ПЛАН:

ВСТУП......................................................…………………………………….….3

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ

1.1. Основні матеріали для виготовлення ювелірних виробів.......……….…5

1.2. Особливості виробництва ювелірних виробів.....……………………...13

1.3. Класифікація й асортимент ювелірних товарів........…………………...15

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБА ТА ЕКСПЕРТИЗА ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ

2.1. Проба ювелірних виробів з дорогоцінних металів……………………...29

2.2. Експертиза ювелірних товарів……………………………..………….......30

ВИСНОВОК...................................................................................................34

ДОДАТКИ....................................................................................................36


ВСТУП

Ювелірне мистецтво - один з найдавніших і широко розповсюджених видів декоративно-прикладного мистецтва. У ньому знаходить втілення властивого людині прагнення до краси. Ювелірні вироби – предмети прикраси і побуту зі шляхетних металів у сполученні з дорогоцінними, напівкоштовними каменями, а також художніх виробів з недорогоцінних матеріалів, виконаних з великою майстерністю.

Для ювелірного мистецтва характерне тонке розуміння особливостей матеріалу, уміле виявлення його декоративних властивостей і висока майстерність художнього виконання. Майстри-ювеліри прагнуть до того, щоб ожив камінь, заграв метал, заблискало скло.

Ювелірне мистецтво виникло ще в далекій давнині. У 7 столітті до нашої ери в Древній Греції зародилося мистецтво гліптики – різьблення по каменю. У Древньому Римі великою популярністю користалися різноманітні вироби з дорогоцінними каменями.

Золото і срібло здавна використовували у всіх видах давньоруського мистецтва. В 11-13 століттях ювеліри Києва і Новгорода з великою майстерністю обробляли створені природою різні кольорові камені. Особливо славився виробами з дорогоцінних металів (золота і срібла) Великий Новгород, відкіля це мистецтво потім перейшло у Великий Устюг.

За останні роки значно збільшився випуск ювелірних виробів, розширився їхній асортимент, покращилася якість і художнє оформлення. На багатьох ювелірних заводах країни впроваджена лазерна техніка, що забезпечує якісне зварювання, різання і свердління дорогоцінних металів, збільшився випуск ювелірних виробів з алмазним гравіюванням, емаллю, рельєфним малюнком.

Шедеври, створені геніальними майстрами – ювелірами всіх часів, - вироби з золота з діамантами, смарагдами, рубінами, сапфірами, перлами, золоті і срібний посуд – прикрашають кращі музеї світу.

Тема роботи: Формування асортименту ювелірних прикрас із золота в умовах ринку та їх якість.

Мета роботи: Визначення асортименту ювелірних прикрас із золота, їх вид, а також визначення їх положення в умовах ринку та їх якість.

Предмет дослідження: в даній роботі ми розглянули формування асортименту ювелірних прикрас із золота, а також їх якість.

Методи: теоретичний аналіз, літературні джерела, узагальнення, практичний досвід авторів по даній темі.

Структура роботи: курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та використаної літератури.


РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ

 

1.1. Основні матеріали для виготовлення ювелірних виробів.

До ювелірних товарів (від голл. juweell – дорогоцінний камінь) відносять вироби виготовлені з дорогоцінних металів і каменів, а також з деяких інших матеріалів високомистецької обробки.

Матеріали є одним з факторів, що впливають на формування споживчих властивостей і якості ювелірних товарів.

Основними матеріалами для виготовлення ювелірних товарів є благородні і кольорові метали і їхні сплави, дорогоцінні, напівкоштовні камені, янтар, перламутр, синтетичні камені, а також скло, емаль, кіста, ріг, пап'є-маше і пластичні маси.

Благородні метали відрізняються особливою хімічною стійкістю, тягучістю і красивим зовнішнім виглядом. Вони мають щільні кристалічні ґрати, мають гарний блиск, високу щільність, стійкістю до атмосферних впливів, а також пластичність. Усе це значно «підсилює» естетичні властивості ювелірних товарів.

Для виготовлення виробів у чистому вигляді ці метали не застосовують, тому що вони порівняно м'які і володіють малою механічною міцністю. Тому використовують сплави благородних металів з іншими металами. У порівнянні з чистим металом сплави володіють кращими механічними властивостями, більш низькою температурою плавлення і визначеним відтінком. Метали, що входять до складу таких сплавів, називають лігатурними. Склад сплавів строго регламентується державними стандартами і називається лігатурою.

До шляхетних металів відносять золото, срібло, платину, а також метали платинової групи (палладій, родій, рутеній, іридій і осмій).

У земній корі золото знаходиться в самородному стані. Самородне золото містить різні домішки – срібло, мідь, залізо й ін. елементи. У чистому вигляді золото володіє приємним яскраво-жовтим кольором. Це важкий, блискучий, м'який метал із щільністю 19,3 г/см3, твердість по шкалі Мооса 2,5, температура плавлення хімічно чистого золота – 1063ос.

При виготовленні ювелірних виробів застосовують сплави з визначеною кількістю золота і лігатури, що значно підвищує твердість і міцність сплаву. У залежності від складу сплаву міняються відтінки і колір золота.

Кількість чистого золота в сплаві називають пробою. Існує декілька систем проб.

У 1927 році в СРСР була прийнята метрична проба, тобто кількість хімічно чистого золота в 1000 вагових одиниць лігатурного сплаву. Найбільш розповсюдженим сплавом золота є сплав 583-ої проби.

В Україні ювелірні вироби виготовляють переважно з потрійного сплаву, що складається з золота, срібла і міді.

У самородному вигляді срібло зустрічається рідко. В основному його добувають зі свинцево-цинкових і мідних руд шляхом їхнього збагачення і спеціальної обробки.

Срібло – красивий блискучий, білий, м'який, тягучий метал, стійкий до окислювання, що володіє винятковою відбивною здатністю. Воно значно легше золота: щільність 10,5 г/см3, температура плавлення – 960,5 ос, твердість по шкалі Мооса – 2,7.

У виробництві ювелірних виробів застосовують головним чином срібно-мідний сплав, що містить найчастіше 87,5% срібла і 12,5% міді.

В Україні випускають срібні вироби переважно 875-ої проби. Виготовляють також вироби зі срібла 916-ої проби, що покривається емаллю. Крім того, зустрічаються вироби зі срібла 800-ої і 750-ої проб. Вироби з низькопробних сплавів відносно швидко покриваються темним нальотом у результаті впливу, що міститься в повітрі сірководню. Столове срібло також швидке сутеніє під впливом кислот, що містяться в їжі.

Зараз в Україні зі сплавів срібла виготовляють ювелірні вироби понад 1500 найменувань.

Платина. У самородному стані платина зустрічається головним чином у вигляді дрібних блискіток у глибинних гірських породах.

Платина – сріблисто-білий, важкий, тугоплавкий метал щільністю 21,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,3, температура плавлення – 1773,5 ос. Це дуже стійкий метал, що не окисляється при найвищих температурах.

Сплави платини численні – з іридієм, родієм, палладієм, сріблом, міддю деякими іншими металами. У виробництві ювелірних виробів використовують сплав платини 950-ої проби, що містить 95% платини і 5% іридію. Сплави платини застосовують в основному для виготовлення оправ для кілець, каблучок і інших виробів при кріпленні діамантів, перлів і фарбованих каменів.

Метали платинової групи. Звичайно вони зустрічаються при видобутку платини, тісно пов'язані з нею і близькі між собою по властивостях. До них відносять палладій, родій, рутеній, іридій і осмій.

Палладій – метал сріблисто-білого кольору, по зовнішньому вигляді нагадує платину. Щільність палладія – 12,16 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,8, температура плавлення – 1554,5 ос. палладій має гарну ковкість і тягучість, але менш стійка, чим платина.

У ювелірній справі палладій використовують у сплаві з іншими металами. Для виготовлення ювелірних виробів звичайно використовують сплав палладія 850-ої проби, що містить 85% палладія, 13% срібла і 2% нікелю. Широкого застосування у виробництві ювелірних виробів у наше країні не має. Сплави палладія раніше використовували для виготовлення кілець, каблучок, браслетів для годининників.

Родій – метал блідо-голубого кольору, по зовнішньому вигляду схожий на алюміній. Щільність родію – 12,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5,5-6, температура плавлення – 1966 ос. Хімічно стійкий. Застосовується для покриття найтоншим шаром срібних виробів для захисту їх від тускнення, а також виробів і окремих деталей зі сплаву білого золота для збереження блиску.

Рутеній – метал сріблисто-білого кольору, що одержується у процесі переробки й очищення сирої платини. По зовнішньому вигляду подібний із платиною. Щільність рутенію – 12,26 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2450 ос. Через крихкість рутеній не застосовується в ювелірній промисловості і лише в незначних кількостях використовується в ювелірній справі в сплавах із платиною.

Іридій зустрічається в платинових рудах, виходить у процесі переробки й очищення сирої платини. Це тендітний метал сріблисто-сірого кольору, хімічно дуже стійки (не розчиняється в кислотах і навіть у «царській горілці»), дуже важкий і твердий. Щільність іридію – 22,42 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2454 ос. У ювелірній справі застосовують платиново-іридієвий сплав, що містить 5-10% іридію.

Осмій зустрічається в платинових рудах у виді сплавів з іридієм. Це твердий, тугоплавкий, хімічно стійкий метал олов'яно-білого кольору із сіро-блакитним відтінком, найважчий серед металів платинової групи. Щільність осмію – 22,48 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 7, температура плавлення – 2500 ос. Сплави осмію рідко застосовують для виготовлення ювелірних товарів.

До кольорових металів відносять мідь, цинк, нікель, олово, свинець, кадмій, хром і алюміній.

У ювелірній справі кольорові метали застосовують у вигляді сплавів, що нагадують по зовнішньому вигляді дорогоцінні метали. Основними компонентами сплавів є мідь, цинк і нікель.

Мідь – м'який, тягучий і ковкий матеріал червонуватого кольору, що легко плющиться в тонкий аркуш і витягається в дріт. Щільність – 8,93 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 3, температура плавлення – 1083 ос. у вологому повітрі в присутності вуглекислоти мідь швидко окисляється. Добувають мідь головним чином з руд, але вона зустрічається й у самородках. Мідь застосовують як лігатурний матеріал у сплавах із золотом.

Цинк – легкоплавкий, тендітний матеріал синювато-білого кольору. Щільність цинку – 7,14 г/см3, температура плавлення – 419,4 ос. В вологому повітрі цинк окисляється, покриваючись захисним шаром окису. Його використовують як лігатурний метал у багатьох сплавах, у тому числі в срібних і в сплавах з міддю. Додавання цинку в сплави робить їхній більш світлими і знижує температуру плавлення.

Нікель – твердий, тугоплавкий, що не змінюється на повітрі метал сріблисто-білого кольору, із сильним блиском. Щільність – 8,9 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5, температура плавлення – 1445 ос. нікель широко використовують для покриття виробів з інших металів з метою захисту від корозії.

Олово – легкоплавкий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність олова – 7,2 г/см3, температура плавлення – 231,9 ос. у чистому виді олово широко застосовують для пайки, покриття інших металів і виробів з них з метою захисту від корозії, а також використовують у різних сплавах.

Алюміній – легкий, пластичний, м'який метал сріблисто-білого кольору, що добре прокочується, кується і штампується. Основною сировиною для одержання є боксити. Щільність алюмінію – 2,7 г/см3, температура плавлення – 659,8 ос. Алюміній добре зберігається на повітрі, покриваючись тонкою плівкою окисла, що охороняє його від подальшого окислювання.

Алюміній широко використовують при виробництві різних прикрас (брошки, браслети, ланцюжки й ін.) і предметів побуту.

Хром – найбільш твердий кольоровий метал сріблистого кольору. Щільність хрому – 6,9-7,1 г/см3, температура плавлення – 1800 ос. Хром чинить гарну опір до механічного зносу. Він є одним з найважливіших легуючих металів. Використовують його в також для покриття тонким шаром (хромування) металевих ювелірних виробів з метою підвищення зносостійкості, опору корозії, одержання стійкої відбивної поверхні, додання красивого зовнішнього вигляду.

Кадмій – м'який, тягучий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність кадмію – 8,6 г/см3, температура плавлення – 321 ос. Застосовується для виготовлення золотих і срібних сплавів, а також для покриття поверхні металевих поверхонь з метою запобігання корозії.

Сплави кольорових металів. Для виготовлення недорогих особистих прикрас, предметів сервіровки столу й інших виробів використовують сплави кольорових металів, по зовнішньому вигляду нагадує золото і срібло.

Латунь – сплав міді з цинком (40-50%), іноді з добавкою невеликої кількості інших металів. Щільність латуні – 8,2-8,8 г/см3. Латунь має красивий жовтий колір, подібний до кольору золота. Його широко застосовують для виготовлення багатьох видів ювелірної галантереї, предметів туалету й ін.

Томпак – сплав міді з цинком (10-12%). Застосовують для виготовлення ювелірної галантереї, стопок і інших побутових предметів.

Існує кілька класифікацій ювелірних каменів. У торгівлі і промисловості ювелірні камені класифікують по їхній відносній цінності на дорогоцінні, напівкоштовні і виробні. Дорогоцінні і напівкоштовні камені звичайно прозорі, вироблені – непрозорі кольорові мінерали, придатні тільки для шліфування. Дорогоцінні камені (алмаз, рубін, смарагд, сапфір) рідко зустрічаються в природі. Напівкоштовні камені (аквамарин, александрит, турмалін, гранат, аметист, опал, бірюза, топаз, янтар і ін.) поширені частіше, оправляють їх звичайно золотом, сріблом і мельхіором, а також використовують у каменерізних виробах. До вироблених каменів відносять агат, лазурит, нефрит, онікс, яшму, малахіт і ін.

Цінність ювелірних каменів визначається їхніми властивостями: твердістю, спайністю, щільністю, кольором, прозорістю, блиском, хімічною стійкістю.

Багато властивостей ювелірних каменів обумовлені умовами утворення цих мінералів і їхньою внутрішньою будовою, тобто структурою. Існує два типи будови речовин: кристалічний й аморфний. Структура ювелірних каменів в основному кристалічна, тому по складу вони однорідні, але фізичні властивості їх нерівнозначні у всіх напрямках, тобто характеризуються анізотропією.

Перше місце в ряді дорогоцінних каменів по вартості займає алмаз. Він має виняткову твердість, високе світлозаломлення, сильну дисперсію і яскравий блиск. З усіх дорогоцінних каменів алмаз має найбільш простий хімічний склад і являє собою кристалічний вуглець. У ньому часто є домішки (головним чином окис заліза), що додають алмазу жовтуватий відтінок і знижують його цінність. Діаманти по вазі умовно поділяють на дрібні (до 0,29 карата) і великі (від 0,30 карата).

Дрібні діаманти в залежності від прозорості, кількості, характеру і місцезнаходження наявних у них дефектів поділяють на 8 груп (великі – на 11 груп). Дефектами в діамантах можуть бути крапки, смужки, тріщинки, пухирці, мікрошви, включення графіту.

Рубін і сапфір є різновидом корунду. Розмаїтість і краса фарбування корундів, їхня висока твердість (9 по шкалі Мооса) перетворюють мінерали цього виду в дорогоцінні камені, ідеальні у всіх відносинах.

Найбільш коштовними вважаються рубіни, пофарбовані окисом хрому в червоний колір. Особливо цінуються рубіни кольору «голубиної крові» (червоного кольору зі лілуватим відтінком).

Сапфірами називають різновиду корунду, частіше синього кольору. Зелені, рожеві, чорні й інші відтінки сапфірів називають фантазійними.

Смарагд – це різновид берилла зеленого кольору. Найбільшу цінність представляють смарагди густо-зеленого кольору, не утримуючих включень і тріщин. Смарагд на відміну від інших зелених каменів зберігає фарбування при штучному висвітленні.

Перли являють собою органічні відкладення різних молюсків у раковинах. Він характеризується невеликою твердістю (2,5-4 по шкалі Мооса), а отже, недовговічний і вимагає обережного поводження з ним. Він підданий впливу кислот і навіть природних виділень людської шкіри, тому не слід мити руки, не знявши попереднє кільце з перлиною, тому що перли можуть забруднитися і відновити його первісний вид майже неможливо. Разом з тим краса перлів незаперечна. Перли бувають округлими, овальними; рожевого, жовтого, сірого, червонуватого, фіолетового і чорного кольорів.

Аквамарин – це голубий берил різних відтінків, твердістю 7,5–8.

Александрит є найбільш коштовним різновидом хризоберилу, що ніколи не користувався величезною популярністю внаслідок одержуваного ефекту «котячого ока». Це рідкий блакитнувато-зелений камінь (при штучному висвітленні фіолетово-малинового кольору), твердістю 8,5.

Турмалін перевершує більшість ювелірних каменів по розмаїтості фарбувань. Найбільше застосування мають турмаліни рожево-червоний чи рожевий кольори. Кристали турмаліну рідко бувають однородно пофарбованими; звичайно окремі частини кристалів мають різне, часто контрастне фарбування. Твердість турмаліну – 7,0-7,5.

Гранат являє собою групу мінералів складного хімічного складу. У ювелірній справі широко використовують вогненно-червоні, малинові, сизо-червоні і смарагдово зелені різновиди гранатів. Особливо високо цінуються гранати, близькі по фарбуванню до яскраво-червоного рубіна. Твердість граната – 7,0-7,5.

Аметист є різновидом кварцу фіолетового кольору різних відтінків. Особливо цінуються аметисти густо-фіолетового кольору. Аметисти, за винятком уральського, при штучному висвітленні здобувають сіруватий відтінок. Твердість аметиста – 7.

Обпа – це тендітний, що легко дряпається прозорий камінь аморфної структури, що складає з кренозема, твердістю 6-6,5. Виділяються кілька різновидів обпала: білий, чорний, вогненний.

Бірюза є непрозорим мінералом групи фосфатів небесно-голубого кольору. Твердість бірюзи – 6. Хімічно бірюза хитлива: вона легко усмоктує пари, поглинає вологу, тому перед миттям рук завжди варто знімати кільця з бірюзою, щоб уберегти її від забруднення і дії води.

Топаз – це фторсилікат алюмінію. Топази бувають безбарвними, жовтими різних відтінків, блакитними. Вони характеризуються високою твердістю – 8. Топази мають скляний блиск і часто винятково чисті, відмінно поліруються, здобуваючи сліпучий блиск. Для топазів характерна зроблена спайність, з цієї причини їх варто носити з особливою обережністю.

Янтар являє собою викопну смолу. Колір янтарю жовтий – від світлих до коричневих відтінків. Янтар набагато м'якше багатьох ювелірних каменів: його твердість усього близько 2,5.

Виробні камені підрозділяють на тверді (твердість 5,5-7) – родоніт, яшма, агат, лазурит, нефрит; середньої твердості (3,0-4,0) – малахіт, мармур; м'які – гіпс, селеніт.

Серед синтетичних аналогів дорогоцінних каменів особливе місце займає рубін. Це перший кристал, що почали штучно вирощувати в промислових масштабах понад 80 років тому. У ювелірних виробах використовують переважно синтетичні корунди червоного (рубіни) і синього (сапфіри) квітів, що, як природні, можуть бути зірчастими, з ефектом астеризму.

В даний час у ювелірній промисловості використовуються крім синтетичних корундів наступні види синтетичних каменів: смарагди, аметисти, опали, бірюза, фіанити. Перспективними також є отримані в 70-х рр. синтетичні камені: александрит, лазурит, турмалін, шляхетний жадеїт, малахіт і ін.



Информация о работе «Основні матеріали, особливості виробництва та класифікація ювелірних товарів»
Раздел: Промышленность, производство
Количество знаков с пробелами: 60305
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
121213
0
0

... смак. Особливість споживацьких властивостей ювелірних товарів полягає в том, що головним є естетична властивість. Краса виробів – основний критерій при їх оцінці споживачем. 2.1 Матеріали для виготовлення ювелірних товарів Одним з чинників, впливаючих на формування споживацьких властивостей і якості ювелірних товарів, є матеріали, вживані для їх виготовлення. У виробництві ювелірних товар ...

Скачать
54799
26
0

... готові вироби РОЗДІЛ XXI. ВИРОБИ МИСТЕЦТВА, ПРЕДМЕТИ КОЛЕКЦІОНУВАННЯ АБО АНТИКВАРІАТ Група 97.Вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат ПЕРЕДМОВА Ці Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) 1996 року (Harmonized commodity description and coding system ...

Скачать
75118
1
0

... з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями. РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 2.1 Організаційно – економічна характеристика ТОВ «Автосервіс» Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою ...

Скачать
84975
2
35

... ї стійкості по покриттю запасів підприємства ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2005 –2007 роках РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ В ПРОГНОЗУВАННІ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА   Прогнозування фінансово-економічних результатів операційної діяльності ВАТ «Дніпропетровськгаз» в курсовому дослідженні виконано з застосуванням кореляційно-регресійних економіко-математичних моделей, які спираються ...

0 комментариев


Наверх