1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК

Сучасний стан економічного розвитку НРК заслуговує особливої уваги ще й через величезні зовнішні борги цих країн. Наприклад, сукупний борг країн Тропічної та Екваторіальної Африки складає, за даними 2007 року, 223 млрд. дол. Його відношення до ВВП – найвище у світі – 70 %, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20 % прибутків від експорту.

Причини боргових проблем – вузькість слабодиференційованого сектора, незбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.

Одна з центральних проблем економічного розвитку НРК полягає в неспроможності самозабезпечення процесів накопичення капіталу з метою суспільного відтворення. Пояснюється це тим, що більшість цих країн виробляють те, що не споживають, а споживають те, що не виробляють.

В економіці виникла своєрідна ланцюгова реакція. Падіння попиту на сировину, товари експортоорієнтованого сектору завдало удару по економічних галузях. Зменшились валютні надходження від реалізації їх продукції, збільшилась незавантаженість виробничих потужностей.

Залежність національних бюджетів від зовнішньої торгівлі при зменшенні експорту збільшила їх дефіцит, погіршила проблему виплат з позик, спричинила зростання інфляції, змусила скоротити імпорт з метою зменшення негативного сальдо торговельного балансу, створила проблеми з імпортозамінюючими підприємствами, які забезпечувалися іноземною сировиною та устаткуванням. Соціальним наслідком стало збільшення безробіття, скорочення доходів населення, різке звуження інших життєво важливих соціальних сфер, політична нестабільність.


1.3.5 Політична нестабільність НРК

Переважна більшість НРК відчувають внутріню політичну нестабільність, що завдає шкоди розвитку економіки цих країн. Кожна держава має свої внутрішні політичні проблеми, які протягом не одного десятка років гальмують проведення структурних економічних реформ. У 90-ті роки число найменш розвинених країн, які виявилися втягнутими у безперервні внутрішні і зовнішні збройні конфлікти, досягала 15.

В багатьох країнах (особливо в НРК, розташованих в Африці на південь від Сахари) затвердилися диктаторські режими. Військово-диктаторські режими характеризуються політичною та економічною нестабільністю, насиллям, низкою державних заколотів, міжетнічними протиріччями, війнами, гонкою озброєнь (на озброєння витрачається 5% валового внутрішнього продукту; у Південній Азії — 3,6%, в Латинській Америці — 1,6%), зростанням політичної ролі армії у суспільстві, диктаторськими методами правління, корупцією.

Правоавторитарні режими утвердилися в Заїрі, Центрально-Африканській Республіці (ЦАР), Сьєрра-Леоне, Чаді, Ліберії, Руанді, лівоавторитарні — в Ефіопії, Лівії, Малі, Анголі, Мозамбіку.

У результаті війн та громадянських заворушень, в Анголі, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Сомалі, Ефіопії виявилася зруйнованою і без того слабка економічна інфрастрктура, занедбаним стало сільське господарство.

1.3.6 НРК у системі міжнародних економічних відносин

Необхідно підкреслити нерівність економічної та політичної міцності країн третього світу у співставленні з промислово розвиненими країнами. Вона проявляється у домінуванні багатих країн у сфері міжнародної торгівлі, у їх можливості диктувати умови передачі тенхологій, інвестицій та грошової допомоги.

Істотний, хоча і менш очевидний фактор збереження слабкорозвиненості – перенесення в країни, що розвиваються, системи західних цінностей, поведінки та інститутів. Наприклад, насадження в минулому в колоніях невідповідних для них систем і програм освіти, організація профспілок та адміністративних систем за західними зразками. Сьогодні ще більший вплив мають високі економічні та соціальні стандарти розвинених країн (як демонстраційний фактор). Спосіб життя західної еліти, прагнення до багатства можуть сприяти і без того дуже високому рівню корупції в НРК, розкраданню національного багатства в країнах, що розвиваються, привілейованою меншістю. Нарешті, витік мізків з країн третього світу в розвинені країни також негативно впливає на економічний розвиток еміграції кваліфікованого персоналу. Сукупний вплив усіх негативних чинників визначає вразливість НРК від зовнішніх факторів, які можуть негативно вплинути на їх економічне та соціальне становище.

Таким чином, головне, що характеризує НРК, - низький рівень соціально-економічного розвитку при високих темпах приросту населення, залежність економіки від сільського господарства, де зайнято більше 2 / 3 економічно активного населення, а також для більшості країн все ще властиві родоплемінні відносини, вождизм. По суті, в цих країнах найбільш гостро виявляються всі глобальні проблеми людства.


Розділ 2. Шляхи подолання наслідків економічних проблем в НРК

2.1 Необхідність прийняття програм структурних перетворень для НРК

Соціально-економічне становище у найменш розвинених країнах викликає особливу тривогу у світової спільноти, особливо тепер, в умовах триваючої світової економічної кризи. Нинішні фінансово-економічні потрясіння найболючіше вдарили саме по цих країнах, які ще не встигли оговтатися від недавньої енергетичної та продовольчої кризи. Масштаби сучасних викликів свідчать про необхідність пошуку нових моделей розвитку економіки найменш розвинених країн. Ці 49 країн інтегровані в глобальну економіку, і в силу цього є надзвичайно вразливими перед обличчям зовнішніх потрясінь.

На третій Конференції ООН по найменш розвиненим країнам, що проходила в Брюсселі у травні 2001 року, була прийнята програма дій для НРК на 2001-2010 роки. Однак, незважаючи на всі зусилля міжнародного співтовариства, значних зрушень в економіці цих країн не спостерігається.

Невдача програм структурної перебудови викликана, перш за все, неврахуванням місцевих умов, ігноруванням особливостей менталітету населення, протистоянням правлячих кіл та великої частини бюрократичної буржуазії, для яких втрата механізмів втручання в економіку означає зменшення доходів та втрату влади, небажанням місцевих чиновників реалізувати ідеї економічної інтеграції в життя.

Згадані вище економічні проблеми НРК, а також масштаби і наслідки світової кризи підштовхують світову спільноту для розробки інноваційної та продуманої політики в цих країнах. Такі дії необхідні ще й для того, щоб після виходу з кризи процес розвитку залишався стійким.

В економічних колах за останні кілька років став загальговизнаним той факт, що фінансова криза 2008 року була наслідком недоліків неоліберальної моделі, що лежала в основі глобальної економічної політики в останні три десятиліття. Ці недоліки були у свою чергу поглиблені провалами політики і неефективним регулюванням у розвинених країнах. Більшість розвинених країн знаходяться на цей час у стадії рецесії, а країни з ринковою економікою переживають значне уповільнення зростання. А НРК у майбутній період можуть постраждати особливо сильно, оскільки ці країни глибоко інтегровані в глобальну економіку і надзвичайно вразливі для зовнішніх потрясінь. Крім того, більшість з них переживають негативні наслідки недавніх енергетичних та продовольчих криз, і вони в наймешій мірі здатні самостійно впоратися ще з одним серйозним економічним випробуванням. Поєднання високого ступеню вразливості перед економічними потрясіннями і слабким опором їм будуть означати, що НРК страждатимуть значно серйозніше, ніж більшість інших країн, що розвиваються. Їх вразливість не є лише відображенням традиційної залежності від сировинного сектору і пов’язаної з цим чутливості з коливанням цін; вона обумовлена комбінованою загрозою падіння цін на сировинні товари, зниження глобального попиту і скорочення фінансових потоків. Внаслідок цього експортери продукції обробної промисловості та послуг (головним чином азіатські країни і острівні НРК) можуть постраждати досить серйозно, але країни, які залежать від сировинного сектору (головним чином африканські НРК), постраждають ще сильніше. НРК у зв’язку з цим потребують значної додаткової міжнародної допомоги в короткостроковій перспективі.

Остання фінансово-економічна криза показала, що модель саморегульованого ринку є неефективною в сучасних умовах. Більшість великих розвинених країн з ринковою економікою вже переглянули своє ставлення до форм управління, що грунтуються виключно на принципах вільного ринку, і намагаються підвищити роль держави в управлінні економікою. У зв’язку з цим багатьма експертами пропонується бідним країнам придивитися до цього нового підходу. Їхня політика в останні десятиліття грунтувалась переважно на мінімізації державного втручання в ринок, але не привела до необхідних структурних перетворень і диверсифікації економіки. Навпаки, економічне становище НРК ще більше погіршилося. Багато країн пережили процес деіндустріалізації і стагнації в обробних промислових секторах. Це підвищило їх вразливість до зовнішніх потрясінь.

Як зазначалося у попередньому розділі, більшість НРК (за винятком НРК-експортерів нафти) мають хронічні дефіцити торгівельних балансів і балансів по рахунку поточних операцій. В умовах зниження глобального попиту (за оцінками ООН, зробленим у травні 2009 року, очікується, що світових валовий внутрішній продукт у 2009 році скоротиться на 2,6%) дефіцити по рахунку поточних операцій, можливо, збільшаться у зв’язку зі скороченням експортних надходжень. Вразливість НРК пов’язана з високим ступенем концентрації виробничих та експортних структур НРК, що знаходяться в залежності від сировинного сектора, особливо африканських НРК, а також із залежністю азіатських НРК від продукції обробної промисловості, для виробництва якої не потрібна висока кваліфікація. Глобальна рецесія надасть сримуючий вплив на міжнародну торгівлю і стане на заваді здійсненню довгострокових інвестицій, що є додатковим джерелом скорочення виробництва і експорту НРК. Азіатські НРК диверсифіковані кілька більшою мірою, і вони можуть краще перенести кризу, хоча можливе істотне скорочення їх експорту (як за обсягом, так і за цінами) у зв’язку зі зниженням глобального попиту.

Надмірна залежність від сировинного сектору робить більшість НРК вразливими перед значними коливаннями в умовах торгівлі. Багато країн за останній час пережили роки рекордного економічного зростання, головним чином завдяки сировинним секторам і під впливом зростання міжнародних цін, викликаного спекулятивними операціями на базі сировинних товарів. Однак криза 2008 року поклала край цьому зростаню, і відбулося різке падіння цін. Це призвело до нестійкості виробництва і до появи антистимулів для інвестицій у довгостроковий розвиток виробничого потенціалу. Різкий спад на сировинних ринках є особливо негативним для НРК ще й тому, що зниження попиту, цін і обсягів виробництва означає скорочення державних доходів, яке зменшує здатність держави використовувати важелі фінансово-бюджетної політики з метою пом’якшення проблеми нестійкості виробництва.

Зовнішня вразливість НРК посилюється високим рівнем їхньої заборгованості. У НРК борговий тягар складає у середньому 42% валового національного доходу в порівнянні з 26% в інших країнах, що розвиваються, в докризовий період. У зв’язку з цим в бідних країнах може вибухнути нова боргова криза.

У найближчому майбутньому очікується, що приплив прямих інвестицій (ПІ) в НРК протягом декількох наступних років скоротиться вніслідок 1) зниження очікувань щодо прибутковості; 2) звуження доступу до кредитів для фінансування нових інвестицій; 3) консолідації балансів транснаціональними корпораціями перед викликом фінансових проблем.

В цих умовах головним фактором, що визначає долю НРК, стануть тенденції в області офіційної допомоги. Проте в періоди рецесій в країнах-донорах обсяги такої допомоги, як правило, скорочуються. Існує протиріччя між механізмами надання допомоги та підконтрольністю політики на національному рівні. Виключно важливо, щоб підвищення ступеня залежності від допомоги, яке є досить ймовірним результатом цієї кризи, не було пов’язане зі звуженням простору для маневрів у політиці в плані здатності вибирати відповідні варіанти політики.

Фінансово-політична криза 2008 року показала низьку ефективність саморегулювання ринків. У більшості розвинених країн з ринковою економікою вже відійшли від форм управління економікою, заснованих на принципах вільного ринку, і вивчають альтернативи, що включають в себе значне підвищення ролі держави в управлінні економікою. Ці країни визнають, що така альтернатива повинна бути пов’язана з відведенням державі більш вагомої ролі не тільки через регулювання, але і через пакети кейсіанських фіскальних стимулів того типу, який в даний час використовується в більшості великих західних держав. Тим не менше ця тенденція є більш очевидною в розвинених країнах, ніж у світі, що розвивається. Вже останнім часом використовувати пакети державних стимулів для пожвавлення своєї економіки почали деякі країни, що розвиваються, такі, як Китай, Бразилія, Південна Африка. Однак більшість НРК не можуть дозволити собі використовувати аналогічні пакети заходів.

Незважаючи на рекордні темпи зростання ВВП протягом останніх п'яти років у сполученні з сировинним бумом, в більшості НРК робота зі скорочення масштабів бідності просувається повільно і більшість з них так і не стали на шлях, що веде до досягнення необхідних цілей у галузі розвитку. Багато з них переживають рецидиви криз продовольчої безпеки. Причини таких тенденцій знаходяться в поєднанні поглиблення кризи в сільському господарстві і нездатності забезпечити продуктивну зайнятість за межами сільського господарства. Витоками кризи в сільському господарстві є такі структурні проблеми, як зменшення розмірів фермерських господарств, низька продуктивність, слабкий розвиток інфраструктури і деградація навколишнього середовища. Тому цьому сектору виявилося важко грати динамічну роль у процесі розвитку за рахунок розширення національного ринку і в якості джерела ресурсів для вітчизняних виробників. У той же час забезпечити продуктивну зайнятість за межами сільського господарства, перш за все в обробній промисловості, виявилося неможливо.

Нинішня економічна криза вимагає зміни у напрямку руху, і цим необхідно скористатися як поворотним пунктом на шляху розвитку НРК. Робота ринку грунтується лише на поступальних змінах, в той час як НРК необхідно стимулювати інвестиції за допомогою «усуспільнення» ризику з метою проведення довгострокових структурних перетворень. Ринок сам по собі не зможе забезпечити ці перетворення. У зв'язку з цим представляється доцільним визначити орієнтири для руху. Перш за все, необхідно перенести центр уваги на розвиток виробничого потенціалу. Це означає, що слід орієнтуватися на стимулювання продуктивних інвестицій, нарощування технологічного потенціалу та зміцнення зв'язків всередині секторів, а також між секторами і між різними підприємствами. Зміцнення внутрішнього виробничого потенціалу повинно бути також націлене на забезпечення виробництва більш широкої номенклатури сучаснішої продукції. Також необхідно побудувати нову державу розвитку. Це означає повернення не до старого стилю планування, а до пошуку нових форм управління процесом розвитку, що підходять для сучасних умов. Таке управління повинно грунтуватися на стратегічній взаємодії між державою і приватним сектором, що сприятиме структурному перетворенню НРК з аграрних в постаграрні країни. Нарешті, необхідно забезпечити ефективну багатосторонню підтримку НРК. Мова йде не тільки про збільшення і підвищення ефективності допомоги, але й про розробку правил, що регулюють міжнародні економічні відносини у сфері торговельних, фінансових, інвестиційних та технологічних потоків таким чином, щоб це служило опорою для розвитку НРК. Виключно важливо, щоб при наданні підтримки НРК не було нав'язування зайвих обмежень щодо заходів, які уряди можуть прийняти для заохочення розвитку, структурних перетворень та скорочення масштабів бідності.


Информация о работе «Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання»
Раздел: Международные отношения
Количество знаков с пробелами: 80056
Количество таблиц: 7
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
168843
3
4

... та водовідведення Дніпропетровської області. Розкрито шляхи подолання існуючих екологічних проблем цього регіону та пріоритети майбутнього удосконалення систем водоспоживання та водовідведення. Розділ 3. Екологічні проблеми водоспоживання та водовідведення та шляхи їх подолання 3.1 Методики фільтрації води та їх використання при водоспоживанні та водовідведенні 3.1.1 Фільтрування Фі ...

Скачать
53810
0
0

... системі міжнародного економічного права первинним елементом є норма; споріднені норми групуються в інститути. Як навчальна дисципліна міжнародне економічне право складається із загальної та особливої частин. У загальній частині розглядаються суб’єкти, об’єкти, принципи та джерела міжнародного економічного права (тобто аспекти, що сприяють розумінню галузі в цілому), а в особливій — його підгалуз ...

Скачать
205459
0
0

... усю країну. Незважаючи на те, що твори соціалістів-утопістів не мали серйозної теоретичної основи, вони відобразили пошуки ідеального справедливого суспільства та справили значний вплив на еволюцію економічної думки. Видатні мислителі-утопісти: започаткували глибоку критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства; ...

Скачать
188573
9
0

... Республіка (ПАР), найбільш економічно розвинена держава Африки. Основними галузями господарства регіону є сільське господарство та обробна промисловість. Розділ 3 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ КРАЇН АФРИКИ   3.1.     Поурочне планування підрозділу У відповідності до Програми з країнознавства для профільного навчання тема «Африка» вивчається у Розділі І − «Регіони і країни світу», який складає ...

0 комментариев


Наверх