Навигация
1.3. Гідрокліматична основа
В житті людини, в її господарській діяльності, в житті навколишньої
природи, клімат має величезне значення. З проявами клімату великою мірою зв’язана вся природа (ґрунти, води, рослинний і тваринний світ). Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Ступінь континентальності клімату території області змінюється з північного заходу на південний схід.
Формування клімату – результат складної взаємодії кліматоутворюючих факторів. До них відноситься радіаційний режим, циркуляція атмосфери і характер підстеляючої поверхні. [24]
Територія області знаходиться між середніми річними ізотермами +7,9º на півночі і +8,8º на півдні. Середня температура найхолоднішого місяця – січня – становить на півдні області (Нікополь) -5º, а на північному сході (Павлоградський район) -7º; середня температура найтеплішого місяця – липня – відповідно +23º і +22º. Середня річна кількість опадів 400-490мм. Близько двох третин з них випадає в теплу половину року.
Поверхня області, з її розчленованістю рельєфу, долинами і яружно-балочною сіткою, степовим ґрунтово-рослинним покривом, наявністю ставків і водоймищ, сприяє формуванню мікроклімата. [15]
Дніпропетровська область розташована в помірному кліматичному поясі, тому на її території добре просліджується сезонність. Зима, літо, весна, осінь мають тільки їм притаманні особливості.
За початок весняного періоду прийнято вважати дату переходу середньодобової температури через 0º. Цей момент спостерігається на початку березня. Перехідний період від зимового режиму до літнього продовжується на території області в середньому близько двох місяців. Характерною особливістю весни є досить інтенсивне підвищення температури. Якщо, наприклад, у другій декаді березня середньодобова температура становить +0,1º, то в середині квітня вона досягає +8º, а в середині травня +15,9º . В цих умовах відбувається інтенсивне сніготанення, в кінці березня сніговий покрив зникає. В окремі роки в квітні максимальні температури вдень досягали +30º.
Весна на півдні правобережної частини триває 41 день, на північному сході області – 36 днів. Весною на території Дніпропетровської області переважає хмарна тепла погода з вітром. Відносна вологість в березні досягає 85%, а в квітні -70%. [23]
Вітри весною мають різні напрямки: переважаючим є східний. Швидкість вітру, в середньому, складає 5м/с. Іноді він досягає 15м/с. В посушливі роки такі сильні вітри утворюють пилові бурі.
Температура ґрунту в березні з глибиною мало змінюється і досягає 1,0-1,5º. В квітні вона різко збільшується і досягає 7,6º в верхньому горизонті ґрунту (0-25 см), на глибині 1м складає 5,2º, в середньому.
Негативною стороною весни є те, що в квітні, а в деяких районах навіть у першій половині травня спостерігаються заморозки. Сильні і сухі вітри східних румбів висушують ґрунт, в результаті чого починається посуха, яка негативно впливає на урожайність культур.
Якщо вважати за початок літа дату переходу через середньодобову температуру вище від +15º, а кінець – за дату переходу середньодобової температури нижче +15º, то воно в області досить довге і триває з середини травня до середини вересня.
В літній період спостерігається переважно малохмарна, спочатку тепла, а потім жарка погода з досить високими температурами. Так, у травні всередині дня (о 13год.) середньомісячні температуристановлять 19-21º, у червні 23-24º, у липні 25-27º, а в серпні 25-26º. Максимальна температура повітря в окремі роки в липні-серпні досягає 37-39º і навіть 40º (Покровський р-н).
Середня температура на поверхні ґрунту зростає з квітня по липень з 12 до 30º, в спекотні дні липня підвищується до 69º.
З травня по вересень відносна вологість в 13 годин коливається в межах 40-50%. В посушливі роки вона знижується до 20-30%, а у вологі підвищується до 60-70%, що спостерігається раз в 20 років. [15]
Опади бувають здебільшого у вигляді грозових злив або короткочасних дощів. Поряд з цим протягом літа нерідко бувають досить затяжні бездощові періоди. За літній період року випадає, в середньому, 300-350мм атмосферних опадів, що складає 65% загальної річної кількості.
Влітку з липня по серпень переважають північно-західні і північні вітри. Швидкість вітру сягає 3-4м/с. для Дніпропетровської області в весняний і літній періоди року характерні суховії, які шкодять розвитку сільського господарства.
За початок осені прийнято вважати дату переходу середньодобової температури повітря через +10º. Цей період припадає нав північній частині області на першу, а в південній – на другу декади жовтня. Теплі безхмарні дні змінюються прохолодними ночами з приморозками. Спостерігається досить інтенсивне зниження температури повітря. Переходом температури через +5º закінчується вегетаційний період – це стається на початку листопада.
Атмосферні опади на території області розподіляються нерівномірно. Найменша кількість випадає на півдні правобережної частини (в Криворізькому, Широківському, Апостолівському, Нікопольському, частково Томаківському районах), де вона складає 380-400мм. Найбільша кількість опадів випадає в Новомосковському, Павлоградському районах, де річні суми їх досягають 500мм. [23] В другій половині листопада середньодобові температури становлять 0º - з цього періоду розпочинається зима. Але не завжди буває так – у деякі роки осінь затягується до грудня.
Протяжність зими визначається переходом середньодобових температур нижче -5º - це початок, а кінець – вище -5º. Протяжність зими в північних районах області близько двох місяців, у південних районах – трохи більше одного місяця. Зима малосніжна, м’яка. Морозні дні часто змінюються відлигами.
В окремі зими під час відлиг максимальна температура повітря іноді підвищується до +9 - +14º (у січні).
Хоч і рідко, але бувають досить холодні зими, коли температура повітря знижується до мінус 37-38º (Покровський район і Дніпропетровськ). Середні місячні температури найбільш холодного періоду (січень - лютий) коливаються від -4 до -7º.
Глибина промерзання грунтів досягає 50-60см, а в окремі роки від 125 до 150см.
Вологість повітря залежить від властивостей повітряних мас над поверхньою. Найвища середня місячна вологість – взимку (90-95%). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу і дощу. Кількість зимових опадів на території області складає 20% загальної річної кількості. [30]
Таким чином, кліматичні умови Дніпропетровської області в усі пори року помірні. В поєднанні з рівнинною поверхнею і родючими чорноземними ґрунтами клімат області створює сприятливі умови для успішного розвитку господарства.
Саме завдяки сприятливим кліматичним умовам почалось господарське освоєння запорізькими козаками придніпровських земель. Спочатку переважна більшість козаків господарювала в південних степах сезонно, завдяки розташуванню цих земель в помірному кліматичному поясі. Навесні з українських воєводств козаки, об’єднані у ватаги на чолі з отаманами, йшли у так звані степові уходи – полювати, рибалити, збирати мед диких бджіл. Влітку козаки в’ялили та засолювали рибу, заготовляли мед, м’ясо, шкури та хутро. Восени ватаги з великими запасами поверталися до своїх сімей в українські села та міста. Поступово козаки осідали і освоювали землі Подніпров’я. Але в кліматичних умовах відзначаються і негативні риси. В період існування козацтва на території області, очевидці писали про значні перепони в його господарському освоєнні – страшні посухи влітку та великі морози взимку, нестача води на великих територіях, хмари гнусу в літній час. Тому щільність населення наприкінці XVI ст. в Придніпров’ї була дуже не значною. [25]
На території області протікає 116 річок. Загальна довжина їх складає, приблизно 4500км. Майже всі вони відносяться до малих річок і є притоками річки Дніпра – першого, другого і третього порядку.
Густота річкової сітки на території області неодинакова. Найбільш густа сітка на Придніпровській височині, Орельсько-Самарській і Самарсько-Вовчанській вододільних рівнинах, що зумовлено амплітудою коливання висот.
За характером режиму річки області належать до типу рівнинних, переважно снігового живлення. У період весняного танення снігу річки переповнюються водою і широко розливаються. В літні місяці вони дуже міліють, а деякі пересихають, перетворюючись в окремі, ізольовані одна від одної водойми. В літній період (у червні - липні) на річках області інколи спостерігаються літні повені, які є наслідком зливових дощів.
Льодостав на річках встановлюється в середині грудня, а іноді й раніше. В кінці лютого або на початку березня лід на річках починає танути. Середня тривалість льодоставу від 3 до 3,5 місяців.
З річок області тільки Дніпро використовується ефективно. Вода малих річок використовується здебільшого для зрошення і для водопою худоби.
Судоплавний тільки Дніпро та в пониззі Самара. [18]
Дніпро – четверта за довжиною (після Волги, Дунаю, Уралу) ріка в Європі. Його довжина 2285км, площа басейну 503,5 тис.км2.
Дніпро бере початок на південних схилах Валдайської височини з болотця Мшара в Смоленській області. Тут Дніпро являє собою невеликий струмок. Набираючи сили, він тихо несе свої води серед лісів і полів Смоленщини. На просторах Білорусії він приймає багато великих і малих приток. Прийнявши вже на території України справа Прип’ять і зліва Десну, він величаво котить свої води на південь, до Чорного моря. Зустрівши на своєму шляху тверду брилу Українського кристалічного щита, Дніпро повертає на південний схід і тече вздовж його північно-східного схилу аж до Дніпропетровська. Прийнявши тут свою останню значну притоку зліва – Самару, він, ніби зібравшись з силами, штурмує Кам’яну гряду. Це тут, між Дніпропетровськом і Запоріжжям, він утворює відомі в минулому Дніпровські пороги.
Вперше Дніпровські пороги описав імператор Візантії Костянтин Багрянородний. Д.Яворницький залишив особистий опис р.Дніпро і порогів:
«Дніпро – це священна й заповітна для запорожців ріка; у козацьких думах він зветься «Дніпром - Славутою», у козацьких піснях – «Дніпром - братом», лоцманською мовою – «Козацьким шляхом».
У краю запорізьких козаків Дніпро починався з одного боку вище річки Сухого Омельника, з другого – від річки Орелі, й протоки протягом 507 верст, маючи тут і найбільшу ширину, й найбільшу глибину, й найбільшу швидкість, в межах же запорізького краю характеризувався і всіма особливостями своєї течиї і порогами, заборами, островами, плавнями.
Всіх порогів у ньому при запорізьких козаках налічувалося дев’ять: Козацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситець або ж Дід – поріг, Вогничівський або Внук-поріг, Будилівський, Лішній і Вільний.
Найбільший і найстрашніший з усіх порогів – поріг Ненаситецький, названий, за одними, від птаха неяситі, яка водилася тут «у давнину», за іншими, від слів «не насичуватися», бо він ніколи не насичується людськими жертвами – нещасливими плавцями…». [35] Після спорудження Дніпрогесу пороги було затоплено.
На Дніпрі була за часів козацької доби велика кількість островів, які служили природніми схованкампи, недоступними для ворогів. Найвідомими: Монастирський острів (колись тут був монастир, який і дав назву острову), Кінський острів (славився добрими пасовиськами для коней), Князів острів, Козацький острів, Томаківка, на якому знаходилась Томаківська Січ та інші.
«Батько історії», Геродот високо оцінював значення Дніпра для навколишніх територій: «Але з інших рік Борисфен найбільш прибутковий: він дає чудові й розкішні пасовища для худоби, багато прекрасної риби, вода на смак дуже приємна, чиста…». [31]
Дніпро відігравав виключно важливу роль в житті численних племен і народів, у розвитку цілого ряда цивілізацій. Українці, крім Дніпро, вживають назви Дніпр, Дніпер, Дніп, Ніпр, Славут, Славута, Славутець, Славутич, Славутиця. П.Безсонов припускав, що в основі назви лежать санскритський корінь «дун» і спільноарійське слово «апер» (козел) і звідси Дніпро (Данапер, Дунапер) – це ріка диких козлів. М. Надеждін вважав, що даний гідронім походить від уже знайомого «дун» (ріка) і «боріс» або «пріс», тобто «північний вітер», отже Дніпро слід розуміти як «ріка північного вітру» чи просто «ріка півночі». М. Ніколський виводив етимологію ріки зі скіфських слів «дон» (ріка) і «прх» («бризки», «піна»); таким чином, Дніпро означає «ріка бризок» або «ріка, що піниться». Інші вчені мають свої точки зору що до походження назви річки Дніпро. [8]
В усі часи Дніпро приваблював своєю красою письменників і поетів. Внаслідок спорудження Каховської греблі плавні Дніпра нажаль затоплені, - Каховське водосховище омиває береги Нікопольщини.
Льодостав на Дніпрі в межах Дніпропетровської області настає, як правило, в третій декаді грудня і тримається до середини березня. Середня тривалість льодоставу 3 – 3,5 місяця. Льодохід триває довго – до 50 днів.
Влітку Дніпро дуже міліє.
У Дніпрі водиться багато промислової риби: лящ, щука, сом, судак, окунь та інша. Найбільшими протоками Дніпра на території області є Самара і Оріль – на лівоберіжжі, Мокра Сура і Базавлук – на правобережжі.
Орель бере початок біля села Єфимівки Харьківської області. Довжина ріки 320км, площа басейну близько 10 тис.км2 . На великому протязі Орель є межею між Дніпропетровською областю, з одного боку і Харківською та Полтавською, з другого. Долина річки широка. Русло дуже покручене. Береги низькі, порослі вербами, осокою та очеретом. У заплаві зустрічаються озера – стариці, як наприклад, Лебедине озеро в околицях села Чернеччини та інші. У доолині Орелі розкинулись невеликі лісові масиви з дуба, ясеня, верби, тощо.
Влітку річка дуже міліє, а в окремі роки пересихає і утворює окремі плеса. [24]
Про виникнення назви річки Оріль (або Орель) існує дуже цікава легенда.
Це було давно-давно.
Жили в нашому краї запорожець і змій. Жили вони, жили та й засперечалися за межі своїх володінь. Сперечалися вони, сперичалися, а потім і вирішили, щоб закінчити суперечку, провести борозну між своїми володіннями.
От змій запрягся в плуг і проорав рів, почавши ген-ген далеко, а скінчивши біля Дніпра. І потекла потім по тій борозні проораній річка, і назвали ту річку Орель (Оріль). [26]
Самара бере початок на північно-західних відрогах Донецького кряжа біля с.Степанівка, Донецької області. Довжина її 311км, площа басейну 22,6 тис.км2 . Річка тече в західному напрямі. На північ від міста Новомосковська вона круто повертає на південь і в районі Дніпропетровська впадає в Дніпро. Долина широка з низькими берегами. Русло звивисте. Біля Павлограда Самара приймає свою найбільшу притоку – Вовчу. В Самару впадають також Кильчень, Тернівка і Мала Тернівка. [15]
Давноминулі часи донесли до наших днів назву ріки «Самара». Походження цієї назви не з’ясоване. Заманливо вивести її від колиски світової цивілізації Шумеру (Сумеру), тим більше, що й нині на берегах Євфрату розташоване містечко Самара; або від скелі Самара, що стоїть на священній для православних горі Афон у Греції; або від біблійського міста Самара.
Можна згадати і про гіпотезу відомого українського мовознавця О.Стрижака, який пов’язує «Самару» з кельтами (у Франції тече річка Самара).
І все ж таки більш переконливою здається версія походження назви «Самара» від індоіранських мов. У санскриті префікс «су» («са») означав «чудовий», «прекрасний». І тут не можна не помітити майже подібного найменування запорізькими козаками ріки, котру вони називали навіть «святою» за її неймовірні рибні багатства і розкішну природу. [8]
Річка Вовча бере початок на південно-східних схилах Донецького кряжу. Її довжина 320 км, площа басейну 13,3 тис.км2 . У місці впадіння її в Самару утворюється широка заплава з розкиданими на ній невеликими озерами.
Вовча також має ряд приток. Зліва вона приймає Верхню Терсу і Гайчур, справа - Кам’янку, Солону та інші. Річка Вовча своєю середньою і верхньою течією врізується в корінні породи Українського кристалічного щита. Ось чому на її берегах і берегах приток часті відслонення кристалічних порід.
З річкою Вовчою пов’язана давня легенда. Ця річка була колись балкою. По балці росли дрімучі ліси. Одного разу влітку, коли дуже припікало сонце, біг по балці вовк. І захотілося цьому вовкові пити. Біжить він по балці і риє яму. І до тих пір він рив, поки в ямі не показалося джерельце, а з нього не потекла вода.
Після того балка мало-помалу заповнювалася водою і заросла лісом та очеретом. Тоді люди й прозвали балку річкою Вовчою. [26]
Мокра Сура – права притока Дніпра. Довжина її 118км. Справа і зліва приймає ряд невеликих приток – Суху Суру, Грушівку, Камишувату Суру та ряд інших. Назва річки має тюркське походження; перший склад «су» у тюрків означає «вода», «ріка». На Мокрій Сурі створено обширне Сурське водосховище.
Інгулець зрошує західну частину області. Біля Кривого Рога він приймає притоки: Бокову – справа, Саксагань – зліва. Береги і русло Інгульця кам’янисті. Русло річка прокладає серед залізорудних покладів Криворізького басейну, тому вода в ній каламутна, з жовтим відтінком. На Інгульці біля Кривого Рога створено Карачунівське водосховище.
Річка Інгулець (Ангулець) була відома ще Геродоту під назвою р. Гіпакіріса. На німецькій мові Інгул або Інгулець звучить «іен-кул», що означає велике, значне за площею озеро.
Базавлук бере початок біля с. Адамівки Криничанського району. Довжина його близько 150км. Впадає в Каховське водосховище. Схили долини верхньої і середньої течії порізані балками та ярами. По берегах трапляються відслонення кристалічних порід. Притоки - Кам’янка і Солона.
Базавлук (Безовлук) за Геродотом р. Геррос, на турецькій мові звучить «базар-лук», що означає «торгівля».
Річка Саксагань, притока Інгульця, перетворена на ряд водосховищ: Макортівське, Кресівське, Дзержинське. [23]
Озер у Дніпропетровській області мало. Вони незначні за розмірами. Найбільш поширені озера вздовж лівого берега Самари між містами Новомосковськ і Павлоград. Тут біля села Знаменівки міститься найбільше озеро площею в 4км2 – Солоний Лиман. Вода і грязі його мають лікувальне значення.
Більше 20 дрібних озер – Холодове, Криве, Дзюбине, Орлове, Лебедине та інші розташовані на території Царичанського району. Води озер використовуються для зрошення городів, для напування худоби, риборозведення та нагулу водоплавної птиці.
Характерною рисою водного режиму області є досить глибоке залягання підґрунтових вод. Це відіграло значну роль у розміщенні населення: поселення туляться до річок або балок, де легше забезпечити себе водою. В добу козацтва розташування Січей також прив’язувалось до річкових долин. Саме нестача води зумовлювала незначну щільність населення на віддалених від річок територіях.
У XVIII ст. очевидець, учасник російсько-турецьких воєн, писав: «Земля та найпрекрасніша в Європі; але велика шкода, що не заселена через брак води; адже часто трапляється, що, йдучи чотири чи п’ять миль, не побачиш жодної малої річки ». [30]
Сприятливий клімат зумовив заселення Придніпров’я українським козацтвом. Наявність великої кількості річок визначила основне заняття козацтва – рибальство. Води річок використовувались козаками для господарських потреб, річки служили природними схованками, а також сприяли розвитку торгівлі і військовим походам до Криму.
Похожие работы
... в розв’язанні найболючіших проблем національного життя. Козаки стали політичним провідником українського народу, становлячи його політичну еліту. 2.2 Еволюція державницьких поглядів та правового статусу українського козацтва Правове утвердження козацького стану мало досить тернистий шлях через прагнення шляхти до необмеженої влади в тогочасному суспільстві. Суттєвою перепоною цього процесу ...
... , що не мають відповідного дозволу, створити 2-3 екскурсійних пункти в центральній частині міста; · тощо. РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НОВИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ У м. КИЄВІ 3.1.Мета розвитку рекреаційних зон туристичного призначення в м. Києві Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів ...
... і української лінгвістики належить Б. Грінченку, авторові чотиритомного «Словника української мови». Друкуються перші праці з національної історії — «Історія України-Руси» М. Аркаса, «История украинского народа» О. Єфименко та ін. Найвизначнішу роль у становленні й розвитку української історичної науки відіграли в цей час роботи М. Грушевського — «Очерк истории украинского народа», «Ілюстрована і ...
0 комментариев