3.1. Зіставлення образів Макбета і Ліра

Трагедія старого Ліра проникнута відчуттям зв’язку людських доль із всесвітом. Ми помічаємо це вже у проклятті, яке Лір отримує на голову Корделії:

Священним світлом сонця,

І таємницями Гекати, тьми нічної,

І зірками, дякуючи яким

Народжуємось ми і перестаємо жити,

Клянуся... [ ]

Лір клянеться силами неба і пекла. А коли старий король, зневажений і зрадженний старшими дочками, потрапляє в бурю, він сприймає її як кару самих небес; “вирій, грім і злива, ви не дочки мені” [ ], - викрикує Лір, -

Ви не в стороні –

Ні, духи розрухи, ви в союзі

З моїми дочками... [ ]

Лір весь час веде підрахунки з небом, звертається до небес, підкорюється ним, признає справедливість їхнього гніву. Він говорить Гонерільє:

Я стріл не кличу на твоє тіло,

Юпитеру не зсилаю жалоб. [ ]

Навіть засуджуючи Макбета, ми розуміємо, що масштаб його особистоті вище за звичайний. Інші герої трагедій Шекспіра подавно вище рядових людей. П’єси Шекспіра об’єктивні, і саме в цьому їх сила.

Будь-яке серйозне дослідження п’єси про Макбета будується на аналізі вийняткових по силі і контрастів, закладених в самій трагедії. По такому шляху йде і Дж.Уолтон в своїй статті “Макбет”. При цьому в якості головної ланки своїх роздумів Дж.Уолтон вибирає не який-небудь із часних контрастів і не абстрактний контраст добра і зла, що нерідко стається у шекспірівських творах. Автор в першу чергу займає контрастне протиставлення двох філософських систем: в основі однієї із них лежить індивідуалістичний принцип, за яким людина ставить вище за усі свої егоїстичні інтереси; відповідно до другої системи, людина є членом суспільства, поважаючи і захищаючи інтереси інших людей. Ця вихідна теза дозволяє Дж.Уолтону поставить запитання про розвиток внутрішньої кризи Макбета як про основну рушійну силу трагедії – силі, що безповоротно тягнучої до загибелі колись могучу особистість, силі, по відношенню до якої всі інші ідейні і сюжетні елементи п’єси являються продуктивними. Сама по собі ця теза в тій чи іншій формі вже зустрічалася у працях шекспірознавців; але однак цілий ряд висновків, до яких приходить Уолтон, заслуговує на увагу.

До числа таких спостережень слід віднести, перш за все, роздуми автора, що показують, як заглиблення індивідуалізму Макбета приводить до того, що на визначеному етапі розвитку дії не тільки протагоніст, але і його відкриття і поценціальні противники попадають в стан ізольованості; тоді коли заключна частина п’єси малює, крім остаточної кризи Макбета, подолання цієї ізольованості і з’єднання протистоячих Макбету персонажів, все послідовніше виступаючих в якості носіїв відносин до людини протилежного макбетівському. Для характеристики повної ізоляції Макбета Дж.Уолтон уміло притягує аналіз еволюції відносин між головним героєм і леді Макбет.

Дж.Уолтон правий, стверджуючи, що зміст трагедії про Макбета ширший, ніж пряме відображення зіткнення між феодальним і буржуазними способами мислення. Велике значення має висновок, до якого прийшов дослідник: “Хоч трагедія про Макбета розкриває перед нами колосальну силу зла, це – найбільш оптимістична із усіх чотирьох великих трагедій”.[ ] Свій висновок Дж.Уолтон доповнює ще одним твердженням: “Саме зло в “Макбеті” – це щось неприроднє”.[ ]Такий погляд на “Макбета” може зіграти важливу роль не тільки в осмисленні даної трагедії, але і для розуміння еволюції творчості Шекспіра вцілому.


3.2. Ідейно-художнє багатство творів Шекспіра

При всій різноманітності жанрів і сюжетів п’єси Шекспіра мають загальні риси, що створює у нашій уяві образ їхнього творця. У кожного, є своє відчуття художньої індивідуальності Шекспіра. Навіть той, хто не володіє методами літературного аналізу, відчуває, що трагедії Софокла чи Расіна відрізняються від п’єс Шекспіра. І так само досить звичайного художнього чуття, щоб не сплутати комедію Мольєра чи Гоголя з комедією Шекспіра.

Шекспір створює напружено драматичне і поетично натхненне бачення життя. Кожна п’єса являє собою світ у мініатюрі: вона дає картину не шматки дійсності, не окреслих сферїї, а саме цілого світу.

Фабула п’єси розгортає великий ланцюжок подій, що охоплюють найважливішу смугу в житті героїв. Поряд з головною дією відбуваються побічні події, що є варіантом основної колізії, або фоном, що створює контраст стосовно останньої. Протягом п’єси доля основних діючих персонажів вирішується повністю, або вони знаходять своє щастя, або гинуть.

Дія п’єс тісно сплетена з характерами. Хоча фабула, як правило, дана Шекспірові історією чи літературою, герої п’єс не маріонетки, що підкоряються сформованому сюжету, а живі людські образи. Характери різноманітно виявляють себе в життевих ситуаціях, що виникають в міру розвитку подій. Багатоплановість дії органічно зливається з багатосторонністю характерів головних діючих персонажів, охоплених сильними особистими мотивами – пристрастю, принципом спрагою життєвих благ, прагненням затвердити себе у житті.

П’єси Шекспіра – досконале втілення всіх видів поезії: епосу, лірики і драми; вони органічно злиті з засобами сценічного мистецтва – звучним словом, пластикою рухів, барвистістю театрального видовища, вокальною й інструментальною музикою, нарешті, хореографією. Вони – найбільш доступній епосі втілення синтезу мистецтв.

У складному сполученні різноманітних художніх елементів є поетичний драматизм – нерозривність драми і поезії, найвиці емоційні ефекти, обумовлені незрівнянним по ліричній силі вираженням духовного життя людини.

Коло питань, піднятих у “Гамлеті”, охоплює чи не все істотне в житті – природу людини, родину, суспільство, державу. Трагедія аж ніяк не дає відповіді на всі поставлені в ній питання. Такого наміру в Шекспіра і не було. Впевнені відповіді на проблеми легко даються при нормальному стані суспільного й особистого життя. Але коли виникає критична ситуація, з’являються можливості різних рішень, і впевненість змінюється сумнівами, яке з них варто вибрати. “Гамлет” – художнє втілення саме таких критичних моментів життя. “Гамлет” неможливо звести до однієї всеохоплюючої формули. Шекспір створив складну картину життя, що дає привід для різних умовиводів. Зміст “Гамлета” ширше подій, що в ньому відбуваються. До того ж ми і самі розширюємо зміст твору, переносячи сказане в ньому на більш близькі і зрозумілі нам життєві ситуації, вже не схожі на ті, які зобразив Шекспір.

Трагедія не тільки багата думками сама по собі, але вона спонукає до думок, що у ній прямо не висловлені. Це один з тих творів; що дивни стимулюють мислення, збуджують у нас творчий початок. Мало хто залишається не зворушеним трагедією. Для більшості вона залишається тим особистим надбанням, про яке кожний відчуває себе вправі судити. Зрозумівши Гамлета, перейнявшись духом великої трагедії, ми не тільки осягаємо думки одного з кращих розумів; “Гамлет” – один з тих творів, у якому виражена самосвідомість людства, усвідомленням протиріч, бажання перебороти їх, прагнення до удосконалювання, непримеренність до усього, що вороже людяності.


Информация о работе «Філософські проблеми у творчості Шекспіра»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 67458
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
113327
0
0

... в цьому жанрі, творами новаторськими як за змістом, так і за формою. Провідною і центральною темою в них була тема кохання, яка вирішується у філософському і естетичному аспекті і поєднується з іншими філософськими мотивами, а саме: час і вічність, смерть і безсмертя, доля і сенс буття людини тощо.   2. Філософія кохання Існують різні думки щодо філософської освіченості Шекспіра. Є дані про ...

Скачать
74756
0
3

... ст. 8]. Разом з тим Шекспір зобразив і обмеженість гуманістичного світогляду, падіння його ідеалу. Це дуже виразно зображено у його пізніх трагедіях, а особливо в трагедії «Гамлет принц Датський». Розділ 2. Монолог і його функції в трагедії В. Шекспіра « Гамлет, принц Датський»   2.1 Художні особливості трагедії В. Шекспіра «Гамлет» та роль монологів у ній Трагедія Вільяма Шекспіра «Гамлет ...

Скачать
67403
0
0

... знущаючись із неї, доводячи її до немислимого абсурду, - словом, що вміє й любить робити всі що завгодно, але тільки не "призивати до стоїцизму". Розділ II. Роль і місце шекспірівських алюзій у п'єсі Тома Стоппарда “Розенкранц і Гільденстерн мертві”   2.1 Композиційні особливості п'єси "Увесь світ - театр, у ньому жінки, чоловіка - всі актори, і кожний не одну відіграє роль" В. Шекспір Але ...

Скачать
88014
0
0

... конструкцій, експресивної та афективної лексики, а токож синтаксичні та граматичні особливості роману. ВИСНОВКИ  Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи. Перш за все, ми ...

0 комментариев


Наверх