Навигация
Стратегічні напрямки інтеграції
45235
знаков
0
таблиц
2
изображения
1.2 Стратегічні напрямки інтеграції
Стратегічним пріоритетом України в міжнародних економічних відносинах визначено вступ до Європейського Союзу на рівноправних засадах. Вже в "Концептуальних засадах " головною метою економічного розвитку України передбачалося створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Прогнозувалося, що до кінця 2007р. Україна зможе претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011р. – створити реальні внутрішні передумови для вступу в цю організацію.
Згідно з "Концептуальними засадами" соціально-економічні перетворення в Україні мали здійснитися в 2 етапи:
Перший етап – 2002 – 2004р. Його основна мета – зміцнити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів, істотно розширити внутрішній попит та утверджувати на цій основі надійну стабілізацію і стале зростання.
Другий етап – 2005 – 2011рр. Передбачалася комплексна модернізація підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад та соціально орієнтованого ринкового господарства.
Аналіз виконання завдань Концепції на першому етапі виявив, що вона потребує корегування з огляду на реалії соціально-економічного розвитку України та її зовнішньополітичного оточення. Тому було прийнято новий документ – "Стратегія економічного й соціального розвитку України(2004 – 2015 роки) шляхом європейської інтеграції".
У "Стратегії" визначається, що основою стратегічного курсу України є утвердження її як високотехнологічної держави. Кінцевою метою євроінтеграційного курсу України є набуття нашою державою повноправного членства в Європейському Союзі.
На шляху євро інтеграції Україна пройшла вже довгий шлях економічних перетворень і реалізації угод з ЄС. У 1998 та 2000р. набула чинності після ратифікації Верховною Радою України "Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС", яка була підписана ще в 1994р. У 1998 та 2000 роках Указом Президента України затверджено Стратегію і програму інтеграції України в ЄС. В 1999р. Європейська Рада схвалила "Спільну стратегію ЄС щодо України". Спільна стратегія передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті. В 2001р. відбувся Паризький самміт "Україна - ЄС", який засвідчив європейську перспективу України, стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС.
У 2001р. в Копенгагені відбувся черговий самміт "Україна - ЄС", на якому було визнано прогрес України у виконанні вимог і стандартів ОБСЕ і Ради Європи, у запроваджені економічних реформ, позитивні зрушення в українській економіці. Була підкреслена необхідність розвивати й надалі стратегічне партнерство між Україною та ЄС.
У зв’язку з розширенням у 2004р. складу ЄС Україна стала безпосередньо контактувати з ним кордонами, що надало нового аспекту у взаємозв’язках нашої країни з ЄС. Врахування цієї ситуації знайшло вираження у документі "Європейська політика сусідства", який прийнято в рамках Угоди "План дій Україна-Європейський Союз". Цей план був розрахований на 3 роки. Він передбачав інтенсифікацію політичних, без пекових, економічних та культурних відносинах між сторонами. Згідно з Планом, інтеграція України в Європейський Союз буде здійснена в оглядовому періоді у формі зони вільної торгівлі ЄС – Україна після вступу України до СОТ. Відзначається, що ЄС визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір.
Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва. Ці перспективи виражаються в таких напрямах:
1) підвищується рівень інтеграції, включно участі України у внутрішньому ринку ЄС;
2) розширюється політичне співробітництво;
3) Збільшується фінансова підтримка України з боку ЄС; через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребують інвестиції в інфраструктуру;
4) Розширюються можливості для участі України в певних програмах ЄС, що сприяє розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв’язків, а також співробітництву у сфері охорони довкілля;
5) Надається підтримка в адаптації законодавства України до норм і стандартів ЄС;
6) Поглиблюються торговельні та економічні відносини між Україною та ЄС.
Після того, як Україна стала членом СОТ (2008р.), перспективи інтеграції нашої країни в ЄС значно поліпшуються. Стає реальністю утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і в найближчі часи – набуття Україною асоційованого членства в Європейському Союзі.
Розділ 2. Зовнішньоекономічні відносини України з країнами та міжнародними організаціями
2.1 Форми та напрями співробітництва з Європейським Союзом
Згідно з програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту" інтеграція України до Європейського Союзу є стратегічною ціллю Урядової політики України. У цій програмі зазначено, що Україна орієнтується на діючу в провідних Європейських країнах модель соціально-економічних відносин та забезпечення належного добробуту своїх громадян. Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації її участі в інтеграційних процесах, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що є одним з важливих інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи.
На основі рішення Ради Європи ЄС про розширення Європейського Союзу, яке було прийнято в Копенгагені у 1993 році, були укладені так звані "європейські угоди" з усіма посткомуністичними країнами по той бік західного кордону колишнього Радянського Союзу, суть яких складалася у підготовці до майбутнього членства в ЄС. Оскільки ЄС вважає, що про членство нових незалежних держав, які виникли після розпаду Радянського Союзу, говорити поки що не приходиться, з ними були укладені так звані "Угоди про партнерство і співробітництво".
У червні 1994 року в Люксембурзі Європейський Союз підписав з Україною "Угоду про партнерство і співробітництво" (УПС)- з першою серед держав СНД. Дана угода гарантує Україні режим найбільшого сприяння і розгляд питання про створення найближчим часом зони вільної торгівлі, якщо Україна продемонструє достатній прогрес у формуванні стабільної ринкової економіки. Проте, на відміну від угод про асоційоване членство, підписаних із країнами Центральної Європи і Балтії, у цьому документі не йде мова про можливе членство України в ЄС.
ЄС розглядає цю угоду як пропозиції про підтримку України у здійсненні перетворень. Мета УПС – лібералізація торгівлі, виходячи з уявлень, що вільна торгівля буде сприяти економічному розвитку країни.
Успішна реалізація "еволюційного потенціалу" УПС дасть можливість розширити співробітництво між Україною і Європейським Союзом. ЄС у перспективі передбачає можливість створення спільної зони вільної торгівлі з метою економічного зближення, якщо Україна виконає умови запропонованої їй "схеми інтеграції". По суті, реальною метою Угоди про партнерство і співробітництво є підготовка України до вступу до Всесвітньої торгової організації; вона не надає Україні навіть віддаленої перспективи інтеграції до ЄС.
Важливим досягненням України на шляху просування в європейські структури стало її включення у листопаді 1995 року до складу Ради Європи (другої у СНД після Молдови). Своїм рішенням Рада недвозначно визнала прогрес, якого досягла Україна після здобуття незалежності в 1991 році в будівництві плюралістичного, демократичного суспільства і дотриманні прав людини.
Рада Європейського Союзу прийняла у грудні 1999 р. у Хельсинках "загальну стратегію" відносно України. Згідно цієї стратегії "ЄС схвалює європейські поривання України і вітає її європейський вибір", "Європейський Союз усвідомлює, що … стабільна і безпечна Україна в найбільшій мірі відповідає інтересам ЄС"; "Європейський Союз признає значення України у регіоні. У зв’язку з геополітичним розташуванням України вздовж вісі Північ-Південь і Схід-Захід вона набуває унікальне положення у Європі". Але далі: "ЄС у зв’язку з цим пропонує посилити співтовариство з Україною і приділити особливу увагу ядерній безпеці…"; "Ядерна безпека і вивід з експлуатації Чорнобильської АЕС є пріоритетними у відносинах між Європейським Союзом і Україною" – отже, ЄС скоріш намагається захистити себе від України, а не використовувати її "геополітичне положення" у якості елемента стратегічної концепції.
Європейський Союз є одним з головних торгових партнерів України: другим найбільшим торговим партнером після Росії, і найбільшим поза межами колишнього Радянського Союзу. З моменту набуття України незалежності її торгівля з ЄС значно зросла. Україна експортує до ЄС головним чином металопродукцію, товари хімічної та гірничої промисловості і текстиль.
Країни Європейського Союзу займають друге після США місце за обсягом прямих інвестицій в економіку України. Основними інвесторами України з числа країн-членів Європейського Союзу є Нідерланди, Великобританія і Німеччина.
УПС надає Україні і ЄС легший доступ на ринки один одного, головним чином, не дискримінуючи товари один одного, тобто, пропонується таке ставлення до українських товарів та товарів Європейського Союзу, як і для товарів усіх інших торгових партнерів та забезпечує вільну та справедливу конкуренцію імпортованих товарів з товарами місцевого виробництва.
ЄС та Україна погодились надати одна одній режим найбільшого сприяння в торгівлі товарами. Це означає, що одна зі сторін не може встановлювати на імпорт чи експорт іншої сторони вищі митні податки чи збори, ніж ті, що вона встановила для інших країн-членів СОТ, тобто, для більшості країн світу. Сторони також не можуть надавати гірші умови платежів, що мають відношення до торгівлі, чи приймати більш громіздкі митні процедури, ніж ті, що застосовуються у відношенні до інших країн. У цьому контексті ЄС вважається єдиною країною з безподатковим режимом торгівлі, який країни-члени Європейського Союзу надають одна одній і який не поширюється на Україну, хоч така можливість існує.
Таким чином, ЄС не буде користуватися пільгами, що їх Україна надає у плані тарифів і митних процедур країнам колишнього Радянського Союзу, поки Україна не вступить до СОТ. У будь-якому разі ні Україна, ні ЄС не користуватимуться пільгами, що надаються третім країнам, спеціально для створення зони вільної торгівлі чи утворення митного союзу, наприклад, такого, як між ЄС та деякими країнами Центральної Європи, які у кінцевому підсумку стануть новими членами ЄС.
Взагалі , якщо українська сторона не буде належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання, а буде продовжувати робити це лише для "галочки", пожвавлення форм економічної взаємодії України з країнами-членами Євросоюзу можна не очікувати. Поки економічні і політичні умови економіки на Україні не наблизяться до цивілізованих норм, поки не будуть реально змінені законодавство і норми захисту інтересів іноземних інвесторів, ризикувати грішми своїх підприємців західні урядовці не будуть. Ніякого особливого статусу Україні ЄС надавати не збирається.
Похожие работы
... ійних процесів; -розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня; -конкурентність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи; -негативний досвід Інтеграції в рамках СРСР і РЕВ. Інтеграція України в світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов’язаними шляхами: -через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, ...
... простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі. Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом - організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції,уніфікації права,економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку. В цьому документі зазначено, що стратегія і ...
... . На 1 січня 2009р. в Україні, за оцінкою, проживало 46143,7 тис. осіб. Упродовж 2008р. чисельність населення зменшилася на 229,0 тис. осіб, або на 5,0 осіб у розрахунку на 1000 жителів. 3. Актуальні проблеми стратегічного розвитку національної економіки України в сучасних умовах Підвищення національної свідомості посилює роль національних традицій та цінностей, які відіграють важливу роль ...
... ів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар, вироблений у цій країні. [17] 1.2 Інформаційна складова іміджу держави. „Галантність французів”, „ортодоксія німців”, „загадкова душа росіян” „гостинність українців” — міфологеми сформовані талантами кращих творців красного письменства цих країн. Усталені епітети „країна кохання — Італ ...
0 комментариев