1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів

По відношенню до слів, що активно використовуються в польській мові і не належать до її основного словникового запасу, у мовознавстві існуються такі визначення: іноземні слова, іншомовні слова, іноземні запозичення, іншомовні запозичення, запозичення, слова іншомовного походження.

У більшості випадків до розряду запозичених слів відносять ті, що ввійшли до польської мови без змін, і ті, які зазнали значних змін і на момент запозичення за формою досить сильно відрізнялись від відповідних іншомовних прототипів.

Зазвичай не розрізняють слова, що складені з елементів, які вже вживаються в польській мові, та словами, для побудови яких застосовуються елементи, що для польської мови абсолютно чужі.

Основними критеріями для віднесення якогось слова до числа „чужих” або „своїх” можна віднести такі:

1)  наскільки поєднання звуків даного слова відповідає загальноприйнятим звукосполученням даної мови;

2)  наскільки морфологічна форма і окремі формальні приналежності слова (афікси) відповідають загальноприйнятим у даній мові, гармонують із усією побудовою мови;

3)  чи має слово, яке розглядають, похідні.

Взаємодією цих трьох основних факторів і пояснюється те, що одні слова можна вважати такими, що вживаються в польській мові, а інші – іноземними, „чужими”. На ці головні фактори накладається ще звичка, обумовлена великим розповсюдженням слова і його частим вживанням, а також відсутність синонімічних форм, які більше відповідають складу мови, що запозичує ці слова.

Під запозиченим словом в чистому вигляді розуміється слово, перенесене в польську мову з латинської мови в тому вигляді, у якому воно існувало на момент запозичення. У цьому випадку в польській мові відсутні будь-які творчі моменти. При цьому деякі фонетичні зміни, обумовлені різними системами звуків, не беруться до уваги.

Якщо зміни запозиченого слова не обумовлені виключно фонетичними законами мови, то навряд чи можна говорити про запозичення в чистому вигляді. Зміна кореню, афіксів, відкидання, додавання або зміна закінчення яка супроводжує запозичення слова, свідчить про наявність творчого моменту, про створення нового слова.

Такі слова, зазвичай, відрізняються від буквальних запозичень. Цей тип запозичення можна назвати терміном „трансформуюче запозичення”.

Більшу частину латинських запозичень складають лексичні одиниці, які використовуються в письмово-книжкових різновидах польської мови. Це, перш за все, латинізми-терміни, книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, які виражають абстрактні поняття [10, 168].

Якщо розглядати латинізми-терміни, то з’ясовується, що оцієї групи відносяться спеціальні слова, що вказують на сферу використання, наприклад: abrewiacja, absorbent, abstrakcjonizm, adresografia, grawitacja, inseminacja, palatografia, paleobiologia, paleocen, paleontologia, pigment (У додатках поданий невеличкий тлумачний словничок польських термінів латинізмів; подається тлумачення слів-термінів із зазначенням похідних прикметників, іменників від латинських коренів – додаток 1).

У своєму найбільш простому використанні, тобто в конкретній термінологічній системі, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак з функціональної точки зору терміни не представляють собою абсолютно ізольовану лексичну групу, багато з них активно проникають в сучасну загальнолітературну мову []10, 168].

Окремі книжкові латинізми – слова, які відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується, насамперед, наявністю в більшій мірі цих латинізмів початкових лексичних паралельних значень (слів або словосполучень) afirmacja – potwirdzenie, uznanie; konfindencja – przyjazne stosunki; proweniencja – pochodzenie, edukacja – wychowanie, egzekucja – wykonanie wyroky smierci, nacja – narod (див. додаток 2).

Як правило латинізми цієї групи застосовуються у відпрацьованому авторському мовленні, для надання тексту певного лаконізму, вишуканості. В усному мовленні такі латинізми не вживаються, адже вони надають мові певної штучності.

Часто зустрічаються латинізми цієї групи в художніх текстах на історичну тематику з певними стилістичними настановами – з метою передачі колориту певної епохи. Наприклад:

 

Ale wybacz waszmość pan, żem mu naprzód powinnej nie złożył dzięki za auxilium i skuteczny ratunek, który mnie od tak nagłej śmierci wybawił. – Однак прости мені, Ваша милість, що я належної не виразив вдячності за допомогу та успішне спасіння, що вберегли мене від несподіваної смерті (auxilium – лат. „допомога”) (тут і далі приклади з тексту Henryka Sienkiewicza “Ogniem i Mieczem”);

– Mosanie, stepy teraz spokojne; znam ja się z nimi nie od dziś, a to, co mnie spotkało, to jest złość ludzka i invidia. – Степи, мій пане, тепер спокійні, я їх добре знаю, а те, що сталося – це злоба людська та заздрість (invidia – лат. „заздрість”);

Strach, by z nich jaka rebelia, jako była Ostranicowa, nie korzystała, bo repeto: że to człek straszny, a umknął nie wiadomo gdzie. – Подумати страшно, що ними смута якась, як Остраніцова, скористатися може, бо повторюю: людина він страшна, а щез невідомо куди (repeto – лат. „повторюю”); Kudak chciał minąć. Teraz intelligo. – А Кудак вирішив обійти. Тепер розумію (intelligo – лат. „розумію”);

Quatuor articuli judicii castrensis: stuprum, incendium; latrocinium et vis armata alienis aedibus illata - a czyż nie była to właśnie vis armata? – Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій та озброєний напад на чужий дім. А хіба не було це озброєною силою? (vis armata – лат. „озброєна сила”);

Nescio, co bym wolał, czy mysie, czy psie kiszki. – Не знаю, що б я обрав. Мишине нутро чи собаче (Nescio – лат. „не знаю”);

Tfu, jak się waćpan nie wstydzisz, będąc człowiekiem i katolikiem, być tak długim, jak serpens lub jak pogańska włócznia! – Тьфу! Ну як тобі, пане, не соромно, будучи людиною й католиком ходити довгим, як змія або басурманська пика! (serpens – лат. „змія”);

...nie wyznający żadnej religii – religionis nullius, jak mówił wojewoda Kisiel. – ...не сповідували жодної релігії; religionis nullius, як казав воєвода Кисіль;

Wszystko to furda, jeśli, jak mówią, wojna z bisurmanem praeparatur. – Усе це нісенітниця, якщо війна, як кажуть, із бусурманом готується (praeparatur – лат. „готуватися”);

Choćby mieli co począć – repeto; mamy czas. – Хай би там і замислили щось заварювати – повторюю: ми маємо час (repeto – лат. „повторювати”);

Bo to jest książka żołnierska; gdzie obok modlitw rozmaite instructiones militares są przyłączone, z których nauczysz się waść o wszystkich nacjach, która z nich zacniejsza, która podła; co do Wołochów zaś, to się pokazuje, iż tchórzliwe z nich pachołki, a przy tym zdrajcy wielcy. – Тому що це книжка солдатська: так що до молитов різні воїнські настанови додаються, із яких довідуєшся, Ваша милість, про всі нації, яка з них достойна, яка підла; що ж до валахів виявляється, що вони боягузи, до того ж віроломні (instructiones militares – лат. „воїнські настанови”);

Tak zacnemu kawalerowi wszystkie arkana duszy mojej otworzę, choć siła mówić, ale gdy waćpan ucha chętnego skłaniasz, przeto incipiam: – Такому достойному кавалеру все таємниці душі відкрию, хоча й довго розказувати; але раз ти, Ваша милість, вухом благосклонним слухаєш, то я починаю (incipiam – лат. „я почну”);

Kniaź Wasyl, przez straszliwy error sprawiedliwości ludzkiej skazany na utratę gardła i mienia, musiał się ucieczką salwować, ale później wykryła się jego niewinność, którą też promulgowano i do sławy go jako cnotliwego męża przywrócono; a sława tym większą być powinna, im większą była krzywda. – Князь Василь із-за жахливої помилки правосуддя людського приговорений до позбавлення добра та живота, змушений був рятуватися втечею, але потім довели, що він не винен, про що теж було оголошено, і честь йому, як мужу добродійному, повернули; а чести тим більше, чим більша кривда була вчинена (error – лат. „помилка”);

–Bardzo to jest delikatne instrumentum – zauważył na to pan Longin. – То дуже делікатне обладнання – зауважив пан Логін (instrumentum – лат. „обладнання, інструмент”);

– Przysięgali też ludzie spod chorągwi pana strażnika Zamojskiego, która szła na przodku, jako już widzieli owe fines, na których orbis terrarum się kończy. – Уже й люди з хоругви пана стражника Заморського, що йшла в авангарді, клялися, що бачили ті самі рубежі, на яких коло земне кінчається (fines – лат. „рубежі, кордони”; orbis terrarum – лат. „коло земне”);

...rozumiałem z początku, iż w tej myśli, by zazdrość w Bychowcu excitare, ale widzę, że chciała go na hak przywieść i chyba dla ciebie jednego czulszy w sercu żywi sentyment. - ...я було подумав, щоб викликати ревнощі в Биховці, але тепер бачу, що його задумала вона до петлі довести і тільки до тебе одного, напевно, ніжний у серці сентимент має (excitare – лат „збуджувати”); Dzień dobry pannie Annie! Czyliż takowe monstrum ze mnie, bym aż miał pannę Annę przestraszać? - День добрий, панно Анно! Невже ж я така і людей лякаю? ( monstrum - лат. „потвора”);

Bellum civile to wojna braci. – Громадянська війна – то війна братів (Bellum civile – лат. „громадянська війна”).

Як бачимо латинізми у наведених прикладах виступають як засоби характеротворення – володіння латинською мовою в давні часи свідчило про рівень освіченості людини, про її соціальне становище: у мовленні вихідців з простого народу не вживаються латинізми, латинські запозичення є характерними для мовлення вихідців із князівського роду, знаті. Також слова латинського походження передають колорит епохи. То ж, як бачимо приклади такого слововживання мають чітко визначене літературне забарвлення і є характерними для художнього, інколи публіцистичного стилів.

У додатку 2 можна ознайомитися зі значеннями деяких книжних слів-латинізмів та з їхніми похідними.

Іншу групу складають такі лексичні одиниці, як латинізми- історизми. Ці слова означають різноманітні реалії. У сучасному житті їх не існує, вони пропали, або просто стали неактуальними в наш час. Всі латинізми-історизми мають яскраво виражене архаїчно-стилістичне забарвленням, тому вони використовуються в художній літературі з визначеним стилістичним наміром – для створення історичного колориту конкретної епохи. В сучасній польській мові деякі латинізми-історизми отримують нові, часто переносні значення, набуваючи при цьому різноманітного емоційно-експресивного забарвлення [10, 169]. Наприклад::

 

Widywano również całe wojska cieniów, które czasem przybliżały się tak do stanic, że straże grały larum. – Ще бачили цілі воїнства тіней – які іноді так близько підходили до застав, що часові трубили тревогу (larum – лат. „сигнал до бою”)(Henryk Sienkiewicz. Ogniem i Mieczem).

Латинізми-архаїзми – такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:

 

Jak tatarska orda

Bierzesz w jasyr corda! –

Ти жорстокіша, ніж орда,

Серця завжди полониш! (сorda – лат. „серце”)

Widzisz mnie waćpan w wielkiej alteracji, gdyż od żądz tkliwych ledwie że tchu oribus mogę złapać. – Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus – лат. „вуста”).

– Obrotny masz waść dowcip i podobno od wstydu większy. Chcesz sobie Kozaków in poculis skonwinkować, by przyjaciółmi ci byli w razie zwycięstwa. – Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis – лат. „за кубками”). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.

Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.

Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anteriora та ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.

Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.

Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].

Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:

 

Czy waszmość wie, że są listy hetmańskie przykazujące Chmielnickiego łapać i in fundo zadzierżyć? – Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo – лат. „на місці”);

Dajże, Boże miłosierny, daj takową świętą wojnę na chwałę chrześcijaństwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwól w niej wota moje spełnić, abym in luctu mógł być pocieszony albo też śmierć chwalebną znaleźć! – Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu – лат. „у жалобі”);

....ostatecznie nieszczęśliwy kniaź, pro crimine perduelionis skazany na utratę czci i gardła, musiał się ucieczką salwować. – Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (prio crimine perduelionis – лат. „за звинуваченням у державній зраді”);

Nie ja zostanę, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mną pojedzie. – Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio – лат. „солодкі спогади”);

Pytanie waścine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne śluby czynili, tedyby genus humanum zaginąć musiało. – Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genus humanum – лат. „рід людський”);

Co tam Anusia! Wróćże sobie do niej – non prohibeo. – Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову – не забороняю (non prohibeo – лат. „не забороняю”);

Jeśli król nie da mnie za to starostwa, to wierzaj waćpan, nie ma justycji w tej Rzeczypospolitej ani rekompensy dla zasług i lepiej pono kury sadzać niż głowę pro publico bono narażać. – Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (pro publico bono – лат. „заради суспільного блага”).

Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів – фразеологізмів. Наприклад:

 

Mościa pani! Tempus fugit, za chwilę na koń nam siadać trzeba, nim więc podziękujemy wdzięcznym sercem za gościnę, mam ja tu ważną sprawę, o której bym chciał z jejmość panią i z ichmość jej synami kilka słów na osobności pomówić. — Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit – лат. „час летить”).

– Wybierajcie – powtórzył pan Skrzetuski: – aut pacem, aut bellum! – Обирайте! – Повторив пан Скшетуський. – Aut pacem, aut bellum! (лат. „або мир або війну”).

Po drodze na samotnych dębach ryli pro aeterna rei memoria herby książęce, na koniec zaszli w tak głuche stepy, gdzie już i śladów człowieka nie było można dopatrzyć. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria (лат. „заради вічної пам’яті”) князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.

– Vive valeque! – wołał Zagłoba. – A jeśli woda aż do Stambułu waści zaniesie, to kłaniaj się sułtanowi. – Vive valeque! (лат. „живи й здраствуй”) – кричав Заглоба. – А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.

Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою – урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.

Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів’їв:

 

Baba z wozu - koniom lżej. – Баба с возу- кобилі легше.

Bez ochoty niespore roboty. – Без труда не виловиш і рибку з пруда.

Bóg bierze, Bóg daje. – Бог дав, Бог узяв.

Cicha woda brzegi rwie. – У тихому омуті чорти водяться.

Małe dzieci - mały kłopot, duże dzieci - duży kłopot. – Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопі.

Nie chwal dnia przed zachodem słońca. – Хвали день увечері.

Nie od razu Kraków zbudowano. – Не одразу Москву збудували.

Prawdziwych przyjaciół poznaje się w biedzie. – Друг пізнається у скруті.

Robota nie zając, w las nie ucieknie. – Робота не вовк – до лісу не втече..

Ten się śmieje, kto się śmieje ostatni. – Сміється той, хто сміється останнім.

 

Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.

Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови – в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].

Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п’яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.

Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.

Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.


Информация о работе «Латинізми в сучасній польській мові»
Раздел: Иностранный язык
Количество знаков с пробелами: 94000
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
120142
0
0

... 261;tynia) szafka na środku ołtarza w Kościele katolickim, w której przechowuje się konsekrowaną hostię; cyborium[34,739]. 3.1.6 Запозичення серед назв релігійних понять Серед запозичень в польській релігійній мові виділяється невеличка група слів на позначення релігійних понять. До неї належать наступні слова: adoracja (łac. adoratio) oddawanie czci ...

Скачать
45876
0
0

... робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 11 найменувань. Загальний обсяг роботи 24 сторінки. 1. Теоретичні відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові З найдавніших часів носії різних мов спілкуються між собою: торгують, обмінюються культурними досягненнями, ведуть переговори. Внаслідок цього контактують різні ...

Скачать
111470
0
0

... аналітичної будови. Проте й ці уточі-ання викличуть згодом істотні заперечення. Ознайомлення європейських учених із санскритом теж прокладало, як бачимо, шлях до створення історичного мовознавства та порівняльно-історичного методу дослідження мов. По-перше, тим, що до наявного величезного мовного матеріалу долучало мову з тривалою книжною традицією і з прозорою для індоєвропейських мов будовою, ...

Скачать
51941
0
0

... одного боку, сприяє закріпленню багатовікової суспільної мовної практики українського народу, а з іншого - збагачує її виразовими засобами, шліфує літературні норми.   Загальнонародна мова і територіальні діалекти   Існування мови на значній території неминуче веде до її діалектної диференціації. Одним із найважчих питань лінгвістики є визначення статусу певного територіального різновиду даної ...

0 комментариев


Наверх