Навигация
2.3 Друкарство на Русі
Неможливо представити сучасне суспільство без книг. Однак люди прожили більшу частину своєї історії без них. Накопичені знання одне покоління передавало іншому усно, або ж показуючи, як треба працювати, щоб забезпечити себе їжею, житлом, одягом. Коли люди перестали жити більшими групами, коли зложилися перші держави, обсяг, і розмаїтість знань стали занадто великі, щоб їх можна було зберегти в пам'яті. Та й передаватися такі відомості повинні були вже не тільки родичам або найближчим сусідам. Потрібно було винайти писемність і розмножувати написане. Уже в Древньому світі з'явилася писемність.
У середині XVI в. в епоху царювання Івана Грозного друкарство проникає в Московську державу. Введення друкарства в Москві - результат соціально-економічного розвитку феодального суспільства Русі XVI в. Розвиток виробництва й ремесла створювало необхідні технічні передумови для установи в Москві друкарні й переходу від рукописного способу розмноження книг до більше зробленого й продуктивному - друкарства.
Епоха друкарства - напружена боротьби за зміцнення централізованої держави й глибоких змін у всьому укладі російського життя. Центральна державна влада зміцнилася, великі завоювання Московської держави не тільки розширили територію держави, але й підсилили його в боротьбі з колишніми загарбниками-монголами. Московська держава в цей період приєднала великі царства Казанське й Астраханське. Одночасно з розширенням державних кордонів йшло розширення діяльності церкви. У знову завойовані області посилали численних православних проповідників-місіонерів, будували церкви й монастирі. Природно, що для нових церков знадобилися богослужбові книги в більшій кількості, чим їх могло дати рукописне виробництво. Крім того, рукописні книги завжди страждали недоліком, зв'язаним зі способом їхнього виготовлення, - достатком помилок і неточностей. На цю обставину вже давно звертали увагу утворені люди. Учений чернець Максим Грек, викликаний із Греції в Москву при Василеві III як перекладач, виявив у рукописних книгах безліч помилок і намагався внести виправлення в переклади. На церковному соборі 1551 року, що получили назву Стоглавого, цар Іван IV говорив: "Божественні книги переписувачі пишуть із неправлених перекладів, а написавши, не правлять же; опис до опису прибуває, і недописи, і крапки непрямі".
Єдиний спосіб усунення цих недоліків полягав у тому, щоб перейти від ручного виробництва книг до механічного; так зародилася думка про заклад у Москві друкарні.
У політичному плані введення друкарства в Москві було одним з тих державних заходів, які проводив Іван Грозний в 60-х рр. XVI в. з метою зміцнення самодержавства (реформа суду, створення стрілецького війська, губні й земські установи й т.д.).
У післямові до Апостола 1564 р. - в одному з основних джерел по історії початкового московського друкарства - вказуються дві причини, що спонукали Івана Грозного ввести друкарство в Москві: потреба у великій кількості церковних книг для знову споруджуваних храмів у Москві й інших містах, особливо в місті Казані "і в межах його", і необхідність виправлення "розтлінних" книг.
У завойованій в 1552 р. Казані уряд Івана IV насильно вводив християнство серед татар і всіляко заохочував тих, хто приймав хрещення. Щоб задовольнити зрослий попит на церковну літературу, Іван Грозний повелів купувати святі книги на торгу "і у святих церквах полагаті".
Але тоді виникло ще одне утруднення - більшість книг виявилися непридатними, були перекручені "недосвідченими й нерозумними" переписувачами, містили різні помилки. "Псування" книг породжувало єресь, вело до релігійного вільнодумства. В умовах загострення класової боротьби в XVI в. несправні церковно-службові книги використовувалися в політичних інтересах супротивниками пануючих порядків.
З середини XVI в. уряд Івана IV почав шукати кошти і людей для освоєння типографського мистецтва. Спроби завести в Москві друкарство за допомогою іноземців не увінчалися успіхом. За словами Івана Федорова, великий князь Іван Васильович "начат помышляти, как бы изложить печатные книги, якоже в грекех, в Венеции, и во Фригии и в прочих языцех". З досвідом видавничої справи за кордоном міг познайомити наших книгопечатників освічений письменник-публіцист Максим Грек. Навчаючись наприкінці XV - початку XVI в. в Італії, він був близький до знаменитого в той час видавця Альда Мануція. В 1518 р. на прохання Василя III він приїхав у Росію для виправлення перекладів церковних книг. У Москву він привіз із собою й зразки видань друкарні Альда. Російським книгопечатникам були, зрозуміло, відомі й інші друковані книги, створені як у західних, так і в югославянских країнах. Вони зуміли творчо, з урахуванням національних традицій, властивих російському книжковому мистецтву, переосмислити чужий досвід, а в ряді випадків вносили й нове в техніку печатки.
Однієї із самих загадкових сторінок в історії вітчизняного друкарства є питання про Анонімну друкарню й безвихідні видання, що одержали таке найменування у зв'язку з відсутністю в них вихідних відомостей.
Значення анонімних видань по-різному оцінюється вченими. Одні бачать у них пробні видання перед випуском "Апостола" 1564 р., інші - продукцію приватної друкарні. Як би те не було, безвихідні видання підготували появу "Апостола" - шедевра поліграфічного мистецтва.
1 березня 1564 р. велінням Івана Васильовича IV і благословенням митрополита всєя Русі Макарія вийшла перша російська точно датована книга "Апостол", і Іван Федоров з Петром Мстиславцем увійшли в історію як російські першодрукарі. Дослідниками встановлено, що, хоча Іван Федоров і Петро Мстиславец використовували техніку набору, верстки, печатки, аналогічну анонімним виданням, вони трудилися в самостійній друкарні. Очевидно, що заклад нової "друкарни" вимагав довгого часу. З післямови до "Апостола" відомо, що робота над ним велася протягом року з 19 квітня 1563р. по 1 березня 1564 р. Для надрукування "Апостола" необхідно було відлити шрифти, зробити встаткування. Тривалий час зайняла й підготовка тексту "Апостола". Він був відредагований при участі митрополита Макарія.
Похожие работы
... появу в Україні не лише орієнтованих на економічні та бізнесові професії приватні ВНЗ, але й теологічних ВНЗ ІІІ -ІV рівнів акредитації, Соломонового університету та ін. Отже, вищевикладене дає підставу виділити такі загальні для європейського регіону тенденції розвитку вищої освіти: перетворення елітарної вищої освіти на загальну, кількісне зростання контингенту студентів та їх мобільності, ...
... ється впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічно; – демократія – влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян. 3. Диктатура в державах нового та новітнього часу 3.1 Диктатура в недемократичних державах Беніто Мусоліні – основоположник італійського і фактично європейського фашизму, що приніс незліченні біди мільйонам людей і що поставив людство на ...
... визначити, як співвідноситься практика і теорія управління. У дослідженні теоретично доводиться та перевіряється практично управління розвитком виховної системи як створення оптимальних умов для реалізації цілей навчального закладу на прикладі Старобільського обласного медичного училища. Управління навчальним закладом – це цілеспрямована, активна взаємодія керівника з іншими учасниками осві ...
... споживача. Все це дає підстави для висновку про значимість в сучасних умовах правильно спланованої стратегії та визначення пріоритетів в подальшому плану розвитку операторів фіксованого зв’язку. РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ РОЗВИТКУ ТОВ «БАЗІС» Бізнес-план - це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва окремих ...
0 комментариев