Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация

Курсова робота на тему "Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів"


Зміст

Вступ

Розділ І. Паралінгвістичний аспект комунікативного акту

1.1 Одиниці паралінгвістичного рівня комунікації та їх функції

1.2 Типологія паралінгвістичних одиниць

Розділ ІІ. Паралінгвістичні засоби у драматичних творах

Висновки

Література


Вступ

Сучасні теорії, що розглядають будь-який текст як комунікативне явище, виділяють в його структурі, окрім власне мовної складової, ще й позамовні чинники, що тісно пов’язані із мовними засобами вираження та спільно з ними реалізують комунікативне спрямування тексту. Найбільш яскраво поєднання мовних та позамовних елементів комунікації виявляються в діалогічному спілкуванні. У художній літературі ця форма спілкування є основною для драматичного жанру. Тобто сучасна лінгвістика дає можливість більш повного аналізу драматичних текстів з точки зору їх паралінгвістичного складової. Це дозволяє розглядати драматичний текст як цілісну систему, комунікативний акт, що має складну структуру. Аналіз паралінгвістичного аспекту комунікативного акту здійснювався раніше переважно до зафіксованих письмово усних актів живої комунікації, тому використання такого типу аналізу по відношенню до драматичних текстів має наукову новизну.

У сучасній лінгвістиці наявна потреба застосування нових методик та напрямків аналізу до художніх текстів, що зумовлює актуальність даної роботи.

Метою роботи є визначення реалізації паралінгвістичного компоненту у драматичних творах сучасних англомовних письменників. У зв’язку із цим перед нами постають наступні завдання:

·        визначити основні паралінгвістичні одиниці та їх функції в процесі комунікації;

·        розглянути існуючі типології паралінгвістичних засобів та обрати найбільш доцільну для застосування в роботі;

·        виявити паралінгвістичні засоби, наявні у драматичних творах сучасних англомовних письменників;

·        проаналізувати використані пара лінгвістичні засоби з точки зору їх функції та зв’язку з власне лінгвістичними засобами у тексті;

·        зробити висновок щодо ролі паралінгвістичних засобів у драматичному тексті сучасної англомовної літератури.

Об’єктом дослідження виступають тексти сучасних п’єс американських письменників. Предмет дослідження – пара лінгвістичні засоби в структурі драматичних текстів.

Під час дослідження використовувалися наступні методи: метод критичного аналізу наукових джерел, дескриптивний метод, контекстуально-інтерпретативний метод. Дослідження йшло шляхом індукції, тобто на основі аналізу мовного матеріалу робилися теоретичні узагальнення.

Робота складається зі вступу, двох розділів та висновків. У першому розділі розглядається теоретичне підґрунтя дослідження, а саме сучасні лінгвістичні погляди на природу та функціонування паралінгвістичних засобів. У другому розділі подано аналіз паралінгвістичних засобів у аналізованих текстах п’єс.

Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані дані можна використовувати під час літературознавчого та лінгвістичного аналізу драматичних текстів, для більш повного розкриття їх змісту, отримані результати можуть бути включені до лекційних курсів із загального мовознавства, лексикології та стилістики, історії англомовної літератури, спецкурси з соціолінгвістики, психолінгвістики. Теоретична цінність роботи полягає у застосуванні аналізу паралінгвістичного аспекту комунікації до художніх текстів, зокрема драматичних, що є новим для лінгвістики.

Дослідження було здійснено на матеріалі текстів чотирьох п’єс американських письменників, які вийшли у 1980-1990 рр.


Розділ І. Паралінгвістичний аспект комунікативного акту

1.1 Одиниці паралінгвістичного рівня комунікації та їх функції

Основою паралінгвістичного рівня комунікації є невербальні засоби комунікації - жести, міміка, рухи тіла, а також властивості голосу, тон, паузи, які прийнято називати паралінгвістичними засобами комунікації, на відміну від лінгвістичних - словесних знаків.

Термін "паралінгвістика" (грецьк. "біля") має вузьке і широке тлумачення. У вузькому сенсі він позначає лише фонаційні засоби комунікації - тон мови, гучність, темп, паузи, заповнювачі пауз - так звані вокализатори типу "е-е", "мм-мм", а також такі якісні ознаки голосу, як тембр, висота, діапазон, нарешті, особливості вимови індивіда, які можуть бути обумовлені діалектною специфікою або індивідуальними особливостями - хрипкістю голосу, нашіптуванням, прицмокуванням і тому подібне. Широке тлумачення паралінгвістики включає і кінесичні засоби комунікації. Сукупність таких засобів комунікації, як жести, пози, рухи тіла, позначається терміном кінесика (грецьк. "рух"). Одиниці кінесики називають кінемами. Іноді виділяють окремо мімічні засоби комунікації - вираз обличчя, погляд і ін., але частіше за все їх розглядають у складі кінесичних засобів, оскільки вони, як і жести, відрізняються динамічністю. При широкому розумінні в паралінгвістику включаються і графічні засоби письмової форми комунікації - графи, схеми, плакати, види шрифтів і тому подібне. Неоднозначність розуміння паралінгвістики пояснюється складним процесом її становлення як спеціальної області знання [3, 63].

Невербальна комунікація є найстародавнішою формою спілкування людей. І зараз, не дивлячись на такий досконалий засіб спілкування, якою є вербальна мова, в міжособистісному спілкуванні невербальна комунікація передає 65% всій інформації. Це пояснюється тим, що для успішної комунікації важлива інформація не тільки репрезентативного характеру (про предмети, їх місцеположення, про ідеї, явища даного часу), але також інформація оцінного характеру, що дозволяє визначити відношення мовця до самої інформації і/або адресата. За даними експериментів при висловленні відношення рухи тіла передають 55% інформації, голос - 38%, слова - всього 7% [32, 9]. Таке активне використання невербальних засобів в міжособистісному спілкуванні пояснюється рядом причин - невербальні сигнали, що розвинулися як засоби комунікації раніше, ніж вербальна мова, виявилися стійкими в своїх первинних функціях і часто уживаються несвідомо; невербальні засоби мають певні переваги перед вербальними - вони сприймаються безпосередньо і тому сильніше впливають, не дивлячись на свою короткочасність; вони передають якнайтонші відтінки відношення, оцінки, емоцій; нарешті, вони можуть передавати інформацію, яку важко або з яких-небудь причин незручно виразити словом.

Як вербальні, так і невербальні засоби за своєю природою є знаками, вони виконують базові функції комунікації - інформаційну, прагматичну і експресивну. Але якщо словесні знаки, переважно, є умовними символами, тобто невмотивованими і позначають реалії дійсності, то несловесні знаки, зокрема, жести і міміка в більшості своїй є індексалъними знаками, невмотивованими і сигналізують про відчуття, емоції, оцінне відношення, наприклад, нахмурені брови сигналізують про незадоволеність, незгоду, сумнів та ін. Умовні символи, що позначають реалії, оцінні відносини (наприклад, рух головою при позитивній або негативній відповідях) так само не мають мотивованості. Лише іконічні знаки, що імітують форми або розміри об'єктів, є мотивованими.

Набагато складніше визначити в цьому плані фонаційні засоби. По своїх функціях вони наближаються до умовних індексів. У різних культурах наголошуються певні асоціації між якісними властивостями голосу і особовими характеристиками комунікантів або їх відчуттями і емоціями: порівняєте, наприклад, інтерпретації високого і низького голосу, хрипкого і чистого безвідносно до змісту вербальних висловів. Фонаційні засоби найтісніше пов'язані з вербальними засобами - фактично вони "озвучують" слова в мовному контексті, додають висловам комунікативну завершеність і виразність, і в цьому складність виявлення їх власних функцій. До таких відносяться:

1. соціально-інформаційна - за допомогою акцентних і інших особливостей вимови актуалізуються ознаки соціального статусу комунікантів, демографічних характеристик і оцінної орієнтації;

2. оцінна - виражається за допомогою логічного наголосу і тону (при цьому вербальний вираз оцінки може не відповідати тону навмисно або ненавмисно);

3. емотивна - виражається за допомогою гучності, висоти голосу, паузи, зітхання, темпу, а також за допомогою вокалізаторів - невербалізованих звуків типу "мм-мм", "е-е", "гм";

4. регулююча - виражається за допомогою пауз, що сигналізують про початок, продовження або завершення вислову, про очікування у відповідь репліки. Визначити чітко, які функції закріплені за даним фонаційним засобом складно, тому що в більшості випадків їх компоненти використовуються одночасно, наприклад, тон і характерна властивість голосу. Але природні властивості голосу мають суб'єктивну інтерпретацію, так само як і темп. Найбільш "навантаженим" у функціональному плані є тон, який здатний передавати різноманітні ознаки оцінної інформації. Відмічено, що по тону краще розпізнаються емоції страху і гніву, але слабо розрізняються такі відчуття, як любов і печаль, гордість і задоволеність. В рамках вислову вербальні і фонаційні засоби функціонують синхронно, і це обумовлює їх тісну взаємодію в інтерпретації смислової і оцінної інформації. Знання прийнятих в даному суспільстві норм цієї взаємодії складає частину когнітивного аспекту фонаційних засобів [13, 41].

Кінесичні засоби, що включають і міміку, використовуються в трьох базових функціях, в межах яких актуалізуються різноманітні приватні функції. До інформаційних функцій відносяться повідомлення про кого-небудь або що-небудь (підняті вверх великий і середній пальці утворюють початкову букву англійського слова victory "перемога", долоня при цьому повинна бути розгорнена до аудиторії), повідомлення про властивості кого-небудь або чого-небудь (широко розставлені долоні, що показують великий розмір, піднятий догори великий палець, що позначає високу якість), повідомлення про дії (засукати рукави перед тим, як приступити до дії, роботи), вказівки місцезнаходження кого-небудь або чого-небудь (вказати в потрібному напрямі пальцем, рухом голови, поглядом).

Прагматичну спрямованість мають наступні приватні функції:


Информация о реферате «Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів»
Раздел: Иностранный язык
Количество знаков с пробелами: 50479
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие материалы

Теорія фольклору

... містичного характеру, його цікава праця є важливою і для української фольклористики. І насамперед тому, що являє собою певний крок уперед на шляху створення фольклористичної теорії, що виходила б із специфіки самого фольклору. Цікаво, що на матеріалі української ліричної пісні цей талановитий дослідник не отримав би таких струнких висновків: формульність не має в ній такого визначального значення, ...

Засоби вираження теми в авторських програмах радіостанцій

... завдання, які і дослідила в курсовій роботі: ·  проаналізувала головні формотворчі та стилетворчі засоби радіомовлення; ·  визначила місце і різновиди авторської програми на радіо; ·  виявила особливості використання виражальних засобів теми в авторських програмах радіостанцій. В ході дослідження обраної теми було виявлено, що в сучасній журналістиці науці існує певна розбіжність в трактуванні ...

Структуалістична і герменевтична естетика

... ії в реальному існуванні твору. Наголос на проблемі інтерпретації зблизив структуралізм із герменевтикою, а з розробкою поняття «текст-інтерпретація» у науковий ужиток увійшов термін герменевтичний структуралізм. Герменевтика (від гр. hermeneutikds — роз'яснення, тлумачення), яка має джерелом давньогрецьку традицію тлумачення символів міфів або передбачень оракулів, дістала наукову розробку в ...

Синонимия и антонимия в поэзии

... описания лексико-семантической системы языка. Ч.II.– М., 1971.– С.57-60. Новиков Л.А. Логическая противоположность и лексическая антонимия. Рус. язык в школе.– 1966.– №4.– С.79-87. Новиков Л.А. Семантика русского языка.– М.: Высшая школа , 1982.– 272с. Новиков Л.А. Синонимические функции слов (семантическая синонимия) // Русс. яз. в школе.– 1968.– №1.– С.11-23. Общая психология / Под ред. А.В. ...

Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

... класи добиралися з однаковим складом і рівнем мовної підготовки учнів. Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі (І семестр 2007-2008 рр.) вивчався стан проблеми збагачення мовлення молодших школярів фразеологізмами, різними за структурою та тематикою, в педагогічній теорії та практиці; здійснювався аналіз лінгвістичної літератури з обраної теми, визначалися вихідні позиції дослідження ...

0 комментариев

Наверх