Навигация
Зменшення витрат виробництва
51831
знак
2
таблицы
0
изображений
2. Зменшення витрат виробництва
Дослідження показали: компанії можуть зменшувати свої витрати на 20-
30% тоді, коли подвоюється випуск продукції, це явище відоме як «крива акумулювання досвіду» (experience curve). Наприклад, якщо ми візьмемо
20 відсоткове зменшення витрат виробництва і початкову вартість в 100 доларів на одиницю продукції, то собівартість другої одиниці продукції буде дорівнювати 80 доларам, четвертої – 64 долара і т.д. Зменшення може бути пов'язане з декількома чинниками: покриттям умовно-постійних витрат за рахунок випуску більшого обсягу продукції; підвищенням ефективності за рахунок досвіду, набутого при виробництві великих партій продукції; масовими закупівлями матеріалів і перевезенням їх значними партіями. Тому очевидно, що лідер ринку може одержати переваги стосовно зменшення витрат виробництва перед своїми конкурентами. Одним із засобів збільшення випуску продукції компанією є визначення ринку з глобальної, а не внутрішньодержавної точки зору.
3. Підвищення прибутковості
Виробник може за певних умов продавати ту саму продукцію з більшою вигодою за кордоном, ніж у себе вдома. Це може бути пов'язано з відмінністю конкурентного середовища на закордонному ринку від вітчизняного, тому що там товар знаходиться на іншому етапі життєвого циклу. Таким чином, етап зрілості всередині країни може призвести до зниження внутрішніх цін, у той час як етап зростання за кордоном може звести нанівець актуальність зниження цін. Підвищення прибутковості може також відбуватися у зв'язку з розходженнями всередині країни і за кордоном державних заходів, які впливають на прибутковість (наприклад, розходженнями в оподатковуванні прибутків або регулюванні цін).
4. Розподіл ризику
Виводячи збут за межі ринку тільки однієї країни, виробник має можливість зводити до мінімуму коливання попиту, оскільки цикли ділової активності країн перебувають в різних фазах, а ті самі товари знаходяться на різноманітних етапах життєвого циклу. Ще один чинник розподілу ризику за допомогою експорту полягає в тому, що виробник зможе придбати більше клієнтів, зменшуючи свою вразливість при втраті якогось одного чи декількох клієнтів.
Концепція імпортних можливостей.
Імпульс до участі в торгівлі може надійти або від експортера, або від імпортера. У будь-якому випадку мають бути як продавець, так і покупець. Імпульс від імпортера полягає в тому, що фірма шукає дешевші і високоякісні сировинні та інші комплектуючі матеріали, готові вироби, щоб використовувати їх на своїх виробничих підприємствах. Або ж вона може активно шукати нові товари, розроблені за кордоном, щоб доповнити наявні асортиментні групи. Це дозволить компанії більше продукції запропонувати на продаж, а імпортеру – використовувати надлишкові потужності своєї торгово-розподільчої мережі. Якщо міжнародні постачання сировини, матеріалів і комплектуючих зменшують витрати виробництва чи підвищують якість готових виробів, то компанія, що їх закуповує, має більшу стійкість проти конкуренції з боку імпортованих готових виробів або ж сама може більш ефективно конкурувати на експортних ринках. Автомобільна промисловість подає приклад глобальної конкуренції, що залежить від субпідрядників, у тому числі іноземних, у напрямку зменшення витрат виробництва.
Імпортер, як і експортер, має можливість розподілити свої операційні ризики. Розширюючи коло постачальників, фірма буде менше залежати від диктату або долі єдиного постачальника. В США, наприклад, багато значних споживачів, зокрема автомобільна промисловість, диверсифікували свої закупівлі сталі із залученням європейських і японських постачальників. Ця стратегія знизила ризик недостатнього постачання американської автомобільної промисловості у випадку виникнення страйку серед сталеливарників США, але одночасно посилила проблеми в сталеливарній промисловості країни. [5, с. 9–11]
1.3 Сутність, причини і форми міжнародної економічної інтеграції
Інтеграція – такий ступінь інтернаціоналізації, при якому здійснюється взаємопроникнення економік країн.
Види інтеграції:
– стихійна
– організована – оформлена договорами, угодами
Причини інтеграції:
1. Причини – передумови
– близькість рівнів економічного розвитку і ступенів економічної зрілості;
– географічна близькість, історичні зв’язки економік;
– спільність економік і інших проблем розвитку країн
2. Причини – стимули
– поглиблення МПП
– ріст масштабів МЕВ
– конкуренція
– протиріччя
– політика
Цілі інтеграції:
1) подолання конкуренції
2) зростання економіки
3) збільшення ринків
4) вирішення спільних проблем
Форми інтеграційних об’єднань:
1. Зона вільної торгівлі – це об’єднання в якому між країнами полегшується митні обмеження або взагалі відміняються, хоча зберігається митний контроль і торгову політику до третіх країн здійснюють самостійно.
2. Митний союз (блок) – це єдина система зовнішньоторговельних бар’єрів, а між собою їх зовсім немає.
3. Спільний ринок – це свобода переміщення не тільки товарів, а й всіх факторів виробництва (капітал, робоча сила, фінанси – валюта).
4. Повний економічний союз – уніфікація економічної політики країн
Масштаби, значення і проблеми європейської інтеграції:
Інтеграція почалася давно, перші кроки до неї:
1921 р. – створення БЛЕС (Бельгія + Люксембург економічний союз)
1944 р. (48) – виникло об’єднання Бенілюкс.
1951 р. – виникає Європейське об’єднання вугілля і сталі ЄОВС (Франція, ФРГ, Італія, Бенілюкс)
1953 р – ті ж країни створили об’єднання ЄвроАтом (сполучення урядових і неурядових установ)
1957 р. – Європейський економічний союз (1958-початок дії). (6 країн: ФРН, Франція, Італія, БеНіЛюкс)
1973 р. – Великобританія, Данія, Ірландія
1981 р. – Греція
1989 р. – Іспанія, Португалія
1995 р. – Швеція Фінляндія Австрія Норвегія (заморозила)
2004 р. – Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Кіпр (грецька частина).
2007 р. (січень) – Болгарія і Румунія. Зараз 27 країн.
Рада Європи (1949) – це суспільно-політична організація в яку входять біля 40 країн.
1959 р. – Європейська асоціація вільної торгівлі (11) на чолі з Великобританією, сьогодні в це об’єднання входять: Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
ЦЕФТА – 1992 р. – центрально європейська асоціація вільної торгівлі: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Болгарія, Румунія.
1992 р. – Рада країн Баренцового моря – Фінляндія, Швеція, Норвегія, Росія
Ціль – регіональне співробітництво. Основні напрямки:
1) спрощення пересування через кордони товарів, послуг, людей
2) співробітництво в сферах транспорту, культури, енергетики
3) зближення прикордонних областей
1993 р. – рада країн Балтійського моря – Данія, Німеччина, Швеція, Латвія, Естонія, Росія, Литва.
Співробітництво в різних сферах, поступове створення так званого «Євро – регіону – Балтика» з спрощеним режимом в сферах транспорту і енергетики. Планується створення енергетичного кола і газового кола.
1993 р. – Балтійська зона вільної торгівлі – Естонія, Литва, Латвія
1978 р. – Центральноєвропейська ініціатива (16) в тому числі: Австрія, Італія, Боснія, Молдова, Румунія, Україна, Білорусія. Ціль: регіональне співробітництво: транспорт, екологія, туризм.
1992 р. – Організація Чорноморського Економічного співробітництва (ОЧЕС). Створена за ініціативою Туреччини (11): Азербайджан, Арсенія і т.д. Ціль: створення транспортних коридорів, зони вільної торгівлі. [7, с155–163]
Із 1994 р. Україна та ЄС мають угоду про партнерство і співробітництво. Україна є учасником об’єднання Єдиний економічний простір (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан). ЄС. З 1996 – 2003 р. експорт України в Європу збільшився в 2,4 рази. У Росію зменшився на 21%, імпорт із Європи збільшився на 50%, із Росії зменшився на 5,5%, В експорті України в 2003 р. питома вага Європи становила 36,5% Росії 17,8%. Відповідно в імпорті 33,8% і 37,2%. [14]
На сьогодні з 90 документів, які необхідні підписати, Україна підписала – 16. Білорусія та Росія узгодили 43, основу митного союзу.
Із самого початку ЄЕП формувалася як митний союз. Україна не хоче бути в митному союзі, вона наполягає бути в зоні вільної торгівлі усіх країн. Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
Похожие работы
... івський рахунок в іноземній валюті, що виключить необхідність продажі і покупки валюти в тім ступені, у якій погоджені надходження й платежі в іноземній валюті, і тим самим усуне експозицію. Міжнародна торгівля фінансовими послугами породжує більш високі ризики як для покупця, так і для продавця в порівнянні з торгівлею усередині країни. Для їхнього зменшення була розроблена безліч різних послуг ...
... об’єкту зонування: · локальні (створені нга основі виликих підприємств, транспортних вузлів); · комплексні (значні за розміром територіальні утворення, які виконують значні функції. 3) За функціональною орієнтацією: · зовнішньоторгівельні; · торгівельно-виробничі; · науково-технічні; · туристично- рекреаційні · ...
... нові контракти в різних формах. На первинному ринку акції, облігації, векселя та інші боргові розписки; інструменти грошового ринку (казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.) здатні виконувати роль резервної валюти й забезпечувати обслуговування міжнародних кредитів. Особливо треба відзначити зростаючу роль європаперів, насамперед, євронот і єврооблігацій. Євроноти ...
... ібно розглядати як дуже важливу, але все ж початкову ланку в створенні багатосторонніх міждержавних правил поведінки урядів у сфері міжнародної торгівлі послугами. 2.3 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації Жодна із сучасних країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу без інтеграції із світовим господарством. Стан національної економ ...
0 комментариев