3.         Ліквідація автономного устрою України. Гайдамацький рух. Коліївщина

На Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVIII ст. продовжували панувати феодально-кріпосницькі відносини. Основну роль відігравало сільське господарство. Успішніше розвивалося землеробство на родючих чорноземних ґрунтах у південній і степовій частині України. Поглиблювалася спеціалізація окремих сільськогосподарських районів. У деяких фільварках пшениця займала 30% озимих. На Лівобережжі та Слобожанщині більше уваги приділяли вирощуванню жита, на півдні — пшениці, зокрема арнаутки, попит на яку за кордоном зростав з кожним роком. Почали вирощувати картоплю, кукурудзу.

Зростання промислового виробництва позитивно позначилося на розвитку торгівлі, що пожвавилася, головним чином, завдяки ярмаркам у Києві, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Харкові та ін.

Розвивалися міста як центри економічного, політичного й культурного життя, що свідчило про формування національного ринку. Наприкінці XVIII ст. кількість поселень міського типу досягла 200. Все це свідчило про формування якісно нових відносин в економічній спільності української народності, про розвиток у надрах старої феодальної системи капіталістичних відносин. Проводячи колонізаторську політику, царський уряд здійснював дальші кроки щодо ліквідації автономії України. На перешкоді цій політиці стояв останній гетьман України Кирило Розумовський (1750—1764 рр.), якому в тих умовах вдалося провести судову реформу, розпочати удосконалення козацького війська, обмежити свавілля царських чиновників.

За наполяганням Катерини II, (1762—1796 рр.) Розумовський був змушений зректися гетьманства в листопаді 1764 р. нову була введена Малоросійська колегія на чолі з генерал-губернатором П. Румянцевим. Колегія в 1765—1767 рр. провела перепис населення і господарств для збільшення зборів було відмінене кріпосне право.

Коліївщина сприяла руху опришків на Прикарпатті.

Об'єднаними силами Росія та Польща придушили повстання, а тисячі повстанців і сам Гонта були страчені у Польщі. Залізняка і чимало його спільників заслали до Сибіру. Повстання 1768 р. завдали ще одного удару по прогнилому режиму, який існував у Польщі на крові, і відіграло значну роль в утвердженні велелюбних традицій українського народу. .

Значний вплив на визвольну боротьбу українського народу мала і селянська війна 1773— 1775-рр. під проводом О. Пугачова, в якій брало участь чимало вихідців з України. Деякі полки очолили українські отамани В. Журба, С. Черкашин та інші.

З 1789-го по 1793-й рр. тривав виступ селян в с. Турбаях, що раніше входило до Миргородського полку і вважалося рільним. Коли село продали панам Базилевським, які запро­вадили панщину, селяни повбивали панів І повстали. Царизм жорстоко розправився з повстанцями, понад 100 сейм було покарано батогами і вислано до Сибіру.

Подальша колонізаторська політика царизму активізувала боротьбу народних .мас проти поневолювачів. У 1754 відбулося повстання в районі Житомира, в 1757 р.— у Немирові й Умані, 1761 р.— у Лисянці, 1764 р.— у Вінниці.

У 1768 р. польський сейм під тиском Росії прийняв про зрівняння в правах католиків з прибічниками інших віросповідань і заборону смертної кари для селян. Це викликало виступ шляхти, яка оголосила в м. Барі конфедерацію. Збройне повстання проти уряду було придушене владою. Намагання шляхти не допустити прогресивних реформ, посилити панування католицизму й уніатства привело до повстання у 1768 народних мас, організаторами якого були православні священники на чолі з ігуменом Мотронинського Троїцького монастиря М. Значко-Яворським і послушником цього ж монастиря козаком Максимом Залізняком. В урочищі Холодний Яр зібралося велике військо і почало війну з панством та євреями-орендарями.

Гайдамацький рух, який увійшов в історію під назвою Коліївщина (від слова «колій», що означає повстанець),охопив Київщину, Брацлавщину, частину Поділля та Волині.

У червні повстанці, до яких приєднався сотник надвірного війська Потоцьких Іван Гонта, штурмом взяли Умань і розправилися із шляхтою. Повстанці проголосили М. Залізняка гетьманом, а І. Гонту — полковником і князем уманським. У червні-липни Правобережжі діяло ЗО повстанських загонів, які на захопленій території створювали свої органи управління.

Коліївщина сприяла руху опришків на Прикарпатті. Об'єднаними силами Росія та Польща придушили повстання, а тисячі повстанців і сам Гонта були страчені у Польщі. Залізняка і чимало його спільників заслали до Сибіру.

Повстання 1768 р. завдали ще одного удару по прогнилому режиму, який існував у Польщі на крові, і відіграло значну роль в утвердженні велелюбних традицій українського народу.

Значний вплив на визвольну боротьбу українського народу мала і селянська війна 1773— 1775-рр. під проводом О. Пугачова, в якій брало участь чимало вихідців з України. Деякі полки очолили українські отамани В. Журба, С. Черкашин та інші.

Визвольна боротьба українського народу другої половини ХУПІ ст. розхитала устої феодально-кріпосницької системи і сприяла формуванню національної свідомості народу України.

Територія Слобожанщини стала називатися Слобідсько-Українською губернією. Лівобережне козацтво реорганізувалося 1783 р. в регулярні кавалерійські полки (1784 р. перейменовані на карабінерні). Лівобережна Україна була поділена на намісництва —Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. У 1784 р. при виборах комісії для укладення «Нового уложення» законів Україна доручила своїм представникам обстоювати автономію на основі договірних статей Б. Хмельницького. Однак, не маючи наміру міняти свою централізаторську колоніальну політику щодо України і скориставшись російсько-турецькою війною, царський уряд у 1768 р. припинив діяльність комісії. Процес подальшого закріпачення народних мас завершився юридичним оформленням кріпосного права 3 травня 1783 на Лівобережній і Слобідській Україні. Переходи селян остаточно заборонені. Запроваджувалася панщина, яка подекуди досягала 4—5 днів на тиждень.

Подальша колонізаторська політика царизму активізувала боротьбу народних .мас проти поневолювачів. У 1754 відбулося повстання в районі Житомира, в 1757 р.— у Немирові й Умані, 1761 р.— у Лисянці, 1764 р.— у Вінниці. У 1768 р. польський сейм під тиском Росії прийняв про зрівняння в правах католиків з прибічниками інших віросповідань і заборону смертної кари для селян. Це викликало виступ шляхти, яка оголосила в м. Барі конфедерацію. Збройне повстання проти уряду було придушене владою. Намагання шляхти не допустити прогресивних реформ, посилити панування католицизму й уніатства привело до повстання у 1768 народних мас, організаторами якого були православні священники на чолі з ігуменом Мотронинського Троїцького монастиря М. Значко-Яворським і послушником цього ж монастиря козаком Максимом Залізняком. В урочищі Холодний Яр зібралося велике військо і почало війну з панством та євреями-орендарями.

Гайдамацький рух, який увійшов в історію під назвою Коліївщина (від слова «колій», що означає повстанець),охопив Київщину, Брацлавщину, частину Поділля та Волині.



Информация о работе «Державний устрій та соціально-економічний розвиток України у ХVIII ст.. Ліквідація козацької державності»
Раздел: История
Количество знаков с пробелами: 27307
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
195443
0
0

... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...

Скачать
763160
11
9

... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...

Скачать
241376
0
0

... її у межах української етнічної території, тобто від Львова, Галича і Холма до Слобожанщини. На півдні кордон з Кримом складало Дике поле між Дністром і Дніпром. За часів Б.Хмельницького територія Української держави становила майже 200 тис. км². Ознака третя – політико-адміністративний устрій. На визволеній території було ліквідовано органи влади Речі Посполитої. В основу адміністративного ...

Скачать
143523
0
0

... ї" була конфіскована, по Галичині й Україні розійшлося лише двісті примірників. „Русалка Дністровая” відіграла важливу роль в історії культурного відродження західноукраїнських земель. Вона підтвердила, що народна пісня, легенда і звичаї є першоджерелом національного самопізнання. Наскрізна ідея альманаху - єдність Наддніпрянської та Наддністрянської України. Оцінюючи ідейний зміст „Русалки Дні ...

0 комментариев


Наверх