Генеральна функція держави

2.2. Генеральна функція держави

Генеральна функція держави - це реалізація загальних справ, які забезпечують об'єктивні передумови людського існування. До них відносяться:

• природні умови, забезпечення життя, здоров'я людини та нормального середовища її проживання;

• соціально-культурні умови (загальна свобода, доступ до культурних цінностей, освіти, свобода творчості);

• економічні умови (приватна власність, свобода вибору занять і тощо);

• політичні умови (доступ до управління справами суспільства, реальна участь у ньому, можливість впливу на політичні рішення, які приймаються, гласність, тощо).

Генеральна функція держави реалізується в її зовнішніх і внутрішніх функціях.

 

Зовнішні функції держави

1. Інтегрування національної економіки у світову, залучення і підтримка іноземних інвестицій (сучасний світ характеризується економічною взаємозалежністю держав, склався світовий розподіл праці, приток іноземних інвестицій - джерело розвитку вітчизняної економіки);

2. Оборони (це виходить з призначення Збройних сил України виключно для захисту незалежності, територіальної цілостності держави й виконання міжнародних зобов'язань);

3. Підтримка світового порядку (співробітництва з іншими державами в області боротьби з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом; діяльність по збереженню миру, роззброєнню, ліквідації ядерної зброї);

4. Співробітництво з іншими державами у вирішенні глобальних проблем сучасності (тільки сумісні зусилля зможуть привести до зрушень у рішенні проблем, які стоять перед світовим суспільством: екологічної, сировинної, енергетичної, демографічної тощо).

 

Внутрішні функції держави

1. Забезпечення народовладдя через діючу в політичній сфері систему політичних інститутів, установ державних органів - представницькі органи, які вибираються народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу у державі (наприклад, Верховна Рада України); органи місцевого самоуправління (наприклад, області районні та інші Ради народних депутатів - державні органи місцевого самоуправління; домові, вуличні, квартальні та інші комітети - органи територіального суспільного самоуправління), референдуми (загальнодержавні, місцеві).

2. Економічна (економіка має розвиток на основі саморегулювання, втручання держави обмежено й зводиться до виробу економічної політики, управлінню підприємствами й організаціями, які відносяться до державної власності, встановлення правових основ ринку, цінової політики, регулюванню зовнішніх економічних відносин і в період економічних криз, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується).

3. Соціальна (зняття й пом'якшення соціальних протиріч шляхом фінансової, матеріальної, програмної та іншої підтримки тих, хто має потребу в соціальному захисті).

4. Економічна - забезпечення економічної безпеки населення.

5. Оподаткування - для формування бюджету держави.

6. Охорона і захист прав й свободи громадян (виконання цієї функції пов’язано перш за все з діяльністю органів правосуддя, прокуратури, внутрішніх справ).

7. Культурно-виховна (організація освіти, виховання, підтримка і розвиток науки, культури).

3. ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

З переходом нашої держави до ринкових відносин, вільного підприємництва і конкуренції, визнанням прав кожного бути власником, з проведенням політичної реформи і затвердженням демократичної державності відбувається еволюція як внутрішніх, так і зовнішніх функцій Української держави.

Генеральною тенденцією в розвитку сучасних функцій держави є саморегулювання, початок самоорганізації та самодіяльності. Держава виконує тепер менш по обсягу, але обновлений набор функцій. При цьому регулювання деяких суспільних процесів держава здійснює жорсткими імперативними мірами, наприклад, податковою політикою, встановленням правил конкуренції, відповідальності за порушення економічної безпеки тощо. В інших сферах використовуються більш м'які засоби, наприклад, підтримка розвитку науки, культури та ін.

Аналіз реальної дійсності дозволяє зробити висновок, що сучасній Українській державі присутні такі внутрішні функції:

-    забезпечення народовладдя;

-    економічна соціальна функція;

-    оподаткування;

-    екологічна функція;

-    функція охорони прав і свободи громадян, забезпечення законності і правопорядку.

До зовнішніх функцій слід віднести функції інтеграції у світову економіку, зовнішньо економічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій; оборони країни; підтримки світового правопорядку: співробітництво з іншими державами по рішенню глобальних проблем сучасності (економічної, сировинної, енергетичної та ін.)

Торкаючись функції забезпечення народовладдя необхідно відмітити, що теорія держави і права до самого останнього часу намагається обійтись без поняття функції держави в політичній сфері. Безумовно, всі функції держави носять політичний характер, але в політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ, державних органів, через які здійснюється функція народовладдя. Це перш за все представницькі органи, вибрані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в державі, органи місцевого самоуправління, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Зміст функцій забезпечення народовладдя складають:

1. Реалізація волевиявлення народу у формі законодавства (право творчості);

2. Забезпечення державного суверенітету, тобто здійснення вищої влади у відношенні своєї території і повітряного простору над нею: визначення правового положення конкретних територій і управління ними;

3. Офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава є як юридична особа, суб'єкт права. Разом з тим здійснення функцій забезпечення народовладдя передбачає наявність правових відношень між державою і суспільством, залежність держави від суспільства й відповідальність перед ним;

4. Захист конституційного ладу, який реалізується органами (конституційним судом), так і безпосередньо народом шляхом здійснення права всупереч любої спроби насильницьких змін або усунення існуючого конституційного ладу.

Економічна функція сучасної держави суттєво відрізняється від господарсько-організаційної (яка була раніше). В умовах розвинутих ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманітність і рівність усіх форм власності, добросовісної конкуренції, економіка має розвиток на основі саморегулювання. Втручання держави тут має місце визначені межі. Воно зводиться, як правило до :

а) вибору економічної політики;

б) управління підприємствами і організаціями, які складають державну власність; їх коло повинно бути обмежено найважливішими галузями, які мають загальнодержавне значення, наприклад, ядерною енергетикою, діяльністю у космосі, транспортом, зв'язком тощо;

в) встановлення правових основ ринку та цінової політики, зокрема стимулювання державними засобами підприємництва і вільної праці, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правового захисту власника прийняття мір для заборони монополізму і нечесної конкуренції, охорони прав споживача тощо;

г) регулювання зовнішньоекономічних відносин держави.

В період економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Це характерно, наприклад, для сучасного етапу розвитку України. Як свідчить економічна реформа, яка в теперішній час реалізується у нашій державі, не може бути результативною без активного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів цієї області й економічні заходи, які проводяться державою, наприклад, приватизація жилого фонду, земельна реформа тощо.

Соціальна функція різноманітна по змісту і масштабна по обсягу діяльності. Головне її призначення - забезпечить суспільне благополуччя, створення рівних можливостей для усіх громадян в його досягненні. З цією метою держава повинна гарантувати зайнятість працездатного населення й справедливе розподілення суспільних благ. Важливою частиною соціальної функції є здійснення соціального захисту тих, хто потребує державної підтримки: інвалідів, багатодітних сімей і дітей у неповних сім'ях, безробітних, біженців тощо.

В цій функції найбільш яскраве вираження має загальносоціальний початок держава, тобто зняття або пом'якшення соціальних протиріч у суспільстві шляхом використання цивілізованих засобів їх вирішення і забезпечення людині належних умов життя за допомогою гарантування визначеного обсягу соціальних благ за рахунок держави.

В реалізації соціальної функції важливе місце належить проведенню державної політики в області освіти, науки, культури, здоров'я громадян. В цих сферах соціальна функція здійснюється у формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної тощо) освітніх, виховних, наукових установ, а також установ культури. Що стосується управління організації їх роботи, то вони автономно вільні у своїй діяльності, й втручання держави тут не припустимо.

Безпосередньо прилягає до соціальної екологічна функція, яка обумовлена соціальним обов'язком держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян, їх економічну безпеку.

В умовах погіршення економічного стану в країні, ряді економічних катастроф на її території це направлення соціальної діяльності держави набуває самостійного значення. Інтенсивна експлуатація природного середовища у виробництві, порушення економічних вимог, шкідливі наслідки різного роду катастроф вимагають постійного втручання держави. Воно установлює правовий режим природовикористання, прийняття засобів при екстремальних екологічних ситуаціях, проводить рятувальні роботи, здійснює допомогу жертвам екологічного лиха й надає компенсації при нанесенні збитку здоров'ю і майновим інтересам громадян.

Важлива функція держави - оподаткування і збирання податків. Вона обумовлена тим, що бюджет держави, як і бюджет її регіональних одиниць, складається з різного роду податків, збору мита та інших обов'язкових платежів.

Перехід України до демократичної правової держави вивів у розряд пріоритетних функцію захисту прав і свободи громадян, забезпечення законності і правопорядку.

Конституція України закріпила широке коло основних прав і свободи людини. Вони існують в якості не відчужених, які належать йому від народження. Держава гарантує кожному судовий захист його прав, свободи і законних інтересів.

Розглядаючи зовнішні функції держави, необхідно відмітити, що інтеграція України в світову співдружність суттєво змінила її зовнішню політику й призвела до признання ряду гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів в міждержавних відношеннях. Якщо раніше офіційна позиція нашої держави виходила з того, що дотримання прав людини сугубо внутрішня справа держави й не підпадає під дію міжнародного права, то на сучасному етапі Україна співробітничає з іншими країнами з питань захисту прав людини, а також у рішенні глобальних проблем світового значення.

Здійснення функцій інтеграції у світову економіку стало можливим з послабленням напруги між державами і переходом України до ринкових відносин. Ця функція основується на визнанні економічної взаємозалежності держав у сучасному світі.

Проблема економічної інтеграції грає важливу роль у збереженні мирового порядку і встановлення стабільних відносин між державами. Тому тяга України до інтеграції у світову економіку привела до створення у нашій державі нового механізму зовнішньо­економічної діяльності.

Функція зовнішньоекономічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій тісно пов'язана з функцією інтеграції у світову економіку й по суті є її конкретизацією.

На сьогоднішній день широке розповсюдження отримали сумісні підприємства з іноземними капіталовкладеннями, які стали головною формою залучення у державу іноземних інвестицій.

Що стосується функції оборони, то в сучасних умовах вона базується на принципі підтримки достатнього рівня обороноздатності держави, що відповідає вимогам національної безпеки України, а її Збройні сили призначаються виключно для захисту незалежності і територіальної цілостності держави, а також для виконання міжнародних обов'язків. Зміна орієнтирів у військовій політиці нашої держави обумовлена тим, що в сучасному світі посилюються процеси взаємної інтеграції економіки різних держав, співробітництва у застереженні погрози розв'язання світових війн і воєнних конфліктів і як наслідок - зміцнюється міжнародна безпека.

Функція підтримки світового порядку передбачає діяльність по збереженню миру, застереження війн, роззброєння, ліквідація ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, укріплення довір'я між державами зробили можливість досягти реального роззброєння і домовленості про обмеження ядерних випробувань тощо. Забезпечення світового правопорядку сприяє співробітництву нашої держави з іншими державами у таких сферах як боротьба з організованою злочинністю, зокрема контрабандою, наркобізнесом, тероризмом. Тут важливо боротися державі самостійно і вимагається міждержавне об'єднання зусиль.

Функція співробітництва з іншими державами у рішенні глобальних проблем з'явилась у постконфронтаційний період відношень між різними країнами, їх фундамент складає пошук взаємовигідних вирішень проблем, які торкають інтереси кожного народу і людства в цілому і вимагають міжнародного регулювання.

До числа таких глобальних проблем відносяться, наприклад, загальна зацікавленість світової співдружності у застереженні крупних екологічних катастроф, подібних аварії на Чорнобильській АЄС, яка переросла територіальні межі однієї держави. Об'єднання міжнародних зусиль в цій області здійснюється для:

а) попередження промислових аварій;

б) готовності до надзвичайних ситуацій і для раннього повідомлення про них;

в) зниження серйозних наслідків катастроф.

Світова співдружність зацікавлена також у загальній охороні природних ресурсів і навколишнього середовища від крупномасштабної шкоди, що причиняється токсичними викидами промислового виробництва, витік нафти з танкерів і нафтопроводів, забруднення радіоактивними відходами тощо.

Наша держава співпрацює з іншими державами у питаннях збереження й захисту сприятливого глобального клімату як на двобічній, так і багатобічній основі, а також через відповідні міжнародні організації.

Таким чином, співробітництво України з іншими державами на міжнародній арені обумовлено взаємозалежністю всіх країн світу і визнання людських цінностей в якості головних орієнтирів у міждержавному спілкуванні.

Висновки

В роботі були розглянуті різні види функцій держави, а також функції держави в сучасних умовах, тобто при переході до демократичної правової держави. Відзначимо, що держава виконує надзвичайно багато функцій, які аналізуються загальною теорією держави і окремими галузевими науками і в першу чергу конституційним (державним) правом.

Існує багато класифікацій функцій держави. Це пояснюється різними класифікаційними критеріями. В якості основ класифікації вибираються об'єкти і сфери державної діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини тощо.

Функції держави багатопланові, їх формування проходить в процесі становлення, укріплення і розвитку держави. Всі функції держави діалектично розвиваються, основні стають другорядними (неосновними) і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості задач, які стають перед суспільством в її історичному розвитку, цілей, які вона переслідує. В різні історичні періоди пріоритетне значення набувають ті або інші задачі, а значить і різні функції держави. На одних етапах більше уваги приділяється сфері економіки, в інших-області політики. Таким чином, кожна функція держави має визначений зміст, оскільки передбачає діяльність в конкретній сфері суспільного життя.

З переходом України до ринкових відносин, з проведенням політичної реформи затвердження демократичної державності відбувається еволюція функцій держави. Генеральною тенденцією сучасних функцій держави є саморегулювання, початок самоорганізації і самодіяльності. Але в період створення нової державності практично не можливо обійтись без хворобливого періоду нестабільності, так як держава і право перехідного періоду поєднують в собі всі елементи нового і старого, зароджуючи правові інститути і попередні юридичні норми.

ЛІТЕРАТУРНІ ПОСИЛАННЯ

1. Конституція України. К 1996

2. Алексеев С.С. Государство и право - М, 1994

3. Бандурко О. та ін. Право і держава - теоретичний аспект Право України, 1995 №11-е. 3-7.

4. Комаров С.А. Общая теория государства й права курс лекций. -М., 1996- с. 312.

5. Котюк В.О. Основи держави і права - К "Вентурі" 1995 - с. 176.

6. Кравченко В. Економічні функції держави Право України, 1993, №1-с. 10-12.

7. Морозова Л.А. Функции российского государства на современном этапе. Государство и право, 1993, №6 - с. 98-108.

8. Общая теория государства и права - М., "Юрист".

9. Основы государства и права - Харьков, 1995.

10. Политические проблемы государства - М.: Институт государства и права РАН, 1993 - с. 182.

11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави - К., 1994.

12. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - М., 1995 - с. 301.

13. Теорія держави і права - К.: "Юрінформ", 1995 - с. 190.

14. Шестаєв Н.Т. Функции и структура государства: лекции по курсу "Теория государства и права" - М., 1992 - с. 28.