукопис). Збережені в архіві митрополита Іларіона у Вінніпезі оригінали дають можливість уявити і масштаби цієї воістину подвижницької праці. Візьмемо для прикладу лише перший рукопис — дослівний переклад. Кожне окреме слово із староєврейської Біблії виписувалося перекладачем на окремому рядку, біля нього — українській відповідники. Таких слів — 775 тисяч, таких сторінок — понад 14 тисяч. Останні скріплені нитками в окремі зшитки по 400 сторінок у кожному. Таких зшитків 37. Буквально кожна сторінка рясніє численними примітками, вставками, уточненнями. Перекладач дотримав обумовленого в договорі з Британським Біблійним товариством терміну закінчення перекладу всієї Біблії — 1940 рік.

У 1947 р. в Канаді й удосконалюючи свій переклад за першим примірником, з яким ніколи не розлучався, митрополит Іларіон ще раз звернеться до Лондона й повідомить про місцезнаходження тих матеріалів в Австрії, яких йому бракувало. 1949 р. офіцери англійської армії віднайшли всі Іларіонові рукописи, збережені в доброму стані, в Сан-Пельтені й відправили до Лондона, звідти дорогоцінний і місткий пакунок було доставлено до Вінніпега.

Отже, наприкінці 40-х років відновилися перервані воєнним лихоліттям та митарствами по Європі переговори перекладача із лондонським замовником щодо подальшої долі рукопису. Для оперативного його перегляду одночасно кількома членами Ревізійної комісії Біблійного товариства виникла потреба в ще одному машинописному передруці з кількома копіями. Цю роботу виконала протягом 1952-1953 рр. донька митрополита Іларіона Леся Огієнко-Біда. Ще кільканадцять місяців тривало й виснажливої праці пішло для остаточного редагування й виправлення кількох тисяч сторінок рукопису. 14 березня 1955 р. члени ревізійної комісії пастори В. Кузів та Л. Жабко-Потапович остаточно ухвалили і ретельно перевірений переклад Біблії до друку. З 28 березня по 10 червня частинами відсилався до Лондона Огієнків рукопис. Цілий рік ще тривала підготовка до складання — затримка вийшла через виготовлення букв з наголосами, чого в кириличних шрифтах лондонської друкарні «Вільм Кловес і сини», якій доручено здійснити друк української Біблії, не було. Ще два роки пішло на читання першої, другої та третьої коректур. Після завершення виправлень у другій коректурі митрополит Іларіон знесилений і хворобою, і безкінечною боротьбою з опонентами напише 6 жовтня 1958 р. в листі до пастора Л.Жабка-Потаповича: «В мене все готове — всі 1182 сторінки Біблії давно готові до відсилання. Сильно хочу бачити Біблію на своєму столі закінченою, бо здоров'я моє все погіршується. Найгірше — спокою не мав і не маю...».

У день завершення повного перекладу він щиро зізнався кореспондентові англомовного часопису, що почувається тепер, як ніколи, щасливим. І ще один щасливий день випав І. Огієнкові 12 червня 1962 р., коли авіапоштою отримав сигнальний примірник Біблії. Це великоформатний том обсягом 1524 сторінки. Текст набрано крупним, 14-м кеглем у дві колонки з авторськими виносками посилань посередині шпальти. Білий люксусовий папір, пофарбований на 3-х зрізах у червоний колір. На твердій синій оправі, оформленій позолоченим орнаментом з православним хрестом у верхній центральній частині, такою ж позолотою витіснено слова: «БІБЛІЯ або КНИГИ СВЯТОГО ПИСЬМА. На українську мову переклав митрополит Іларіон». Такий же текст вміщено й на позолоченому корінці. Титул цього видання дещо відмінний від напису на оправі: «Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Завіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена». Внизу сторінки – «Британське й Закордонне Біблійне товариство. 1962». Емблема вміщена внизу титулу, - силует молодого сівача, який однією рукою тримає корзину із зерном, а іншою засіває ним довколишню ниву.

7 серпня того ж року, митрополит Іларіон занотує: «Сповнились мрії мого життя — я переклав Біблію на українську мову, і тепер вона видана. У переклад цей я вклав усю свою душу, увесь розум, і все своє серце...Глибоко вірю, що я чесно й старанно задовольнив духову потребу всього українського народу. А чого я де не доробив, — доробить наступне покоління... А найбільша хвала Господеві, бо це він дав мені змогу закінчити цю велику працю Йому на Славу, а всьому українському народові на Спасіння!» [29, 65]


ВИСНОВКИ

Біблія належить до найпоширеніших книг у світі. Лише на кінець 1989-го р. заявлено про переклад Біблії приблизно 700 мовами.

Біблія – це колиска культури, правил життя й набір уставів. Якщо народ має Біблію свою мовою – то його не в праві ніхто заперечити. Значить мова ця не помре, бо вона заговорила словом Божим. Це усвідомлювали люди, які бралися за перо, щоб перекласти Біблію. Ці люди бралися з глибоким патріотизмом, вчили мову, «щоб з перших уст» дати своєму народу право на духовне життя саме своєю мовою. Дати почитати простій людині Закон Божий.

Звичайно було багато життєвих колізій і заборон на шляху україномовної Біблії. Але все ж вона дійшла до нашого часу, і ми читаємо в сьогоденні її своєю мовою. В цьому заслуга багатьох людей. Важко було починати найпершім. Це і перші переклади Біблії народною мовою Пилипа Морачевського, і спроби М. Шашкевича та В. Александрова дати нам свій переклад національною мовою. Життя поклав заради україномовної Біблії Пантелеймон Куліш з його учнем, яких продовжив діло вчителя, також переклад Івана Нечуя-Левицького. Та в цій справі досконалості немає меж - Біблія Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) прагнула саме її.

Тепер наше слово окроплене благословенням Господнім – і вона ніколи не зникне зі світу. Досліджуючи цю тему, я зрозуміла всю глибину й важкість перекладу Біблії, а також складність видання її на наших землях – бо завжди були нелегкі часи для нашої держави, для нашої мову. Важко, як нове життя виходила на світ кожна сторінка Святого Письма, але на долі було написане, що таки бути нашій Біблії, яка пройшла щедру на терни ходу до народу, на самого життя, до української церкви, до християн.

Завершуючи свою роботу, я хочу зробити висновки, що як не тяжко було видавцям, перекладачам, але вони йшли до своєї мети. В своїй роботі за розглянула лише декілька історій видання Біблії, що видавалися чи то переписувалися на українській земні. Починаючи з самого коріння – ХІ ст. – Остромирове Євангеліє – найвидатніша пам’ятка старослов’янського письменства в давньоруській редакції. Саме слово Боже вважається чи не найстарішою книгою на Русі. Перша Біблія, що прийшла на українську землю була – Пересопницьке Євангеліє. Дякуючи замовникам і меценатам – Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, Іван Федорович та Євдокія Чарторийські, й писцю – Михайлу Василієвичу – саме цим людям ми уклінно дякуємо за цей подарунок – Пересопницьке Євангеліє. Не обійшлося й без Івана Федорова, що 1581 року подарував українській землі щедрий наклад Острозької Біблії, що й дотепер дивує своєю могутньою красою.

Це все були несміливі перші кроки Біблії у світ української культури. Далі йшли вже серйозні заяви на існування україномовного Слова Божого. В своїй роботі я намагалась дослідити й особливості оформлення, правописання, й не закривала очі на іронію долі, що так і сміялася над перекладачами, не даючи вільно дихати українським митцям і служителям Богу спокійно докінчити діло свого життя.

Тему свого дослідження я вибрала не випадково, бо дякуючи саме виданням Біблії на українській землі ми завдячуємо потребі існування в нашому житті книги. Якби християнство не було прийняте 988 року Володимиром Великим – то Русь ще довго була б неписемною і безкнижною нацією. Видання й переписування Біблії пришвидшило процес окультурення нації, розвиток друкованої продукції. Бо потреба у вивченні уставу Божого була дуже сильна. Й перші книги – це Біблія. Це найважливіша й найперша Книга серед Книг, що розпочинає історію літератури, історію видавничої справи, історію людського життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.  Шедовровський В. А. Невтомний пошуковець: (інтерв’ю з доктором фізико-математичних наук, проф. В.А. Шельдеровський)\\ Дивосвіт. – 2009 №2 с. 36-38.

2.  Бушак С. Подвиг дослідника: Остромировій Євангелії – 950 років\ Буршак С.\\ Літ-на Укр.. – 2007. – №27 (19 липня). С. 7.

3.  Вздульська В. Таємниці української Біблії\\ Слово Просвіти. – 2006ю - №11 (бер.) С. 9

4.  Омелянчук Інна Світло з Острога що сяє крізь століття\\ Урядовий кур’єрю – 2006. - № 163 (2.09) С. 10.

5.  Тимошик М. Книга книг: Історія перекладу й видання Святого Письма українською мовою\\ Освіта. – 2000. - №25 (31 травня – 7 червня). – С. 4-5.

6.  Тимошик М. Книга серед книг: Історія перекладів Святого Письма українською мовою\\ Берегиня. – 2000. - №4. – С. 6 – 19.

7.  Pокіцький О. Перший повний український переклад Біблії: (Куліш П, Нечуй-Левицький, Пулюй І.)\\ Пам’ять століть. – 2002. - №4. – С. 59 – 67.

8.  Мандрівка М. Святе Письмо в українському вбранні\\ Дивослово. – 2000. - №5. – С. 2-6.

9.  Тюрменко І. Іван Огієнко – перекладач Біблії українською мовою\\ газ. Історія України. – 1999. - № 43. – С. 6-7.

10.   Толочко П. Пересопницьке Євангеліє та його історичний контекст\\ Світогляд. – 2008. - №4. – С. 2- 5.

11.   Філарет (патріарх Київський і всієї України-Руси УПЦ) Найповніший переклад Біблії українською мовою: інтерв’ю з патріархом Київським - Українська мова. – 2008 - №4. – С. 73 – 82.

12.   Жукалюк М. Коротка історія перекладу Біблії українською мовою\\ М. Жукалюк, Д. Степовик. – Київ: 2003. – 176 с.

13.   Білодід О. І., Бражник І. І, Пересопницьке Євангеліє і клятва Л. Кравчука\\ 1992. – 38 С.

14.   Степовик Д. Київська Біблія ХVII ст.: Дослідження нездійсненого біблійного проекту митрополита Петра Могили. – К: 2001. 240с.

15.   Сулима В. І. Біблія і українська література: Навчальний посібник\\ Міжнародний фонд «Відродження» - К.: 1998 – 400с.

16.   Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1989.

17.   Історія православної церкви в Україні: Збірка наукових праць. — К., 1997 Історія релігії в Україні: Навчальний посібник. // За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. — К., 1999.

18.   Барвінський О. П. Кулішта та і. Пулюй як перекладачі Св. Письма// Наша культура (Варшава), 1937. Кн. 4. С. 180.

19.   Науменко В. Ф.С. Морачевский и его литературная деятельностьІ Киевская старина. Кн. ХІ-ХІІ.

20.   Студинський К. До історичних взаємин Галичини з Ураїною в рр. 1860-1873 // Україна (Київ), 1926. Кн. 2.

21.   Студинський К. Листування і зв'язки П. Куліша з Іваном Пулюєм//3бірник Філологічної секції НТШ. -Львів, 1930.- Т.21- Ч.2.- С. 22

22.   Франко І. План викладів історії літератури руської//Зібрання творів: У 50 т - Т. 41.- К., 1984.- С 31.

23.   Франко І. План викладів історії літератури руської//Зібрання творів: У 50 т - Т. 42.- К., 1984.- С 102

24.  Гайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй. - Львів: Видання НТШ, 1998. - 286 с.

25.   Шендеровський Пулюй І. Збірник праць. - К.: Рада, 1996. - 712 с.

26.   Пулюй І. Молитовник, Псалтир. - К.: Рада, 1997. - 271 с.

27.   Пересопницьке Євангеліє (1556—1561) //Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. — Київ, 2001. 703 с.

28.   І. Нечуй-Левицький. Зібр. Тв.: У 10 т. – К., 1968. – Т. 9

29.   Нечуй-Левицький. Зібр.творів: У 10 т. – К., 1968. – Т. 10.

30.   Огіенко І. Не маємо каменя наріжного // Рідна мова (Варшава) 1934 Ч.4 С. 136.

31.   Історія української культури у 5-ти томах. Т. – 3. К. – 2003. С. 791-797

32.   Максименко Ф. П. Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у львівських збірках. — Львів, 1975. — С. 89—90

33.   «Українська Мала Енциклопедія» за ред. проф. Євгена Юнацького.

34.  Бондар Н. П. Примірники Острозької Біблії у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського // Український археографічний щорічник. Нова сер. – Вип. 8–9. – К. – Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2004. – С. 139–154.

35.  Бондар Н. П. Острозькі видання у колекції кириличних видань НБУВ // Бібліотечний вісник. – 1998. – № 4. – С. 22.

36.  Бондар Н. П. Унікальний примірник острозької Біблії 1581 р. з фондів НБУВ // Волинська книга: Історія, дослідження, колекціонування: Наук. зб. – Вип. 1. – Острог, 2005. – С. 39–44.

37.  Бондар Н. П. Ілюстровані примірники острозької Біблії 1581 р. із зібрання НБУВ як джерело дослідження перших естампних східнослов’янських гравюр // Рукописна і стародрукована книга: Міжнародна наукова конференція, Львів 23–25 квітня 2004. – Львів, 2006 – С. 11–18.

38.  Ковальчук Г. І., Бондар Н. П., Кисельов Р. Є. Острозькій Біблії – 420 // Бібліотечний вісник. – 2001. – № 6. – С. 48–51.

39.  Шамрай М. А. Провенієнції у виданнях Острозької та Дерманської друкарень (За матеріалами фонду Відділу стародруків ЦНБ АН України) // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К.: Наук. думка, 1993. – Вип. 2. – С. 48–53.

40.  Бойко М. Острозька Біблія - королева українських книг. - Торонто, 1981.

41.  Первопечатник Иван Федоров. Описание изданий и указатель о жизни и деятельности. - Львов, 1983. - С.16-18.

42.  Митрополит Іларіон (Огієнко І.) Князь Костянтин Острозький. - Без м/в: М.П.”Світязь”, 1992. - С.148-150.

43.  Острозька Біблія: Вступи, гравюри, дослідження / Опрацюв. та підгот. до друку єромонах архимандрит др. Рафаїл (Роман Торконяк). - Львів, 2005. - С.94.

44.  Возняк М. Історія української літератури. - Львів, 1992. - Кн.1. - С.295-301.

45.  Грушевський М. Історія української літератури. - Т.У, кн.1. - С.147.

46.  Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. - К., 1990. - С.100.

47.  Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інтвентарем 1620 року) // Переклад, упорядкування і передмова І.Ворончук. - К.-Старокостянтинів, 2001. - С.76, 94, 203-204.

48.  Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (ХVІ - перша половина ХVІІ ст.). - К., 1975. - С.24-26.

49.  Острозька Біблія: Вступи, гравюри, дослідження. - С.12-13.

50.  Смотрицький Г. Ключ царства небесного / Підг. до видання В.М.Мойсієнко, В.В.Німчук. - Житомир, 2005. - 121 с.

51.  Исаевич Я.Д. Новое об Иване Федорове // Вопросы истории. - 1979. - №9. - С.172-173;

52.  Огієнко І. Історія українського друкарства. - К.: Либідь, 1994. - С.194.

53.  Жукалюк М., Степовик Д. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. - К., 2003. - С.28.

54.  Деятельность Петровских исправителей славянской Библии и последующих. Издание Елисаветинской Библии в 1751 г. // Православная богословская энциклопедия. - Т.2. - С.504.

55.  З історії українських та інших слов’янських мов. – К., 1965 р.

56.  Святе Письмо. Переклад Хоменка. 1991 рік. Про Біблію. стор. XVI

57.   Біблія перекладу Куліша, 1947 рік.

58.   Переклад Хоменка, 1991, Про Біблію, С. 16

59.   Біблія. Переклат Митрополита Огієнка

60.   Біблія перекладу І. Нечуй-Левицького.

61.   Переводы Библии и их значения в развитии духовной культуры славян: Материалы Междунар. Библ. Конф. 1990 г., посвященной семидесятилетию Рус. Библ. Комис.//Ин-т Библ. Текстологии и Библ. Пер. Санкт-Перербург. гос. Ун-та в др.; (Редкал.: П.А. Дмитриев и др.). – Спб.: изд-во Санкт-Перербург. у-та, 1994. – 157 с.

62.   Лазарев А.С. Расшифрованная Библия, или Реквием цивилизации.- К.: А.С.К., 2002 .- С. 1061

63.  3 Цуркан Р.К. Славянский перевод Библии: Происхождение, история текста и важнейшие изд.-СПб.: Изд. дом “Коло”: Изд-тф. дом “Летний сад”, 2001. – С. 318.

64.   Надія Музинчук Остромирове Євангеліє// «Громада» №5 вересень-жовтень 2006.

65.   І. Огієнко „Українська культура” К., 1918 р.

66.   І. Крипякевич „Велика історія України” Л., 1935 р.

67.   Слабошицький М. З голосу нашого Кліо. К ., 1993 р.


Информация о работе «Українські видання Біблії»
Раздел: Журналистика
Количество знаков с пробелами: 133093
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
218563
9
3

... інституцій. Таким чином, в даному дослідженні була використана достатня кількість джерел, яка дала можливість спробувати комплексно та систематично проаналізувати українсько-російські культурні відносини у 1991 – 2004 рр. Розділ 2. Українсько-російське співробітництво в галузі освіти, науки та мистецтва 2.1 Співробітництво в області освіти Одним з найцінніших і конкурентноздатних ресурс ...

Скачать
210692
0
0

... ією. Все це сповнене силою емоцій художника — темпераментного, динамічного, із почуттям краси світу в душі. Прагнення віднайти нову формулу мистецтва, яка б відповідала характеру часу, стало рисою початку ХХ століття. В Україні митець Мурашко став першим, хто пішов шляхом пошуків та експериментів. Від імпресіоністів йде його ескізність, нова манера писати широким пензлем, а реалізм оберігав від ...

Скачать
51054
1
1

... . І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. (К.Ушинський) Східна українська діаспора охоплює українців, які проживають на території суверенних держав, що виникли на пострадянському просторі – Російська Федерація, Казахстан, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, ...

Скачать
101151
0
0

... грошову премію імені Василя Симиренка, яку присуджують до Дня Незалежності України діячам літератури і мистецтва за внесок до духовного розвитку нашої Батьківщини. Родина Чикаленків На початку ХХ століття Україна була помежована, поділена кордонами на підавстрійську і підросійську. До того ж обтяжена митом на перевезення, зокрема літератури. Електронних засобів зв’язку тоді не і ...

0 комментариев


Наверх