Навигация
Зовнішньоекономічні зв’язки країни
37165
знаков
14
таблиц
6
изображений
3. Зовнішньоекономічні зв’язки країни
Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один з найвищих у світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужне в економічних відносинах адміністративне утворення. Нині Тайвань входить у групу нових індустріальних країн (НИС) “чотирьох малих економічних драконів” Східної Азії, до яких ставляться також Республіка Корея, Сінгапур і Гонконг, грає усе більше значну роль в економіці Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В 1991 р. Вступив в організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.
Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши по обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається із промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.
Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідного вкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послу Японії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третім за значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснивши Японію на 4-е місце. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищили за деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.
Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічних умовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тільки що так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами через ринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національної валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовно американського $ більш ніж на 40 % - це колосальний удар за експортними цінами, що привів до закриття багатьох експортних виробництв. Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.
Перевага дрібних і середніх підприємств у тайваньскій економіці не випадково. Якщо в соціально-економічній політиці Японія й Південна Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам, пріоритетним був принцип “ цян го ” - “ зробити потужним державу ”, то для Тайваню, прихильного ідеям Суни Ят Сена, таким принципом став “ фу мини ” - “ зробити багатим народ ”. Тут уважали так: чим богаче кожний житель країни, тим багате сама країна.
Відзначені обмеження не зробили впливу на просування стратегії зростаючої участі в міжнародному поділі праці, вона показала, що володіє рядом переваг у порівнянні з імпортозаміщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.
При реалізації експортної стратегії дуже важливу роль грає конкуренція іноземних виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Вона змушує підтягувати технологічну структуру й продуктивність до світового рівня. Саме конкуренція стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково - технічні дослідження, тому що тільки це дозволить йому зберегти позиції на світовому ринку
Феномен нових індустріальних країн (НИС) уже не викликає того подиву (і навіть замилування), з яким велика кількість людей по усьому світі сприймали їх не дуже давно. Але статистика вперто свідчить, що азіатські НИС (у числі яких і "першопрохідник" із цієї неухильно чисельне зростаючої групи держав - Тайвань) і зараз залишається однієї з найбільш динамічних частин світового капіталістичного господарства. В останні роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять від семи до восьми із зайвим відсотків, що в цілому істотно вище аналогічних показників ведучих промислово розвинених держав.
Найбільш великий науково-промисловий парк із всіх існуючих у РС перебуває на Тайваневі. Він був утворений в 1980 році в містечку Синчжу, в 70 кілометрах від Тайбэя. Поруч розташовані два найбільших університети -Цинхуа й Цзяотунь. У парку базуються: Науково-дослідний інститут промислової технології, Об'єднана корпорація по розробці мікроелектроніки, Тайваньская компанія по виробництву напівпровідників, Науково-дослідний інститут електроніки.
Парк займає територію в 2100 га в т.ч. промислова зона - 480 га. З 1135 промислових фірм, що діють у Синьчжу, 99 є тайванськими. Однак у границях спеціальних економічних зон і науково-промислових парків одержували місце й заступництво тільки ті компанії, які працювали на реалізацію довгострокової економічної стратегії. У спецзонах є все для успішної роботи - налагоджена інфраструктура, гарантовані робочі руки, маса податкових пільг. Але в цілому цими перевагами користуються всього лише кілька сотень компаній, десятки ж тисяч фірм як і раніше “вертяться” на орбіті сімейного бізнесу.
Кон'юнктурні обставини підштовхують Тайвань до структурних змін в експорті, переносячи акцент із виробництва трудомісткої продукції на випуск наукомістких виробів у галузях передової технології. Цей процес із більшим працею вписується в острівну економіку - на Тайваневі державна науково-дослідна база розвинена недостатньо, а приватна й зовсім слабка. Для успіху на цьому шляху необхідні великі вкладення в наукову базу, оскільки по розмірах витрат на наукові дослідження й розробки Тайвань уступає всім провідним світовим державам, виділяючи на ці мети в середньому 2.6 млрд. $ у рік (для порівняння: у США 120 млрд. $ у Японії 70 млрд. $). Загальний обсяг капіталовкладень у шестилетку 1991-1997 рр. Оцінюється 320 млрд. $. Ці гроші будуть вкладені в розвиток інфраструктури, прокладку нових доріг відновлення старих, реконструкцію аеродромів і т.д. Уряд планує зростання виробництва в таких галузях, як електроніка, біотехнологія, волоконна оптика машинобудування, виробництво нових матеріалів щорічно на рівні 11 - 12 %, а їхня частка в тайванському експорті в 2000 р. Повинна перевищити 60%.
Поглиблюючи свою інтеграцію у світову економіку, економіка Тайваню, зокрема, підвищила значення своєї ролі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наприкінці 80-х років тайваньские підприємства зштовхнулися з погрозою своєї конкурентоспроможності внаслідок підвищення курсу нового тайванського долара й зростаючих витрат на оплату праці й підвищення вартості землі.
В 90-х роках макроекономічна політика була скоректована таким чином, щоб сприяти більше вільному потоку товарів, послуг, капіталу, людських ресурсів і інформації. У закони, правила й приписання були внесені істотні зміни. Відкритість тайванської економіки була продемонстрована тим, що загальний обсяг двосторонньої торгівлі у вартісному вираженні досяг в 1999 році 232 млрд американських доларів, і вона зайняла 15-ое місце у світі, у те час як прямі іноземні інвестиції із країни й у країну й портфельні інвестиції значно зросли.
Американська Об'єднана служба доставки посилок UPS і FedEX відкрили в міжнародному аеропорті ім'я Чан Кайши регіональний центр для західної частини тихоокеанського регіону, і він став єдиним аеропортом цього регіону, що має такий центр.
Щоб інтегруватися в міжнародну систему відкритої багатобічної, заснованої на певних правилах торгівлі, Тайвань звернувся із проханням про прийняття його в ГАТТ/ВТО. Уклавши двосторонні угоди з 30 країнами-членами ВТО й завершивши приведення своєї економічної системи в повну відповідність із міжнародними нормами, ми підготувалися до вступу в цю організацію в самому найближчому майбутньому. В 1991 році Тайвань став членом міжнародного форуму Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва /АТЭС/. Як член АТЭС, ми зв'язані тісними узами з Азіатсько-Тихоокеанським співтовариством, розвиваючи співробітництво в економічній, культурній і соціальній областях і активно беручи участь у діалозі з найбільшим у світі субрегіональним форумом.
Міжнародний форум АТЭС був створений в 1989 році. Його головною метою було формування співтовариства азіатсько-тихоокеанських економік, об'єднаного загальним прагненням до економічного росту й рівноправного розвитку. АТЭС вніс важливий вклад у світову економіку. Сприяючи процесу азіатсько-тихоокеанського співробітництва, АТЭС зіграв також немаловажну роль у досягненні позитивних результатів уругвайським раундом ГАТТ і досягненні Угоди за інформаційною технологією у ВТО. Щоб сприяти економічній життєздатності й відчуттю цим регіоном своєї спільності, АТЭС поставив перед собою амбіційну мету - сприяти розвитку вільної й відкритої торгівлі й інвестиціям в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні до 2010 року для розвинених економік і до 2020 для економік, що розвиваються. Цей міжнародний форум успішно вжив заходів для сприяння розвитку регіональної торгівлі на основі, наприклад, угод про взаємне визнання й без паперові митні процедури й зробив країнам, що розвиваються, членам цього форуму сприяння в знаходженні здатності здійснювати лібералізацію й користуватися її благами на основі технічного сприяння.
Тайвань став членом АТЭС /за назвою Китайський Тайбэй/ одночасно з Китайською Народною Республікою й Гонконгом на третій зустрічі АТЭС на рівні міністрів, що проходила в Сеулі (Корея) у листопаді 1991 року. З тих пор Китайський Тайбэй є переконаним і активним учасником діяльності АТЭС, додаючи всі чинності, щоб вносити свій внесок у широке коло областей. Він приймав саму повномасштабну участь у всіх щорічних зустрічах економічних лідерів і зустрічах на рівні міністрів, у всіх зустрічах на рівні галузевих міністрів і старших посадових осіб країн-членів АТЭС і по можливості в зустрічах і діяльності комітетів, а також робочих, експертних і оперативних груп і їхніх дочірніх форумів і субфорумах. До числа важливих обов'язків, які Китайський Тайбэй виконує зараз в АТЭС, ставиться наступне: керівник Групи по послугах при Комітеті з торгівлі й інвестиціям; керівник Групи по співробітництву в області розвитку при Робочій групі по телекомунікаціях; провідний куратор Робочої групи по охороні морських ресурсів; Робочої групи по сприянню торгівлі й Експертній групі по технічному співробітництву в області сільського господарства й міжнародний координатор мережі утворення при Робочій групі по розвитку людських ресурсів.
На зустрічі економічних лідерів і зустрічі на рівні міністрів країн АТЭС у Брунеї цього року Китайський Тайбэй висуне ініціативу по "Перетворенню фактору комп'ютерного роз'єднання у фактор прилучення до благ комп'ютерної цивілізації".
ІІ. Практична частина
Похожие работы
... ібно розглядати як дуже важливу, але все ж початкову ланку в створенні багатосторонніх міждержавних правил поведінки урядів у сфері міжнародної торгівлі послугами. 2.3 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації Жодна із сучасних країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу без інтеграції із світовим господарством. Стан національної економ ...
... таких зон, зокрема Іллічівської спеціальної економічної зони, Одеської портової зони, технополісу в м. Києві та ін. Активна участь України у світових економічних відносинах сприятиме реформуванню її економіки, динамічному розвитку і піднесенню на цій основі добробуту народу. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ Міжнародна торгівля є найдавнішою формою відносин між країнами, яка ...
... її функціональні динамічні характеристики; розкрити юридичну природу, цілісність змісту митного контролю, а також його специфіку як різновиду державного контролю. 2.3 Основні напрямки покращення митно-тарифного регулювання Реалізація експортного потенціалу країни на зовнішніх ринках є стратегічним завданням інтегрування її економіки до світової системи господарювання. За умови трансформації ...
... івський рахунок в іноземній валюті, що виключить необхідність продажі і покупки валюти в тім ступені, у якій погоджені надходження й платежі в іноземній валюті, і тим самим усуне експозицію. Міжнародна торгівля фінансовими послугами породжує більш високі ризики як для покупця, так і для продавця в порівнянні з торгівлею усередині країни. Для їхнього зменшення була розроблена безліч різних послуг ...
0 комментариев