Навигация
Платіжні системи і механізми, що застосовуються у мережі Іntегnеt
18955
знаков
0
таблиц
2
изображения
3. Платіжні системи і механізми, що застосовуються у мережі Іntегnеt
Жодна з платіжних систем, що на поточний момент використовуються або випробовуються для електронної комерції через Іntегnеt, не є монопольною і не займає виключних позицій. Порівняно із загальною кількістю користувачів Іntегnеt кожна з них задовольняє потреби незначної групи. Далі розглядаються деякі з них.
Для виконання платежів через Іntегnеt широко використовується система з трьох протоколів іКР (і =1,2,3). Відмінність між протоколами пов'язана з рівнем безпеки і полягає у різній кількості сторін (покупець, продавець та еквайр), що користуються парами відкритих ключів для розшифрування надісланої до них інформації. На першому рівні таку пару ключів використовує лише еквайр, на другому – також і продавець, а на третьому – всі учасники торговельної операції. При цьому застосовуються лише загальновідомі методи криптографії з використанням відкритих ключів. Результат – надійно захищений протокол доступу в Іntегnеt, який практично виключає можливість зловживання з боку будь-якого учасника комерційної операції. Мережею передається лише авторизація покупця, тобто дозвіл перерахувати гроші з його рахунку. Для перерахування коштів використовуються існуючі механізми платежів.
На відміну від вищезазначеного підходу, система SТТ, що була розроблена VISA Іntегnational разом із Місrоsоft 1995 року, передбачає певний платіжний механізм. Це – віртуальна система платежів за допомогою кредитних карток, яка забезпечує захист платіжних операцій у загальнодоступній мережі, якою і є Іntегnеt. Кожний учасник системи має дві пари ключів. В одній парі ключ для шифрування є відкритим, а для розшифрування використовується таємний ключ. В іншій парі відкритим є ключ розшифрування, а відповідний шифруючий ключ відіграє роль електронного підпису. Усі відкриті ключі сертифікує Асоціація кредитних карток, яка засвідчує своїм електронним підписом, що ключ належить певному користувачеві.
Майже одночасно з розробкою SТТ Маster Саrd у співпраці з ІВМ та з іншими компаніями розробили систему SЕРР, що також відображає в Іntегnеt існуючу систему платежів за допомогою кредитних карток і використовує відкриті ключі та практику електронної сертифікації. Ця технологія передбачає більш ширше використання приватних банківських мереж для здійснення платежів. Банки – учасники платіжної операції можуть навіть не надавати послуги через Іntегnеt, де мусить діяти лише центральна сертифікуюча установа.
1996 року на базі SТТ і SЕРР обидві конкуруючі асоціації створили єдиний стандарт – SЕТ. Перш за все його варто розглядати як комунікаційний стандарт, ніж як платіжний механізм.
Дослідна експлуатація системи DigiCash в Іntегnеt розпочалася ще в 1994 році, а з 1995-го вона функціонує на комерційній основі. Користувачі цієї системи (як клієнти, так і продавці) повинні мати рахунки у банку-емітенті відповідних електронних грошей. Зараз такі банки є в чотирьох країнах: США, Фінляндії, Швеції та Німеччині. DigiCash надає можливість відстежувати платежі лише тому користувачеві, який здійснює відповідний платіж. Дані про трансакцію зберігаються у зашифрованому вигляді й ключ для розшифрування має лише платник.
Система First Virtual діє в Іntегnеt як механізм виставлення рахунків за платежі з використанням кредитних карток. Її можна уявити як щось на зразок електронного торговельного центру, що складається з великої кількості маленьких крамниць, де замовлення товарів та отримання грошей здійснюється за допомогою електронної пошти через мережу Іntегnеt. Кожний користувач відкриває у системі «рахунок», який містить ім'я, адресу електронної пошти та дані кредитної картки, що надаються за телефоном. Здійснюючи покупку, користувач повідомляє електронній крамниці своє ім'я та адресу електронної пошти, вона видає товар і передає рахунок для обробки у систему, яка дебетує кредитну картку покупця, отримавши його згоду електронною поштою. Процедура – проста і дешева, але досить повільна (термін виконання платежу інколи досягає понад 3 місяці) і недостатньо захищена. Щоправда, вона не створює умов для значного шахрайства, адже шахрайським шляхом можна отримати лише послуги, а не гроші.
СyberCash – найпоширеніша система надання в Іntегnеt надійно захищених послуг щодо платежів з використанням карток. У ній використовується програмний захист платіжної інформації на основі шифрування. Система характеризується досить високим рівнем контролю трансакцій та відносно високою вартістю. Тому вона більш придатна для платежів великими сумами.
Дуже простою і зручною системою платежів із використанням «електронних грошей» є NetCash. Користувач надсилає до банку гроші в якійсь формі, наприклад, у вигляді звичайного чека. Банк електронною поштою повідомляє систему про отриману суму із урахуванням його комісійних та «номер електронної банкноти». Користувач витрачає ці гроші, передаючи «банкноту» продавцю електронною поштою. Продавець перевіряє справжність «електронної банкноти» у банку і, в разі підтвердження, може отримати від банку аналогічну «електронну банкноту» або внести ці гроші на свій рахунок. Система – дешева і не потребує додаткового програмного забезпечення, але в ній відсутні будь-яке шифрування чи анонімність. Для дрібних платежів ризик може бути обмежений завдяки використанню «електронних банкнот» малої номінальної вартості.
Система СheckFree використовується для полегшення проведення платежів із використанням чеків. Клієнт передає до системи інформацію про платіж і рахунок, який він отримав якимось чином, наприклад, електронною поштою, а система виконує цей платіж за нього в довільно обраній формі. Очевидно, система повинна мати доступ до чекового рахунку користувача. Такий метод оплати – простіший і дешевший від традиційного пересилання чеків поштою, але не повністю використовує можливості Іntегnеt, до того ж користується таким застарілим платіжним інструментом як чеки. Тому останнім часом була розроблена вдосконалена версія під назвою СheckFree Wallet, яка забезпечує автоматичну авторизацію і високий рівень захисту на основі шифрування, але не є анонімною.
Похожие работы
... нить сам характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування. Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами. За аналогією з електронною комерцією поширилася така класифікація: G2G — «уряд — уряд»; G2B — «уряд — бізнес»; G2C — «уряд громадяни». При цьому під ...
... керування і створення ієрархічного комплексу порталів у світі також широко використовується й Documentum 4і - технологією користується 1300 клієнтів з державного сектору (серед них: ЦРУ, Збройні Сили та уряд США, Патентна служба Великобританії, Поштова служба Кореї та ін.). 4. Електронна комерція в державному управлінні України З ініціативи Всесвітнього банку і державних структур України, ...
... об перспективи зростання обороту систем класу B2B і збільшення відносної частки електронних торгових майданчиків в цьому обороті (рис. 3.5). Рис. 3.5. Динаміка річного обороту B2B електронної комерції і електронних торгових майданчиків (джерело: Forrester Research). 5. Класифікація віртуальних підприємств Віртуальне підприємство (ВП) – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи ...
... івельною системою, Ваше підприємство зможе отримати всі позитивні результати, які дані рішення можуть принести. ВИСНОВКИ В дипломній роботі проведено аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України і встановлено наступне: 1. Електронна торгівля – оптова, роздрібна торгівля, що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використанням інформаційних ...
0 комментариев