50 відсотків.

У діяльності Товариства "Просвіта" у Львові в 1928—1939 роках можна виділити 3 періоди: 1. 1928-1932 — роки морального та матеріального занепаду в роботі, викликаного економічною кризою, яка охопила всі країни Європи; 2. 1932-1935 — роки піднесення діяльності Товариства до рівня передкризового; 3. 1936-1939— роки найвищого розквіту в просвітницькій та видавничій роботі.

В період світової кризи в економіці Західної України боротьба за ринки збуту призвела до неможливості селянину прогодувати себе й свою родину в селі і, в той же час, до масового безробіття в містах.

Злиденне становище народу не могло не відбитися на роботі культурно-просвітницьких організацій. Кількість безпосередніх членів "Просвіти" впала з 12,5 тисяч у 1928 році до 7 тисяч у 1933.

Відсутність членських внесків і падіння платоспроможності населення відбилося, в першу чергу, на видавничій діяльності Товариства. Якщо в 1928 році вийшло 22 назви книжок, то в 1933 —тільки 5.

До кінця 1933 року становище покращалось. У наступні два роки виходить 39 назв книжок, що разом з журналом "Життя і знання" складало 179,7 друкованих аркушів. Тираж періодичного органу Товариства збільшується до 2 тисяч

примірників.

Значно збільшується тираж книг "Просвіти": 1933—74,56 тисяч; 1934—175,0 тисяч; 1935—164,1 тисячі примірників.

У 1936-37 роках "Просвіта" знову стає міцною матеріально й фінансове Підсумовуючи діяльність Товариства в 1938 році. Головний Виділ відзначав: "За останній час в просвітницькому житті розпочато нову фазу розвитку, котра забезпечує сталість й гнучкість нашої організації". Закріплення позицій дозволяє Товариству повернутися до втілення своєї заповітної мрії — відкрити у Львові Інститут освіти, котрий би виховував необхідні кадри для просвітницької праці, "де наша інтелігентна молодь готувала б себе до повсякденної праці для народу".

Для втілення такого задуму не вистачило часу. На останнє загальне зібрання "Просвіта" зібралася 8 червня 1939 року.

На той час Товариство нараховувало в своїх лавах 360 тисяч членів, що складало 15 відсотків усього дорослого українського населення. Бібліотеки Товариства нараховували 700 тисяч книжок, котрими користувалися 3500 тисяч чоловік. Прибутки "Просвіти" на 56 тисяч злотих перевищували видатки (238 тисяч проти 182). П'ятнадцять тисяч злотих прибутку щорічно приносив дім "Просвіти" у Львові.

Однак необхідно відзначити звуження географії сфери впливу Товариства. Якщо в 1928 році на північно-західних землях (Волинь, Холмщина, Полісся й Підляшшя) діяло 600 читалень "Просвіти", то через 10 років не лишилося жодної. Всього від 1936 до 1939 року польська влада заборонила діяльність однієї філії й 135 читалень.

У вересні 1939 року внаслідок так званої змови Молотова-Рібентроппа Західна Україна була поділена між Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною. В результаті державні кордони відірвали від України Берестейщину, Підляшшя, Холмщину, Надсяння, Лемківщину, Придністров'я.

Більшовицький режим не зміг пробачити "Просвіті" ЇЇ виняткової ролі у розбудові світогляду людей, які ставали свідомими українцями, здобували навички цивілізованого господарювання, позбувались неуцтва і безкультур'я, прилучались до здобутків світової культури та чистих джерел національних традицій. Тому не дивно, що поряд з деякими спектакулярними заходами у розбудові українських радянських установ освіти, культури й науки більшовицький режим ліквідував восени 1939 року Товариство "Просвіта". В 1939 році були закриті й, в більшості випадків, знищені практично всі діючі тоді українські культурні, наукові й господарські організації, котрі розглядалися як вогнища "сепаратизму". Частину вчених було репресовано.

Можливо, чи не найбільшою втратою для української культури стало знищення величезної кількості українських книжок, рукописів, архівних матеріалів, незалежно від їхньої ідейної спрямованості та змісту; і навіть — медичних та господарських порадників.

Тисячі діячів, активістів, членів "Просвіти" було ув'язнено в тюрмах і таборах ГУЛАГу, заслано в сибірську тайгу та степи Казахстану, загинуло під час масових розстрілів у 1941 році. Репресії щодо вцілілих просвітян продовжувались і після 1944 року. ЗО червня 1941 року саме в будинку "Просвіти" у Львові (пл. Ринок 10) було проголошено відродження Державності України, але нова окупаційна влада швидко ліквідувала всі спроби розвитку українського політичного й культурного життя. Деякі просвітницькі організації діяли в 1940—1943 роках на Холмщині та інших регіонах.


РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДАНЬ ЛЬВІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА"

Основна маса видань Товариства "Просвіта" зберігається у Львові в бібліотеці АН України ім. В. Стефаника та бібліотеці Інституту суспільних наук АН України. В зв'язку з тим, що в регіоні часто змінювалася політична ситуація, велика кількість книжок знаходиться за кордоном, зокрема, в Слов'янській бібліотеці в Празі, бібліотеці Національного музею ЧСФР, в книгосховищах Варшави, Кракова, Відня.

За типом видань перші книжки "Просвіти" належать до популярної літератури. Це збірники, укладені О. Партицьким, а потім В. Шашкевичем під назвою "Зоря". Написані живою, доступною мовою, вони користувалися великою популярністю в Галичині. Показником високої якості першої книжки Товариства є той факт, що вихід її вітав голова організації московського спрямування І. Наумович. В своєму листі до "Просвіти" він писав: "З сердечною радістю вітаю ваш перший плід... Якби ми на протязі 20 років свободи докладали б усіх зусиль для випуску таких популярних видань як "Зоря", ми сьогодні стояли б набагато вище.

Періодично "Просвіта" вносить зміни до свого статуту. Випуск статутів Товариства і читалень можна віднести до окремої групи видань. Характерно, що їх тираж не поступався популярним книжечкам та календарям (1,5—2 тис. прим.), це дає можливість зробити висновок про те, що вони були призначені не тільки для службового користування.

Велику групу видань перших років складали підручники початкових та середніх українських шкіл Галичини. Від 1869 до 1876 року "Просвіта" випустила 22 підручники загальним тиражем 15,1 тис. примірників. За ступенем інформативності вони не становлять інтересу на сьогоднішній день, хоч їх значення на момент виходу було величезним. Серед авторів та укладачів підручників відомі західноукраїнські просвітителі О. Огоновський, А. Вахнянин, О. Барвінський, П. Свєнціцький, Ю. Романчук та ін. Це були перші українські підручники для середніх шкіл.

В 1877 році Товариство випускає "Буквар" і читанки з другого до четвертого класу для народних українських шкіл.

На форзаці майже всіх популярних видань вміщено заклики про вступ до лав Товариства (наприклад: "Вступайте в наші ряди!", "Хто не член "Просвіти" — той не українець!"). Відомості про ціну та розпродаж видань дають нам уяву про купівельну спроможність українського населення на час виходу книг у світ.

Тираж видань в більшості випадків не вказаний. Відомості про нього містяться в бібліографічних джерелах.

В 80—90 роках XIX ст. змінюється тематика видань в бік збільшення випуску художньої літератури. Коло авторів не обмежене західноукраїнськими письменниками. З допомогою налагодженого ділового та особистого листування Товариство одержує рукописи з Великої України. Часто придніпровські майстри слова знаходили в Галичині єдину можливість опублікувати свої твори. Деякі вперше опублікувалися саме в "Просвіті".

В книжках, що виходили до 1899 року, вживався етимологічний правопис, що не применшує їхньої історико-куль-турної цінності на сучасному етапі.

Особливої уваги заслуговують серійні видання. В сучасному розумінні серія — це сукупність видань, об'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим чи читацьким призначенням, що виходять під загальною назвою, як правило, в однотипо-вому оформленні. Виходячи з цього означення, можна говорити про вісім серій Товариства.

Першу серію під назвою "Руська письменність" "Просвіта" почала видавати в травні 1904 року. За визначенням редактора серії Ю. Романчука, Товариство за власним бажанням вирішило видавати бібліотеку українських класиків з метою: "1. видати твори всіх наших славетних письменників (крім сущих), починаючи від Котляревського і кінчаючи Кониським як найголовніше, бо вони мають не тільки часову, але й більш тривалу літературну цінність; 2. щоб у кожній книжці були портрет автора та його коротка біографія, а також стилістичні та мовні пояснення для кращого розуміння; 3. щоб крім популяризаторської цілі, мати на увазі також ціль наукову, тобто друкувати текст критично вивірений, з ретельною коректурою, згідно з плановим розкладом, з подачею в примітках невідомих, але важливих подробиць і т. ін."

Сьогодні можна з певністю сказати, що "Просвіта" зробила все можливе для виконання поставленого перед собою завдання. Від 1904 до 1928 року вийшло 25 томів творів класиків української літератури загальним тиражем 172 тисячі примірників.

Ініціатором видання, автором численних передмов, редактором та укладачем був Ю. Романчук. Його стараннями випуск книжок серії "Руська письменність" продовжився і після першої світової війни, незважаючи на скрутний матеріальний стан "Просвіти". В роки економічної кризи 1928—1930-х років припинився випуск всіх серій. Поновити видання творів українських класиків Товариство не змогло навіть після стабілізації матеріального становища. В той же час в архіві "Просвіти" зберігаються матеріали, що свідчать про наміри в 1934 році поновити випуск серії, яка була гордістю ЇЇ видавців.

Більша частина книжок серії витримувала два, а то й три перевидання. Це твори Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Гу-лака-Артемовського, М. Костомарова, Ю. Федьковича, Г. Квіт-ки-Основ'яненка та ін.

Від 1908 до 1'910 років у серії "Руська письменність" виходить шеститомник творів П. Куліша. Тираж кожного тому 5 тис. примірників, а загальний обсяг —3428 сторінок.

Великою популярністю користуються твори С. Руданського. Перед війною, від 1912 до 1914 року, "Просвіта" видає три томи його творів. Але здійснити перевидання і навіть розповсюдити весь тираж не вдалося. Твори С. Руданського, видані в серії "Українське письменство" (так потім стала називатись серія), ми знаходимо в списку заборонених в Польщі українських книжок, що зберігається в архіві "Просвіти" (ЦДІА України у Львові, Ф. 348, Огі. 1, Д. 6668).

Тексти серії надруковані з уживанням фонетичного правопису; він до 1904 року надійно закріпився в українському книгодрукуванні Галичини. Книжки виходять зменшеним форматом, що надає їм особливої оригінальності.

"Руська письменність" — найдорожча серія з усіх видань Товариства. В першу чергу варто відзначити якісне поліграфічне виконання книжок, що дало їм можливість добре зберегтися і навіть в наш час слугувати за взірець книговидавничого мистецтва. На коленкоровій обкладинці золотом відтиснуто орнамент, назву серії, прізвища та портрети авторів. Тиснутий золотом корінець і кольоровий обріз вдало завершують зовнішнє оформлення книжки. Кольоровий форзац також несе поліграфічне навантаження, хоч і не пов'язаний з тематикою видання. Кожна книжка оздоблена портретом автора.

Заслуговує на увагу також довідковий матеріал; він супроводжує всі книжки серії, або завершує твори кожного письменника, якщо книжка включає одразу кількох авторів. Обсяг додатків сягає ЗО сторінок. У післявоєнних виданнях довідковий апарат доповнюється "Словарем рідкісних українських і особливо чужомовних слів". Всі перераховані позитивні якості дають нам право говорити про високий видавничий рівень книг серії "Руська письменність".

В книжках представлено кращі взірці української літератури незалежно від їхньої тематики та жанру. Тексти творів ретельно вивірені, а мова максимально наближена до оригіналу. Ця якість видань "Просвіти" набуває особливого значення сьогодні, коли спотворена численними "реформами" мова тих же майстрів не дає уяви про індивідуальні мовні особливості автора.

Серія "Руська письменність" виходила до 1928 року, збільшивши свій тираж (від 1904 року) із 3 до 5 тисяч примірників. Роздрібна ціна серійних видань була досить високою в порівнянні з щомісячними книжечками "Просвіти". Проте відзначимо, що їхня номінальна вартість лише покривала витрати на підготовку та випуск книжок, не залишаючи Товариству будь-якого зиску. Та однак, книжки серії "Руська Письменність" не були доступними для кожної селянської родини. Назріла необхідність в дешевшій і меншій за обсягом серії. Таким потребам цілком відповідали "Просвітні листки", що почали виходити в 1907 році.

Нова серія містила різноманітні за тематикою і жанром передруки з періодичного журналу Товариства "Письмо з "Просвіти". Журнал виходив щомісячно і, за визначенням видавців, давав "способи і шляхи, якими народ може йти до кращої долі, вміщує розповіді з минулого нашого й інших народів, а також інформацію про досягнення людського духа".

Перші три роки "Просвітні листки" виходять щомісячно, але вже від 1910 р. така періодичність порушується. В 1911 році виходить лише одна книжка, але серія не припиняється. Після українсько-польської війни "Просвітні листки" знову розлітаються по всій Галичині, хоч тепер їх доводиться видавати в значно важчих матеріальних умовах, що впливає на ціну видання.

Від 1907 до 1913 року видавці зуміли збільшити тираж з 1,5 до 3 тисяч примірників, майже не змінюючи ціни в залежності від обсягу. В повоєнний же час "Просвіта" докладає всіх зусиль для збереження тиражу на рівні 3 тисяч примірників, піднявши ціну на книжки відповідно до риски інфляції тепер уже в польській державі. В цілому книжечки з серії "Просвітні листки" виконували функцію візитних карток кожного члена "Просвіти"; на обкладинці та форзаці вони часто вміщували рекламу Товариства із закликами вступати в ЇЇ ряди.

В перші роки видання цієї серії на 16 сторінках вміщується чимало різноманітної інформації, так що книжечка нагадує зброшуровану газету. Періодично з'являється розділ "Вісті з "Просвіти", де Головний Виділ подає інформацію про діяльність філій та читалень "Товариства". Всього в серії вийшло 60 випусків загальним тиражем 190450 примірників.

Накресливши в статуті не тільки культурне, але й економічне освічення українського населення Галичини, Товариство в 1908 році починає видавати нову серію "Господарська бібліотека". До неї входять популярно написані виклади основ науки господарювання, необхідних кожному селянинові. Оскільки основну частину читачів складали саме селяни, більшість книжок присвячено практичним та економічним аспектам сільського господарства.

Тираж серійних видань не перевищував 4 тисячі примірників, а за поліграфічним виконанням поділявся на дві частини. За більш низькими цінами виходили книжки в м'якій обкладинці. Друга частина тиражу оправлена коленкором з розкішними витисками.

Напевно, не всі книжки серії зберегли до цього часу свою наукову вартість, але безперечна їхня громадсько-корисна вага в час виходу. Книжки серії "Господарська бібліотека" вміщували переважно дослідження прикладного характеру. Так, у 1911 році "Просвіта" видає книжку С. Кузика "Рільничі досьвіди і проби, роблені заходом Товариства "Просвіта" у Львові на селянських господарствах в літах 1908— 1910". Детальним аналізом можливостей поліпшення господарювання охоплено 40 повітів, 83 місцевості, вміщено звіти 121 дослідника. Вихід такої книжки говорить про те, що Товариство працювало не тільки словом, але й ділом над ліквідацією економічної та фахової безграмотності українських селян Галичини, поліпшенням методів їхнього господарювання. Книжка ілюстрована, довідковий матеріал включає алфавітний покажчик районів та місцевостей проведення досліджень, а також перелік людей, які вмістили свої звіти.

Книжки господарського змісту завжди були предметом підвищеної уваги Товариства. До випуску спеціальної серії ввійшло 36 членських книжок, присвячених господарським темам, а в "Господарській бібліотеці" з'явилось 8 книжок, загальним тиражем 23 тисячі примірників. Редактором був М. Коцюба, потім С. Кузик.

На час першої світової війни (1914—1918 рр.) видавнича діяльність "Просвіти" переноситься до Відня. Кілька виданих тут книжок і календар Товариства на 1915 рік відзначаються вищим рівнем поліграфічного виконання.

У воєнний час частково змінюється тип видань. Виходячи з громадської потреби в наочній агітації, "Просвіта" збільшує випуск аркушевої продукції. Здебільшого це портре ти українських національних героїв і заслужених просвітителів (наприклад, Є. Олесницького, Т. Шевченка, І. Франка, І. Мазепи, А. Шептицького). Розмір портретів—37X26 см. .

По війні видавнича комісія Товариства змінює план випуску літератури, виходячи з ситуації в регіоні. Постановою від 13 листопада 1919 року вирішено розділити видання книжок на 4 групи: 1. "Народна бібліотека"; 2. "Загальна бібліотека"; 3. "Українське письменство"; 4. "Письмо з "Просвіти" — періодичний орган Товариства.

Перше повоєнне засідання не обрало окремого редактора майбутніх видань "Просвіти", а редакційний нагляд за випуском книжок доручило В. Дорошенку. З часом, очевидно, в зв'язку із збільшенням обсягу видавничої продукції, було створено редакційну колегію.

Відповідно до накресленого плану, в 1920 році "Просвіта" починає видавати одночасно дві серії книг — "Загальна бібліотека" та "Народна бібліотека".

В "Загальній бібліотеці" видавці намагаються дати уяву про теорію та історію літератури, про методи та значення народної освіти і т. ін. Хоч у серії вийшло лише 8 книжок (1920— 1925 рр.), саме вони мають найвищу інформативну вартість та громадську спрямованість як на момент випуску, так і насьогодні.

Особливий інтерес викликає книжка видатного українського композитора Філарета Колесси "Українські народні думи. Перше повне видання з розвідками, поясненнями, нотами та знімками кобзарів" (1920 р., 160 с.).

Це не звичайний пісенник, який включає перелік відомих і популярних українських "Дум". У розгорнутому вступі автор подає ретельний аналіз аналогічних книжок, що раніше видавалися в Петербурзі, Відні і т. ін. Текст вміщеної книги доповнений численними посторінковими коментарями. Книжку ілюстровано фотографіями кобзарів з їхніми хлопчи-ками-поводирями. Довідковий апарат в кінці книжки включає перелік ілюстрацій та список праць автора, доктора філософії та мистецтвознавства Ф. Колесси. Безперечно, що така книжка вельми цінна не тільки для істориків-книгознавців, але й музикантів, композиторів, мистецтвознавців. Перший, четвертий та п'ятий випуски серії присвячені двотомній праці М. Возня-ка "Історія української літератури". Перший том обіймає період до кінця XV ст., другий том, що вийшов у двох книгах,— від XVI до XVIII ст. Обсяг видання — 1412 сторінок, тираж 18 тис. примірників. До тексту додано 153 ілюстрації. Робота М. Возняка й досі залишається однією з найбільш фундаментальних праць з історії української літератури. Серію "Загальна бібліотека" без застережень можна назвати науковою. За своїм поліграфічним виконанням вона, однак, не становить особливого інтересу. В серії — книги збільшеного розміру, в м'якій обкладинці, обсягом від 32 до 565 сторінок. На жаль, рівень освіти українського населення Галичини на той час не був достатньо високий, щоб належно оцінити й визнати необхідність такого гатунку видань, а Товариство не було досить заможньою організацією, щоб випускати збиткові видання. Тираж "Бібліотеки" падає від 6 до 0,5 тис. примірників, і в 1925 році видавці приймають рішення припинити випуск такої цікавої, але непосильної для них серії. Очевидно, у випуску наукових видань "Просвіті" важко було змагатися з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, що на той час стало скравжньою Академією Наук українського населення Галичини.

Затверджуючи план випуску літератури на 1934 рік, "Просвіта" збирається повернутися до видання наукових праць і заснувати з цією метою "Наукову бібліотеку", яка містила б ряд підручників з українознавства. Тут же робить застереження, що задум можна було здійснити при наявності коштів і "відповідно до того, чи схвалить такий план громадськість". На жаль, важке матеріальне становище Товариства не дозволило реалізувати цей задум.

Інакше склалася доля "Народної бібліотеки" "Просвіти". Серія призначалася для широких народних мас. Зміст книжок не обмежено жанром чи тематикою. В основному — це оповідання українських письменників, переклади зарубіжної класики. Нерідко тут зустрічаються видані окремою книжкою реферати на актуальні теми.

Від 1920 року в серію "Народна бібліотека" "Просвіти" входять також щорічні календарі Товариства, тираж котрих досягає 12 тисяч примірників. "Календарі" "Просвіти" заслуговують на особливу увагу. Вони виходили упродовж всієї видавничої діяльності Товариства і користувалися незмінним попитом. Календарі розкривали перед читачем широку панораму народного життя кінця XIX — початку XX ст. Велику зацікавленість викликають вони і сьогодні.

В тому, що календарі в Галичині одержали статус настільної книги кожної української родини, велика заслуга насамперед редакторів просвітянських видань: О. Партицького, Ю. Романчука, В. Левицького, І. Франка, Г. Хоткевича, С. Шаха та ін.

Всього в серії "Народна бібліотека" вийшло 38 книжок загальним тиражем 203 тисячі примірників.

Постійне погіршення матеріального становища Товариства в зв'язку з наближенням економічної кризи призводить до того, що в 1927 році виходить остання книжка популярної серії.

З тієї ж причини видавцям не вдається здійснити ще один задум: в рамках "Народної бібліотеки" випустити театральну серію, котра знайомила б читачів з кращими взірцями української драматургії і разом з тим подавала матеріал для численних драматичних гуртків, які функціонували при кожній філії Товариства. В 1922 році виходять лише дві книжки цієї серії, й на цьому вона припиняє своє існування.

У 1921 році "Просвіта" виступає з ініціативою створення видавничого фонду, куди б поступали добродійні пожертви від українського населення. Перші кошти зібрано при вшануванні пам'яті великого українського поета Т. Г. Шевченка. За умови, що до фонду під назвою "Учітеся, брати мої..." будуть регулярно надходити доброчинні внески, планувалося за його рахунок видавати одну книжку щоквартально. В 1921 році дійсно підготовлено 4 книжки, але вже наступного року Товариство вкладає свої кошти з тим, щоб підтримати благодійне починання.

Всього під гаслом "Учітеся, брати мої..." вийшло 9 книжок науково-популярного змісту загальним тиражем 45 тисяч примірників.

Економічна криза 1929 —1930 років важким тягарем лягає насамперед на селянство. Українське населення Галичини, що знаходилося ще й під національним гнітом, особливо гостро відчуло її наслідки. Все це призводить до того, що члени "Просвіти" не можуть вчасно сплатити членські внески, не кажучи вже про поповнення лав Товариства. В 1928 році припиняють виходити всі серії "Просвіти". Доброчинні пожертви не надходять взагалі, внаслідок чого від 1929 року в рамках видавничого фонду "Учітеся, брати мої..." не виходить жодної книжки.

Нестача матеріальних засобів змусила видавців відмовитися від випуску ще однієї серії — "Історична бібліотека" (1923—1925 рр.). Необхідно зазначити, що видання цієї серії започатковане після широкого вивчення читацького попиту, проведеного шляхом анкетування. В результаті було виявлено, що найбільшою популярністю серед українського населення користуються книжки на історичну тематику, написані живою, народною мовою. Враховуючи побажання своїх читачів, "Просвіта" починає видавати серію книжок, які розповідають про основні історичні події, пов'язані з долею українського народу. Тут ми зустрічаємо також історію стародавніх галицьких міст (Крип'якевич І. Княжий город Галич: Переказ про минуле), життєпис історичних осіб (Крип'якевич І. Іван Федорович — перший український друкар).

"Історична бібліотека" була досить дешева. Ціна кожної книжки не перевищує вартості щомісячних видань Товариства.

Згідно з видавничим планом книжки історичної серії мали виходити щоквартально, проте в дійсності за 3 роки існування серії вийшло всього 10 книжок (загальний тираж 48 тис. прим.).

Після 1928 року "Просвіта" робить спробу відродити традицію видавничих серій. Внаслідок цього починає виходити нова серія "Бібліотека "Життя і Знання", за задумом та поліграфічним виконанням аналогічна "Просвітнім листкам", що виходили раніше. Дешеві, невеличкі за обсягом книжечки містять відбитки з другого періодичного журналу товариства "Життя і Знання". Не пощастило тільки зберегти на попередньому рівні тираж серії. Всього вийшло 53 книжечки (158 тисяч примірників).

До середини 30-х років "Просвіті" вдається частково стабілізувати своє матеріальне становище за рахунок збору членських внесків та поповнення Товариства новими членами. Це дало можливість в 1934 році за рахунок благочинного фонду "Учітеся брати мої..." розпочати випуск серії книг "Науково-популярна бібліотека".

Згідно з затвердженим планом в новій серії щорічно повинно було виходити чотири книжки: дві з історії, дві з природознавства. Насправді ж переважають книжки історичної тематики. Можна сказати, що в "Науково-популярній бібліотеці" відродилися не втілені доти в життя задуми видавців "Народної" та "Історичної" бібліотек.

Основний тираж "Науково-популярної бібліотеки" — 5 тисяч примірників. Серія добре ілюстрована. Книжки з історії та географії мають необхідні карти, статистичні дані подано у вигляді таблиць та діаграм.

В 1926 році після укладання І. Калиновичем бібліографії видань "Просвіти" голова Товариства М. Галущинський вирішив поновити загальну нумерацію видань, починаючи від 1869 року. Таким чином, "Загальна", "Народна" та "Історична" бібліотеки почали виходити під черговим номером випуску книги, і тільки "Руська Письменність" мала свій індивідуальний видавничий номер.

Протягом всієї діяльності Товариства вийшло 3 ювілейних видання. Це книги: 1. Белей І. Двадцять й пять леть исторіи Товариства "Просвіта" (1894, 69 с.); 2. Лозинський М. Сорок літ діяльности "Просьвіти" (1908, 72 с.); 3. Перський С. Популярна історія Товариства "Просвіта" у Львові (1932, 268 с.).

Перша книжка видана етимологічним правописом, що на сьогодні ускладнює сприйняття тексту. В той же час, книжка глибоко емоційна, в ній звичайною, розмовною мовою розповідається про зародження та становлення "Просвіти", пода ються цікаві факти, які неможливо виявити в офіційних документах.

Багато в чому схожа на перше ювілейне видання друга книжка М. Лозинського. Автор та видавці намагаються більше показати життя Товариства зсередини, ніж провести аналіз його діяльності. Наявність 15 ілюстрацій в тексті помітно вирізняє її з загального максимуму популярних видань.

Статистичні дані й перелік подій подані в річних звітах "Просвіти", а ювілейні видання, не претендуючи на науковість, передають особливу атмосферу епохи, що, без сумніву, підносить ступінь їхнього сучасного громадсько-політичного значення.

Від перших двох помітно відрізняється третя книжка, присвячена 60-річчю Товариства. Автор С. Перський (псевдонім Степана Шаха) подає матеріал з узагальненням. Аналізуються напрями діяльності Товариства, подано значний цифровий матеріал. Книжка позначена високим рівнем наукової інформативності. Каталоги видань "Просвіти" — неоціненне джерело бібліографічної інформації для історичних та книгознавчих досліджень.

Після 1920 року вийшло 25 бібліографічних покажчиків, їх можна розділити на такі групи: 1. Каталоги видань "Просвіти" (7); 2. Каталоги книгарні Товариства (3); Тематичні каталоги (3); 3. Каталог книжок, що були на складі Товариства; 4. Списки книжок, заборонених польською цензурою (5); 5. Списки конфіскованих українських книжок (4)|6. Каталог знижених в ціні книг (1). В останні роки діяльності Товариства відбувалися зміни в художньому оформленні видань. Популярні книжечки до 1939 року мали на обкладинці ілюстрації, пов'язані зі змістом. Наприкінці 1937 року видавці повертаються до модернізованої віньєтки роботи П. Ковжуна. Від 1938 року популярним виданням Товариства повернуто віньєтку К. Устияновича, частково перероблену й доповнену С. Гординським. Всі ці зміни говорять про те, що "Просвіта" приділяла велику увагу зовнішньому вигляду своїх книжок. До їхнього оформлення запрошували таких відомих українських художників як К. Устиянович, П. Ковжун, І. Труш та ін., що було суттєвим фактором підвищення історико-культурної цінності видань.

У більшовицькій історіографії майже повністю відсутні дослідження, присвячені історії культурного життя Галичини. Діяльність "Просвіти" розглядалася крізь призму політичних оцінок "Короткого курсу історії ВКП(б)". А існуючі публікації написані на матеріалах вузького кола періодики досліджуваного періоду і повторюють висновки, зроблені в енциклопедичних виданнях про те, що філії "Просвіти" були "в більшості своїй джерелами українського буржуазного націоналізму".

Відкриття цілої низки архівних фондів дало можливість широко і всебічно вивчати найбільш масове українське Товариство в Галичині. Ретельне вивчення архіву Товариства, а також опрацювання матеріалів зарубіжної історіографії дозволило зробити об'єктивні висновки про його діяльність. Про авторитет і масштаби діяльності "Просвіти" свідчить той факт, що до 1939 року мережею ЇЇ філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель. "Просвіта" стає наймасовішою культурною організацією, яка спрямовує свої погляди на потреби народного загалу.

Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншим інституціям.

Необхідно особливо відзначити діяльність Товариства у важкі роки Першої світової війни та визвольних змагань. Велика заслуга Товариства в розвою економіки краю. Головною умовою культурного піднесення народу "Просвіта" вважала саме високий матеріальний рівень життя.

Новим етапом у розробці економічних програм в Галичині став організований "Просвітою" Перший український просвітньо-економічний конгрес 1909 року. Ініціаторам конгресу вдалось об'єднати зусилля просвітителів всієї України, з'ясувати й обговорити проблеми роз'єднаного народу, скоординувати свої дії.

Культурно-просвітницькі функції Товариства не обмежувалися виданням та розповсюдженням книжок.

Пропаганда української культури за межами Галичини для "Просвіти" була тісно пов'язана з необхідністю морально підтримати велику частину нашого народу, змушеного покинути рідну землю у зв'язку з важким матеріальним становищем. Про значення "Просвіти" для українців красномовно говорить той факт, що аналогічні організації відкривалися й ставали єдиним джерелом духовності для української еміграції в Канаді та Америці, де проживали тисячі українців, так само як і в Уругваї, Парагваї, Манчжурії та інших місцях, де українська громада нараховувала кілька сотень, а то часом і десятків чоловік. Завдяки галицькій "Просвіті" українське друковане слово забезпечувало культурні потреби українців в усіх куточках Земної кулі, що допомогло не тільки зберегти, але й збагатити українську культуру.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

.1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства.— Львів, 1935.

2. Багалій Д. Нарис української історіографії—К.: ВУАН, 1923.— Т. 1.— 108 с.

3. Барвінський В. Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907—1941.— Львів: Українське видавництво, 1941.—43 с.

4. Барвінський О. Історичний огляд засновин Народного дому у Львові.— Львів, 1908.—66 с.

5. Буковський Л. Книгарні — бібліотеки — академія. Спомини 1919— 1922.— Мюнхен, 1971.—152 с.

6. В польськім ярмі. Промова посла доктора О. Колесси, виголошена в бюджетовій дебатії дня 18 червня 1909 р.— Львів, 1909.—11 с.

7. Ваврик В. Телергоф. В 20 роковини народної трагедії галицько-руського народа.— Львів, 1934.—64 с.

8. Вахнянин Н. Спомини з життя.— Львів, 1908.— С. 105—106.

9. Велика історія України.— Вінніпег, 1948.— 976 с.

10. Вернадський В. Українській вопрос і русскоє общество // Родіна.—№ 1.— 1990.—91—95 с.

11. Возняк М. їв. Белей і Ол. Кониський. До зв'язків Галичини з Наддніпрянщиною в 80-х роках XIX ст.— Львів, 1928.—45 с.

12. Возняк М. Із зносин М. П. Драгоманова з Галичиною.— Львів, 1926.— С. 137—155.

13. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії.—Львів, 1924.—180 с.

14. Галицько-руське письменство 1848—1865 р. р. на тлі тогочасних сускіль-но-політичних змагань галицько-руської інтелігенції.— Львів: НТШ, 1903.—146 с.

15. Галущинський М. Михайло Драгоманів — ідеолог Нової України.— Львів, 1921.—18 с.

16. Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців 1772— 1880.— Відень, 1917.

17. Грушевський М. Звідки пішло українство і до чого воно йде.— К., 1917.— 2-е вид.—16 с.

18. Грушевський М. Из польско-украинских отношений Галиции.— Петербург, 1907.—84 с.

19. Грушевський М. Национальньїй вопрос й автономия.— Петербург, 1907.—15 с.

20. Грушевський М. Освобождение России й украинский вопрос. Статьи й заметки.— Петербург, 1907.—201 с.

21. Дашкевич Я. Матеріали І. О. Левицького як джерело для бібліографічного словника // Історичні джерела та їх використання.— К.: Наукова думка, 1966.— Вип. 2.— С. 35—54.

22. Звіт з діяльності товариства "Просвіта" у Львові. — 1902 — 1938 р.

23. Звідомлення товариства "Просвіта" у Києві, заснованого в пам'ять Т. Г. Шевченка за 1906 р.— К., 1907.— 74 с.; 1908.— 71 с.

24. Звіт з діяльності філії "Просвіти" в Стрию, за час від 11 червня 1903 р. до мая 1904 р,— Львів, 1904.

25. Справозданє з діяльності товариства "Просвіта" за рік 1876 — 1900 р.

26. Справозданє Катеринославського літературно-артистичного товариства "Просвіта". — Катеринослав, 1907. — 16 с.

27. Справозданє українського товариства "Просвіта" у Миколаєві. — Миколаїв, 1909.— 18 с.

28. Статут товариства "Просвіта".— Львів, 1891.— 18 с.

 


ДОДАТКИ

СТАТУТ ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА" (Затверджений в 1913 р.)

А) ЦІЛЬ ТОВАРИСТВА І ОБЄМ Д1ЛАНЯ.

§ 1. Цілию Товариства є: просьвіта і піднесене культури та добробуту українського народу у всіх його верствах і напрямах житя.

§ 2. До осягнення сеї ціли прислугують Товариству отсі способи:

а) видаване усякого рода книжок, творів, письм, журналів і часо-писий в мові українській або після потреби иншій, особливож творів і письм популярних для сільського і міського люду,— та їх розширюване;

б) устне поучуванє народу в усяких справах просьвітних, культурних, господарських, торговельних і промислових, а то че-ред делегатів, люстраторів і мандрівних учителів;

в) закладанє в Галичині (§ 4) філій і читалень Товариства "Просвіта", як також поміч і оцінка над тими товариствами;

г) уладжуванє публичних лекций і викладів, літературно-музичних продукций, концертів, аматорських вистав театральних,— взагалі плекане музики та співу і ведене людового театру та кінотеатру;

д) уладжуванє народних сьвят та з'їздів і прогульок в ціли пізнання краю і народу на гідних звижуваня місць;

е) закладанє і удержуване бібліотек, народних музеїв, публічних читалень і випозичалень книжок, як також збиране і видаване всяких матеріалів, відносячих ся до пізнаня краю і народу;

ж) основуване і ведене книгарень, друкарень, переплетень і инших до осягнення цілий Товариства потрібних помічних підприємств;

з) уладжуванє і ведене шкіл: народних, середних і вис-ших, як також шкіл господарських, торговельних, ремісничих і промислових з мовою викладкою українською,— зглядно після потреби иншою,— та устроюванє курсів для неграмотних і курсів для доповняючої і підготовляючої науки, як також курсів торговельних, рільничих, промислових і домашнього господарства;

і) закладанє і ведене бурс, захоронок, захистів, діточих городів, вакацийних осель і инших добродійних заведень, в яких виховувала би ся убога а талановита молодіж відповідно до своїх здібнос-тий і потреб українського народа;

й) закладанє взірцевих господарств, досьвіднкх стаций, взірцевих садів, шкілок деревних і городів,— як також змаганє до зало-женя самостійних економічно-господарських інституций — як крамниці, шпіхлеря, каси позичкової, щадниці (§ 50) і инших спілок та підприємств рільничо-господарських, торговельних і промислових, з особливим узглядненєм домашнього промислу;

к) уділюванє помочи і поради при набуваню доброго насіня, машин, приладів та других рільничо-господарських і промислових витворів, як також вказуване жерел зарібку;

л) запомаганє материяльне письменників, артистів, учених, учителів народних і образуючої ся молодіжи стипендиями, преміями і иншими способами;

м) уладжуванє анкет, з'їздів і конгресів в справах прось-вітно-наукових і економічних;

н) оголошуване конкурсів і премій за найкращі твори письменства та умілости;

о) уладжуванє промислово-господарських і етнографічних вистав;

п) взагалі заохочуване всіх верств українського народа до просьвіти і науки; розбуджуване замилуваня до ощадности і праці, як також діланє всього, що може причинити ся до піднесеня просьвіти, культури і добробуту українського народу.

§ 3. В ціли придбаня або побільшеня своїх матеріяльних засобів приймає Товариство вкладки членів, добровільні дари, спадщини і записи, по одержаню на се дозволу властий. Взагалі може Товариство набувати на власність всякого рода предмети так движимі як не-движимі, з правного обігу невиключені і свобідно орудувати своїм майном і фондами під його заряд через когонебудь переданими.

Б) ОСІДОК ТОВАРИСТВА ІТЕРИТОРИЯЛЬНИЙ ОБСЯГ ДІЛАНЯ.

§ 4. Осідком Товариства є місто Львів, де пробуває також Головний Виділ,— а своєю діяльністю обіймає цілий край Галичину.

В) СКЛАД ТОВАРИСТВА, ПРАВА І ОБОВЯЗКИ ЧЛЕНІВ.

§ 5. Товариство складаєть ся з членів звичайних, почесних, добродіїв і спомагаючих.

§ 6. Членом звичайним є

а) кожда особа української народности, котру Головний Виділ Товариства як члена звичайного прийме;

б) громади, товариства і инші особи правні під тим самим услівєм.

§ 7. Членом почесним може бути кождий, хто яким ділом для українського народу або для Товариства високо заслужив ся і коли на запрошене Товариства (§ 19 в) цю почесть прийме.

§ 8. Членом добродієм може бути особа української народности, що зложить до Товариства одноразову вкладку 200 корон, згляд-но жертвує предмет тої вартости, та як члена-добродія Головний Виділ її прийме.

Під тим самим услівєм можуть стати членами добродіями громади, товариства і инші особи правні.

§ 9. Членом спомагаючим може бути кождий, хто:

а) зложить для Товариства одноразову вкладку найменше 20 (двацять) корон, або

б) зобовяжеть ся складати річно по одній (1) короні — і як такого члена Головний Виділ прийме.

§ 10. Звичайні члени Товариства мають право:

а) бувати на загальних зборах з голосом дорадним, забирати там голос, ставити внесеня і інтерпелювати Виділ, як і право пасивного вибору;

б) бувати на зборах філіяльних і окружних своїх філій і округів з голосом рішаючим та з правом на них вибирати і бути вибраним до виділу філії, як також на відпоручників на загальні збори Товариства;

в) вглядати по замкненю рахунків в часі 14. днів перед загальними зборами в книги Товариства;

г) перекладати Виділові письменне внесеня в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу;

д) діставати безплатно по одному примірнику книжок популярних, видаваних Товариством по часі вступленя члена до Товариства, а призначених Головним Виділом для роздачі між членів;

е) діставати лєгітимациї членської приналежносте до Товариства;

ж) уживати членських відзнак і прапорів по одержаню на се дозволу власти. Українські громади і інститути беруть участь в зборах через своїх заступників, управнених до заступства законом згляд-но статутом.

§ 11. Почесні члени мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючим, забирати на них голос, ставляти внесення, як і право активного і пасивного вибору;

б) перекладати Виділови письменні внесення в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу.

Члени добродії мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючим, забирати на них голос, ставляти внесеня, як і право активного та пасивного вибору;

б) предкладати Виділови письменно внесеня в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу.

§ 12. Члени спомагаючі мають право подавати Головному Виділови зглядно філіяльному письменно внесеня в справі видавництв Товариства і заряду майном, котрі ті виділи мають взяти під розвагу.

§ 13. Звичайні члени мають обовязок:

а) платити до Товариства вкладки по чотири корони річно, однак Головний Виділ має право незаможним членам Товариства річну вкладку знизити. Зміна висоти вкладки може наступити тільки на загальних зборах, що зміною статута не вважаєть ся;

б) причиняти ся відповідною працею до осягнення спільної ціли Товариства;

в) підчиняти ся в справах Товариства тогож рішеням. Вільний від вкладок є:

а) хто шістьдесять (60) корон нараз зложить, або

б) кого Головний Виділ для заслуг коло Товариства від вкладок увільнить.

Г) ПРИНЯТЄ В ЧЛЕНИ Г УТРАТА ПРАВ ЧЛЕНА

§ 14. Членів звичайних, добродіїв і спомагаючих приймає Головний Виділ. Членів почесних іменує Загальний Збір на внесене Головного Виділу голосованєм без наради.

§ 15. Членом перестає бути:

а) хто зрече ся права належаня до Товариства;

б) хто за який знеславляючий злочин зістане правосильно засуджений;

в) хто з причини шкідливої для Товариства діяльности, або з причини нечесного чи неморального поведеня буде виключений з членів Товариства.

Про виключене члена з Товариства в случаях б) і в) рішає Головний Виділ. Виключеному членови прислугує право відклику до Загального Збору Товариства.

§ 16. Членом звичайним або спомагаючим перестає бути:

Хто, не будучи увільненим, через рік не платив вкладки, і мимо зазиву Головного Виділу під загрозою вичеркнення з членів Товариства, залеглости не вирівнав.

§ 17. Хто перестав бути членом, може знова вступити в члени тільки на підставі рішення Головного Виділу і по зложеню членської вкладки.

Д) ЗАРЯД ТОВАРИСТВА І ОБЄМ ЙОГО ДІЛАНЯ. 1. Загальний Збір.

§ 18. Найвисшою властию рішаючою Товариства є Загальний Збір членів.

Участь в Загальнім Зборі з рішаючим голосом прислугує:

а) відпоручникам звичайних членів, вибраним на зборах філіальних або окружних,— і відпоручникам читалень "Просвіти";

б) почесним членам і членам добродіям;

в) всім членам Головного Виділу Товариства, ак також кождо-часному голові зглядно заступникови голови або делєгатови Виділу кождої філії Товариства.

Відпоручники звичайних членів Товариства легітимують ся грамотами вибору, підписаними предсідателем збору філіального, зглядно окружного і Головним Виділом провіреними (§ 28. з.).

Вибір отсих відпоручників на Загальний Збір Товариства доко-нуєть ся тим способом, що на зборі філіальнім, зглядно в тій ціли скликанім окружнім вибирають присутні припадаюче на округ філі-яльний зглядно окружний число відпоручників. Вибирають на кож-дих 50 звичайних членів по одному відпоручникови. Неповне число первісне (понизше 50 звичайних членів Товариства) та всяка надвиж-ка поверх 50 звичайних членів Товариства управняють також до вибору по одному відпоручникови.

Сі збори скликують Виділи філіальні на зазив Головного Виділу Товариства, а в тих округах, де філії Товариства нема, мужі до-віря, установлені Головним Виділом Товариства (§ 28. в.). На сих зборах проводить голова філії, зглядно його заступник або установлений муж довіря.

Кожда читальня "Просвіти" на Загальний Збір Товариства вибирає без огляду на число своїх членів лишень одного відпо-ручника, а вибір сей доконуєть ся на звичайних або надзвичайних зборах читальні.

Вислані відпоручникк мають на Загальнім Зборі Товариства лише один голос.

§ 19. Загальний збір Товариства:

а) приймає до відома звіт Головного Виділу і на внесене Комі-сиї ревізийної уділяє уступаючому Виділови абсолюториї з веденя рахунків і діловодства;

б) вибирає зпоміж членів Товариства, управнених до пасивного вибору, голову Товариства на три роки і Головний Виділ (по мисли § ЗО. сього статута);

в) іменує членів почесних;

г) рішає внесеня Головного Виділу, збору філіяльного, читальні і поодиноких членів;

д) рішає про зміну статута;

е) рішає про висоту вкладки;

ж) рішає про розвязанє Товариства;

з) вибирає Комісію ревізийну.

§ 20. Рішеня Загального Збору западають абсолютною більшістю голосів і лиш до рішена зміни статута треба двох третин (2/3) а до розвязаня Товариства пять шестих (5/6) голосів присутніх членів.

§ 21. Голосованє на Загальнім Зборі відбуваєть ся устно і явно, лиш при виборі голови Товариства, виділу і членів почесних голо-суєть ся тайно, картками. Загальному Зборови прислугує однак право постановити, що і над сими справами відбудеть ся голосованє явне.

§ 22. Під наради і рішення на Загальнім Зборі беруть ся лиш ті внесеня Головного Виділу, філій, читалень або поодиноких членів, що поставлені на дневнім порядку.

Внесеня філій, читалень або поодиноких членів мусять бути зголошені що найменше 14 днів перед Загальним Збором на руки Головного Виділу в ціли поставленя їх на дневнім порядку Загального Збору. Поза тим можуть прийти на Загальнім Зборі під наради лишень ті внесеня, за яких наглячістю заявить ся Головний Виділ або дві третини (2/3) присутних членів.

§ 23. Для порішеня справ Товариства скликує Головний Виділ Звичайний Збір членів Товариства що року до Львова.

Крім сього Загального Збору може Головний Виділ в міру потреби скликувати зібраня членів будь то загальні, будь окружні до Львова або иншої місцевости в краю: — а для справ просьвітно організацийних і видавничих може скликувати також зібрання самих делегатів філій, або делегатів філій і читалень. На тих зібранях може Головний Виділ уладжувати прилюдні відчити, вокально-музикальні продукциї, вистави театральні, як також вистави промислово-господарські і етнографічні.

§ 24. В міру потреби Головний Виділ має право кождого часу скликувати надзвичайний Загальний Збір Товариства, а є обовязаний такий Загальний Збір скликати на мотивоване жадане сто (100) звичайних членів. Право участи в тім надзвичайнім Загальнім Зборі мають члени Товариства, котрим то право прислугує на Загальнім Зборі звичайнім.

§ 25. Час і місце Загального Збору мають бути оголошені на ЗО днів наперед з докладним поданєм дневного порядку в органі Товариства і в одній з українських часописий, означеній Головним Виділом.

§ 26. До правосильности рішень Загального Збору треба присут-ности сто (100) членів, зглядно делегатів, управнених до голосо-ваня; коли однак ходить о зміну статута, треба присутности двіста (200) членів, зглядно делегатів, а до розвязаня Товариства присутности двох третин (2/3) всіх членів, зглядно делегатів, управнених до голосованя.

§ 27. Загальному Зборови проводить голова Товариства або один з його заступників, а в случаю їх перешкоди вибрана Збором зпоміж присутних членів президія.

II. Головний виділ.

§ 28. Головний Виділ є найвисшою управляючою властию Товариства.

Всі права Товариства, які не є застережені Загальному Зборо-ви, прислугують Головному Виділови, а іменно:

а) приймати членів звичайних, членів добродіїв і членів спома-гаючих;

б) видавати твори літературні і часописи, входячі в обсяг діяль-ности Товариства;

в) засновувати філії і читальні Товариства в спосіб означений законом і сим статутом, як також установляти до виконуваня справ Товариства мужів довіря в тих округах, де філії Товариства нема;

г) орудувати майном Товариства і фондами, в заряд Товариства відданими, як також заведенями і інститутами Товариства, приймати всякі зобовязаня, як також установляти учителів, інструкторів, урядників і слуг Товариства;

д) вести верховний нагляд над діяльністю і розвоєм філій і читалень Товариства з правом скликуваня засідань виділу і загальних зборів філій, читалень і інституций до них приналежних, з правом кождо-го часу жадати від філій, читалень і інститутів Товариства звітів, як також висилати в тій ціли своїх делегатів і установляти, зглядно затверджувати установлених через філії окружних люстраторів;

е) уневажнювати зглядно застановлювати (систувати) рішеня філій і читалень, як узнаєть їх для інтересів Товариства шкідливими;

ж) розвязувати філії і читальні, які виступають проти цілий Товариства, зглядно не виконують постанов свого статута;

з) провірювати вибір відпоручників на Загальний Збір, скликувати і переводити Збір та видавати звіт з діяльности Товариства;

і) скликувати Збори філіяльні для вибору відпоручників на Загальний Збір в тих повітах і місцевостях, де тих зборів мимо зазиву Головного Виділу не скликано або вибору не переведено;

й) творити для полагоджуваня справ Товариства при Головнім Виділі секциї і комісиї, до яких можна покликувати членів зпоза Виділу, і ухвалювати для них регулямін;

к) запрошувати до участи в своїх нарадах і рішенях делегатів тих властий, що своїми фондами Товариство в його діяльности спома-гають;

л) взагалі вказувати напрям діяльности Товариства і виконувати всі права, прислугуючі Товариству по мисли §§ 2. і 3. сього статута, о скілько тіїж не застережені Загальним Зборам;

Від рішень Головного Виділу, виданих по мисли уступів е) ж) і з) сього §-у прислугує філіям і читальням право відклику до Загального Збору Товариства.

§ 29. Головний Виділ Товариства обовязаний предкладати Загальному Зборови звіти з діловодства і орудованя майном Товариства, як також зі стану і поступу просьвітної організациї, найменше що три роки.

§ ЗО. Головний Виділ Товариства складаєть ся — крім голови — з пятнадцятьох (15) членів і шістьох (6) заступників, вибираних після постанов §§ 19. б), 20. і 21. сього статута.

Уряд виділових треває три роки, а по трьох роках аж до вибору нового виділу.

З Головного Виділу уступає що року пять (5) членів, а на їх місце вибираєть ся нових. Жереб витягнений на засіданю Головного Виділу через голову, що не підлягає льосованю, рішає, котрі з первісних членів Головного Виділу мають уступити по першім і другім році. В третім і дальших роках уступають ті, що були вибрані перед трьома роками. Уступаючого члена Головного Виділу можна вибрати поновно. Всіх заступників членів Головного Виділу вибираєть ся кождого року.

§ 31. Головний Виділ вибирає зпоміж себе кождого року двох заступників голови, секретаря і його заступника, касиєра, контрольора, завідателя книжного магазину, бібліотекаря і потрібних референтів.

Головний Виділ ухваляє для себе регулямін. З виїмком директора канцелярії і редактора видань Товариства — урядник Товариства членом Головного Виділу бути не може.

§ 32. Засіданя Виділу скликує голова або один з його заступників, а в разі їх перешкоди — найстарший віком член виділу.

Рішеня Виділу є правосильні, коли вісім (8) членів є присут-них, а більшість заявить ся за внесенєм. На случай рівности голосів рішає голова, який впрочім не голосує.

НІ. Філії Товариства.

§ 33. Найменше двацять (20) звичайних членів може заложи-ти філію Товариства на підставі сього статута і за дозволом Головного Виділу, по мисли приписів закона.

Філія вибирає на постійний осідок місцевість, для її діяльности найвідповіднійшу. В одній місцевости може бути більше філій, а діяльність їх розмежовує Головний Виділ, по вислуханю внесень дотичних філій, зглядно їх основателів.

Філія сповняє в своїм окрузі задачі Товариства, сим статутом означені (§ 1) і є управнена до осягнення тої ціли послугувати ся всіми способами, обнятими § 2. сього статута, з виїмком § 2 уст. в), о скільки місцеві обставини і сили філії на се позволять.

Кождій філії прислугує право на свої ціли приймати датки, добровільні дари, спадщини і записи, по узисканю на се дозволу власти.

Надто може філія набувати на свою власність всякого рода предмети, особливо недвижимости і має право своїм майном і фондами, під її заряд через когонебудь переданими, свобідно завідувати. Тільки своїх недвижимостей не може філія позбувати без згоди Головного Виділу.

§ 34. Філіями Товариства управляють: філіяльний Збір членів і філіяльний Виділ.

Членами філії можуть бути лишень члени Товариства (звичайні, почесні, добродії і спомагаючі), мешкаючі в окрузі дотичної філії.

Хто не є або перестав бути членом Товариства, не може бути також членом філії. З другої сторони всі члени Товариства, мешкаючі в окрузі якоїсь філії, обовязані до тої філії належати і її рішеням повинувати ся.

§ 35. Збір філіяльний відбуваєть ся під проводом голови філії, його заступника, а в случаю їх перешкоди вибраного Збором провідника.

Право участи в Загальнім Зборі філії з голосом рішаючим мають крім членів філії (§ 34). мешкаючих в окрузі дотичної філії також делегати читалень, вибрані по мисли § 46. б) сього статута.

Однак делегати читалень права пасивного вибору до Виділу філі-яльного не мають, як не суть теж членами філії. До важности Збору філіяльного потрібно присутности двацяти (20) членів з округа дотичної філії, а всі рішеня западають абсолютною більшістю голосів.

§ 36. Збір філіяльний:

а) вибирає голову і Виділ філіяльний в спосіб приписаний для вибору Головного Виділу (§ 21.);

б) веде наради над способом переведення в своїм окрузі цілий Товариства;

в) подає свої рішеня до відома Головному Виділови;

г) розглядає звіти Виділу філіяльного і на внесене вибраної собою Комісиї контрольної уділяє йому абсолюториї;

д) вибирає Комісию контрольну з трьох членів. Члени Комісиї контрольної не можуть бути заразом членами Виділу філіяльного.

Комісия має право і обовязок вглядати в адміністрацийну діяльність Виділу філії і її заведень, провірювати книги, рахунки,— взагалі діловодство філії. Уряд членів Комісиї контрольної треває один рік;

е) рішає про потребу і висоту додаткових оплат від членських вкладок на покрите видатків філії.

§ 37. Виділ філіяльний складаєть ся з голови, шістьох (6) членів і трьох (3) заступників. Члени Виділу вибирають зпоміж себе заступника голови, секретаря, касиєра і контрольора.

§ 38. Уряд виділових треває один або два роки аж до вибору нового Виділу.

Засіданя Виділу скликує голова або його заступник, а в разі їх перешкоди найстарший віком член Виділу.

Рішеня Виділу філіяльного є правосильні, як чотирьох (4) членів Виділу (або заступників) є присутних, а більшість за внесенєм заявить ся. Голова (заступник) голосує лишень в разі рівности голосів.

§ 39. Виділ філіяльний:

а) скликує в перших трьох місяцях кождого року Збір філіяльний, о чім має повідомити Головний Виділ Товариства 8 днів наперед, а також скликує на зазив Головного Виділу філіяльні Збори в ціли вибору відпоручників на Загальний Збір Товариства зпоміж членів звичайних, почесних і добродіїв;

Вибір тих відпоручників може відбути ся також на звичайнім річнім Загальнім Зборі філії (§ 18.);

б) збирає вкладки від членів своєї філії і відсилає що чверть року Головному Виділови;

в) скликує в своїй філії, по змозі кождого місяця, зібраня членів для наради в справах просьвітно-економічних свого округа, уладжуючи рівночасно прилюдні відчити, музикально-вокальні про-дукциї і вистави театральні;

г) уладжує в порозуміню з Головним Виділом господарсько-промислові і етнографічні вистави;

д) закладає в своїм окрузі читальні Товариства, курси для неграмотних, бурси, захоронки, школи і инші інституциї прось-вітні і економічні в § 2. статута вичислені,— і то так під зарядом власним як і осібним; веде безпосередний нагляд над їх діяльністю через своїх делегатів і люстраторів, зглядно інструкторів філіяльних та стараєть ся о їх успішний розвій. Виділ філії має право скликувати засіданя Виділу і Загальні Збори читалень свого округа;

е) жадає кождого часу від Виділів читалень, собі підчинених, справоздань з їх розвою і потреб, як також приходить їм в поміч радою і ділом.— Взагалі є посередником між членами і читальнями своєї філії а Головним Виділом;

ж) виконує припорученя Головного Виділу і має беречи інтересів Товариства в своїм окрузі в тім напрямі, щоби читальні Товариства не переступали цілий Товариства ані постанов сього статута;

з) предкладає Головному Виділови свої внесеня що до уневажненя ухвал і рішень читалень свого округа, котрі має право тимчасом застановити (систувати), як також внесеня що до розвязаня тих читалень;

і) орудує майном філії і Товариства, о скілько се послідне є призначене для ужитку філії Головним Виділом або жертводавцями;

й) надсилає Головному Виділови свої внесеня що до справ просвітньо-економічних, які Головний Виділ має взяти під обради,— і предкладає Головному Виділови звіти зі своєї діяльности і зі стану про сьвітно-економічної організації свого округа — разом з замкненєм рахунків;

к) скликує після потреби з власної ініциятиви, а надто на зазив Головного Виділу або письменне жадане пятнацяти (15) членів свого округа надзвичайний Загальний Збір філії;

л) стараєть ся о придбане на ціли свої і Товариства потрібних фондів, та для веденя справ філії удержує філіяльну канцелярию і іменує потрібних урядників;

м) після потреби може творити для успішнійшої праці філії — секциї і комісиї, до яких може покликувати також членів зпоза Виділу. Ті секциї і комісиї ухвалюють для себе регулямін, який має бути затверджений Виділом філії.

§ 40. На свої потреби може Виділ філіяльний при кождоразовій висилці до Головного Виділу задержати 15% від зібраних собою членських вкладок. Крім того Головний Виділ приходить з матери-яльною помочию Виділам філіяльним в міру потреби і засобів головної каси. Філії мають теж право установляти до членських вкладок додатки і їх в свій хосен збирати (§ 36. е.).

§ 41. Виділ філіяльний складає свої звіти і рахунки Зборови філі-яльному.

Головний Виділ має право вислати на Збір філіяльний свого делегата, іменованого з поміж членів Товариства. Той делегат має право голосу і право ставляти внесеня, котрі мусять прийти під обради.

§ 42. Головний Виділ може кождого часу жадати вияснень і спра-воздань від Виділу філіяльного про стан справ Товариства, через своїх делегатів переводити контролю книг, письм, книгозборів, закладів, інститутів і маєтку філії, а також систувати або зносити ухвали філії, Товариству шкідливі. Від рішеня Головного Виділу в послідній справі прислугує філії право відклику до Загального Збору Товариства.

§ 43. Філія може бути розвязана рішенєм Головного Виділу, від чого члени розвязано'ї філії можуть відкликати ся до Загального Збору Товариства,— а надто рішенєм Збору філіяльного, затвердженим через Головний Виділ.

Маєток філії, що перестане істнувати, переходить на власність Товариства.

§ 44. Для успішнійшого осягненя цілий Товариства може Головний Виділ Товариства скликувати окружні Збори кількох філій, територияльно близько себе положених. Зборам тим проводить делегат Головного Виділу, а відбувають ся вони після подібних постанов, приписаних для Загального Збору Товариства.

IV. Читальні Товариства.

§ 45. Читальня "Просьвіти" може завязати ся в кождій громаді на основі сього статута по мисли приписів закона і за дозволом філіяльного Виділу тої філії, до котрої дотична місцевість належить, а як би такої філії не було, за дозволом Головного Виділу, коли-що найменше десять (10) місцевих членів громади української народности заявить охоту до читальні приступити.

В одній місцевости може бути більше читалень "Просьвіти".

Читальня "Просьвіти" виповнює в міцевости свого осідку задачі Товариства а до осягненя тої ціли може послугувати ся всіми способами, обнятими § 2. статута, з виїмком § 2. уст. в), оскільки місцеві обставини і сили Читальні на се позволять.

Права читальні.

§ 46. а) Кожда читальня носить назву: "Читальня Просьвіти" і є управнена при ріжних народних і сьвяточних обходах, в яких бере корпоративну участь, уживати власного прапора, котрого форму і вигляд для всіх читалень приписує Головний Виділ;

б) кожда читальня має право через вибраних відпоручників брати участь з голосом рішаючим в Загальнім Зборі філії, котрій вона піддягає. На кождих 50 членів вибирає читальня одного відпоручника;

в) кожда читальня має право висилати по одному відпоручнико-ви з голосом рішаючим (§ 18.) на Загальний Збір Товариства.

Відпоручників названих під б) і в) вибирає кожда читальня на Загальних Зборах звичайних або надзвичайних, в тій ціли скликаних — і вони мають виказати ся лєгітимациєю, виставленою Виділом

Читальні;

г) кожда читальня має право приймати на свої ціли датки, добровільні дари, спадщини і записи, о скільки на се добуде дозвіл властий. Надто може читальня набувати на свою власність всякого рода предмети, особливож недвижимости і має право своїм майном і фондами, під її заряд переданими, свобідно завідувати. Свої недвижимости може читальня інтабульовати або в хосен самої читальні, або в користь Товариства "Просьвіта", але не може їх без згоди Головного Виділу ані обтяжувати ані позбувати. Г еред своїм рішенєм в тій справі має Головний Виділ засягнути думки дотичного Виділу філіяльного.

Обовя.іки читальні.

§ 47. а) Кожда читальня "Просвіти" мусить підлягати філії свого округа, зглядно філії, до котрої Головний Виділ її приділить і підчиняти ся зарядженям філії і Головного Виділу;

б) кожда читальня обовязана платити до Головного Виділу через Виділ філіяльний річну вкладку звичайного члена (§ 13.), а до Ви ділу філіяльного річний додаток на потреби філії, яку Збір філіяль-ний на читальні свого округа наложить (§ 40.),— хиба що Виділом Головним або філіяльним від тих оплат буде звільнена.

Загальний збір читальні.

§ 48. Звичайний Загальний Збір членів читальні відбуваєть ся що року, по змозі в місяци січни, під проводом голови читальні, його заступника або найстарішого віком члена Виділу читальні, евентуальне делегата Виділу філіяльного або головного.

Загальний Збір читальні:

а) приймає звіт з діяльности Виділу і на внесене Контрольної комісиї уділяє або відмовляє уступаючому Виділови абсолюто-риї;

б) вибирає відпоручників на Збори філіяльні і на Загальний Збір Товариства;

в) вибирає зпоміж членів Виділу і Контрольну Комісию;

г) установляє висоту членської вкладки;

д) рішає про внесеня членів, Виділу філіяльного, будь Головного, і Виділу читальні;

ж) іменує на внесене Виділу читальні заслужені для читальні особи почесними членами читальні.

Всі рішеня Загального Збору читальні западають абсолютною більшістю голосів в присутносте найменше 10 членів з виїмком рішеня що до розвязаня читальні, за чим мусять заявити ся дві третини (2/3) членів читальні.— Голосованє відбуваєть ся явно.

Виділ читальні.

§ 49. Виділ читальні складаєть ся з сімох (7) членів і трьох заступників, вибираних Загальним Збором читальні, мешкаючих в місци й осідку, хиба сусідна місцевість так близько лежить коло осідку читальні, що творить з місцем осідку читальні хоч не адміністрацийну, а дійсну цілість.— Виділ вибирає зпоміж себе голову, його заступника, секретаря, касиєра, бібліотекаря і господаря. Перший Виділ виби-раєть ся з поміж членів-основателів читальні.

Виділ читальні ухвалює для себе регулямін.— Засіданя Виділу скликує голова або його заступник, а в разі їх перешкоди найстарший віком член Виділу.

, До важности рішеня Виділу читальні треба крім голови або його заступника ще присутности трьох виділових читальні. Рішеня Виділу читальні западають більшістю голосів. Предсідатель засіданя не голосує, лиш рішає в разі рівности голосів.

Права і обовязки виділу читальні. § 50. Виділ читальні має право і обовязок:

а) приймати і виключати членів читальні.— Виключеним членам присугує право відклику до Загального Збору читальні. В члени приймає Виділ особу української народности без ріжниці пола, котра заявить свою волю до читальні приступити;

б) орудувати майном читальні;

в) скликувати надзвичайні Загальні Збори членів на припору-ченє Головного Виділу або дотичного Виділу філіяльного, або коли Виділ читальні узнасть се за потрібне, або на умотивоване бажане одної третої (1/3) части членів читальні;

г) відбувати що місяця звичайні засіданя, а в разі потреби ча-стійше;

д) скликувати кождого року, по змозі в місяци січни, Загальний Збір членів читальні — при попереднім повідомленю своєї філії і Головного Виділу що найменше на вісім (8) днів перед Збо-рОМ)— здавати справу зі своєї діяльности і предкладати сьому Збо-рови свої рахунки і внесеня;

е) здавати з кінцем кождого адміністрацийного року письменний звіт Головному Виділови і своїй філії Товариства про розвиток читальні, а то про число членів, степень осьвіти, про стан бібліотеки, про перешкоди, які належалоб усунути з уваги на добро Товариства, як також про потреби і жаданя читальні;

ж) виконувати припорученя Головного Виділу і Виділу філіяльного;

з) скликувати як найчастіше сходини членів читальні в ціли розбудженя житя в читальни через уладженє відчитів, народних сьвят, театральних вистав, товариських забав і т. й.;

і) заводити науку співу і музики;

й) закладати і удержувати школи, курси для неграмотних і курси для підготовляючої і доповняючої науки — як також курси торговельні, рільничі і промислові,— закладати і удержувати бурси, захоронки, діточі городи і инші добродійні інституциї;

к) старати ся о заложенє самостійних економічно-господарських інституций в громаді,— як крамниці, каси позичкової, спілки, щад-ниці і т. й.;

л) нести членам поміч при закупні доброго насіня, машин і знарядів господарських, як також вишукувати для них жерела зарібку;

м) взагалі причиняти ся до осягненя цілий Товариства, о скільки переведене їх не належить виключно до Головного Виділу Товариства або філії.

§ 51. Кождий член читальні має право, зглядно обовязок:

а) брати участь в Загальнім Зборі і всяких нарадах читальні, забирати голос, ставити внесеня, голосувати, вибирати та бути вибраним до Виділу читальні і на відпоручника на Збори філіяльні і Загальний Збір Товариства, як також вглядати в рахунки Виділу, перекладані Загальному Зборови читальні;

б) читати книжки, часописи і всякого рода письма, що є в читальни;

в) позичати їх до дому під услівями Виділом читальні постановленими і оголошеними;

г) платити до каси читальні вкладки, які ухвалить Загальний Збір читальні;

д) приєднувати нових членів, словом і ділом причиняти ся до сповненя цілий Товариства, а особливо старати ся поширити просьвіту в сво'їй громаді і дбати про піднесене власного ґаздівства і промислу;

е) в означених днях збирати ся на спільне читане пожиточних книжок і письм, як також на наради в справах просьвітно-економіч-них;

ж) взагалі користати з помочи і добродійств, які читальня буде своїм членам давати.

Контрольна комісия.

§ 52. Контрольна комісия складаєть ся з трьох (3) членів, вибраних Загальним Збором читальні, провірює діловодство Виділу, складає перед Загальним Збором звіт і приходить з відповідним внесенєм що до затвердженя звіту і рахунків Виділу або відмовлення абсолюто-риї. Члени Комісиї не можуть бути рівночасно членами Виділу читальні.

§ 53. Коли би читальня була розвязана в наслідок розпорядженя власти, рішеня Головного Виділу або Загального Збору читальні, має перейти маєток читальні на Товариство "Просьвіта" у Львові.— Однак той маєток обовязане Товариство "Просьвіта" звернути назад читальни "Просьвіти", як би така читальня в тій місцевости пізнійше завязала ся.

V. КОМІСИЯ РЕВІЗИЙНА.

§ 54. Комісия ревізийна складаєть ся з пяти (5) членів і двох (2) заступників, вибраних Загальним Збором на один рік.— Трьох членів Комісиї мусить мешкати постійно у Львові і трьох членів становить комплєт Комісиї.

Члени Комісиї ревізийної не можуть бути заразом членами Головного Виділу. Комісия ревізийна має право і обовязок вглядати після свого узнаня в адміністрацийну діяльність Головного Виділу, провірювати книги і всі рахунки, контролювати бібліотеку та магазин, а перед Загальним Збором мусить комісия провірити діловодство Товариства.

VI. РІШЕНЯ СПОРІВ.

§ 55. Всякі спори, що повстали з відносин в Товаристві, його філіях або читальнях рішає суд мировий, зложений з двох членів, яких спорючі сторони кожда по одному зпоміж членів Товариства вибирають,— і зверхника, іменованого вибраними судиями, а як би судиї не могли згодити ся на зверхника, тоді зістає ним особа, вильо-сована зпоміж осіб судиями предложених.

VII. ЗАСТУПСТВО НА ЗВЕРХ.

§ 56. На зверх заступає Товариство його Головний Виділ, філії — їх Виділи філіяльні, а читальні — їх Виділи читальняні. Головний виділ заступає на зверх голова, зглядно заступник голови і один член Головного Виділу,— так само Виділи філіяльні і читальняні заступає на зверх голова зглядно містоголова і один член Виділу.

Всі письма і грамоти правні від Товариства, його філій або читалень походячі, носять печать Товариства, зглядно філії або читальні і мають бути підписані головою, зглядно його заступником і одним членом Виділу Товариства, філії або читальні.

Печать Товариства носить напись "Товариство Просьвіта у Львові", печать філії напись: "Філія Товариства Просьвіта в...", а печать читалень напись: "Читальня Просьвіти в...".

§ 57. Як би Товариство "Просьвіта" розвязало ся або було розвязане, а Загальний Збір про майно Товариства не рішив нічого, тоді переходить майно Товариства на Наукове Товариство імени Шевченка у Львові; колиж би се Товариство в тім часі не істнува-ло, на Товариство "Руська Бесіда" у Львові, а коли би і се Товариство в тім часі не істнувало, то члени послідного Головного Виділу мають право і обовязок постановити більшістю голосів, на котру з українських інституций має перейти майно Товариства "Просьвіта". Інституция, що на неї та спадщина перейде, мусить приняти на себе зобовязанє, ужити те майно виключно на ціли, означені в §§ 1. і 2. сього статута. Ужите маєтку Товариства "Просьвіта" на инші ціли, як згадані просьвітно-добродійні, виключаєть ся раз на все.


Информация о работе «Товариство "Просвіта"»
Раздел: Культура и искусство
Количество знаков с пробелами: 175818
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
14316
0
0

... Олени Пчілки для дітей і тепер не втратила свого педагогічного, культурного, естетичного значення і тому може активно використовуватись у справі виховання підростаючого покоління. Громадська діяльність Олени Пчілки як педагога та просвітителя Дослідники займалися аналізом літературної, публіцистичної, редакторської спадщини Олени Пчілки, але оскільки об’єктом нашого вивчення стали педагогічні ...

Скачать
147973
0
0

... Української Центральної Ради. В цей час освіта перестала виконувати політичні функції і почались закладатись її підвалини в сучасному розумінні.     РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПОШИРЕННЯ ОСВІТИ НА ПОДІЛЛІ НАПРИКІНЦІ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ Досліджуваний період характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя в містах. Одним із його проявів була багатогранна ...

Скачать
482216
0
0

... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5.  Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6.  Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7.  Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8.  Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...

Скачать
143523
0
0

... ї" була конфіскована, по Галичині й Україні розійшлося лише двісті примірників. „Русалка Дністровая” відіграла важливу роль в історії культурного відродження західноукраїнських земель. Вона підтвердила, що народна пісня, легенда і звичаї є першоджерелом національного самопізнання. Наскрізна ідея альманаху - єдність Наддніпрянської та Наддністрянської України. Оцінюючи ідейний зміст „Русалки Дні ...

0 комментариев


Наверх