1.1. Класифікація неповних речень

"Неповними називаються прості речення, в яких пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури речення членів, що легко відновлюються з контексту чи ситуації" [21;529]. Наприклад: "Він дивився на воду і не знав, чого сидить тут. І не знав уже гаразд, для чого живе на світі" [13;271].

Пропущеними можна вважати тільки ті члени речення, відсутність яких призводить до семантичної або структурної неповноти речення.

За структурними і семантичними ознаками серед неповних речень виділяють такі різновиди: контекстуальні, ситуативні та еліптичні. В свою чергу, дослідники української мови (М.Я.Плющ, О.Д.Пономарів, І.Р.Вихованець та ін.) [21;529] поділяють неповні речення на такі дві групи:

а) речення структурно і семантично неповні (контекстуальні та ситуативні);

б) речення структурно неповні, але семантично повні (еліптичні).

Основну групу неповних конструкцій становлять речення структурно й семантично неповні, їх поділяють на контекстуальні й ситуативні.

Контекстуальними називаються неповні речення, опущений член яких допомагає встановити суміжний текст: "То дзвенітиме і свистітиме тиша, яка на ту мить поміняла свою барву. Зараз вона теж інша. Зелена, важка, в росі і надвечірній імлі…" [13;564].

Ситуативними називаються неповні речення, відсутній член яких допомагає встановити ситуація:

"— Чуєш, питаю?

— Та чую" [13;253].

структурно неповними, але семантично повними називають еліптичні речення. В цих реченнях пропущений присудок, який не встановлюється з контексту чи ситуації. Уявлення про цей присудок одержуємо з власного змісту й будови цих речень, а точніше, з семантики і форми залежних обов’язкових другорядних членів ­— додатка чи обставини: "— Горілку не забудь, отамане, горілку! — нервово голоколінники" [13;217].

Отже, еліптичні речення структурно неповні. Семантично ж вони повні, бо "за відсутності лексичного вираження присудка семантичне навантаження припадає на семантично і структурно обов’язкові другорядні члени речення ­— обставини й додатки, які залежать від "нульового присудка" [21;530].

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення. Тому "не слід змішувати односкладні повні речення, в яких ніколи не буває підмета (безособові, узагальнено-особові, неозначено-особові, означено-особові, інфінітивні), з неповнимидвоскладними реченнями, в яких підмет пропущений; чи односкладні повні речення, в яких ніколи не буває присудка (номінативні), з двоскладними реченнями, в яких цей присудок пропущений" [21;531].

"Пропущений підмет чи присудок у двоскладних реченнях встановлюється з контексту, ситуації чи наявних другорядних членів речення, а в односкладних реченнях наявність одного головного члена речення є їх найістотнішою структурною ознакою" [21;531].

В багатьох випадках у неповних реченнях на місці пропущеного члена речення ставиться тире:

— тире ставиться в неповному реченні на місці пропущеного присудка: "Перед образами — непогасна лампада" [13;162];

— якщо пропущено інший член речення, то тире може ставитися або не ставитися в залежності від паузи: "— Цю ікону - до мого куреня, — наказав підпаламареві, вказавши на козака, що бився з турком. По тому вернувся до січової канцелярії" [13;381]; "А вода по каменю, а вода по білому...[13;310];

— тире не ставиться в еліптичних реченнях, якщо немає спеціальної паузи: "— Якого ж ти роду-племені? Як звати? Мене — Кирилом."[13;193].

 


РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА НЕПОВНИХ РЕЧЕНЬ

У ТВОРАХ ЮРІЯ МУШКЕТИКА

2.1. Контекстуальні та ситуативні неповні речення

в романі "Яса

Неповні речення класифікують на контекстуальні, ситуативні та еліптичні. Розглянемо кожен з вищенаведених типів на прикладах з роману Ю.Мушкетика "Яса".

Контекстуальні неповні речення. Це такі структури, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом. У таких реченнях пропущене слово може бути відновлене завдяки контекстові. Власне, й причиною його пропуску є те, що в контексті це слово раніше вже вживалося і немає потреби його ще раз повторювати:

"То дзвенітиме і свистітиме тиша, яка на ту мить поміняла свою барву. Зараз вона теж інша. Зелена, важка, в росі і надвечірній імлі…" [13;564]. Виділене речення не містить підмета. Він стає зрозумілим з двох попередніх речень уривка - "тиша". Це речення підкреслює особливості тиші, допомагає читачеві краще її уявити.

"Він дивився на воду і не знав, чого сидить тут. І не знав уже гаразд, для чого живе на світі" [13;271]. В наведеному реченні також відсутній підмет "він", який також стає зрозумілим з контексту. Йдеться про стан душі персонажа роману. Глибоко розкрито зміст його розгубленості.

"Посеред усього цього кривавого розору, неначе острівець посеред спіненої ріки, стоїть Запорозька Січ, але не просто стоїть, довкола неї чи не в першу чергу закручуються грізні смерчі, вона переймається звитягою і боріннями тих, хто обіцяє народу волю і Україні злуку. А на ній, у її серці, — він, божою волею кошовий Війська Запорозького. Колись невгамовний, рвійний, нестримний, а нині оступлений важкими думами, сумнівами, з темною осмутою в душі"[13;657]. У цьому реченні підмет також відсутній, проте з попереднього тексту стає зрозуміло, що мова тут ведеться про "кошового отамана Війська Запорозького". Такий опис одного з головних героїв роману допомагає читачам краще уявити його характер та стан душі.

Часто в неповних двоскладних реченнях пропущений присудок:

"А вода по каменю, а вода по білому... Вона набігала валами, спадала потоками, розбиваючись на тисячі струмин, а внизу клекотіла жовто-біла піна, й ревисько стояло, неначе десь у глибинах крутилися сотні жорнових каменів " [13;318]. Цим реченням описується невпинність та бурхливість течії. Читач ніби заглиблюється в неповторну красу рідної природи.

У неповних реченнях можуть опускатися не лише головні, а й другорядні члени речення:

"Завтра султан накаже викинути геть усі три місяці. Або перенесе опочивальню в інше місце. Так, накаже перенести в західне крило палацу"[13;241]. В наведеному виділеному реченні пропущено підмет ("він" або "султан") та додаток (перенести що? - опочивальню).

Неповні контекстуальні речення вживають у всіх стилях, але особливо характерні вони в діалогічному мовленні. "При чергуванні запитань і відповідей репліки "чіпляються" одна за одну, утворюючи єдине діалогічне ціле, в якому немає потреби повторювати вже сказане. Часто в репліці опускаються всі члени речення, крім головного, який є ремою"[17;271].

Пропуск членів у неповних реченнях — надзвичайно важливий чинник економії в мові, він дозволяє стисло й динамічно викласти інформацію.

Серед неповних ситуативних речень виділяються [23;349]:

- прості речення з пропущеним головним або другорядним членом;

- складні речення з пропущеною головною або підрядною частиною;

- неповні речення, які є частиною складного речення з пропущеним членом, що називається в другій частині складного речення.

Ситуативні неповні речення. У цих структурах пропущений член (головний або другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називають зрозумілі для обох мовців речі. Наприклад:

"— Туди дивися. — Помовчав і сказав тихо, мовби самому собі: — Святе це місце. — чати. Найсвятіше на всій Україні. Стій, хлопче! Нехай наллється відвага в твою душу!" [13;97]. Наведений приклад - використання ситуативних неповних речень в конструкціях з прямою мовою.

Проте найчастіше і найширше використовуються ситуативні неповні речення у діалогічному мовленні, де (особливо в репліках-відповідях) пропущені головні і другорядні члени речення, нерідко одночасно. В такому разі неповне речення являє собою рему. Наприклад:

"— Король казав: ти пив з ним чару дружби, — белькотів посол.

— Миру! Тоді він був ще коронним.

— Ще казав: ти мудрий, хитрий і тихий.

— Ніколи не був.

— Ага. Щось ти й тоді вчворив."[13;738].

"— Так куди ти йдеш, хлопче?

— До Колобродів, — трохи нітячись, відказав Кайдан"[13;739].

"— Ти хоч чуєш? — з серцем обізветься кошовий.

Мовчить.

— Чуєш, питаю?

— Та чую" [13;253]

Наведені вище приклади неповних ситуативних речень - реми, оскільки в них пропущено не лише один з головних членів, а й інтуїтивно вгадуються другорядні. Наприклад:

— Ще (король) казав: ти мудрий, хитрий і тихий.

— (Я)Ніколи не був (мудрим, хитрим і тихим).

Останнє речення - рема, оскільки пропущено не лише підмет, який виражається особовим займенником "Я", але й однорідні означення.

"— Так куди ти йдеш, хлопче?

— (Я йду) До Колобродів, — трохи нітячись, відказав Кайдан"

У цьому реченні пропущена граматична основа - і підмет, і присудок. Вони стають зрозумілими читачу з контексту попередніх речень.

—(Ти) Чуєш,(я) питаю(тебе)?

— Та чую (я)".

Наведений приклад діалогу складається з трьох неповних ситуативних речень. В кожному з цих речень пропущено підмет, який можна виразити особовим займенником. В другому реченні також пропущено додаток. Ситуативно пропущені члени речення в поданому діалозі вгадуються, проте такі скорочені, неповні речення сприяють кращому сприйманню тексту, асоціюють діалог з живою розмовою.

У ситуативних реченнях пропущений член стає зрозумілим не з контексту, а з мовленнєвої ситуації. Оскільки всі учасники розмови знають, про що йдеться, те чи інше слово може випускатися.

Ситуативні неповні речення вживаються в основному в усному мовленні. При цьому зрозуміти їхній зміст допомагають також міміка, жести, інтонація.

Отже, в романі "Яса" Юрій Мушкетик застосовує яскраві зразки неповних контекстуальних та ситуативних речень. Перший тип додає більшої яскравості та точності описам природи, зовнішності персонажів, а другий - наближає монологи та діалоги героїв твору до живої розмовної мови.


Информация о работе «Специфіка неповних речень у творах Юрія Мушкетика»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 31276
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
143376
0
1

... (нещастя, труднощі); факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння, поняття); зумовити (спричинити) і обумовити (зробити застереження) тощо. РОЗДІЛ 2. РОБОТА НАД ЗБАГАЧЕННЯМ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2.1 Шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою ...

Скачать
17693
0
0

Покривджений розповідає про образу. Судді звертаються до кривдника: "Ну, братику, говори, чи правда те, що товариш на тебе каже?" На що кривдник відповідає: "Та що ж, панове? Те все правда, що я шкоду зробив своєму сусіду, але не можу його вдовольствувати затим, що він лишнє од мене требує і шкоди не має стільки". Вислухавши їх, паланка посилає від себе козаків для засвідчення шкоди. Після їх ...

Скачать
326721
0
0

ним із перших в українській літературі піддав сумніву непо­грішність сталінського генія. Лаврін Запорожець знімає портрет вождя зі стіни і ставить його додолу зі словами: «Не думали ми з вами, що так вийде». Осмислюючи хід війни, переживаючи великі людські втраги в ній, О. Дов-женко добре розумів провину Сталіна, який напередодні винищив військові кадри, припустився грубих тактичних помилок. ...

Скачать
211040
0
0

є намір поріднитися хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком. У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий досяг вищої форми комічного. Його образ викликає презирство, огиду читача і глядача. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним. Сьогоднішні “пузирі” та їх “супутники” феногени і ліхтаренки несуть не менше лиха трудовому народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так ...

0 комментариев


Наверх