Навигация
Зв'язок з жовчними протоками й протоками підшлункової
18816
знаков
0
таблиц
6
изображений
2. Зв'язок з жовчними протоками й протоками підшлункової
залози
У стінку другої частини дванадцятипалої кишки впадає загальна жовчна протока й протоки підшлункової залози. Іншою асоційованою структурою є великий дуоденальний сосок і малий дуоденальний сосок, ампула Фатері (Fateri) (якщо є), і сфінктерний механізм Бойдена (Boyden). Узяті всі разом вони формують "систему Фатері", що має велике функціональне значення.
Термінальна порція загальної жовчної протоки довжиною близько 1,5 см. проходить через стінку дванадцятипалої кишки й звужується з 1,0 до 0,54 см. інтрамурально. Головна панкреатична протока проникає в порожнину дванадцятипалої кишки через загальну жовчну протоку, також зменшуючись у діаметрі. Протоки йдуть стінка до стінки в одній адвентиціальної оболонці.
Великий дуоденальний сосок (ВДС) розташовується на за очеревинній задній стінці другої частини дванадцятипалої кишки праворуч від другого і третього поперекових хребців.
Відстань від пілоруса варіює від 7-10 см. із крайніми варіантами 1,5-12 см. Відстань зменшується при наявності запалення.
З боку слизуватої оболонки ВДС виглядає як піднесення над рівнем стінки від 2,0 мм до 2,0 см. Безпосередньо під сосочком розташовується поперечна складка слизуватої оболонки довжиною 1-2 см. На вершині соска є устя діаметром 2-4,5 мм, через яке в кишку попадає жовч і панкреатичний сік. Це має місце в 50% випадків, коли перед впаданням в кишку загальна жовчна протока й панкреатична протока зливаються, утворюючи у вигляді спільного розширення ампул Фатері. В 20% випадків на верхівці ВДС відкривається два устя: устя головної панкреатичної протоки й трохи вище нього - устя загальної жовчної протоки. Ще вище - на малому дуоденальному сосочку, на відстані 3-4 см. від великого, більш ніж в 30% випадків, є устя додаткової протоки підшлункової залози.
Малий дуоденальний сосок (МДС). Основним орієнтиром, що допомагає визначити його місце розташування, є стовбур a.gastroduodenalis, під яким звичайно розташовується додаткова панкреатична протока Санторіні (Santorini) і МДС. Перетинання дванадцятипалої кишки повинне бути проксимальнєє цієї артерії. Приблизно в 10% випадків Санторієва протока може бути єдиним дренувальним підшлункову залізу. Перетинання його разом з a.gastroduodenalis веде до панкреонекрозу.
Ампула Фатері, як уже говорилося, є місцем впадання панкреатичної протоки (мал. 1.4). Іноді може бути відсутня при роздільному впаданні проток. Подібно до ампули Фатері, також беззастережно ми приймаємо поняття сфінктер Одді (Oddi) забуваючи, що вперше цей сфінктер описав в 1954 р. Glisson. Його пріоритет був доведений в 1936 р. Взагалі є ціла система сфінктерів в інтрамуральної частині загального жовчного й головного панкреатичного проток (мал. 1.5). Ця система носить об'єднуючу назву сфінктера. Її м'язові сфінктери мають окреме походження й функцію від м'язів стінки duodenum.
Таким чином, будова й топографічні взаємини дванадцятипалої кишки із сусідніми органами представляються досить складними й тісними. При виникненні пухлини має місце швидке структурне й фізіологічне залучення цих утворень у патологічний процес.
3. Кровопостачання дванадцятипалої кишки
Кровопостачання дванадцятипалої кишки піддається істотним індивідуальним анатомічним коливанням. Спеціального розгляду вимагає кровопостачання першої частини дванадцятипалої кишки.
Перша частина дванадцятипалої кишки кровопосточається a.supraduodenalis і задньою верхньою панкреатодуоденальною гілкою гастродуоденальної артерії, яка є гілкою загальної печіночної артерії. Часто перші 1 см. першої частини duodeni одержують кров з гілочки правої шлункової артерії. Після отходження задньої верхньої панкреатодуоденальної і супрадуоденальної гілок гастродуоденальна артерія опускається між першою частиною дванадцятипалої кишки й голівкою підшлункової залози й закінчується, розгалужуючись на праву a.gastroepiploica і передню верхню панкреатодуоденальну артерію, також кровопосточаючу цю частину дванадцятипалої кишки.
Наступні три частини дванадцятипалої кишки кровопосточаються передньою й задньою артеріальними аркадами. Від них відходять панкреатичні й дуоденальні гілочки. Аркади формуються із чотирьох артеріальних джерел: 1) a.pancreatoduodendlis anterior superior, звичайно друга по рахунку відходить від a.gastroduodenalis на передній поверхні підшлункової залози; 2) a.pancreatoduodenalis posterior superior (a.retroduodenalis), що звичайно йде наперед від загальної жовчної протоки й низхідна на задню поверхню підшлункової залози й, ідучи за жовчну протоку, що має зв'язки із задньою гілкою нижньої панкреатодуоденальної артерії; 3) a.pancreatoduodenalis anterior inferior; 4) a.pancreatoduodenalis postrerior inferior. Обидві останні артерії беруть початок від a.meseterica superior як перші її гілки. Артерії у вигляді прямих стовбурів входять у стінку кишки, а в останньому шарі утворюють сплетіння.
Вени верхньої порції першої частини дванадцятипалої кишки разом з венами пілоричного відділу відкриваються в v.gastroepiploica dexira (мал. 1.6, 1.7).
Це субпілоричні вени. Нижня порція першої частини кишки дренується веною suprapylorica, що входить в v.portae або в v.pancreaticoduodenalis posterior superior. Анастомози між субпілоричними й супрапілоричними венами обплутують дванадцятипалу кишку.
Венозні аркади дванадцятипалої кишки супроводжують однойменні артеріальні аркади. Передні верхні вени впадають в v.gastroepiploicf dextra, у той час як задня верхня йдучи за загальну жовчну протоку, упадає в v.porta. Нижні вени впадають у верхню мезентеріальну, нижню мезентеріальну, селезінкову й першу тонко кишкову вени.
Похожие работы
... продукції соляної кислоти. Крім того, хелікобактер продукує речовини, які пошкоджують клітини слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, викликаючи запалення. При знищенні інфекції, як умови лікування виразки шлунка, ознаки запалення зникають. В етіології і патогенезі виразкової хвороби важливу роль відіграють психологічні особисті чинники, з появою виразкової хвороби у хворих формується ...
... із ваготомією, вирізанням виразки й дренуючим втручанням. Види ваготомії: стовбурова (СтВ) (рис. 1), селективна (СВ) (рис. 2), селективна проксимальна (СПВ) (рис. 3.). У плановій хірургії виразкової хвороби дванадцятипалої кишки оптимальним Рис.1.Селективна ваготомія: Рис. 2. Стовбурова ваготомія: 1) стравохід; 2) перерізання шлункових гілок ваперерізаний передній блукаючий гуса й ...
... ред.В. І. Вдовиченка. – Київ, ІВЦ АЛКОН, 2004; 88 с., С.26-29. Анотація Швидкий Я.Б. Діагностичне і прогностичне значення та лікування запально-деструктивних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки після антигелікобактерної терапії. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 ...
... мг на 1 кг маси І ЇМ за годину. 7.Симптоматична терапія за показаннями (лікування серцевої недостатності, набряку легень та мозку; профілактика тромбоемболічних ускладнень та ін.). 2 Хронічний гастрит, гастродуоденіт. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки Класифікація виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки І, Клініко-ендоскопічна стадія: 1.Свіжа виразка. 2. ...
0 комментариев