Колекції нот з львівських книгарень кінця XVIII – початку ХХ ст

4.3 Колекції нот з львівських книгарень кінця XVIII – початку ХХ ст.

Проникнення музичного мистецтва у широкі кола населення, збільшення кількості симфонічних оркестрів та оперних постановок, відкриття музичних навчальних закладів і пов’язана із цим диференціація музичної педагогіки у самостійну галузь, вимагали від видавців інтенсифікації музично-видавничої справи. На основі зібраних у бібліотеці нот з львівських книгарень періоду 1785-1939 рр. розглянуті особливості нотовидавничої діяльності та роль видавців у постачанні нотами бібліотек, досліджуються індивідуальні ініціативи: К. Вільду належало головне право на постачання бібліотеки ім. Оссолінських і ГМТ, видання перекладів сучасних німецьких підручників. Б. Яблонський вперше видав праці з української фольклористики.В. Губринович розробляє нову цінову та рекламну політику, публікує нотовидавничі каталоги. Зейфарт і Чайковський, видаючи суто музичну літературу і досягши у цьому монополізму, заснували випозичальню музичних інструментів. Г. Альтенберг запроваджує художнє оформлення нотних видань у Галичині. Б. Полонєцький вперше звертає увагу на сучасні течії в музиці – модернізм, авангардизм, символізм.

Досліджено, що всупереч залежності книгарів від впливу австрійської або польської національних громад у їх видавничій та розповсюджувальній діяльності, українська тема знайшла cвій яскравий відбиток.

4.4 Колекції інституцій.

4.4.1 Колекція Товариства Св. Цецилії (1826-1829). У цьому підрозділі йдеться про віднайдення частки колекції Ф.К. Моцарта, з іменем якого у Львові пов'язаний вибух професійного концертного життя. Колекцію складають ноти, які залишилися у Львові зі створеного ним Товариства Св. Цецилії. Ідентифіковано належність знайдених нот до Товариства, простежено форми побутування музики Ф.К. та В.А. Моцартів у нашому краї, визначено роль родини Л. Бароні Кавалькабо у збиранні колекції, шляхи надходжень першодруків творів Моцартів до бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка.

4.4.2 Колекція Галицького (Польського Музичного Товариства (1838-1939). Роль ГМТ є найзначнішою для музичного життя Львова всього ХІХ ст., для розквіту концертного життя і розвитку професійної музичної освіти. Бібліотека Товариства налічувала десятки тисяч нот, понад 9 тисяч з яких виявлено у бібліотеці ЛНМА. Колекція укладалася протягом ста років, є найоб`ємнішою і багатоскладовою. Спираючись на знайдені штампи, її систематизовано за такими складовими: безпосередньо колекція Товариства, увійшовші до неї бібліотеки інших інституцій (Спілки "Правління чоловічого хору при ГМТ", консерваторій ГМТ і ПМТ, музичних шкіл ім. І. Падеревського та М. Солтиса), зібрання окремих збирачів (персональні колекції педагогів – К. Мікулі, В. Вшелячинсько, А. і М. Солтисів, К. Тарнавської, Б. Франке, М. Щупачкевич, Г. Оттавової, Р. Орленка-Прокоповича, А. Нєментовської, ін). Крім цих основних складових виявлено фрагменти колекцій Карла Ріхтера, Сапєги з Красічина, Товариства Приятелів музики. До колекції увійшли друковані твори, рукописні копії та рукописи. Рукописні копії складають понад ⅓ із загальної кількості нот. Ідентифіковано праці європейських професійних переписувальників: Ю. Ельснітца, Л. Кокнена, Я. Зібера, Я. Зігмунта, Я. Пачека, Й. Боніфаця Фродля, Ф. Молітора та рукописні копії, виконані членами ГМТ – Я. Рукгабера, К. Ліпінського, К. Мікулі, С. Бурси, А. Рідера, Я. Кохановського. Ідентифіковано 26 рукописів: Я. Рукгабера, К. Мікулі, Я. Ярмусєвича, Т. Тітца, В. Совінського, А. Вронського, А. Кальдара, З. Носковського, З. Зєлєнєвича, М. Карловича, Ю. Хоміньського. Серед друкованих творів досліджено першодруки та прижиттєві видання 1743-1949 рр., рідкісні редакції та бібліографічні цікавинки. Вагомим додатком до нотної колекції є віднайдений 21 лист музикантів (серед них – Н. Бєрнацького, Ю. Стаженьського, С. Невядомського, А. Хибінського) до правління ГМТ періоду 1859-1920 рр.

У результаті вперше здійсненого аналізу бібліотеки ГМТ спростовано поширену у музикознавстві думку про повну загибель нот, зібраних упродовж першого десятиліття його існування. Переконливими свідченнями протилежного стали результати досліджень документальних джерел, аналізу датованих автографів та рукописних копій, дат надходжень нот до бібліотеки, а також віднайдення нотного Архіву бібліотеки ГМТ, що укладався лише в перше десятиліття його діяльності та виявлення німецькомовного штампу на понад 1600 примірниках, яким Товариство користувалося лише до 1848 р.

Віднайдено та ідентифіковано автографи, рукописи, невідомі прижиттєві видання провідних львівських композиторів (Й. Ельснера, Й. Башни, Я. Рукгабера, К. Мікулі), понад 5700 прижиттєвих видань творів європейських композиторів XVIII – XIX ст. Виявлено невідомі документи, що свідчать, наприклад, про існування "Товариства друзів музики", створеного Я. Рукгабером ще у 1823 р., а не у 1835, як на це вказував журнал Mnemosine; віднайдено невідому збірку танців Й. Башни для львівського карнавалу 1832 року; підручники Я. Ярмусевича "Грегоріанський ритуальний хорал з історичними поясненнями" та "Нова система музики" (1843). Виявлення цих підручників у бібліотеці ЛНМА ім. . М.В. Лисенка спростовують інформацію ряду енциклопедичних видань про те, що примірники обидвох знаходяться лише у Польській бібліотеці в Парижі. Віднайдено невідомий підручник основоположника львівської фортепіанної школи Л. Марека "Нові вправи на фортепіано для набуття правильного удару" (Львів, 1892).

Досліджено понад 1200 рукописних копій творів сакральних жанрів XVIII-ХІХ ст. Аналіз численних маргіналій та диригентських поміток свідчить про інтенсивне практичне їх застосування.

Серед фрагментів інших колекцій, увійшовших до складу бібліотеки ГМТ, є унікальні: ноти з бібліотек Сапєги з Красічина; К. Ріхтера, укладені в Польщі у вавельській королівській капелі у 1740-х роках, ноти з штампом графа С. Скарбка, твори, присвячені львівським магнатам і меценатам Стаженьським, Баворовським, Левицьким, Понятовським, Чарторийським, Потоцьким, що відіграли важливу роль у розвитку музичної культури нашого міста у першій половині ХІХ ст. та їх власні твори.

Розглядається важливість ролі особистісного фактору Я. Рукгабера, Ю. Промінського, К. Мікулі, А. і М. Солтисів як збирачів колекцій.

В укладанні бібліотеки ГМТ зацікавлення творчістю українських композиторів (І. Лаврівського, М. Вербицького, А. Вахнянина, Й. Витвицького, І. Воробкевича, ін) і включення їх творів до концертних програм спостерігається вперше з 1863 р.

Виявлено Репертуарні збірники ГМТ, які є документальними свідченнями його концертного репертуару. Перший з них – Album Towarzystwa muzycznego we Lwowie za rok 1862. Хронологічно останній – нотографічний каталог Repertoar Chуru mкskiego GTM we Lwowie. Rok 1898. На основі виявлених у колекції нот, репертуарних каталогів та рецензій з львівських періодичних видань реконструйовано концертний репертуар Товариства у певні періоди.

4.4.3 Колекція Інституту Музикології Львівського університету (1912-1939). Виявлено 8149 нот з штапами "Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie", "Zakіad Historyj Muzyky uniwersytetu we Lwowie", "Instytut Muzykologiczny Universytetu we Lwowie". Окреслено портрет директора Інституту – науковця, педагога, А. Хибінського як укладача бібліотеки. Простежено, як багатогранність його наукових зацікавлень відбилася на характері збирання колекції. Виявлено унікальні стародавні трактати; видання музики XV-XVIII ст.: творів М. Леополіти, Б. Пенкеля, Г. Фінка, В. Шамотульського, Д. Бернабея, Х. Гаранта, ін.; твори композиторів "Молодої Польщі": Г. Фітельберга, К. Шимановського, А. Шелюти, Л. Ружицького; сучасних композиторів скандинавських країн Швеції, Фінляндії, Норвегії; власні твори А. Хибінського, зокрема, рукопис партитури Bogarodzico (1929). Віднайдено невідомий лист А. Хибінського до відділу ГМТ про підготовку "Польського Музикологічного словника". Ідентифіковано дарчі написи і автографи провідних європейських музикологів та композиторів.