Навигация
Напрями соціально-педагогічного захисту дитинства і юнацтва
19553
знака
0
таблиц
0
изображений
1.2 Напрями соціально-педагогічного захисту дитинства і юнацтва
Говорячи про соціально-педагогічний захист дитинства і юнацтва, виділяють такі напрями:
1. Загальноосвітній напрям, перед яким стоїть завдання створити умови для інтелектуального, духовного й фізичного розвитку особистості. Цей напрям може реалізуватися в основній, позашкільній і професійній освіті; здійснюватися через розгортання мережі дитячих, підліткових, молодіжних об'єднань, курсів, секцій, клубів, через створення спеціальних служб, експедицій (екологічних, археологічних і етнографічних). Велику роль у формуванні еліти нації відіграють програми підтримки обдарованих дітей: конкурс «Нові імена», конкурси молодих учених; збірники молодих учених, журнали, газети для дітей і молоді.
Важливою є можливість підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Вона реалізується через існуючі програми стажувань, курсів, наукових відряджень.
Істотним доповненням до основної освіти є система освіти позашкільної, регламентована Законом України «Про позашкільну освіту».
2. Виховно-профілактичний напрям ґрунтується на виявленні несприятливих психолого-педагогічних і соціальних факторів, що можуть детермінувати відхилення в фізіологічному, психічному, духовному й соціальному розвитку. Метою діяльності в цьому напрямі є профілактика фізичного й соціального нездоров'я. Об'єктами особливої уваги в цьому відношенні стають полікультурне (поліконфесійне) співтовариство; низькозабезпечений, неінтелектуальний асоціальний прошарок суспільства, місця компактного проживання етнічних меншин; середовище в місцях ув'язнення, виправно-трудових установах.
З кожним із зазначених об'єктів пов'язана певна система діяльності, зумовлена соціальними факторами, особливостями середовища і груп, що в них перебувають. Так, місця компактного проживання кримських татар, які повернулися останнім часом з місць депортації, характеризуються наявністю недобудованого житла, відсутністю комунікацій, інфраструктури; недостатнім медичним і побутовим обслуговуванням (а найчастіше воно відсутнє взагалі); відсутністю дитячих дошкільних і шкільних закладів. Наслідком такого становища є висока кількість захворювань (наприклад, туберкульоз); слабке здоров'я дітей і молоді; невисокий інтелектуальний і культурний рівень, недостатня соціальна розвиненість. На цьому ґрунті надалі поглиблюються різноманітні соціальні й соціально-педагогічні проблеми: від низької успішності в школі до високого рівня злочинності в суспільстві й інших негативних явищ.
На ситуацію можна впливати різними способами, у тому числі й у означеному виховному профілактичному напрямі. Розв'язанню проблем такого спрямування сприятимуть:
- організація національної школи в місцях компактного проживання етносу (вона може виконувати функції клубу);
- організація дитячого садочка (можливо, домашнього);
- виїзд медичних бригад;
- мобільні консультаційні пункти за участю різних фахівців;
- групи само і взаємодопомоги;
- залучення молоді до занять спортом, творчістю, волонтерський рух.
3. Психолого-педагогічно-охоронний напрям існує на противагу каральним засобам. Він передбачає захист неповнолітніх з відхиленнями в поведінці; дітей, підлітків, молоді, які зазнали насильства, так званих жертв насильства (домашнього, сексуального й іншого); молоді, що повернулася з місць позбавлення волі.
Цей напрям реалізується так:
- створення консультаційних пунктів (юридичні, психологічні консультації), де роз'ясняють права, пільги, проводять профорієнтацію;
- проведення бесід, лекцій, лекторіїв (формують відповідальне ставлення, наприклад, до батьківських обов'язків, до власного здоров'я і т. д.);
- координація зусиль різних відомств для надання соціальної допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам, молодим інвалідам; родинам: молодим, інвалідів, багатодітним, неповним родинам; жертвам катастроф (екологічних); біженцям, депортованим;
- створення мережі соціальних служб для молоді й населення (наприклад, центрів соціальної служби для молоді, спеціальних служб, волонтерського руху).
Особливу увагу в світі зараз привертає та частина молоді, що перебуває у в'язницях, слідчих ізоляторах, виправно-трудових установах. Ряд дослідників і практиків у галузі соціальної роботи розцінюють тюремне ув'язнення людини як шкоду не тільки для неї, а й потенційно всьому суспільству. Адже людина, потрапивши до в'язниці, втрачає зв'язки з навколишнім світом, роботу, спеціальність, родину, дім. Перебуваючи в кримінальному середовищі, особистість криміналізується. Повертаючись на волю, вона несе весь цей негатив у середовище свого існування, найчастіше робить нещасливими своїх близьких і тих, хто поруч. Найуразливішою групою серед ув'язнених є молодь. Серед неповнолітніх ув'язнених високий рівень самогубств і каліцтв.
Значну роль у реабілітації ув'язнених відіграють неурядові громадські організації і соціальні служби. Це відбиває закономірну загальносвітову тенденцію. Наприклад, у Європейських тюремних правилах підкреслюється, що «адміністрація повинна здійснювати свою діяльність у тісному співробітництві із соціальними службами і соціальними організаціями, покликаними допомогти звільненим ув'язненим відновити своє місце в суспільстві» (Правило 89).
Засобом ресоціалізації засуджених може виступати і Церква. І якщо для світового досвіду соціальної роботи це не є новим, то для країн пострадянського простору даний напрям нині починає активно освоюватися.
Для ефективного соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді треба враховувати: регіон; актуальні й найбільш типові проблеми (домашнє насильство, торгівля жінками, реалізація права на освіту, подолання бідності); існуючі категорії дітей і населення, які потребують захисту.
Механізми захисту прав реалізуються за такою схемою: виявлення порушень права — планування стратегії — визначення тактики — реалізація захисту.
Ефективним засобом підготовки дітей і молоді до захисту своїх прав є тренінги реалізації прав.
На них можна організувати як просвітницьку роботу щодо ознайомлення з правами, шляхами їх реалізації і захисту, так і навчання за спеціальними методиками.
Досвід показує, що, на жаль, існуюча традиційна система не дає учням достатніх знань і вмінь у цій галузі, чим і пояснюється тотальна юридична безграмотність і правова безпорадність молоді.
1.3 Перспективні напрями соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді
Як перспективні напрями соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді можна виділити такі:
- освіта (що таке право, які бувають права, співвідношення прав і обов'язків);
- навчання реалізації своїх прав;
- навчання захисту своїх прав (можливі форми: лекції, бесіди, тренінги, клуби);
- реалізація психологічної допомоги (засудженим, жертвам, їхнім родинам).
Похожие работы
... переліком правових знань, щоб мати змогу допомагати у вигляді консультацій своїм клієнтам. Проведене дослідження дало змогу сформулювати деякі пропозиції щодо вдосконалення соціально-правового захисту дітей від насильства: · систематично проводити курси ознайомлення педагогічних працівників із питаннями соціально-правового захисту дітей-жертв насильства і підвищення їх правової культури; · ...
... і й привабливості для іноземних інвестицій. 4) В усіх регіонах за роки кризи накопичились серйозні економічні, соціальні та екологічні проблеми 5) Позитивні тенденції економічного зростання в регіонах призупинили стрімке поглиблення регіональних соціально-економічних диспропорцій, однак немає підстав очікувати в найближчій перспективі їх зменшення. [10, 344] Наявність суттєвого регі ...
... у справах сім‘ї та молоді України, Державним комітетом України з фізичної культури та спорту. Правові засади щодо задоволення особливих потреб дітей з обмеженими функціональними можливостями у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності відображені у Законах України: v «Про освіту»; v «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми»; v «Про фізичну ...
... » [11, с.773]. Отже, завершуючи огляд наукових джерел, видається можливим стверджувати, що, незважаючи на розробку у зазначених працях окремих ас-пектів формування й розвитку соціальної держави, ці проблеми залишаються недостатньо опрацьованими у рамках загальнотеоретичного державознавства і правознавства. А відтак — потребують подальших досліджень. 1.2 Методологічні аспекти дослідження сутності ...
0 комментариев