10. Україна і Туреччина: культурне співробітництво

Період 1981–1989 рр. в культурних відносинах між двома країнами можна охарактеризувати як помірний. Основний напрям, який розвивався, – виїзд в Туреччину українських спеціалістів у галузі балетного мистецтва за контрактами. Артисти ж із Туреччини досить рідко виступали в Україні.

Культурний обмін між Україною і Туреччиною до кінця 1991 р. здійснювався на основі двосторонніх угод про культурне співробітництво між Туреччиною та СРСР.

Новий імпульс процесам культурного співробітництва між двома країнами надав візит Президента незалежної України Л. Кравчука навесні 1992 р. в Туреччину, в ході якого були підписані угоди з різних галузей двосторонніх зв’язків, у тому числі й культурних.

У 1991 р. в рамках розвитку культурного співробітництва було створено Камерний оркестр країн Чорноморського регіону. Перший концерт відбувся 10 грудня 1992 р. в м. Анталії під час проведення першої зустрічі міністрів закордонних справ Чорноморських країн. В листопаді 1993 р. Україна стала першою зарубіжною країною, де відбулися концерти оркестру.

6 вересня 1993 р. у Стамбулі було підписано Чорноморську конвенцію про співробітництво в галузях культури, освіти, науки та інформації. Конвенція передбачає співробітництво країн Чорноморського регіону в галузях кіновиробництва, книговидання, образотворчого мистецтва, наукових досліджень, підготовки спеціалістів, збереження та охорони пам’яток архітектури і культурних цінностей, бібліотечної справи, телерадіомовлення.

За Конвенцією передбачалось створення Координаційної ради, до якої ввійшли б міністри культури країн-учасниць. У рамках реалізації положень Конвенції Україна запропонувала провести у Севастополі в 1994 р. фестиваль експериментальних театрів «Херсонеські ігри» та науково-практичну конференцію «Культурна спільність і культурна диференціація в Чорноморському регіоні (історія, сучасність, перспективи)» у м. Києві.

Весною 1993 р. Посол України в Туреччині І. Турянський зустрівся з Міністром культури Турецької Республіки Ф. Сагларом. Під час зустрічі мова йшла не тільки про посилення співробітництва в галузі культури, а також і про виявлення та повернення культурних цінностей, що належали українському народові.

У 1993 р. до Стамбула виїжджали українські художники О. Тістол і А. Степаненко з метою створення художніх робіт, присвячених Туреччині.

В кінці 1994 р. Міністерством культури України було надіслано листа до Міністерства культури Туреччини з проханням розглянути питання щодо можливості укладання контракту на створення опери «Роксолана» за оригінальним лібрето Ю. Буряка і Р. Масаутова.

Міністерство культури України влітку 1995 р. отримало листа від директора постійного секретаріату Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) з проханням сприяти організації восени 1995 р. у Стамбулі виставки художників шляхом надсилання декількох картин українських художників на морську тематику.

«Український тиждень», організований посольством України, з великим успіхом пройшов у грудні в столиці Турецької Республіки – Анкарі. В його рамках відбулася науково-практична конференція «Розвиток турецько-українського співробітництва: здобутки і перспективи». Стамбульським університетом спільно з Генеральним консульством України у Стамбулі провели Міжнародну наукову конференцію, присвячену 400-річчю дня народження гетьмана Б. Хмельницького, у якій брали участь вчені з України та Туреччини.

27 листопада 1996 р. була підписана Угода між урядом України та урядом Турецької Республіки про культурне співробітництво, яка набула чинності в березні 1997 р.

В цей період активно працює Посольство України в Турецькій Республіці. Посольство ініціювало перед МЗС України питання про підписання угоди між міністерствами закордонних справ України й Туреччини в галузі архівної справи, а також відповідної міжурядової угоди про співпрацю між архівами України і Туреччини.

У Туреччині відбулася виставка українського живопису, гобеленів та фотографії, ідея проведення якої належить Посольству України в Туреччині, Спілці художників України, муніципалітету Чанк та муніципальній галереї Анкари.

Посол України в Турецькій Республіці О.Ф. Моцик працював і намагався вирішувати ряд культурних справ. Посольство вивчало можливість організації виставок книжок та публікацій, виданих про Туреччину в Україні і про Україну в Туреччині, перекладів творів, праць турецьких та українських письменників, науковців.

20 березня 2000 р. розпочався перший в історії українсько-турецьких відносин офіційний візит Міністра закордонних справ України Б. Тарасюка до Туреччини. Програма візиту передбачала зустрічі Міністра з Президентом Туреччини С. Демірелем, Прем’єр-міністром Б. Еджевітом, главою парламенту Я. Акбулутом. Тема переговорів – українсько-турецьке співробітництво, співробітництво двох держав на міжнародній арені. За його підсумками підписано міжурядову Програму обмінів у галузі культури, науки, молоді та спорту на 2000–2002 роки, протоколи про співробітництво у галузі державних архівів, а також про обмін грамотами про ратифікацію Консульської конвенції між двома державами.

Посольством України в Туреччині було проведено зустріч в Генеральному директораті культури МЗС Туреччини з метою обговорення стану розвитку договірної бази та співробітництва в галузі культури і освіти між Україною і Туреччиною. В ході зустрічі було порушено питання про необхідність активної роботи над виконанням підписаної 20 березня 2000 р. в Анкарі Програми обмінів в галузі культури, науки, молоді та спорту між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки на 2000–2002 рр.

Наші держави історично й географічно просто зобов’язані дружити і бути близькими одна до одної. Туреччина розташована в Азії, Україна – в Європі, але взаємоповага, порозуміння, співробітництво, зокрема культурне, сприятимуть духовному та матеріальному взаємозбагаченню наших народів.


Информация о работе «Україна - Туреччина: розвиток відносин від давнини до сучасності»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 59031
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
78203
0
3

... ханства, – дедалі нагальніше вимагали урегулювання земської служби спеціальними загальнодержавними законами, які були видані у 1502 і 1529 рр. 1.4 Відносини Великого князівства литовського з Кримським ханством, та плани сторін щодо України У 1502 р. припинила своє існування Велика Орда. Внаслідок цього відбувся перерозподіл сил у Східній Європі, головним наслідком якого стало політичне і ...

Скачать
50883
0
0

... сники (майстри і підмайстри) і купці. Формами права були збірники звичаєвого права (“Руська правда”), “Мірило праведне”, “Корчма”, Номоканон, князівські привілеї (грамоти) тощо. Державний устрій Руси-України   Початковий етап розвитку Русі в державно-організаційному аспекті мало чим відрізнявся від організаційних рис, які були властиві княжінням. Об’єднавчі процеси вносили зміни і в організац ...

Скачать
138713
9
0

... притягають до себе різних кримінальних особистостей. І не випадково саме повії нерідко стають жертвами рекетирів, використовуються організованою злочинністю. Розділ 3. Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні Сьогодні соціологи фіксують вагоме помолодіння різних форм девіантної поведінки. Тому виникає необхідність більш розгорнуто обдивиться проблему молодіжної наркоманії. ...

Скачать
358417
0
0

... і української лінгвістики належить Б. Грінченку, авторові чотиритомного «Словника української мови». Друкуються перші праці з національної історії — «Історія України-Руси» М. Аркаса, «История украинского народа» О. Єфименко та ін. Найвизначнішу роль у становленні й розвитку української історичної науки відіграли в цей час роботи М. Грушевського — «Очерк истории украинского народа», «Ілюстрована і ...

0 комментариев


Наверх