ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Народногосподарське значення виробництва овочів відритого і закритого грунту

1.1. Поняття про овочівництво

1.2. Розвиток овочівництва та сегменти ринків овочів в Україні

РОЗДІЛ 2. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва у підприємстві

2.1. Загальна характеристика господарства

2.2. Матеріально-технічна база підприємства.

РОЗДІЛ 3. Рівень розвитку овочівництва у підприємствах району.

3.1. Рівень і динаміка виробництва овочівництва у господарстві.

3.2. Економічна ефективність овочівництва

РОЗДІЛ 4. Проектування розвитку овочівництва на перспективу.

4.1. Можливості розвитку овочівництва та ринків їх збуту.

4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження.

У зв'язку з формуванням ринкових відносин та переходу аграрного сектору України до ринкової економіки, виник комплекс питань, які потребують негайного розв'язання, зокрема, концептуальних основ розвитку овочівництва в нових умовах, на основі аналізу стану і тенденцій розвитку, організаційно-економічних і технологічних проблем його функціонування, а також обґрунтуванню напрямів і заходів щодо виходу галузі з кризи та її розвитку на перспективу. Тому предметом дослідження обрано Приватне підприємство „Полісся”.

Метою магістерської роботи:

є обґрунтування раціональних організаційно-економічних важелів впливу на процес і умови використання ресурсів господарства, їх віддачі (їх ефективності). Завданням роботи було також визначення заходів по досягненню мети дослідження.

Умовою об'єкта дослідження є процес і використання засобів виробництва в сучасних умовах, а предметом - вивчення організаційно-економічного обґрунтування ефективних механізмів формування та раціональне використання засобів виробництва на прикладі Приватного підприємства „Полісся”.

В магістерській роботі використано наступні методи і прийоми дослідження:

1) Статистично-економічний, зокрема прийом статистичного спостереження, та економічного групування;

2) Розрахунково-конструктивний. Прийоми:

а) виділення головної ланки;

б) аналогії;

в) застосування нормативів.

3) Абстрактно-логічний метод. Прийоми:

а) індукції і дедукції;

б) аналізу і синтезу;

в) порівняння;

г) системно-структурний;

д) формалізації і моделювання.

4) Економіко-математичні методи - для оптимізації об'єкта дослідження і максимізації прибутку.

Основою написання магістерської роботи являються такі матеріали:

а) Указ Президента про реєструктиризацію КСП (від 03.12.1999 року ).

б) Постанови Кабінету Міністрів України і місцевих органів направлених на розвиток сільського господарства.

в) дані інституту овочівництва і баштанництва УААН, статистики, аналізу, методики економічних досліджень;

г) статті в журналах „Економіка АПК”, „Вісник аграрної науки”, „Агроперспектива”, „Ділова Україна”, „Урядовий кур'єр”, „Вісник ТАНГ";

д) статистичні збірники по Україні, області, району;

е) річні звіти сільськогосподарських підприємств.

Дана магістерська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури.


РОЗДІЛ 1. Народногосподарське значення виробництва овочів відритого і закритого ґрунту

1.1. Поняття про овочівництво

Овочівництво - важлива галузь сільського господарства, яка займає важливе місце в забезпеченні населення дієтичною продукцією і консервованими овочами на протязі року. Овочівництво, як галузь рослинництва вимагає вирощування овочів у відкритому і закритому ґрунтах.

А також розробку технології вирощування овочевих культур з ціллю отримання високих врожаїв. Динаміка і темпи виробництва овочів, рівень забезпеченості населення овочевою продукцією, а переробні підприємства сировиною, визначається розвитком і розміщенням овочівництва у країні. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпечення робочою силою, транспортом для перевозу продукції, гарантованим поблизу ринком збуту. При вирощуванні овочів потрібно враховувати особливості, які притаманні тільки даній галузі сільського господарства. Важливе значення мають райони розміщення господарства і природно кліматичні умови. На відміну від зернових культур кількість овочевих культур та їх сортів набагато більша. Ці сорти розрізняються урожайністю, якісними характеристиками та ціною реалізації. Не дивлячись на те, що вирощування більшості сортів розраховано не тільки на підвищення урожайності, але і адаптації до умов конкретного регіону, деякі види овочів не можуть вирощуватись в конкретних економічних районах. Іншою особливістю вирощування овочів являється те, що незалежно від регіону, практикується дві схеми їх виробництва - в закритому і відкритому грунтах. Вони дуже відрізняються технологіями і потребують різного рівня і характеру капітальних вкладень і поточних затрат. З іншої сторони організація тепличного господарства передбачає реалізацію у зимово-весняний період, тобто тоді, коли є попит на продукцію набагато вищий, а тому і рівень цін може бути на більш високому рівні порівняно з літньо-осіннім сезоном.

Наступною особливістю овочівництва являються підвищення вимог до сівозмін на площах, які зайняті овочевими культурами. Висока врожайність веде до виснаження грунту. Покращення урожайності ґрунту можливе лише тоді, коли продумано вносяться добрива і правильна сівозмінна. На внесення добрив у ґрунт, на яких вирощуються овочеві культури, потребує виключно строгого дотримання правил агротехніки, а кількість добрива обмежено особливостями вирощування тих чи інших культур.

Перечислені особливості роблять практично неможливим всесторонню оцінку ефективності вирощування овочевих культур. Навіть в масштабах одного підприємства виявити рентабельність вирощування окремих видів і співставити її з рентабельністю інших видів сільськогосподарської продукції буває досить складно. А повна оцінка потребує співставлення результатів одержаних на конкретному господарстві, з результатами, одержаними на аналогічних господарствах розміщених в тому ж регіоні. Єдиним показником, який може надати уявлення про ефективність цього виду сільськогосподарського виробництва, являється прибуток від реалізації вирощених овочів, і як похідний - показник рентабельності продукції.

Овочі - не замінимі продукти харчування, багаті мінералами, вуглеводами, вітамінами. Овочами називають соковиті частини та органи трав'яних рослин, які застосовуються у їжу людини (коріння, бульби, стебла, квіти, листя, плоди, біостимуляторами, мінеральними і пряним речовинами (вітамінами, гормонами, біостимуляторами, ферментами, органічними кислотами). Для кругло річного і збалансованого забезпечення населення овочевою продукцією виробництво овочів здійснюється як у відкритому, так і закритому (вирощування розсади, овочів у теплицях і культиваційних спорудах) ґрунтах. Захищений грунт дозволяє здійснити оптимальні умови життєвого забезпечення рослин і вирощувати розсаду та овочі е несезонний час, коли їх неможливо вирощувати у відкритому грунті. В овочівництві захищеного грунту практикують повторні посіви, коли на протязі року площа використовується під кількома посівами (кількома культурами овочів).

Овочеві культури були серед перших родоначальників культурної флори у витоках землеробства. На території Київської Русі перший спогад про вирощування овочів відноситься до 5 віку. Виникають скупчення овочівництва довкола міст і у регіонах з сприятливими умовами для їх виробництва. З розвитком транспортних зв'язків збільшується виробництво овочів на вивіз і організовується їх технічна переробка. У середині минулого століття складається самобутня галузь - овочівництво.

Визнання овочівництва як наукової дисципліни відноситься до 20-х років нашого століття. Овочівництво як наука вивчає особливості овочевих рослин та методи їх вирощування. Велике значення для визнання та становлення овочівництва як наукової дисципліни має поява теоретичних дослідів по розвитку цієї галузі рослинництва.

Виробництво овочів здійснюється як в сільськогосподарських підприємствах, так і на присадибних підсобних господарствах населення. При цьому в умовах переходу до ринкової економіки виник досить великий перерозподіл площ посівів і валових зборів овочів між суспільним та приватним сектором виробництва.

Динаміка і темпи виробництва овочів, рівень забезпечення населення овочевою продукцією, а переробну промисловість сировиною, визначаються розвитком і розміщенням овочівництва в країні. Територіальне розміщення овочівництва по природнокліматичних районах являється важливим фактором росту об'ємів виробництва окремих видів овочевих культур та продукції.

Взаємозв'язане овочівництво і з іншими галузями сільського господарства. Серед інших галузей сільського господарства овочівництво тісно пов'язане із кормовиробництвом, так як багато овочів та їх побічна продукція можуть використовуватись у якості корму. В основному як корм використовують нетоварну частину урожаю овочів. Овочівництво також тісно пов'язане із молочним скотарством, оскільки галузь постачає овочівництво гноєм - цінним добривом і засобом обігріву закритого грунту, овочі також використовуються у молочному скотарстві як корм худобі. Подібно до овочівництва молочне скотарство концентрується поблизу великих міст, тому приміські господарства часто мають овочево-молочний виробничий комплекс.

Малотоварне овочівництво як підсобна галузь може бути у господарствах любої спеціалізації з ціллю вирощування овочів для місцевого обмеженого споживання у свіжому вигляді, а також зберігання та переробки.

Овочівництво - дуже трудоємка галузь сільського господарства в якій переважає ручна праця. На вирощування 1 га овочевих культур розходиться 600-800 люд. год., що у 35-45 раз більше в порівнянні з виробництвом зерна. Затрати праці на догляд та збирання урожаю складають по технологічних каратах. Помідори, морква, огірки - особливо трудоємкі культури, затрати праці на їх виробництво в 3-4 рази більші, чим на виробництво капусти, наслідок високої трудоємкості і низької урожайності собівартість овочів залишається високою. Ціни на овочі визначаються на договірній основі. Свіжі овочі, доставлені в основному в пункти реалізації продукції, оплачують по роздрібних цінах за відмінусовуванням торгової скидки. Мало поширені овочі (патисони, шпинат, ріпа) господарства реалізовують заготівельним організаціям по роздрібних цінах із скидкою 20%.[14, с. 125]

Багато затрат іде на зберігання овочевої продукції у зв'язку з великими втратами овочів. Тому необхідні овочесховища з відкритою вентиляцією, будівництво яких обходиться дорого, але вони себе з часом скуповують.

В результаті концентрації та спеціалізації овочівництва стало можливим застосування комплексу машин при посіві, збиранні та транспортуванні овочів, що дозволило скоротити у 2-3 рази затрати ручної праці, як у відкритому, так і у закритому ґрунтах.

При цьому підвищення урожайності овочевої продукції знижує її собівартість. Найбільші затрати праці припадають на збирання, сортування та погрузку врожаю, якщо при застосовуваній раніше технології вирощування капусти (при урожайності 400 ц/га) затрати складали 1,4 люд. год. на 1 ц продукції, то застосування механізованої технології знизило їх до 0,8 люд. год. що відбилось і на зниженні собівартості овочів (від 44%). [14, с. 126]

Овочівництво зосереджене, насамперед, навколо великих міст і промислових центрів - Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Запоріжжя, Луганська, Одеси та інших. Це зумовлено наявністю збуту і близьким розташуванням переробної промисловості.

Овочівництво - багатогранна галузь. Від виробництва до реалізації споживачу, продукція проходить довгий своєрідний шлях: вирощується в спорудах захищеного грунту та у відкритому грунті для споживання у свіжому вигляді, закладається на зберігання, переробляється і реалізується населенню протягом року в різних видах. Невід'ємною частиною овочепродуктового підкомплексу є переробна з її інфраструктурою.


Информация о работе «Народногосподарське значення виробництва овочiв вiдкритого i закритого грунту»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 131812
Количество таблиц: 29
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх