3. Природо ресурсний потенціал продуктивних сил України: надрокористування, водоспоживання та використання повітряного басейну

Україна – високо розвинута індустріально-аграрна держава з потужним комплексом галузей важкої та легкої промисловості, з розвинутим сільським господарством. Основними промисловими галузями є гірничо-добувна, паливна, металургійна, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна, електроенергетична і харчова. Базуються вони на власних багатих мінералах і сільськогосподарських ресурсах. Основними з них є кам’яне вугілля Донбасу і Львівсько-Волинського кам’яновугільних басейнів, залізна руда Криворізького і Керченського басейнів, Кременчуцького і Бєлозерського залізно-рудних басейнів, сірка Роздольського і Яворівського родовищ, нафта Прикарпатського і Дніпрово-Донецького районів. На Україні видобувають також титанові, уранові, ртутні та горючий газ, кам’яну і кухонну сіль, торф та багато інших корисних копалин. Всього в Україні розробляється 8 тис. родовищ різних корисних копалин. На поверхні землі нагромаджено більш як 12 млрд. тонн відходів, під якими зайнято майже 12 тис. га родючих земель. При сучасних видобутках корисних копалин вже через 15-20 років поверхневі нагромадження сягатимуть 20-25 млрд. тонн, для яких треба відвести ще 15 тис. га родючих земель. Після шахтного видобування корисних копалин залишаються великі підземні пустоти, внаслідок чого на значних просторах відбуваються осідання земель, які потім стають непридатними для виробництва. Там, де мінеральна сировина видобувається відкритим способом, постійно постає площа порушених земель, що вже досягла 200 тис. га, з них 58 тис. га – давно відпрацьовані. Майже у всіх районах гірничорудної промисловості відбувається інтенсивне забруднення сільськогосподарських угідь твердими частинками розривних порід, значно погіршується якість продукції землеробства і тваринництва.

Розширення масштабів видобування корисних копалин, розвиток промисловості, сільського, гідротехнічного і транспортного виробництва вимагають постійного вилучення земель з сільськогосподарського обороту. А через зменшення площі сільськогосподарських угідь збуджуються потенціальні можливості для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сільськогосподарською сировиною.

Розгляд питань економіко-екологічної оцінки збитків від деградації деградації грунтів та ефективності землеохоронних заходів дозволяє пропонувати методичний підхід до визначення інтегрального пока0зника інтенсивності та ефективності використання сільськогосподарських угідь. Цей показник характеризує сумарний вихід екологічного та економічного ефектів у розрахунку на одиницю площі. Економічний ефект Являє собою частину вартості готової продукції виробництва (у кадастрових цінах), яку зумовило структурою та якістю сільськогосподарських угідь. Екологічна частина інтегрального показника може бути подана у вигляді екологічних збитків від ерозії грунтів або як вартість нагромадження в грунті гумусу і азоту.

Перед сільськогосподарським землекористуванням стоїть завдання зменшення і зведення до мінімуму величини екологічних збитків з одночасним збільшення екологічного грунту. Це дасть можливість на основі розширеного відтворення родючості грунтів і попередження деградаційних процесів в агро-системі забезпечити високу і стабільну продуктивність землеробства [8 ст. 90].

Наслідками непродуманої системи природокористування в сільському господарстві є порушення кругообігу речовин у природі, розблокування харчових зв’язків і катастрофічне зменшення гумусу в грунтах. Через цю проблему відтворення гумусу в грунтах та підвищення їхньої родючості слід розглядати як найважливішу в народному господарстві України. Інакше наша держава не зможе розраховувати на стабільне вирощування виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення свого населення продуктами харчування.

З метою підвищення продуктивності сільського господарства і реалізації продовольчої програми на Україні розпочалися широкомасштабні роботи по осушенню заболочених і перезволожених земель у західних областях і на Поліссі та зрошенню осушених районів Півдня.

Однак меліорація викликає цілий ряд негативних екологічних наслідків, які в багатьох випадках перекреслюють її позитивний ефект. Найефективнішими екологічними наслідками осушення земель є загальне зниження рівня грунтових вод, зміна гідрогеології та режиму не тільки на території Поліської низовини, але й прилеглих до них районів, перерозподіл стоку річок протягом року, загальне зменшення стоку в головних водних артеріях України, погіршення водогосподарського балансу, переосушення торфових грунтів, поява вітрової ерозії та пилових бур, погіршення умов для рослинного і тваринного світів, зменшення видового складу дикорослих лікарських і ягідних рослин. На зрошувальних землях відбуваються процеси заболочення, підтоплення і засалення, деградації грунтового покриву, зменшення в ньому гумусу, скам’яніння чорноземів, погіршення гідрогеологічного режиму на значних територіях і підтоплення населених пунктів [8 ст. 25-26].

Щоб подолати згубний вплив ерозійних процесів, нині в усіх природних зонах України освоюються ґрунтозахисні системи застосування добрив землеробства, які включають контурно-меліоративну організацію землеробства, комплекси протиерозійних заходів, системи застосування добрив, спеціальну технічну обробку грунту, інтегрований захист рослин від шкідників і хвороб. Оскільки впроваджені елементи і системи землеробства у цілому дають неоднаковий ґрунтозахисний та економічний результат, постає необхідність в їх комплексній еколого-економічній оцінці. Причому допущені втрати мають бути враховані як додаткові затрати, а недопущені – як показники нових прямих річних збитків (втрат грунту) від водної та вітрової ерозії, нормативи запобігання цим збиткам за всіма видами протиерозійних заходів і нормативи недобору продукції на еродованих землях. Їх застосовують у порівняльному аналізі різних варіантів використання угідь, а також для визначення резервів, які можна використати для нейтралізації негативних наслідків ерозії грунтів та інших видів деградації земель [31 ст. 48].

Розвиток продуктивних сил України супроводжується великими темпами водоспоживання.

Використання гідросфери (світового океану і континентальних вод) тісно переплітається з усіма видами територіального і галузевого природокористування. В Україні вода належить до природних ресурсів, що пояснюється не тільки її великим споживанням, а й забрудненням.

З усього річкового стоку. Що формується на Україні, майже 80% використовується в народному господарстві. В ряді районів забирання води з річок набагато перевищило екологічний мінімум, і створюється великий дефіцит водних ресурсів. Води вже не вистачає не тільки в областях Донбасу, але й у східних та північних районах України, де водозабезпеченість є в 3-4 рази більшою. Водночас багато води не можна використовувати в народному господарстві через її надмірне забруднення. На колектори стічних вод перетворилися ріки Донбасу, Придністров’я, Прикарпаття. Понад 80% водних ресурсів України радіоактивно забруднені. Радіоактивно забруднена вода використовується для водопостачання міським і сільським населеним пунктам, тваринницьким фермам і комплексам, для обводнення і зрошення сільськогосподарських угідь [8 ст. 26].

Еколого-економічна політика держави ще не стала чітко впорядкованою системою, а економічне регулювання водокористування ще не організовано належним чином. Для правильного налаштування справи слід насамперед укласти повні переліки об’єктів загальнодержавного та місцевого значення, користування якими підлягатиме регулюванню на державному рівні.

Другий крок – визначення суб’єктів регулювання, які відповідатимуть за стан закріплених за ними водних об’єктів. Досвід західноєвропейських країн переконує, що таким суб’єктом має бути спеціальний госпрозрахунковий орган (басейнове управління).

Третій крок – відведення місць (ділянок) на водних об’єктах, де може здійснюватися конкретне водокористування.

Четвертий крок – укладання переліків водокористування у конкретній прив’язці до видів та місць водокористування і видача їм відповідних дозволів.

П’ятий крок – встановлення нормативів та розміри площ водокористування, організація її стягнення басейновим управлінням і н6аступного фінансування за рахунок цих коштів заходів щодо охорони й відтворення вод.

І нарешті, останній, шостий крок – реалізація у необхідних випадках заходів примусу, у тому числі й економічних, з метою забезпечення дотримання законодавства і чинних нормативів [9 ст. 85-86].

Розвиток промисловості та урбанізації супроводжується інтенсивним забрудненням повітряного басейну. Величезну тривогу у світі викликає перезабруднення шкідливими газами атмосфери, що призвело до збільшення “озонових дір” і розвитку “парникового ефекту” на планеті. Перше явище спричинило зменшення захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового опромінювання і розвитку в зв’язку з цим у людей захворювання шкіри (опік, рак), втрати зору та ін., а друге – до потепління клімату, танення льодовиків, значного глобального підвищення рівня океану, порушення нормального функціонування й деградації екосистем. Основними й найбільш дійовими методами боротьби з забрудненням атмосфери є економічні. В багатьох розвинутих країнах діє продумана система заохочувальних і заборонених заходів, які допомагають уникнути забруднень. Існують також організаційні, технологічні й інші засоби боротьби з забрудненням повітряного басейну.

Українські Карпати – не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого екологічного значення, одна з найцінніших східноєвропейських оздоровчих рекреаційних об’єктів, зона цінних лісових масивів, що очищає повітряний басейн над значною частиною Європи, вони є “легенями Європи”. Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території одна з найбільших в Україні (53,5%). Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин (50% фіто фонду України), багато цінних видів дерев і лікарських рослин.

Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності.

Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення грунтового і рослинного покриву, пере випасу на більшості полонин, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів, що надходять як зі сходу, так і з заходу, від великих промислових центрів в результаті знищення лісів значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству кожний раз більших збитків. Якщо раніше такі повені й траплялися раз на 50-80 років, то тепер кожні 4-6 років.

Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини не існує. Їм здається, що вони живуть в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.

Довкілля – природний капітал, без якого не можливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке зрошення всіх видів ресурсів – лісів, грунтів, корисних копалин, чистої прісно води, повітря, риби, тварин, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути попередження й запровадження нових технологій, які не суперечать законам нормального функціонування [3 ст. 43].


Информация о работе «Сутність екологізації розвитку продуктивних сил України»
Раздел: Экология
Количество знаков с пробелами: 52357
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
66741
0
2

... розвиток останніх. Ця сторона взаємозв'язку між продуктивними силами і виробничими відносинами відображається в загальносоціологічній тенденції — відповідності виробничих відносин характерові та рівневі розвитку продуктивних сил. І все ж, було б помилково вважати, що виробничі відносини залежать лише від розвитку продуктивних сил. Не можна абсолютизувати цю властивість виробничих відносин, не ...

Скачать
29677
2
0

... маловаріантний рольовий набір. Поведінка індивіда регламентується звичаями, традиціями, жорстко контролюється соціокультурним середовищем. Тип сім'ї – патріархальна. В індустріальних суспільствах економіка базується на машинних технологіях, а тенденції розвитку визначає промисловість. Виникли в XVIII ст. в Європі в результаті промислової революції. За розмірами більші ніж традиційні. Виникає ...

Скачать
33370
5
1

... років). Також розробляється комплексний прогноз економічного і соціального розвитку України (на 10-15 років). Економічне регулювання передбачає використання економіч­них регуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. До економічних регуляторів з боку держави належать податкова політика (види місцевих податків, ставки, пільги та об'єкти оподаткування); цінова політика, квоти та ...

Скачать
65849
0
4

... ірності та принципи, що лежать в основі розвитку і розміщення соціальної інфраструктури; систематизовано фактори, що визначають формування, використання і розвиток соціальної інфраструктури на державному і регіональному рівнях в умовах ринкових відносин. Розвиток методології дозволяє на підґрунті накопиченого досвіду визначити ряд зв’язків і наслідків, що з них випливають, та попередити деякі ...

0 комментариев


Наверх