Характеристика головних об’єктів природно-заповідного фонду Харківської області

3. Характеристика головних об’єктів природно-заповідного фонду Харківської області

Розширення мережі природно-заповідного фонду області проводиться згідно з рішенням облради від 20. 11. 1997 р. «Про резервування для наступного заповідання природних територій та об'єктів», яким затверджений перелік цінних територій і об’єктів у кількості 199 загальною площею 79719,8 га. Виконання цього рішення дасть можливість довести кількість об’єктів природно-заповідного фонду до 364, площу до 110258 га, а процент заповідності до 3,5.

На виконання цього рішення з 1997 по 2001 роки до природно-заповідного фонду області були введені 30 територій і об’єктів загальною площею 13911,9 га. Як результат проведеної роботи процент заповідності в області збільшився з 0,8 до 1,37.

Крім того, на виконання Указу Президента України від 10. 03. 1994 р. № 79 «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» в області проводиться робота щодо створення першого в області національного природного парку – «Гомільшанські ліси» загальною площею 14314,8 га на території Зміївського та Первомайського районів.

Заповідні куточки природи рідного краю мають нецінне значення для виховання, освіти та формування екологічного світогляду населення. Тому збереження природного багатства області є моральним обов’язком кожного громадянина нашої країни перед Землею та людством.

ПАРК-ПАМ'ЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ «КРАСНОКУТСЬКИЙ»

Один з небагатьох старовинних парків, що збереглися до наших часів. Початок його створення датується кінцем XVIII століття.

Ця територія – одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців райцентру та гостей Краснокутчини. Відвідувачі мають змогу ознайомитись з великою колекцією деревних та чагарникових рослин, доторкнутись до давньої історії нашого краю, побачити підземні хода колишнього монастиря.

В минулому Краснокутський парк мав назву – «Основ'янський Акліматизаційний сад Івана Івановича та Івана Назаровича Каразіних». Він є одним з найвідоміших і найстаріших центрів інтродукції та акліматизації рослин, цінних у декоративному та господарському відношенні.

Тут вперше акліматизовано більше 50 видів рослин, що збагатили флору України. Серед них: гінкго дволопатевий, айлант найвищий, бундук канадський,клени червоний та канадський цукровий (сріблястий), гледичія, каштани, шовковиця, платан західний, тополі канадська та бальзамічна, ялина чорна та червона, гльоди, кизил, обліпиха. Багато з цих рослин розповсюджені по парках, садах, селах та містах України.

В парку збереглися найстаріші в Україні маточні дерева таких цінних видів: сосна Веймутова, сосна сибірська, ялиця однокольорова, ялиця Лоуа, липа американська, липа повстяна та інші.

Велику цінність також мають дерева з цілющими властивостями: актинідії, гльоди, горобини, жимолості, кизил, лохина, обліпиха.

Краснокутською дослідною станцією садівництва, у віданні якої знаходиться парк, проведені роботи по розчистці його території від чагарників, очищено верхній став, відновлена ялинова алея, що відділяла парк від плодового саду, розчищені доріжки, розпочаті роботи по реставрації підземних ходів козачого монастиря, що існував на території парку, встановлено пам’ятники засновникам парку батьку і сину Каразіним.

Працівники станції постійно збільшують кількість та розширюють асортимент саджанців декоративних, плодових та ягідних, в тому числі і мало розповсюджених лікарських культур.

Мандруючи парком, немов переносишся до екзотичних куточків нашої планети. Тільки за останні роки в парку посаджені метасеквойя, кавказька модрина, східна біота, ягідний тис та інші екзоти.

Тут зустрічаються такі види ялин: звичайна і пірамідальна, балканська і колюча, а також гірляндна. Ясен – американський, звичайний, золотавий, плакучий, ланцетний. На території парка нараховується 355 видів дерев і чагарників.

Краснокутський парк має оригінальну архітектурно-композиційну побудову. Увагу відвідувачів привертають ставки, споруджені ще ченцями Петропавлівського монастиря, зв’язані з ними канали, що розташовані по дну балки. При створенні парку були споруджені тераси, доріжки, майданчики, альтанки і місточки, а джерельця дбайливо захищені дубовим зрубом.

Довкола парк оточений високими деревами, що залишились від природного лісу або висаджені при створенні парку. Дерева та схили балки захищають його від суховіїв у літній період, а в зимову пору – від холодного вітру та затримують сніг.

В найжаркішу і найсухішу пору літа повітря в парку свіже і вологе. Парк прекрасний на протязі цілого року. Блакить пролісків та яскраві жовті квіти кизилу змінює свіжа зелень перших весняних листочків лип, грабів, буків. Тільки високо підняті віти могутніх дубів та бундуків канадських ще довго залишаються чорними, безлистими та темні стрункі ялини підкреслюють яскраву світлу ніжність весняного листу. Особливо красивий парк восени у неповторному багряно-золотаво-зеленому вбранні своїх алей.

Ніколи за всю понад двохсотлітню історію в межах парку не застосовувались отрутохімікати. Тому так густо заселили його птаство та інші «жителі». Десятки солов'їв теплими травневими ночами влаштовують тут свої співочі конкурси. На деревах і доріжках часто зустрічаються білки. З початком весни в парк прилітають сотні пташок: синиць, дроздів, шпаків, голубів, удодів, мухоловок та інших.

В ставках живуть черепахи, в гущавині вечорами фуркають їжаки, інколи з сусідніх лісів навідуються косулі, куниці, а то і кабан забреде до огорожі старого парку.

НАТАЛІЇВСЬКИЙ ПАРК

Ця своєрідна пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення має площу 48 гектарів. Парк був закладений у 1884 році цукрозаводчиком І. Харитоненком. Зараз тут розміщено протитуберкульозний санаторій. На території парку ростуть переважно сосни віком від 70 до 100 років, а також зовсім молоді дерева. Зелені крони сосен та їх червоно-жовті стовбури разом складають цікаву композицію.

Тут зустрічаються окремі екземпляри дуба черешчатого віком від 300 до 400 років. Колекція вічнозелених екзотів включає цінну декоративну породу-сосну Веймутова, яка має м'яку, тонку та довгу хвою. Стовбур цього дерева, покритий сірою корою, вінчає густа пірамідальна корона.

Зовсім інший вигляд у кримської сосни, яка має крону плоскої форми, голки цього дерева довгі та дуже жорсткі. Сосна трьох хвойна привертає увагу відвідувачів своєю незвичайною здібністю – давати молоді паростки від пеньків свіжо зрубаних дерев.

Прикрасою парку є сибірська та одноколірна піхти, які привезли на Харківщину з Красноярського краю та Північної Америки. Сибірську піхту можна побачити поруч з фонтаном, який споруджений на тому місці, де в минулому стояв маєток господарів маєтку.

Місцеві жителі дуже пишаються тутешньою колекцією лип, яка включає кавказький, кримський, дрібнолистий та великолистий види. Дуже цінним є клен Шведлера, який восени приваблює увагу яскраво-червоним листям.

Різні види катальпи влітку впізнають по великим листям салатового кольору. Взимку ці дерева можна відшукати по довгим стручкоподібним коробочкам. Тому катальпа отримала кумедну назву «макаронне дерево».

У старих дубів та більшості сосен зелена крона знаходиться на значній висоті. Внаслідок цього погляд відвідувача вільно проходить далеко вглиб парку між стовбурами дерев. До центрального в'їзду в заповідну зону примикає каштанова алея, яка майже до берега ріки тягнеться через парк. В деяких місцях дерева-ветерани змінили молоді каштани. Три алеї – каштанова, дубова, ялинкова з’єднують різні корпуси старовинного будинку.

Особливе місце в парку відведено кущам ялівцю. Це не тільки красива декоративна рослина-довгожитель, але ще й дуже корисна тому, що виділяє в повітря велику кількість летючих речовин-фітонцидів, які ефективно знешкоджують мікроорганізми та грибки.

Логічним продовженням Наталіївського парку в минулому був сад карликових сортів різних плодових дерев, який знаходився на родючих ґрунтах неподалік від Наталіївки. На схилах яру свого часу створено п’ять терас, укріплених міцними підпорними стінами, через які вивели мідні дренажні труби.

Під назвою «Співаючі тераси» це місце охороняється державою як пам'ятка архітектури. Справа в тому, що дугоподібна форма будови, як лінза, збирає сонячні промені, це значно підсилює звуки. Заслуговує на увагу і розташована на території парку церква, над проектом якої працював видатний архітектор А. Щусев. Церква в доброму стані збереглася і сьогодні, вона є високохудожньою культовою спорудою.

БОТАНІЧНИЙ САД ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. В. Н. КАРАЗІНА

Цей природно-заповідний об’єкт загальнодержавного значення заснований на початку XIX століття одночасно з Харківським університетом. В Харкові – найстаріший ботанічний сад України, його історія пов’язана з діяльністю відомих вчених – В.М. Черняєва, М.С. Турчанінова, А.М. Бекетова, В.М. Арнольді, О.А. Коршикова, Е.М. Лавренка, Л.А. Шкорбатова та інших.

У 1804 році університету за клопотанням першого попечителя Харківського навчального округа графа С. О. Потоцького мешканцями Харкова було надано 28 десятин вільної міської землі для використання під Університетський сад, на якій вже в перші роки було висаджено сотні видів рослин місцевої і світової флори. В 1914 році сад мав оранжерейний комплекс, теплиці та парники, а також найбагатший гербарій світової флори.

У роки громадянської та Великої Вітчизняної війни сад втратив значну частину колекційного фонду, знаменитий гербарій потрапив до загарбників.

З 1944 року почалося відновлення колекцій ботанічного саду. Зараз сад розташований на двох земельних ділянках загальною площею 41,9 га.

На території саду по вулиці Клочківській розміщено дендрарій і оранжерейний комплекс. Тут вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель та напівпустель. Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-східної Азії, Африки, Середземномор'я, Центральної та Південної Америки, Китаю та Японії. Колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин налічує понад 2000 таксонів. Особливу цінність становлять самшит болгарський, якому понад 130 років, фінік пальчастий (понад 60 років), дуб кам’яний (понад 70 років), саговник відігнутий (понад 50 років), аспленій гніздо подібний (50 років), ехінокактус Грусона (понад 60 років) та колекція сукуленів, вік деяких екземплярів перевищує 50 років.

На новій території по вулиці Отакара Яроша зібрано багатющі колекції деревно-чагарникових та трав'янистих рослин відкритого ґрунту місцевої і світової флори: понад 1000 видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад 1000 видів трав'янистих рослин природної флори, понад 2000 видів і сортів квітково-декоративних рослин. У колекціях ботанічного саду налічується 95 видів, занесених до Червоної Книги України та 15 видів, занесених до Європейського Червоного списку. Дендрарій закладено за ботаніко-географічним принципом, де представлено комплекси флори нашої країни та різноманітних географічних зон планети: «Північний Схід України», «Європа», «Середземномор'я», «Сибір», «Далекий Схід», «Середня Азія», «Північна Америка», «Китай і Японія».

Ботанічний сад може пишатися і багатою колекцією глодів, горіхів, ялин, ялиць, ялівців, жимолостей, ірисів, тюльпанів, лілій, півоній, жоржин, нарцисів, орхідей, гіацинтів. Широко представлені також сосни, дуби, яблуні, цибулі, очитки, астильби, лілійники, примули, айстри багатолітні. Особливу цінність становлять реліктові види: гінкго дволопатеве, метасеквойя гліптостробовидна, тис ягідний, тис гострокінцевий, тсуга канадська, ефедра двоколоса, тпатринія сибірська, лунарія оживаюча, крем'яник гарний, ос мунда розкішна, бруслина карликова, дріада восьмипелюсткова, діоскорея кавказька. У саду росте 77 видів ендеміків, 650 видів лікарських рослин.

Майже 1400 видів, форм та сортів деревно-чагарникових і трав'янистих рослин вперше інтродуковано на північному сході України.

Харківський ботанічний сад веде велику просвітню роботу – проводить екскурсії для населення, організує на своїй базі учбову та виробничу практику для студентів профільних вузів, надає консультації по вирощуванню рослин.

МУЗЕЙ ПРИРОДИ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

Музей був заснований в 1807 році. Спочатку це був невеликий кабінет природознавчої історії, який перетворився на значний учбовий науково-просвітницький центр України.

В 1964 році музей отримав окремий будинок по вулиці Тринклера, загальною площею близько 5 тис. кв. метрів. З цього часу в історії музею почався новий етап.

В 23 залах розгорнуті експозиції відділів: геологічного, безхребетних та хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи.

Маючи великі наукові фонди (майже 250 тис. експонатів), музей на протязі свого існування забезпечує учбовий процес природничих факультетів Харківського національного університету та інших навчальних закладів міста Харкова та області. Музей постійно відвідують харків’яни та гості першої столиці України.

Ідея охорони природи знайшла відображення в переважній більшості експонатів і дає уявлення про розвиток життя на Землі, багатство тваринного світу, закони складних взаємодій в навколишньому середовищі. Тут демонструють матеріали з питань охорони повітря, ґрунту, надр, водних та біологічних ресурсів, показують різноманітність тваринного світу та його охорону в різних ландшафтах та кліматичних зонах.

Цікава колекція мушлів налічує близько тисячі видів, які зібрані з акваторій майже всіх морів та океанів земної кулі. Фонди музею зберігають велику колекцію комах (майже 100 тисяч екземплярів різного систематичного складу). Серед хребетних можна побачити рідкісні та зникаючі види тварин. Це – дводишні риби, совиний папуга, качкодзьоб, єхидна, а також вже зниклі – мандрівний голуб, селерова корова.

Увагу відвідувачів привертають скелети – фінвала (довжина 26 метрів), кашалота (довжина 14 метрів), чучела сивучів, тюленів, крупного моржа (довжина 4 метра), калана. Колекція мавп, одна з найбільших в Україні, нараховує понад 100 екземплярів 52 видів.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК «ПЕЧЕНІЗЬКЕ ПОЛЕ»

В 1999 році на Харківщині з'явилася нова категорія об’єктів природно-заповідного фонду – регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», розташований в Печенізькому районі на площі 4,99 тис. га. Він утворений з метою збереження в природному стані типових та унікальних природних комплексів і забезпечення умов організованого відпочинку населення. Територія ландшафтного парку вигідно відрізняється від прилеглої місцевості наявністю значної кількості рідкісних та зникаючих видів.

Серед тварин, занесених до Європейського Червоного списку, тут мешкають видра, сліпак звичайний, орлан-білохвіст, стрепет. 12 видів хребетних входять до Червоної книги України: тхір степовий, горностай, борсук, видра, тушканчик великий, журавель сірий, луні – степовий та польовий, гадюка степова тощо.

В рослинному покриві переважає степова рослинність. Дуже різноманітна флора балки Гнилушка. Це – найбільша степова ділянка області, що збереглася до нашого часу. Ніде немає таких значних за площею територій природного степу з характерною саме для Слобожанщини фауною та флорою. Тут зростає більше 20 видів злаків, 12 представників осок, 6 – жовтців, 4 – шавлії. Серед видів, занесених до Червоної книги України, - ковили, сон чорніючий, зозулинець болотний, косарики тонкі. Зустрічається багато рідкісних видів, що охороняються в області: адоніс весняний, півники угорські та низькі, анемона лісова.

Співробітники ЗАТ «Екоагрофірма» «Фауна», яка розташована на території ландшафтного парку. Кілька років тому взялися за відновлення популяції дуже поширеного колись в цих краях птаха-дрохви. Сьогодні дрохва занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України становить кілька сотень і навіть десятків особин. З території Харківської області дрохва давно зникла повністю. Роботи по інкубації та ре інтродукції дрохви в природу, що проводяться на території ландшафтного парку, не мають аналогів не тільки в Україні, а й в інших країнах Європи.

В 1999 році створений «Міжнародний Фонд Дрохви», президентом якого є справжній ентузіаст-природолюб – В. Ф. Свинарьов. Затверджена Міжрегіональна науково-практична програма – «Збереження степу та відтворення східноєвропейської популяції дрохви в Україні».

БУРЛУЦЬКИЙ ТА КАТЕРИНІВСЬКИЙ ЗАГАЛЬНОЗООЛОГІЧНІ ЗАКАЗНИКИ

Близько п’ятдесяти років існує бабачиний заказник під райцентром Великий Бурлук. Спочатку він мав статус місцевого значення. В 1977 році на його базі з метою збереження та відновлення чисельності сурка-бабака створені заказники загальнодержавного значення.

«Бурлуцький» заказник має площу 326 гектарів. Він являє собою розгалужену систему балок та ярів, які простягаються від селища Великий Бурлук до села Катеринівка.

Поруч з Бурлуцьким заказником, між селами Катеринівка та Рогозянка, розташовані зелені яруги з великим степовим урочищем «Мізерне». Це – заказник «Катеринівський» площею 527 гектарів. Сьогодні території цих заказників входять до складу регіонального ландшафтного парку «Великобурлуцький степ».

На території державних заказників заборонені всі види полювання, рибальства, заготівлі або знищення рослинності, що є кормовою базою бабаків. Тут дозволяється лише господарська діяльність, що не може спричинити шкоду тваринам.

Місце розташування бабаків відшукати дуже легко. На ділянці, яка густо заселена тваринами, до 10% території вкриті сурчинами. Це невеличкі курганчики, які досягають 1 метр у висоту, їх діаметр складає до 10 метрів. Глибина бабачиної оселі доходить до 3-х метрів, загальна довжина ходів інколи простягається на 60 метрів. Крім основних ходів, ця працелюбна степова тварина біля свого житла в різних місцях робить, на випадок небезпеки, декілька не глибоких нір, які служать їй тимчасовою схованкою.

Сурок-бабак доволі велика тварина, його довжина сягає 60 см. До початку вересня сурки набирають вагу до 9 кілограмів. Вони мають хутро сірувато-солом'яного кольору з рудим відтінком. Вже в середині травня поруч з норами з'являються молоді бабачата. На протязі літа, виходячи по кілька разів на день із своїх сховищ, вони пасуться разом з дорослими тваринами на зелених галявинах. За весну і літо сурок накопичує більше 1 кілограма жиру. Восени бабак дуже рідко виходить на поверхню тому, що в цей час висихають майже всі степові трави.

Вересень – це пора, коли сурчині родини чистять свої норки, викидають з них сміття, готують житло до суворої зими. Незабаром сурки починають залягати в сплячку. В сонячні дні «бабиного літа» інколи ще можна побачити бабаків-одинаків, які гріються на сонці. Але більша частина в цей час вже спить.

Заходи по збереженню і відновленню чисельності бабака в заказниках дали свої наслідки: кількість цієї рідкісної тварини зараз дозволяє переселяти бабаків в інші райони та за її межі.

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК

Харківський зоопарк заснований в 1895 році за пропозицією Південноросійського товариства акліматизації, яке в той час очолював відомий вчений-зоолог, професор Харківського імператорського університету Олександр Федотович Брандт.

Спочатку на території Університетського саду була відкрита виставка свійських тварин та 31 птахів. Пізніше експозиція поповнювалась дикими тваринами, яких подарували товариству харківські меценати та доставили з заповідника Асканія-Нова.

В наступні роки було споруджено акваріум, за проектом архітекторів С. І. та І. І. Загоскіних збудували бджільницько-шовківничу станцію з музеєм та пташником.

В 1918 році зоопарк було націоналізовано. З 1921 року почалася відбудова та розширення споруд зоопарку, які зараз розташувались на території загальною площею 22 гектара.

Харківський зоопарк третій за віком після Московського та Петербурзького, він входить в двадцятку найстаріших зоологічних парків світу. За цінністю зооколекцій займає друге місце в Україні після Київського і восьме – серед зоопарків СНД. В зоопарку мешкає близько 400 видів тварин, з яких понад 40 – рідкісні, занесені до Червоних книг. Серед них: сніговий гриф, тигровий пітон, орле бородач, білий ведмідь та інші.

Харківський зоопарк – учасник Міжнародної програми по збереженню і розведенню видів тварин, що зникають.

Зараз на території зоопарку багато дерев та чагарників різних видів, збудовано декоративні басейни для птахів, реконструйовано «Дім слонів». Найбільшою будовою останніх років є приміщення для утримання ведмедів.

РОСІЙСЬКИЙ ОРЧИК

Цей загально зоологічний заказник місцевого значення, розташований на території Зачепилівського району, має загальну площу 1006 гектарів. Унікальний орнітологічний комплекс «Російський Орчик» став місцем поселення рідкісних видів птахів. Найбільша увага науковців тут звернута на нічну чаплю-квакву, яка поширена на півдні Європи, в Америці, Африці, а також зустрічається в деяких куточках України. На Харківщині це єдине місце її помешкання.

Квакви ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони сидять на деревах або в чагарниках, ховаючись від сонячних променів. А коли наступає вечір, вилітають на полювання. Основу раціону цих птахів складають комахи, ящірки, гризуни.

В заказнику оселилися такі рідкісні птахи, як сірі гуси, лебеді-шипуни, крачки білощокі, кулики-ходуличники, чаплі, поганки, мешкають кабани, лосі, козулі.

САД ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Площа складає – 27 гектар. Час створення – 1805 рік. Довгий час сад носив назву Університетського. Справа в тому, що фахівці університету постійно збагачували дендрологічну колекцію новими видами рослин, проводили тут чималу дослідницьку роботу.

Велику увагу ентузіасти-біологи приділяли створенню мальовничих квіткових клумб, які й зараз приваблюють своєю красою численних відвідувачів. В 1950 році тут було створено перший в Україні розарій, з'явилися декоративні кущі і нові види екзотичних дерев.

Прикрасою саду в ті роки стали монументальні сходи з водним каскадом, що побудували на західному кінці головної алеї на честь 300-річчя з дня заснування Харкова. Багато саджанців було надіслано харків’янам з Канади.

Посланець дружньої країни – клен сріблястий гарно почуває себе в центрі міста. Глід біло-махровий більш ніде не зустрічається в інших харківських парках. Цей чагарник вражає красою у пору цвітіння, коли на гілках рослин розпускаються численні білі квіти.

В центрі саду росте тополя Болле з красивою пірамідальною кроною та гладкою сіро-зеленою корою. Добре акліматизувалася айва звичайна. Особливі якості відрізняють тополю духмяну, її листя після дощу насичують повітря приємним ароматом. Поруч можна побачити сосну кримську, дуб червоний, платан західний, різноманітні види бузку.

Двадцять дубів віком 200-300 років, що розташовані, на території саду імені Т.Г. Шевченка, взяті під охорону держави. Вони є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ»

Цієї природно-заповідної території немає на карті області, але пройде небагато часу і здійсняться мрії кількох поколінь харківських природолюбів про створення саме в цій місцевості національного природного парку.

Парк планується розмістити на площі 14314,8 гектар на території Зміївського та Первомайського районів в долині річок Сіверський Донець та Гомольша. Ядром майбутнього парку є ландшафтний заказник місцевого значення «Гомільшанська лісова дача». Це – один з наймальовничіших куточків Харківщини. Ідея його створення народилася в середині XIX століття і належить видатним харківським вченим: О.В. Гурову, А.М. Краснову, В.І. Талієву, Є.М. Лавренку та іншим.

В другій половині XX століття багато сил та енергії справу вивчення та обґрунтування необхідності створення тут національного природного парку внесли вчені-харків'яни: В. Ліленкін, Л.М. Горелова, В.М. Грамма, О.С. Лисецький, Г.П. Дубинський, Т.В. Догадіна, К.Д. Ермоленко, І.М. Ремізов.

Професор Харківського університету А.М. Краснов назвав цю місцевість харківською Швейцарією. не без підстави, її рельєф – від гірського до плоскої заплави. Тутешні ландшафти контрастні та мальовничі: вкриті реліктовими дібровами віком 100-140 років, схили Сіверського Дінця є одним з найкращих дібровних масивів північно-східної України. Старі соснові бори перемежаються з осиковими, чорно вільховими та вербовими лісами, заплавними болотами. Залісені «гірські» краєвиди Козачої гори з глибокими яругами змінюють луки та великі озера.

В межах майбутнього парку зростає понад 800 видів судинних рослин, серед яких близько 40 видів – рідких, а також занесених до Червоної книги України. Флора парку включає також майже 140 видів лікарських рослин, серед них: тюльпан дібровний, аконіт Бессера, в’язіль стрункий, аконіт дібровний, косарики тонкі, валеріана російська.

Багата і різноманітна місцева фауна. В навколишніх лісах зустрічаються тварини, занесені до Європейського Червоного списку (вечірниця велетенська, вухань бурий, деркач, сліпак звичайний, поліксена, тощо), 38 видів тварин, що мешкають тут, занесено до Червоної книги України, серед них: борсук звичайний, горностай, норка європейська, райдужниця велика, джміль вірменський, мідянка, бражник Прозерпіна. 66 видів тварин нараховує Червоний список Харківської області, в їх числі: шуліка чорний, рибалочка голуба, ропуха сіра, жаба ставкова, гадюка звичайна, кажанок північний, цікада чорна. Увагу фахівців привертає рідка різнокольорова ящірка, релікт третинного періоду.

Серед крупних тварин в парку є лосі, козулі, кабани, лисиці. Особливу цікавість відвідувачів викликають колонії сірої чаплі в затоці Косач біля селища Коробови Хутори.

Тут чимало цінних історичних пам'яток. Знайдені сліди стоянок кам’яного віку, руїни поселення зрубової культури бронзового віку, городища, кургани-могильники скіфської та слов'янської культури.

З багатьма місцевостями парку пов’язані народні легенди. Створення національного природного парку дозволить зберегти унікальну природу харківської Швейцарії, впорядкувати рекреаційну діяльність в найпопулярнішому місті відпочинку мешканців Харкова та області.

Заключення

Ми живемо на планеті Земля, вчимося, працюємо, відпочиваємо і, порою не замислюємося над тим, наскільки світ природи неповторний, прекрасний, але вкрай уразливий.

Природний механізм дуже складний і цільний, і якщо розладжується одне кільце цього ланцюга, порушується весь природний комплекс. Не можна змиритися з тим, що на наших очах зникають цілі види тварин і рослин, і цей процес постійно триває. Сьогодні під загрозою зникнення кожний 5-й представник ссавців, кожний 10-й вид птахів.

Тому охорона перлин Слобожанського краю-унікальних в природному відношенні територій та об’єктів, що знаходиться під охороною держави-головна задача майбутніх поколінь.

Водночас, на Харківщині багато цікавих місцевостей, ще не заповідних, але таких, що потребують повсякденної уваги та охорони.

Заповідні куточки природи рідного краю мають неоцінне значення для виховання, освіти та формування екологічного світогляду населення.

Тому збереження природного багатства області є моральним обов’язком кожного громадянина нашої країни перед Землею і людством.

ПЕРЕЛІК ВИДІВ РОСЛИН, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ ОХОРОНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

Види, які занесені до Червоного списку Харківської області

№		Назва виду		Назва родини
Відділ ПЛАУНОПОДІБНІ - LYCOPODIOPHYTA Клас ПЛАУНОВИДНІ - LYCOPODIOPSIDA
1.		Плаун булавовидний	Lycopodium clavatum L.	Плаунові	Lycopodiaceae
Відділ ХВОЩЕПОДІБНІ – EQUISETOPHYTA Клас ХВОЩЕВИДНІ - EQUISETOPSIDA
2.	Хвощ великий		Equisetum telmateia Ehzh.	Хвощові	Equisetaceae
3.	Хвощ галузистий		Equisetum ramosissimum Deaf.	Хвощові	Equisetaceae
4.	Хвощ зимуючий		Equisetum hyemale L.	Хвощові	Equisetaceae
5.	Хвощ лісовий		Equisetum sylvaticum L.	Хвощові	Equisetaceae
6.	Хвощ лучний		Equisetum pretense L.	Хвощові	Equisetaceae
Відділ ПАПОРОТЕПОДІБНІ – POLYPODIOPHYTA Клас ПАПОРОТЕВИДНІ - POLYPODIOPSIDA
7.	Безщитник жіночий		Athyrium filix-femina Roth	Безщитникові	Athyriaceae
8.	Вужачка звичайна		Ophioglossum vulgatum L.	Вужачкові	Ophioglossacea
9.	Пухирник ломкий		Cystopteris fragilis Bernh.	Вужачкові	Ophioglossacea
10.	Страусове перо звичайне		Matteuccia struthiopteris Tod.	Оноклеєві	Onocleaceae
11.	Теліптерис болотний		Thelypteris palustris Schott	Теліптерисові	Thelypteridaceae
12.	Щитник гребінчастий		Dryopteris cristata A. Gray	Щитникові	Aspidiaceae
13.	Щитник шартрський		Dryopteris carthusiana (Vill)	Щитникові	Aspidiaceae
Відділ ГОЛОНАСІННІ – PINOPHYTA Клас ХВОЙНІ - PINOPSIDA
14.	Яловець звичайний		Juniperus communis L.	Кипарисові	Cupressaceae
Класс ГНЕТОВІ - GNETOPSIDA
15.	Ефедра двоколоскова		Ephedra distachya L.	Хвойникові	Ephedraceae
Відділ ПОКРИТОНАСІННІ - MAGNOLIOPHYTA Клас ДВОДОЛЬНІ - MAGNOLIOPSIDA
16.	Глечики жовті		Nuphar lutea Smith	Лататтєві	Nymphaeaceae
17.	Латаття біле		Nymphaea alba L.	Лататтєві	Nymphaeaceae
18.	Латаття сніжно-біле		Nymphaea candida J. et C. Presl	Лататтєві	Nymphaeaceae
19.	Аконіт дібровний		Actonitum nemorosum	Жовтцеві	Ranunculaceae
20.	Аконіт шерстистовусий		Actonitum lasiostomum	Жовтцеві	Ranunculaceae
21.	Анемона лісова		Anemone sylvestris L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
22.	Водяний жовтець Ріона		Batrachium rionii Nym.	Жовтцеві	Ranunculaceae
23.	Водяний жовтець фенхелевидний		Batrachium foeniculaceum V. Krecz	Жовтцеві	Ranunculaceae
24.	Воронець колосистий		Actaea spicata L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
25.	Горицвіт весняний		Adonis vernalis L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
26.	Горицвіт волозький		Adonis wolgensis Stev.	Жовтцеві	Ranunculaceae
27.	Дельфіній клиновидний		Delphinium cuneatum Stev. Ex DC	Жовтцеві	Ranunculaceae
28.	Жовтець язиколистий		Ranunculus lingua L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
29.	Ломиніс несправжньовогнистий		Clematis pseudoflammula Schmalh.	Жовтцеві	Ranunculaceae
30.	Ломиніс прямий		Clematis recta L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
31.	Ломиніс цілолистий		Clematis integrifolia L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
32.	Купальниця європейська		Trollius europaeus L.	Жовтцеві	Ranunculaceae
33.	Сон широколистий		Pulsatilla latifolia Rupr.	Жовтцеві	Ranunculaceae
34.	Ряст Маршалла		Corydalis marschalliana Pers.	Руткові	Fumariaceae
35.	Граб звичайний		Carpinus betulus L.	Ліщинові	Corylaceae
36.	Гвоздика стиснуточашечна		Dianthus stenocalyx Juz.	Гвоздичні	Caryophyllaceae
37.	Гірчак зміїний		Polygonum bistorta L.	Гвоздичні	Caryophyllaceae
38.	Смілка приземкувата		Silene supine Bieb.	Гвоздичні	Caryophyllaceae
39.	Гоніолімон татарський		Goniolimon tataricum Boiss.	Кермекові	Limoniaceae
40.	Кермек донецький		Limonium donetzicum Klok.	Кермекові	Limoniaceae
41.	Кермек широколистий		Limonium platyphyllum Lincz.	Кермекові	Limoniaceae
42.	Звіробій стрункий		Hypericum elegans Steph.	Звіробійні	Hypericaceae
43.	Сонцецвіт звичайний		Helianthemum nummularium Mill.	Чистові	Cistaceae
44.	Сонцецвіт крейдяний		Helianthemum cretaceum Juz.ex Dobrocz.	Чистові	Cistaceae
45.	Бурячок ленський		Alyssum lenense Adam	Капустяні	Brassicaceae
46.	Вечорниці сумні		Hesperis tristis L.	Капустяні	Brassicaceae
47.	Жовтушник лісовий		Erysimum sylvaticum Bieb.	Капустяні	Brassicaceae
48.	Зубниця бульбиста		Dentaria bulbifera L.	Капустяні	Brassicaceae
49.	Зубниця п'ятилиста		Dentaria quinquefolia Bieb.	Капустяні	Brassicaceae
50.	Картан понтійський		Crambe pontsca Stev.ex Rupr.	Капустяні	Brassicaceae
51.	Картан татарський		Crambe tataria Sebeok	Капустяні	Brassicaceae
52.	Левкой запашний		Matthiola fragrans Bunge	Капустяні	Brassicaceae
53.	Рогачка крейдяна		Erucastrum cretaceum Kotov	Капустяні	Brassicaceae
54.	Верес звичайний		Calluna vulgaris Hull	Вересові	Ericaceae
55.	Журавлина болотна		Oxycoccus palustris Pers.	Брусничні	Vacciniaceae
56.	Грушанка зеленоцвіта		Pyrola chlorantha Sw.	Грушанкові	Pyrolaceae
57.	Грушанка круглолиста		Pyrola rotundifolia L.	Грушанкові	Pyrolaceae
58.	Грушанка мала		Pyrola minor L.	Грушанкові	Pyrolaceae
59.	Зимолюбка зонтична		Chimaphila umbellata	Грушанкові	Pyrolaceae
60.	Ортилія однобока		Orthilia secunda House	Грушанкові	Pyrolaceae
61.	Молочка приморська		Glaux maritime L.	Первоцвіті	Primulaceae
62.	Одинарник європейський		Trientalis europaea L.	Первоцвіті	Primulaceae
63.	Первоцвіт весняний		Primula veris L.	Первоцвіті	Primulaceae
64.	Плавушник болотний		Hottonia palustris L.	Первоцвіті	Primulaceae
65.	Жовтяниця черговолиста		Chrysosplenium alternifolium L.	Ломикаменеві	Saxifragaceae
66.	Білозір болотний		Parnassia palustris L.	Білозорові	Parnassiaceae
67.	Росичка круглолиста		Drosera rotundifolia L.	Росичкові	Droseraceae
68.	Вишня кущова		Cerasus fruticosa Pall.	Розові	Rosaceae
69.	Вовче тіло болотне		Comarum palustre L.	Розові	Rosaceae
70.	Глід п'ятистовпчиковий		Crataegus pentagyna	Розові	Rosaceae
71.	Костяниця		Rubus saxatilis L.	Розові	Rosaceae
72.	Мигдаль степовий		Amygdalus nana L.	Розові	Rosaceae
73.	Перстач прямостоячий		Potentilla erecta	Розові	Rosaceae
74.	Родовик лікарський		Sanguisorba officinalis L.	Розові	Rosaceae
75.	Таволга зарубчаста		Spiraea crenata L.	Розові	Rosaceae
76.	Таволга Литвинова		Spiraea litwinowii Dobrocz	Розові	Rosaceae
77.	Черешня		Cerasus avium	Розові	Rosaceae
78.	Чорноголовник родовиковий		Poterium sanguisorba L.	Розові	Rosaceae
79.	Астрагал білостеблий		Astragalus albicaulis DC.	Бобові	Fabaceae
80.	Астрагал блідий		Astragalus palescens Bieb.	Бобові	Fabaceae
81.	Астрагал крейдолюбний		Astragalus cretophilus Klok.	Бобові	Fabaceae
82.	Астрагал піщаний		Astragalus arenarius L.	Бобові	Fabaceae
83.	Астрагал пухнастоквітковий		Astragalus pubiflorus DC	Бобові	Fabaceae
84.	Астрагал український		Astragalus ucrainicus	Бобові	Fabaceae
85.	Заяча конюшина багатолиста		Anthyllis macrocephala Wend	Бобові	Fabaceae
86.	Солодушка великоквіткова		Hedysarum grandiflorum Pall.	Бобові	Fabaceae
87.	Водопериця черговоквіткова		Myriophyllum alterniflorum	Столисникові	Haloragaceae
88.	Скумпія звичайна		Cotinus coggygria Scop.	Фісташкові	Anacardiaceae
89.	Ясенець голо стовпчиковий		Dictamnus gymnostylis Stev	Рутові	Rutaceae
90.	Льон австрійський		Linum austriacum L.	Льонові	Linaceae
91.	Льон жовтий		Linum flavum L.	Льонові	Linaceae
92.	Льон український		Linum ucrainicum Czern.	Льонові	Linaceae
93.	Льон Черняєва		Linum czernjaevii Klok	Льонові	Linaceae
94.	Льон шорсткий		Linum hirsutum L.	Льонові	Linaceae
95.	Китяки крейдяні		Polygala cretacea Kotov.	Китяжкові	Polygalaceae
96.	Тринія багатостеблова		Trinia multicaulis	Зонтичні	Apiaceae
97.	Цикута отруйна		Cicuta virosa L.	Зонтичні	Apiaceae
98.	Калина звичайна		Viburnum opulus L.	Жимолостеві	Caprifoliaceae
99.	Валеріана блискуча		Valeriana nitida Kreyer	Валеріанові	Valerianaceae
100.	Валеріана бульбиста		Valeriana tuberose L.	Валеріанові	Valerianaceae
101.	Валеріана донська		Valeriana tanaitica Worosch	Валеріанові	Valerianaceae
102.	Валеріана лікарська		Valeriana officinalis L.	Валеріанові	Valerianaceae
103.	Валеріана пагононосна		Valeriana stolonifera Czern	Валеріанові	Valerianaceae
104.	Валеріана російська		Valeriana rossica	Валеріанові	Valerianaceae
105.	Черкас щетинистий		Dipsacus strigosus	Черсакові	Dipsacaceae
106.	Барвінок малий		Vinca minor L.	Барвінкові	Apocynaceae
107.	Барвінок трав'янистий		Vinca herbacea	Барвінкові	Apocynaceae
108.	Ластовень виткий		Vincetoxicum scandens	Ластівневі	Asclepiadaceae
109.	Ластовень російський		Vincetoxicum rossicum	Ластівневі	Asclepiadaceae
110.	Золототисячник гарний		Centaurium pulchellum	Тирличеві	Gentianaceae
111.	Тирлич хрещатий		Gentian cruciata	Тирличеві	Gentianaceae
112.	Тирличничок язичковий		Gentianella lingulata	Тирличеві	Gentianaceae
113.	Бобівник трилистий		Menyanthes trifoliate	Бобівникові	Menyanthaceae
114.	Маренка сіроплода		Asperula tephrocarpa	Маренові	Rubiaceae
115.	Синюха голуба		Polemonium cacrulcum	Синдхові	Polemoniaceae
116.	Березка лінійнолиста		Convolvulus lineatus	Березкові	Convolvuiaceae
117.	Громовик несправжньокрасильний		Onosma pseudotinctoria	Шорстколисті	Boraginaceae
118.	Живокіст кримський		Symphytum tauricum	Шорстколисті	Boraginaceae
119.	Синяк плямистий		Echium maculatum	Шорстколисті	Boraginaceae
120.	Вероніка сива		Veronica incana	Ранникові	Scrophulariaceae
121.	Шолудивник болотний		Pedicularis palustris	Ранникові	Scrophulariaceae
122.	Шолудивник Кауфмана		Pedicularis kaufmannii	Ранникові	Scrophulariaceae
123.	Шолудивник пухнастополосий		Pedicularis dasystachys	Ранникові	Scrophulariaceae
124.	Пухирник звичайний		Utricularia vulgaris	Пухирникові	Lentibulariaceae
125.	Пухирник середній		Utricularia intermedia	Пухирникові	Lentibulariaceae
126.	Самосил білоповстистий		Teucrium polium	Губоцвіті	Lamiaceae
127.	Суховершки великоквіткові		Prunella grandiflora	Губоцвіті	Lamiaceae
128.	Чербець вапняковий		Thymus calcareous	Губоцвіті	Lamiaceae
129.	Шавлія австрійська		Salvia austriaca	Губоцвіті	Lamiaceae
130.	Шавлія ефіопська		Salvia aethiopis	Губоцвіті	Lamiaceae
131.	Шавлія лучна		Salvia pratensis	Губоцвіті	Lamiaceae
132.	Шавлія поникла		Salvia nutans	Губоцвіті	Lamiaceae
133.	Аденофора лілієлиста		Adenophora lilifolia	Дзвоникові	Campanulaceae
134.	Дзвоники алтайські		Campanula altaica	Дзвоникові	Campanulaceae
135.	Дзвоники персиколисті		Campanula persicifolia	Дзвоникові	Campanulaceae
136.	Волошка вугільна		Centaurea carbonate	Айстрові	Asteraceae
137.	Волошка російська		Centaurea ruthenica	Айстрові	Asteraceae
138.	Головатень російський		Echinops ritro	Айстрові	Asteraceae
139.	Грудниця звичайна		Crinitaria linosyris	Айстрові	Asteraceae
140.	Оман високий		Inula helenium	Айстрові	Asteraceae
141.	Оман мечолистий		Inula ensifolia	Айстрові	Asteraceae
142.	Осот їстівний		Cirsium esculentum	Айстрові	Asteraceae
143.	Полин пониклий		Artemisia nutans	Айстрові	Asteraceae
144.	Полин солянковидий		Artemisia salsoloides	Айстрові	Asteraceae
145.	Полин Черняєва		Artemisia tschernseviana	Айстрові	Asteraceae
146.	Рапонтикум серпевидний		Rhaponticum serratuloides	Айстрові	Asteraceae
Клас ОДНОДОЛЬНІ - LILIOPSIDA
147.	Валіснерія спіральна		Vallisneria spiralis	Жабурникові	Hydrocharitaceae
148.	Водяний різак алоєвидний		Stratiotes aloides	Жабурникові	Hydrocharitaceae
149.	Рдесник сарматський		Potamogeton sarmaticus	Рдесникові	Potamogetonaceae
150.	Рдесник туполистий		Potamogeton obtusifolius	Рдесникові	Potamogetonaceae
151.	Рдесник червонуватий		Potamogeton rutilus	Рдесникові	Potamogetonaceae
152.	Каулинія мала		Caulinia minor	Різухові	Najadaceae
153.	Белевалія сарматська		Bellevalia sarmatica	Лілійні	Liliaceae
154.	Веснівка дволиста		Majanthemum bifolium	Лілійні	Liliaceae
155.	Вороняче око звичайне		Paris quadrifolia	Лілійні	Liliaceae
156.	Гадюча цибулька занедбана		Muscari neglectum	Лілійні	Liliaceae
157.	Гіацинтик блідий		Hyacinthella leucophaea	Лілійні	Liliaceae
158.	Гіацинтик Палласів		Hyacinthella pallasiana	Лілійні	Liliaceae
159.	Проліска дволиста		Scilla bifolia	Лілійні	Liliaceae
160.	Ряска Гуссона		Ornithogalum gussonei	Лілійні	Liliaceae
161.	Тюльпан змієлистий		Tulipa ophiophylla	Лілійні	Liliaceae
162.	Чемериця Лобелієва		Veratrum lobelianum	Лілійні	Liliaceae
163.	Чемериця чорна		Veratrum nigrum	Лілійні	Liliaceae
164.	Цибуля жовтіюча		Ailium flavescens	Цибулеві	Alliaceae
165.	Цибуля оманна		Ailium decipiens	Цибулеві	Alliaceae
166.	Холодок багатолистий		Asparagus polyphyllus	Холодкові	Asparagaceae
167.	Косарики черепитчасті		Gladiolus imbricatus	Півникові	Iridaceae
168.	Півники карликові		Iris pumila	Півникові	Iridaceae
169.	Півники сибірські		Iris sibirica	Півникові	Iridaceae
170.	Півники солончакові		Iris halophila	Півникові	Iridaceae
171.	Півники угорські		Iris hungarica	Півникові	Iridaceae
172.	Осока несправжньосмикацева		Carex pseudocyperus	Осокові	Cyperaceae
173.	Осока низька		Carex humilis	Осокові	Cyperaceae
174.	Пухівка багатоколоскова		Eriophorum polystachyon	Осокові	Cyperaceae
175.	Пухівка піхвова		Eriophorum vaginatum	Осокові	Cyperaceae
176.	Пухівка широколиста		Eriophorum latifolium	Осокові	Cyperaceae
177.	Ринхоспора біла		Rhynchospora alba	Осокові	Cyperaceae
178.	Бородач звичайний		Botriochloa ischaemum	Злакові	Poaceae
179.	Образки болотні		Calla palustris L.	Ароїдні	Araceae
180.	Вольфія без коренева		Wolffia arrhiza	Ряскові	Lemnaceae
181.	Їжача голівка маленька		Sparganium minimum Wallr.	Їжачоголівкові	Sparganiaceae
182.	Рогіз Лаксманів		Typha laxmannii Lepech	Рогозові	Typhaceae

Список використаної літератури

1. Саппа Н. Н., Харьковщина заповедная. – Х.:Прапор, 1987.

2. Екологічний вісник. Х., 2001.

3. Червона книга України, Тваринний світ, К. 1994.

4. Червона книга України, Рослинний світ, К. 1996.

5. Перелік видів рослин та тварин, що потребують особливої охорони в Харківській області УкрНДІ екологічних проблем, лабораторія проблем природних територій особливої охорони. Х., 2002.