Салят

2.1. Салят

Салят є другим стовпом ісламу. Після вимовлення формули ісповідання віри – шахади: „Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммад – посланик його”, основним та найважливішим обов’язком для мусульманина є здійснення саляту. Здійснення саляту - це ознака наявності у мусульманина віри у Аллаха й поклоніння йому.

Регулярне здійснення саляту є основною вимогою іслама, без якої мусульманин не виконає навіть свого головного обов’язку перед богом та напевно втратить найважливіше та найдорогоцінніше у житті - усвідомлення та відчуття свого зв’язку з Творцем. П’ять проміжок часу, у які слід здійснювати поклоніння, відповідають п’яти частинам доби та розподілу різноманітних видів людсьскої діяльності: світанок, полудень, післяполуденний час, кінець дня та нічь.

Сам намаз викладений у Корані, а спосіб його здійснення дійшов до нас з Сунни Пророка Мухаммада. Тому усі мусульмани світу, незалежно від того, у каком куточку світу вони знаходяться, здійснюють намаз практично так само, як це робив пророк Мухаммад майже чотирнадцять століть тому.

"И выстаивайте молитву и приносите очищение Закят; что благого вы уготоваете для самих себя, найдете то у Аллаха: ведь Аллах видит, что вы делаете!" [14, 2 сура 110 аят].

"О те, которые уверовали! Обращайтесь за помощью к терпению и молитве. Поистине, Аллах - с терпеливыми!" [14, 2:153].

Молитва мусульман складається з ряду уклінів, які супроводжуються вимовлянням різних релігійних формул. Мусульманину наказано п’ять молитв на добу; здійснювати їх можна і вдома, і у мечеті й у полі. Молитві передує ритуальне омовення. П’ятниця є днем всезагальної молитви, коли усі мусульмані повинні збиратися на колективну молитву у головну мечеть міста, села, округа.

Мусульманину слід молитись п’ять разів на день. Щоденна п’ятикратна молитва - салят - одна з основних обов’язків віруючих у ісламі.

·          Перша – ранкова молитва на світанку (салят ассубх) здійснюється у проміжок часу від світання до схода сонця й складається з двох так названних рак-атів, тобто уклінів, падінь ниць;

·          друга - полуденна (салят асазухр) - з чотирьох рак-атів;

·          третя - у другій половині дня до заходу сонця (салят аль-аср), яка зветься вечірньою молитвою, і складається з из чотирьох рак-атів;

·          четверта - при заході сонця (салят альмагриб)

·          п’ята – на початку ночі (салят аль-иша) складається з трьох рак-атів.

Крім цих обов’язкових намазів найбільш правовірні та старанні мусульмані здійснюють ще й додаткові молитви з певною кількістю згибань спини та торкань чолом полу, а у місяць рамадан запроваджена особлива молитва — „тарауіх-намаз", яку здійснюють після проведенного вдень пісту.

Ритуал намазу дуже складний, він потребує дотримання багатьох скурпулезних правил, найменше порушення яких призводить до „недійсності" молитви. Ця обставинна змушує віруючих зосередити усю свою увагу, зібрати усю волю на здійснення обряду молитвенного поклоніння богу. Перед намазом людина повинна здійснити ритуальне омовіння - тахара.

Змістом молитви є слова, які прославляють Аллаха, формули, які виражають підкорення, захват й приниження перед ним, частіше усього використовується перша сура, аяти з 103, 108, 112, 114-й сур Корану.

На сьогодняшній день в силу особливостей сучасного життя не усі мусульмані здійснюють п’ятикратні намази, і це, у той чи іншій формі, можна сказати, санкціоноване духовенством чи, принаймні, суворо не переслідується. Люди, що не моляться через певні умови (знаходження у дорозі, на виробництві, на війсковій чи іншій службі з суворим розпорядком, тощо), не зустрічають тепер осуду з боку служителів ісламу.

Молитва є могутнім психологічним та ідейним засобом у ісламі. Духовенство пістійно навіює мусульманам, що лише та молитва доходить до бога, яка є щирою. Бо бог любить, щоб людина, яка молиться, усіма думками, усім серцем була з ним, вірила в нього без залишку та коливань. У випадку будь-якого успіху у свойму житті мусульманин дякує богові, а у випадку невдачі він замість того, щоб шукати дійові причини безуспішності справи, звинувачує себе за нещирість перед господом, сварить себе за недостатньо старанну молитву, крає свій розум та серце.

Отже, незважаючи на посилені проповіді про користь молитви, про її рятуючу здатність, число людей, що регулярно здійснюють салят, стає все менше. Це є важливою ознакою послаблення віри.

2.2. Саум

Мусульмані щорічно дотримуються обов’язкового посту заради Господа свого. Дотримання 30-денного посту у місяці Рамадан пов’язано зі згадуванням у Корані про те, що саме цьoгo місяця Аллах через архангела Джабраіла ниспослав пророку Мухаммеду у вигляді одкровення Коран. [14, 2:181].

„О те, которые уверовали! Предписан вам пост, так же как он был предписан тем, которые были до вас. Может быть, вы будете богобоязненны” [14, 2:183].

„Ешьте и пейте, пока не станет различаться перед вами белая нитка и черная нитка на заре, потом выполняйте пост до ночи...” [14, 2:183].

 Люди, що постяться, повинні у світлий час доби відмовитися від усього дозволенного у звичайні дні, щоби усвідомити й відчути цінність благ та можливостей, дарованних Аллахом. Люди часто сприймають усе навколишнє як належне: ті, що мають достаток не завжди можуть зрозуміти стан нестатків та сподіванок тих, хто через матеріальні труднощі повинен зазнавати голод. Виконання людиною свого релігійного обов’язку, зокрема, дотримання посту, допомагає йому задуматися над сенсом його існування, сприйняти навколишній світ як милість Творця. Весь час людини повинен цілком бути присвячений Аллаху, зайнятий молитвами, читанням Корану та релігійних творів, благочестивими розмірковуваннями. Головним та обов’язковим для усіх, крім хворих, мандрівників, вагітних жінок, є піст у місяць рамадан; крім того, існує ще дати, коли поститись бажано. Кінець місяця рамадану й відповідно місячного посту відмічається на святі разговення, другому по значення святі у ісламі.

Мусульманський піст - це утримання від їжі, пиття та розваг. Важлива особливість мусульманського посту саме в тому, що поститися необхідно у світлий час доби, вночі ж їсти, пити та приходити до жінок дозволено. Але від світання і до присмерків, окрім прийняття їжі та супружньої близкості, забороняється паління, вдихання духмяних запахів, неможна також закапувати краплі, затримувати зміст кишечнику. У той же час, якщо людина зробить це випадково, то це не вважається порушенням посту.

 Ввечері, після заходу сонця людина, яка поститься, повинна прийняти легку їжу - фітур, друга їжа („сахур”) приймається перед поновленням посту на світанку. Вечірній обряд разговення називається іфтар, це благословений час, тому на ньoго намагаються запросити родичів, близьких друзів та сусідів. Вважається, що мусульманин, який улаштував частування може розраховувати на прощення гріхів та місце у раю. Часто на іфтар запрошується мулла чи освічена людина, яка може прочитати молитви та знає численні розповіді про життя пророку, членів його родини та прибічників, усі мусульмани намагаються у цей період віддаватися розмірковуванням про Аллаха та його вчення. В пам’ять пpо ниспослання в цьому месяці Корану намагаються провести час у читанні Корану та переказах його настанов тим, хто не вміє читати арабською.

Починається піст обрядом "зустрічі", коли чекають на небі появу молодої луни. Луну нерідко виглядають у воді ставка, річки чи криниці. Початок пісту у різних країнах оголошується гарматним пострілом, барабанним боєм, трубними звуками, чи прапором, піднятим на минареті.

Почувши заклик („азан”), мусульмани вирушають в мечеть до ранкової молитви та протягом місяця вони повинні повторювати формулу: „Я повинен поститися постом місяця Рамадан від ранкової зарі й до заходу сонця лише заради Всевишнього".

Від посту звільняються лише ті, хто не може дотримуватися його по якимось тимчасовим обставинам (далека подорож, війна, плін, хвороба), хто не може відповідати за свої вчинки (психічно хворі), а також старі люди за бажанням, маленькі діти, вагітні та жінки, які годують груддю, та усі ті, кому піст може нанести шкоду. Таким чином, ас-саум враховує й медичні показання до цілковитого голодання.

До посту не допускаються ті, хто знаходиться у стані ритуальної нечистоти - злочинці, які не відбули покарання, люди, які не пройшли очищення, тощо. Можна сказати, що можливість дотримання посту - це честь для мусульманина.

Люди, які порушили піст випадково, повинні надолужити втрачені дні, а ті, хто порушив піст навмисно, повинні, окрім надолуження цих днів, принести покаяння та вичерпати свою провину.

Забороняється поститись у дні двох великих свят, засуджується піст у п’ятницю (мусульманський вихідний), суботу (день іудеїв) та неділю (день християн).

Мусульманські богослови трактують піст як засіб приборкання пристрастей, які породжені тваринним початком („нафс”) у людині. Під час посту віруючий, концентруючи вольoві зусилля, звільняється від інстинктивних пороків та вад й удосконалює у собі людський духовний початок („кальб”), тим самим людська натура ніби облагороджується, стає краще. Піст слугує також причиною прийняття Аллахом наших дуа (молитв). Як відомо, янгелы не їдять та не п’ють. Людина, що дотримується посту, обмежила себе у їжі та воді та цим наблизилася до духу янголів, вона отримує духовну силу. У такому стані молитви його приймаються швидше, тому що пристрасть підкорена, душа більш вільна та молитва від цьoгo щиріше. Слова, вимовлені у такому стані, мають більш високий рівень щирості. Особливу силу має молитва ввечері, після закінчення денного посту. У хадисі сказано про те, що молитва по закінченню посту не буде відкинута богом.