Поезія Р.Бернса у сучасних українських перекладах

2.6 Поезія Р.Бернса у сучасних українських перекладах

«Спомини про Бернса» М. Бажана»

У наш час вперше перекладено на українську мову вірш Р. Бернса «Дерево свободи», пройнятий ідеями рівності, соціальної справедливості, миру між народами. Цей твір – вершина поетичної творчості великого шотландського поета і посідає в його спадщині таке ж місце, як "Заповіт" у спадщині Т.Шевченка, "Пам’ятник" у спадщині О.Пушкіна. Цей твір майстерно переклав видатний митець художнього слова Микола Бажан. Вірш «Спомин про Бернса» увійшов у післявоєнний цикл "Англійські враження" (1948 р.).

У "Спомині про Бернса" ліричний струмінь звучить дуже сильно. М. Бажан поєднує власну розповідь з прямими ремінісценціями з вірша Бернса «Дерево свободи»:

Під череп'яним покривалом

Клекоче світ борні й злоби.

Так стогне ліс, гудуть дуби

Під штормів яросним обвалом

Гуде британський ліс, проте

Він радо б зашумів, мій друже,

Та дерево волі не росте

Поміж його дубів, мій друже

А нам без нього світ – не світ,

А хліб гіркий стає без нього

Ми тратим сили, точим піт,

А поле родить скупо й вбого

Ми майже не відчуваємо переходу від картини, створеної М.Бажаном, до Бернсового тексту. Бернс встає перед нами на весь зріст як великий митець і мислитель, причому це видно не тільки з тверджень М.Бажана, нашого сучасника, а і безпосередньо з дум і мрій самого шотландського поета.

Образ великого сина Шотландії різко контрастує з "череп'яним" світом феодального Единбурга. Визначення "шотландський хлоп" ріднить образ Бернса з образами добре знайомих українському читачеві поетів Тараса Шевченка, Івана Франка. Хоч у своєму творі М.Бажан не називає по імені тих, які зараз продовжують справу Бернса, афоризм: "Земля, де Бернс родився, родить, ми знаєм – знов таких, як він", свідчить, що автор має на увазі саме продовжувачів традицій славного поета в сучасній англійській поезії. Це, можливо, найбільш оптимістичний мотив.

Чотиристопний напружений ямб надає віршу виразно баладного звучання, подібного до звучання багатьох творів видатного шотландського поета.

М. Бажан показав Бернса як борця за правду й волю, як речника народу, як нашого сучасника:

Але, як воїн в час походу,

З лицем осяяно грізним,

Поет народу – син народу –

Йде навстріч ворогам своїм.

Йде не самітником безплодним,

Протухлим в цвілій самоті, –

Іде він речником народним,

Упевненим в своїй путі

У перекладі збережено ідею оригіналу, його художні образи, стиль. Як з живими, розмовляє Бернс із своїми нащадками про світлі часи, що прийдуть:

– І вірю я: настане час,

Невдовзі – вірю я – настане,

Коли своїм гіллям і нас

Покриє древо волі ждане.

Забудуть злидні й рабський труд

Народи й племена, мій друже,

І буде в згоді жити люд

Немов сім'я одна, мій друже!...

Поет палко вірить, що коли виросте багато таких дерев, гуркіт війни припиниться.

«Джон Ячмінний Колосок» Сави Голованівського

Сава Голованіський (1910-1989) належить до плеяди поетів «другого призову» – разом із А. Малишком, Л. Первомайським, І. Вирганом. Е. Соловей зазначала: Із юності він виніс переконане в суспільному призначенні митця й прагнення служити своєю творчістю народові. А проте відданість соціалістичній ідеї упродовж десятиліть була і джерелом численних трагедій та помилок цього покоління. Нині доробок самого письменника, звільнений від скороминущого та випадкового, постає достатньо вагомим – і як творча біографія, і як своєрідна часткова ретроспектива літературного процесу протягом досить тривалого часу.

Звертаючись у різні періоди і до прози, драматургії, публіцистики, перекладу, Голованівський передусім залишався поетом.

На творчості багатьох українських поетів позначилося те, що ліричне світосприймання в поєднанні із властивим добі протягом до етнічного зображення масштабних подій сприяло взаємовпливові ліричного та епічного начал. Тож і бурхливий розвиток таких жанрів, як балада та поема, був закономірним. С. Голованівський тяжів до балади здавна: цей жанр виникає в ранніх його книжках і проходить через усю творчість. Особливу прихильність до цього жанру відбили і переклади поета.

Як перекладача С. Голованівського вабили вершини світової поетичної класики: англійські поети Байронового кола, Гете та Гейне, Міцкевич, Гюго. При цьому йому властивий був і справжній азарт творчого змагання: відбити оригінал, дух і букву його повніше і конкретніше, ніж вдалося попереднім перекладачам знаменитої поезії Роберта Бернса "Джон Ячмінний Колосок".

Балада Бернса, як цього і вимагає жанр, витримана в розповідній манері, в якій не знаходять відображення почуття автора, його суб’єктивне ставлення до зображуваних подій. Проте, як тільки поет починає описувати знущання королів з Джона, обурення автора, незважаючи на епічний характер балади, виривається назовні.

На нашу думку, переклад балади Р. Бернса С. Голованівським, на відміну від перекладів В. Мисика та М. Лукаша, найбільш вдалий. С. Голованівський більш вдало перекладає поезію, мова її проста, сувора, енергійна, більш адекватна оригіналові.

Життєрадісний оптимізм балади і віра в невичерпні сили народу, в неминучість його перемоги, що переймає її наскрізь, роблять цей твір одним з найкращих у спадщині великого поета.

Ти молодець, хоробрий Джон,

ти хлопець хоч куди –

і мертвий ти розвієш сон

і виручиш з біди!

З тобою туга щоразу

спливає, наче дим, –

бідак розмазує сльозу,

і я слідом за ним.

Тож хай бере нас у полон

від самих колосок, –

хай нам дарує радість Джон

Ячмінний Колосок!

Поезія Р.Бернса «Про когось» в перекладі Василя Колодія

З усіх поетичних жанрів найпоширеніший і найбільш популярний – жанр інтимної лірики. Важко було б назвати поета, який не віддав данину цьому жанрові, що охоплює своїми темами і палкі звіряння закоханого, і гіркі спогади про втрачене щастя, і тугу за батьківщиною, і гнівний виклик долі…

Інтимна лірика посідає помітне місце в творчості поета Василя Колодія. Історія почуттів – це історія людських взаємин, часто складних чи навіть суперечливих, вмотивованих різними характерами і звичками. Тому не випадково В.Колодій переклав вірш Роберта Бернса "Про когось". Щось є в цій поезії від музики, може, справді сама мелодія серця вилилась щедрістю і щирістю, чарівність якої не стирають ні роки, ні події.

Сам Василь Колодій , говорячи про свою перекладацьку діяльність, зазначав: «Працюючи над перекладами, я намагався якнайточніше передати зміст оригіналу, зберегти його художньо-образну систему і ритмомелодику».

Досліджуючи українську бернсіану, ми не зустріли переклад вірша Роберта Бернса "Про когось" в доробку інших українських перекладачі. Вперше на українську мову його переклав саме В.Колодій. Поезія "Про когось" – це маленька перлина у творчості Шотландського поета. Василь Колодій точно передав зміст і ритмомелодику вірша

Нема спокою вже мені

Весь день когось чекаю.

Стрічаю ранок при вікні –

Когось, когось немає.

Когось нема зі мною,

того, хто б заспокоїв.

Я можу світ весь обійти,

Щоб стрітися з тобою!

О ви, леліючі любов,

ви, всемогутні сили,

хай вернеться живий – здоров

до мене він, мій милий.

Нема, нема зі мною

того, хто б заспокоїв.

Клянусь, усе б я віддала,

Щоб стрітися з тобою!

Епіграми Р. Бернса в перекладах Сергія Борщевського

Гумористичний твір розраховано на миттєву реакцію читача: гумор, до якого треба додумуватися "докопуватися", – це вже не гумор, а пародія на нього, тому одне з найвідповідальніших завдань перекладача гумористичного оповідання, фейлетону, усмішки – зберегти властиву оригіналові міру природності й безпосередності образного вислову, гостроту його, його співвіднесеність із ситуаціями реального життя, які просвічують крізь гумористичний текст.

Вперше на українську мову сатири малої форми (епіграми, епітафії, експромти) Р.Бернса переклав В.Мисик. С.Борщевський продовжив естафету.

Говорячи про якийсь один конкретний факт, Роберт Бернс вдається до широких узагальнень і піддає критиці політичних діячів Шотландії, пихату та неосвічену знать

Упадаєш за кожним вельможею,

Прагнеш з ними зв’язків товариських,

Але воша залишається вошею

Навіть у кучерях королівських

(«Підлесники»)

Слід відзначити, що С.Борщевському вдалося відтворити легкість, гармонійність епіграм, їх несподіване спрямування, дотепність. Природа цього жанру вимагає, щоб іронія, гумор та сарказм допомогли викрити соціальне зло.

Побачивши, що смерть прибрала Віллі,

Природа побивалась на могилі:

– Як дурнів я робитиму тепер,

Коли їх кращий еталон помер?

(«Епітафія Вільяму Грехему, Есквайру»)

Не можна вимагати від перекладача буквальної текстуальної близькості до оригіналу, і слід вважати закономірністю втрату чогось неістотного, внесення змін або доповнень, зроблених для того, щоб читач краще розумів текст.

Він за життя був баламут,

А в пеклі – поготів:

Виховувати взявся тут

Із чортенят чортів

(«Епітафія шкільному вчителю»)

Порівняємо переклад цієї епітафії, зроблений В. Мисиком:

Ні, недаремно між людей

Його нечистий підхопив:

З його дітей учитель цей

Розумних виростить чортів!

Кожний з перекладачів дещо по-різному сприймає поетичний світ першотвору. Хоч жоден з цих творів не має текстуальної близькості до оригіналу, але в них відтворено його зміст, дошкульний сарказм.

У малій сатиричній формі стислість становить одну з головних позитивних якостей. І цілком закономірним слід вважати те, що замість складних речень оригіналу у перекладах з'являються більш короткі, які також виражають аналогічну думку. С.Борщевський знаходить вдалі лаконічні еквівалентні заміни:

Мужчини, плачте як один:

Забувши сон і втому,

Він ваших утішав дружин,

Як їхали ви з дому.

Не затівайте тут забав,

Маленькі шалапути:

Небіжчик всі підстави мав

Вам рідним батьком бути

("Епітафія на придорожній могилі")

А ось як звучить ця епітафія в перекладі В. Мисика.

Ридайте, всі чоловіки –

Ви друга поховали!

Хоч долучались ви, жінки

Без вас не сумували.

О школярі, частенько ви

Тут граєтеся в свято!

Тож не топчіть над ним трави –

Він, може, був ваш тато.

(«Епітафія сільському гультяєві»)

Отже, С.Борщевський в основному зберігає єдність змісту і форми, виявляє творчу індивідуальність у відтворенні засобами рідної мови стилю, тону, характеру сатир Роберта Бернса.В творах Бернса знайшов надзвичайно яскраве відображення сатиричний хист великого поета. Багатство поетичного арсеналу Бернса – сатирика невичерпне. Ми знаходимо в його творах незліченну кількість відтінків гумору, іронії, сарказму, причому характерним для Бернса є поєднання гумору і сарказму в одному й тому ж творі, що надає його поезіям неповторної своєрідності.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок, можемо говорити про те, що творчість Роберта Бернса мала виняткове значення для дальшого розвитку шотландської літератури і культури. Це своєрідне явище в історії національної поезії. Р.Бернс писав глибоко реалістичні, демократичні твори, в яких піддавав гострій критиці тогочасний суспільний лад, уславлював могутні перетворюючі сили рідного народу, відстоював його право на свободу і незалежність.

Поетичним творам Бернса властиві надзвичайна свіжість образів, влучність епітетів і порівнянь, лаконізм, динамічність, багатство мови. Чудовий знавець поетичного і пісенного шотландського фольклору, Бернс ніби синтезував у своїй творчості дві галузі – поезію і музику. Пісенним образам його лірики властива виняткова конкретність, багатогранність, особлива сила впливу на слухача. Значна кількість творів великого шотландця написана на мелодії давніх пісень рідного народу.

Словесний і музичний ритми в поезіях Бернса збігаються, взаємозбагачують і доповнюють один одного. Якщо слова конкретизують картини, образи, думки, то музика розкриває силу і глибину почуття, його логіку, вольові імпульси. Зливаючись зі словами, мелодія надає їм емоційного тлумачення і своєрідно коментує їх. Від безпосереднього зв’язку з музикою у творах Бернса пісенного жанру з'явилися хори, різного виду рефрени, паралелізми, ланцюгова побудова тощо. Поет вільно змінює ритми, розміри навіть в межах одного твору. Його поезії багаті на алітерації, асонанси, сміливі рими.

Аналіз художніх особливостей поезії Роберта Бернса свідчить про те, що традиції народної і класичної шотландської поезії справили величезний вплив на формування і розвиток художнього стилю поета. Проте підхід Бернса до поетичної спадщини шотландського народу був творчим – поет підняв національну поезію на новий щабель, поглибив її зміст і удосконалив форму.

Роберт Бернс посилив властиві шотландські поезії демократичні тенденції, загострив соціальні мотиви і створив фактично новий для шотландської літератури жанр громадсько-політичної поезії. Любовну лірику він збагатив зображенням всієї складної гами людських почуттів і переживань, майстерністю психологічних характеристик. Визначне місце в його поезії посідають також твори сатиричного характеру.

Освоєння творчості Роберта Бернса в українські літературі відбувалося за допомогою перекладів, критичних рецензій на них, наукових досліджень, публікацій, історико-літературних статей про його життя і творчість.

Українське бернсознавство веде свій початок від Т.Г.Шевченка, який з геніальною прозорливістю оцінив творчість Роберта Бернса. Але від Шевченкової оцінки творчості поета до появи першого перекладу його твору українською мовою минуло 27 років. Українську бернсіану започаткував Василь Кулик, маловідомий український поет з Полтавщини. У 1874 році була опублікована, Бернсова балада у перекладі В.Кулика "Іван Ячмінь". У 1896 році були надруковані переклади поезій Р.Бернса, зроблені відомим українським поетом В.Щуратом. У ХІХ ст. чимало зробили в справі дослідження і популяризації творчості Роберта Бернса на Україні Іван Франко і Павло Грабовський.

Аналіз перекладів Грабовського у Бернса дозволяє прийти до висновку, що перекладацька діяльність була для українського поета одним із способів боротьби. Таким чином він намагався донести до українського читача свої думки і сподівання, оминувши цензуру. У своїх перекладах Грабовський, як правило, зберігає зміст, ідею, головні поетичні образи першотворів. У деякі поезії він вкладає власні думки або переспівує їх "цілком по-своєму". На перекладах Грабовського позначилася традиція травестійного перекладу творів зарубіжної класики, тобто вільного творчого переспіву з елементами українізації деталей. Специфічна українська лексика його перекладів з Бернса, фразеологія, етнографічно-побутові реалії переносять їх на український ґрунт. Перекладацька практика Грабовського свідчить про те, що для відтворення народності шотландських першотворів він звертається до джерел українського фольклору.

Незважаючи на всі стильові відхилення, не властиві оригіналові, Грабовському вдається значно краще відтворити самобутній народний рух поезій шотландського барда, ніж торішнім російським перекладачам. Переклади та переспіви з Бернса мають значну естетичну та історико-літературну цінність. Провідна роль Павла Грабовського у популяризації творчості Бернса на Україні в ХІХ ст. безперечна, його внесок в українську бернсіану – вагомий і плідний.

У творчій діяльності Івана Франка історико-перекладацька робота займає значне місце. Серед перекладених Франком творів важко знайти поезію, яка привабила б письменника тільки своєю формою або блискучою грою слів, рим, алітерацій, або якоюсь надмірною екзотичністю. Перекладені ним твори відзначаються глибиною ідей і думок, психологічною заглибленістю образів, а також волелюбними, прогресивними мотивами, глибоким патріотизмом.

І. Франко першим в українській літературі заговорив про спорідненість творчості Тараса Шевченка і Роберта Бернса. Поезія народного співця Шотландії Бернса була ідейно близька Франкові. У великій мірі споріднювала обох письменників любов до батьківщини, боротьба за її національне визволення. Серед творів Бернса особливо привабив Франка своєю соціальною тематикою вірш "A men's a men for a'that" ("Людина завжди є людина"). У перекладі Франка він лишився під англійською назвою. Крім цієї поезії він переклав "У чиїх очах є сльози співчуття", "Трагічний уривок", "Молитва пастора".

Іван Франко талановито передав не тільки ідейне спрямування першотворів, а й їх художню красу. Те, що Франко користувався німецькими перекладами, можливо, не маючи під руками оригіналів, свідчить про його палке бажання будь-що донести до українського читача глибоко демократичну, волелюбну поезію Роберта Бернса.

Серед перекладів ХХ ст. найбільший внесок в українську бернсіану зробили Микола Лукаш та Василь Мисик. Вони познайомили українського читача з усією жанровою різноманітністю поезій англійського митця – від великих поем до епіграм.

Першою великою любов'ю Мисика-перекладача був Роберт Бернс. Він імпонував Мисику найбільше народністю, подібністю своєю до Шевченка, а крім того – оригінальністю поетичного дихання, віртуозним володінням формою, дотепністю, багатством рим. Вперше зазвучали українською мовою в перекладах В. Мисика такі твори Бернса великої форми, як «Зимова ніч», «Вельзевулове посланіє», «На загибель лісу коло Дремленрігу», «Два собаки». В його перекладах побачили світ "Веселі жебраки", «Тем О'шентер». Вперше на українську мову були переведені сатири малої форми Р. Бернса (епітафії, епіграми, експромти). В.Мисик зробив і кілька перекладів ліричних творів поета.

Василь Мисик майстерно переклав твори Р. Бернса великої форми, які викривають соціальну несправедливість в суспільстві. В епіграмах, експромтах, епітафіях він відтворив Бернсову дошкульність, дотепність, у ліричних піснях – зберіг їх поетичність і душевність. Перекладач не тільки точно передав зміст першотворів, а й доніс до читача красу їх форми.

Лукашеві переклади Р. Бернса легко вирізняються з-поміж інших насамперед вільним, невимушеним звучанням, відсутністю всякої штучності, багатою, соковитою мовою. Глибоко знаючи український фольклор М.Лукаш легко знаходив паралелі і між відомими образами, сюжетами, взятими з української народнопісенної творчості та наявними у творах Роберта Бернса.

Перекладач черпає з українського фольклору образи, порівняння, звертання, майстерно знаходить відповідники, пересаджуючи таким чином фольклорну стихію Бернса на український ґрунт. Але така українізація деталей, що є складовою частиною перекладацького стилю М.Лукаша, надає творам виразного українського звучання, тому не завжди є доречною з національно-культурного погляду, оскільки вносить у твір чужий національний колорит, затемнюючи національну своєрідність оригіналу («Хлопець-верховинець», «Ой дівчино-бережанко»).

Дослідження перекладів Р.Бернса Лукашем засвідчує, що перекладач проводить постійний цілеспрямований відбір мовних засобів, орієнтуючись при цьому на мовно-художні особливості оригіналу; послуговується величезним запасом лексичних, фразеологічних, синтаксичних, інтонаційних резервів української мови.

Дуже цікавим доробком української бернсіани є емоційний вірш Миколи Бажана з циклу «Англійські враження» – «Спомин про Бернса», у якому власні рядки українського поета переплітаються з уривками Бернсового вірша «Дерево свободи», присвяченого революції 1789 р. у Франції.

Ще однією перлиною української бернсіани є переклад балади Р. Бернса «Джон Ячмінний Колосок» Савою Головнівським. На нашу думку, переклад балади, зроблений С. Голованівським, на відміну від перекладів В. Мисика та М. Лукаша, найбільш вдалий. Життєрадісний оптимізм балади і віра в невичерпні сили народу, в його перемогу, роблять цей твір одним з найкращих у спадщині великого поета.

Говорячи про інтимну лірик Роберта Бернса, не можна обминути увагу поезію "Про когось" в перекладі Василя Колодія. Історія почуттів – це історія людських взаємин, часто складних чи навіть суперечливих. Щось є в цій поезії від музики, може, справді сама мелодія серця вилилась щедрістю і щирістю, чарівність якої не стирають роки.

Сатири малої форми Р.Бернса вперше на українську мову переклав В.Мисик. Сергій Борщевський продовжив цю естафету. С.Борщевський в основному зберігає єдність змісту і форми, виявляє творчу індивідуальність у відтворенні засобами рідної мови стилю, тону, характеру сатир Роберта Бернса.

В цілому чимала кількість українських перекладів з Бернса і чимала тривалість самого цього процесу в історії української літератури засвідчують відомий факт: творчий дух лише зміцнюється, коли збігається світогляд митців і народів різних країн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Аникин Г.В., Михальская И.Г. История английской литературы. – М.: Высшая школа, 1985. – С.153-157.

2.  Артамонов С.Д., Гражданская З.Т., Самарин Р.М. История зарубежной литературы ХVII-XVIII вв. – М.: Просвещение, 1973. – С.420-432.

3.  Бажан М. Доробок : Вибрані поезії. – К.: Дніпро, 1979.

4.  Бернс Роберт. Вибране. – К.: Художня література, 1959.

5.  Бернс Роберт. Поезії. – К.: Дніпро, 1965.

6.  Бернс Роберт в переводах С.Маршака. – М.: Худ. лит., 1959.

7.  Бернс Р. Українською мовою // Всесвіт. – 1959. – № 12. – С.150.

8.  Боднович В. Поет // Прапор. – 1967. – № 7. – С.124-126.

9.  Борщевський С. Роберт Бернс: Епіграми. // Всесвіт. – 1986. – № 9. – С.153.

10.   Валюк З.О. Роберт Бернс. "Джон Ячмінне Зерно" //Всесвітня літерату-ра в середніх навчальних закладах України. – 1996. – № 8. – С.11-13.

11.   Вирган І. Вияв душі народної // Прапор. – 1967. – № 7. – С.128.

12.   Голованівський С. Поезії. Поеми. Переклади. Переспіви. Голованівський С. Твори в 3-х т. – К.: Худ. літ., 1981. – Т.1. – С.510-512.

13.   Мольберт М.Я. Долаючи час і простір: Переклад і проблеми національного відродження // Дзвін. – 1992. – № 7-8. – С.127-130.

14.   Горячковская А.В. Особенности изучения произведения инонациональ-ной литературы в переводах и в сопоставлении со стихотворением на сходную тему / На примере балады "Джон Ячменное Зерно" Р.Бернса // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – № 5-6. – С.21-24.

15.   Грабовський П.Зібрання творів у 3-х томах. – К.: Академія Наук, 1959.

16.   Грабовський П. Вибрані твори в 2-х томах. – К.: Дніпро, 1985. – Т.1.

17.   Данилюк Ю. Душа, закохана в природу. Вивчення вірша Р.Бернса "Моє серце в верховині..." // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2002. – № 5. – С.18-21.

18.   Дорошенко І. Поет і час : Нотатки про вірші Василя Колодія //Дорошенко І. Нового прагнули слова. – К.: Рад. письменник, 1974. – С.96-111.

19.   Елистратова А. Роберт Бернс : Критико-биографический очерк. – М.: Худ. лит., 1957.

20.   Журавська І.Ю. Іван Франко і зарубіжні літератури. – К.: Академія Наук, 1961.

21.   Зарубіжні письменники : Енциклопедичний довідник у 2-х томах. – Тернопіль: Богдан, 2005. – Т.1. – С.133-135.

22.   Зорівчак Р.П. Внесок Івана Франка в розвиток перекладознавчої думки в Україні // Франко І. – письменник, мислитель, громадянин. – Л., 1998. – С.41 46.

23.   Зорівчак Р.П. Українсько-англійські літературні взаємини // Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті в 5 ти книгах. – К.: Наук. думка, 1988. – Т.3. – С.88-155.

24.   Зорина Ю., Пономарева Н. Выдающийся шотландский поет Роберт Бернс Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2001. – № 1. – С.34-35.

25.   История английской литературы в 3-х томах. – М.-Л.: Акад. Наук, 1945. – Т.1. – С.2.

26.   История зарубежной литературы XVIII века. – М.: Высшая школа, 1991. С.98-107.

27.   Кисельов О.І. Павло Грабовський : Життя і творчість. – К.: Худ. літ., 1959.

28.   Колесников Б.И. Роберт Бернс : Очерк жизни и творчества. – М.: Просвещение, 1967.

29.   Колодій В. Братерство : Переклади поезій. – Л.: Каменяр, 1985. – С.38.

30.   Комишанченко М.П. Письменники народів світу в оцінці Т.Г.Шевченка // Світова велич Шевченка. – К.: Держлітвидав, 1964. – Т.2. – С.471.

31.   Коптілов В. Першотвір і переклад. – К.: Дніпро, 1972.

32.   Коптілов В. П’ять поетичних томів : Українські перекладачі // Слово і час. – 1998. – № 7. – С.47-51.

33.   Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2003.

34.   Коротич В. Поет народний і великий // Жовтень. – 1966. – № 1. – С.146 148.

35.   Корунець М. Микола Лукаш як людина і перекладач // Всесвіт. – 1999. – № 11-12. – С.128-138.

36.   Кочур Г. На перекладацькі теми: Про перекладацьку майстерність М.Лукаша // Дніпро. – 1965. – № 6. – С.128-129.

37.   Кочур Г. Феномен Лукаша // Україна : Наука і культура. – 1989. – В.23. – С.337.

38.   Кундзіг О. Творчі проблеми перекладу. – К.: Дніпро, 1973

39.   Лукаш М. Від Боккаччо до Аполлінера : Переклади. – К.: Дніпро, 1990.

40.   Люта Т. Дві українські інтерпретації балади "John Barleycorn" Роберта Бернса // Українська мова та література. – 1999. – № 40. – С.7-8.

41.  Макарова Е. О сатире в творчестве Бернса // Вопросы литературы. – 1959. – № 2. – С.111-130.

42.   Матвіїшин В.Г. Зарубіжна література в перекладах українських письменників ХІХ-ХХ століття // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – № 3. – С.2-11.

43.   Мисик В. Твори в 2-х томах. – К.: Дніпро, 1983. – Т.2. – С.97-191.

44.   Мисик В. Планета : Вибране. – К.: Дніпро, 1977.

45.   Мисик В. Захід і Схід : Переклади. – К.: Дніпро, 1990

46.   Мисик В. Зустрічі. Статті. Нариси. – Х.: Прапор, 1982. – С.5-19.

47.  Морозов М.М. Роберт Бернс // Морозов М. Избранные статьи и переводы. – М.: Наука, 1954.

48.   Нечипорук О.Д. Великий поет Шотландії / Роберт Бернс в українських перекладах та літературознавстві. – К.: Знання, 1973.

49.   Нечипорук О.Д. Грабовський як популяризатор і перекладач Бернса
Радянське літературознавство. – 1965. – № 5. – С.63-72.

50.   Нечипорук О.Д. Український Каменяр і шотландський бард
Українське літературознавство. – 1972. – № 17. – С.112-115.

51.   Никанорова О. З когорти видатних майстрів // Мисик В. Захід і Схід : Переклади. – К.: Дніпро, 1990. – С.5-12.

52.   Нісонський П.Г. Полум’яне серце поета. – К.: Знання, 1974.

53.   Новикова М. Глибокий пошук // Всесвіт. – 1977. – № 8. – С.189-196.

54.   Новикова М. Пригода : Бернс, Маршак, Лукаш, міф // Зарубіжна література. – 2000. – № 8. – С.1,2,7,8.

55.   Новикова М. Пригоди з Робертом Бернсом // Всесвіт. – 1989. – № 1. – С.149-157.

56.   Новикова М. Вино зелено : Роберт Бернс українською // Зарубіжна література. – 2004. – № 43. – С.16-18.

57.  Орлов С.А. На языках народов нашей страны // Литературные связи и традиции. Межвузовский сборник. – Горький. – 1972. – В.3. – С.99-113.

58.   Півнюк Н.О. Поетичний маніфест знедолених. Роберт Бернс Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 2. С.7-10.

59.   Поважна В.М. Павло Грабовський : Літературний портрет. – К.: Худ. літ., 1962.

60.  Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс и шотландская народная поэзия
Бернс Р. Стихотворения. Поэмы. Шотландские баллады. – М.: Худ. лит., 1976. – С.5-24.

61.  Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс. – М.: Худ. лит., 1965.

62.   Радзевич Н.С. Іван Франко як перекладач // Українська мова в школі. – 1957. – № 2. – С.18-23.

63.   Савчин В. Творчість М.Лукаша в історії українського художнього перекладу // Дивослово. – 1999. – № 12. – С.7-11.

64.   Семежон Я. Дві зустрічі з поетом // Прапор. – 1961. – № 7. – С.87-89.

65.   Симоненко І.П. Поезія Роберта Бернса. – К.: Акад. Наук, 1959.

66.   Симоненко І.П. До характеристики поетичного стилю Роберта Бернса // Радянське літературознавство. – 1958. – № 5. – С.71-89.

67.   Скрипник Т.М. "Хай бідні ми…" : Урок-порівняння по вивченню поезії Роберта Бернса // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1997. – № 1. С.19-22.

68.   Соловей Е. Нелегкий висхід // Слово і час. – 1995. – № 5-6. – С.19-24.

69.   Соловей Э. Суровая правда свидетельств // Литературное обозрение. – 1981. – № 11. – С.64-67.

70.   Українська перекладацька школа, її найвидатніші представники та художні здобутки // Тема. – 1999. – № 2. – С.177-120.

71.   Франко І. Роберт Бернс : Поезії // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1978. – Т.12. – С.552-555.

72.   Франко І. Володимир Самійленко // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.37. – С.200-201

73.   Франко І. Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1983 – Т.39. – С.7.

74.   Франко І. На склоні віку // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1986 – Т.45. – С.292-293.

75.   Франко І. М.Шашкевич і Галицько-руська література // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1981 – Т.29. – С.254-255.

76.   Франко І. Тарас Шевченко // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Наукова думка, 1989 – Т.39. – С.248-254.

77.   Хроменко І. Роберт Бернс – великий пісняр Шотландії // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 9. – С.23-29.

78.   Шаповалові М.С. Роберт Бернс на Україні // Іноземна філологія. – 1975. – № 38. – С.142-143.

79.   Щурат В. Поезії. – Л.: Книжково-журн. т-во, 1962.