4.1. Викуп актора - кріпака Щепкіна з неволі за допомогою

полтавського театру.

Щепкін переніс на російську сцену справжню

малоросійську народність,з усім ії гумором і

комізмом. До нього ми бачили у театрі лише

грубі фарси, карикатуру на співучу,поетичну

Малоросію,Малоросію,яка дала нам Гоголя!

Щепкін тому міг це робити,що його дитин -

ство і молодість минули на Україні,зріднили-

ся з ії звичаями і мовою.

О. Аксаков *

Думки Аксакова підтримуеться зараз багато людей. Щепкін належить до того ряду особистостей, які перші донесли українську мову в життя, зробили ії на рівні з іншими мовами, а може даже й вище. В тому ряду з Михайлом Семеновичем Щепкіним можна побачити незрівняного Івана Петровича Котляревського з його “Енеїдою” і “Наталкою-Полтавкою”, Тараса Григоровіча Шевченко з невмерущим “Кобзарем”, Григорія Квітку-Основ`яненка, директора Харківського театру, автора комедії “Сватання на Гончарівці”... У двох з цих чоловіків-мовоносців доля починаеться однаково: талановиті кріпаки, зустрічаючись з великими майстрами культури, вражають їх своїм талантом. Це - Т.Шевченко і М.Щепкін. Я хочу розповісти про останнього. Звичайно, я не буду розмальовувати,користуючись епітетами, все життя актора, я доторкнусь лише до тої сторінки його постійного щоденника, яку він сам назвав “В Полтаве”.**

* Аксаков О. Критичні статті. - Київ. - 1968 -с. 22

** ЩепкинМ.С.(1788-1863г.)Запискиего, письма,рассказы,материалы для биографии и родословная.-С.Петербург.-1914 г.

Отже, як вам вже відомо з I і II глави, трупа Штейна була запрошена Репніним в 1818 році, за рік до “ Наталки - Полтавки”. Актори приїхали з великого гучного Харкова і маленька затишна Полтава їм сподобалась з першого погляду. І не дивно з такими добрими хозяювами, як Котляревський, Імберг і Репнін, наше місто не могло не приваблювати харківчан. Крім того глядач полтавський був ще “дикарем” у театральній сфері, було багато чого показувати. Загалом актори прийнялись за діло з ентузіазмом. Крім того, рівень вистав полтавського театру був вищий, ніж у Штейна: адже життям театру заправляв Іван Петрович.* Саме тут безпосередньо з участю Репніна Щепкін був звільнений від кріпосної залежності; лише завдяки впливу Репніна він минув загрозу бутиикупленим спадкоємцем Волькенштейн, хозяїном того кріпосного театру, де розгорнулась трагедія “сороки-воровки”, С.М.Каменським, час від час купувавшим кращих кріпосних акторів.* Талант Щепкіна бачили не тільки працівники театру і князь Н.Г.Репнвн, всім глядачам сподобався цей маленький чоловік, так виразно передаючий образ вого героя. А як же почалась сценічна кар`єра Щепкіна? Про це відомо дуже багато, але я все ж таки розповім, на мій погляд, декілька дуже цікавих фактів про великого артиста. Певно, вже в провінціальну пору сприйняття комічного у Щепкіна еволюціонувало і ускладнювалося. Коли влітку 1810 року на Корінной ярмарці трупу Барсових бачив наш причепливий мандрівник І.М.Долгорукий, йому не сподобалося і там теж. Цьому столичному театралу актору кинулось ввічі те, що все в виставі було балаганним, скоморошеським. Але це не той спогад критичного глядача, який я помістила до II глави. Там і трупа інша (керівник-Калиновський), і місто дії - Кременчук. А тут - Харків, трупа Барсових, основним жанром якої була шкільна драма.* Треба відмітити,що саме у колі харківських акторів Щепкін отримав своє перше артистичне виховання; і тут він виступав вперше.

* Михаил Семенович Щепкин.Жизнь и творчество.- М.-1984 г.-1 том -с. 435

В своїх записках Михайло Семенович багато сторінок присвятив цім фактам, але річ про інше. Отже, за враженням Долгорукого, дослідники мають гадку, що тим самим коміком-бутафором, про якого пише наш мандрівник, був молодий Щепкін, і що він поступаючись публиці,яка “здесь,как и везде, любит скоморошество, дурачился що всей мочи”, коли в ролі сажотруса в опері “Князь-сажотрус” весь в сажі вилізав з камину й витирав обімича княжеським мереживом. За спогадами очевидців, Щепкін в ті роки в комічних ролях любил імітувати знайомих, вдаватися до утворення портретних карикатур і таке інше.* Як мені здається , Щепкін народився актором. Він настільки полюбляв грати, що не минав щодної можливості отримати хоч мізерну, але роль. Але мізерних ролей в його житті було дуже небагато. Як згадує брат артиста, Абрам Семенович Щепкін: “Во все продолжение существования Полтавского театра г.Щепкин участвовал во всех без исключения представлениях; положительно ни один спектакль не проходил без его участия. Лучшими ролями считались почти все, в которых он участвовал, потому что он каждую роль одушевлял и оживлял игрой своей- и притом всегда был верен”.** І так вважав не тільки А.С.Щепкін. Котляревський спеціально для Михійла Семеновича написав роль виборного в “Наталці” і головну роль в “Москалі”. Але, як не дивно, найбільш глядачам Щепкін подобався не в ціх геніальних творіннях драматурга, а в п`єсі “Жидовская корчма”, де у головній ролі єврея він копиював тогочасного полтавського міського голову О. Зеленського, який був євреєм. Це не дуже подобалось останьому, і він заручився платити кожний рік трупі по дві тисячі, тільки щоб п`єсу зняли з репертуара, на що актори погодились. Коли Репнін узнав про це, він наказав артистам ще частіше грати цю п`єсу, а Зеленський, щоб не гнівити “верхи”, повинен був ходити на прем`єри.***

* Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г. - 2 том -с. 31

** Гріц Т.С. Михайло Семенович Щепкін.- М.- 1966- с.43

*** Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала “Киевская старина”.-К.--1905 г.

Щепкін одержував 1500 крб. у рік. Після нього найкращими акторами в театрі були Барсов, Угаров та також примадонни Пряженковська й Медведева.* Князь Репнін, визнаючи за Щепкіним сценічний талант, звернувся до його власниці - поміщиці Курської губернії Ганни Абрамівни Волькенштейн з проханням про викуп артиста-кріпака.

“Человек ваш, Михаил Щепкин, находящийся на условии при Полтавском театре, отправляется к вашему сиятельству в последствии приказания вашего. Я, пользуясь случаем, считаю долгом свидетельствовать Вам о хороших свойствах его и что он, отличаясь всегда чрезвычайным талантом в представлении назначеных ему ролей, доставляет тем приятнейшее удовольствие Полтавской публике, почему я и убеждаюсь покорнейше просить Вас позволить ему, Щепкину, возвратиться к своей обязанности.** У відповідь на це прохання графіня Волькенштейн писала: “Хотя сей человек по своим назначениям в землемерной науке мне крайне нужен, но, желая вашему сиятельству, как мною почитаемой особе, услужить, увольняя его к Вам с покорнейшей просьбой, что когда он, Щепкин, мне необходим будет, то чтобы тогда отпустил его ко мне.” **

Князь Репнін після того листування вирішив викупити Щепкіна.Це стало відомо братові графині.Переговоривши з нею, він написав актору, що “графиня желает дать вольную вашей фамилии на 8 тисяч”.**

* Самсоненко С. Літопис театру. // Зоря Полтавщини.-1972 р.- 12 травня.

** Бузинний О.Т. До історії театра в Полтаві. Викуп з неволі М.С.Щепкіна (за архівними матеріалами).Записки Полтавського інституту народної освіти, т.4 за 1926-1927 академічний рік. - Полтава.--1927- с. 43-56

Це були дуже великі гроші для Щепкіна, починаючого кріпосного актора, та й для Рєпніна теж. Він звертаеться до Волькенштейн з таким листом: ”Ныне же видя из письма братца вашего Петра Абрамовича к нему, Щепкину, что ваше сиятельство соизволите оказать ему и семейству его милость, предоставляя ему право воспользоваться свободою через взнос 8000 рублей, я вновь обращаюсь к вашему сиятельству и прежде всего хочу уверить вас что свойства и поведение Щепкина суть лучшими его достоинствами; благодаря его к милостям вашим обратила прежде всего на него мое внимание, но, действительно, талант его заслуживает

одобрения предоставления ему всех способов образовать и усовершенствовать оный, к чему совершенно преграждается возможность, если он не будет свободным. Убеждаясь истиною онаго, я совершенно полагаясь на благороднейший образ мыслей ваших и то великодушие, которое вы доказываете, являя доселе неограниченные ваши Щепкину милости; прошу ваше сиятельство довершить початое вами благодеяние ему и услугу, смею сказать, обществу, предоставить ему и его семейству свободу и снизойти на умеренный о нем взнос за право, ему с семейством предоставленное.”* Іншими словами, Репнін прохав поміщицю знизити викуп до 4 - 5 тисяч, але вона не погодилась.** Щож, князь, не позбувшися надії, почав благодійну акцію. Щоб зібрати 8 тисяч, 23-го липня 1818 року Полтавським театром було поставлено спектакль “ В награду таланта актера Щепкина,для основания его участи”. Крім того, гроші збирали по підписному листу. Істинний підписний лист з 1818 року хранився у А.О.Імберха (співпрацівника Котляревського, другого директора полтавського театру) . Він вважав його вже загубленим, але в 1862 чи в 1863 році несподіванно знайшов його в своїх папірах і, знявши з нього копію, зробив на ній зауваження і роз`яснення об особах, приймавших участь у підписці, а орігінал мав намір неодмінно віддати самому Михайлу Щепкіну, з яким постійно був у самих дружніх стосунках, але актор помер раніше зустрічі з Імберхом і орігінал був переданий його спадкоємцям.*** ( Зараз цей лист зберігаеться в Московському Історичному музеї)Залишаеться додати, що Імберх мешкав у Петербурзі, де і закінчив свої дні в 1864 році. Всі документи стосовно минулого полтавського театру знаходились в його оселі. Хочу привести копію документа про викуп Щепкіна, в якому можна побачити істинну різноманітність чинів, призвіщ і кількості грошей.

* Павловский И.Ф. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала”Киевская старина”.-К.--1905 г.

** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи.// Комсомолець Полтавщини.- 1990 - 11 грудня.

*** М.С.Щепкин.Записки его, письма, рассказы,материалы для биографии и родословная. - С.Петербург- 1914 г.

“ Креслы:

1. Кн.Репнин, начальник тамошнего края..........................................200

2. Егор Ильич Божанов...........................................................................50

3. Князь Сегрей Григорьевич Волконский..........................................500

Матвей Почека.....................................................................................50

Григорий Тарновский........................................................................250

Франс Реммерс......................................................................................50

Георгий Забела......................................................................................50

Андрей Петровский..............................................................................50

Неизвестный..........................................................................................25

4.Граф Потемкин.....................................................................................700

Машкевич..............................................................................................100

Галаган...................................................................................................100

Д. Алексеев.............................................................................................100

Прасковья Почекина............................................................................100

Полковник Альбрехт............................................................................100

5.Неразборчиво написанная фамилия....................................................50

Вильгельм Реммерс.................................................................................25

6.Алексей Будлянский, полковник.........................................................100

Кочубей...................................................................................................100

Дано..........................................................................................................50

7.Карпов Федот, купец из Харькова.......................................................30

Александр Полетика..............................................................................50

Катерина Забелина.................................................................................25

Николай Александрович.......................................................................50

Елисей Троцына......................................................................................50

Андрей Брежинский................................................................................50

Cвечко.......................................................................................................50

Оболонский .............................................................................................25

От графа Алексея Кирилловича Разумовского ................................300

8. Снова неразобранная Имберхом фамилия .......................................25

Маркевич................................................................................................25

Генерал-майор Десентлоран................................................................25

Неизвестный ..........................................................................................25

NN ..........................................................................................................30

9. Купец Федот Шелихов ........................................................................40

Филиппов ..............................................................................................25

Бесходарный .........................................................................................25

10. Нежинский грек Клеца.......................................................................25

Дмитрий Шемов .................................................................................20

Чарныш..............................................................................................100

Война....................................................................................................50

Война....................................................................................................25

11. Алексей петрович Фролов - Багреев, бригадир............................100

12. Александр Алексеевич Фролов-Багреев, тайный советник..........50

И.П. ......................................................................................................50

Велецкий...............................................................................................50

Миклашевская ....................................................................................10

13. От неизвестного(было подписано в оригинале, однако у Имберха обозначено, что это Кочубей).................................................................250

NN..........................................................................................................25

14. Гражданский губернатор Павел Тутолмин......................................50

Михаил Лесевицкий.............................................................................25 Таптыков - по переводе получить от полицмейстера Киценкова...1992

15. От инспектора немецкой колонии Высоцкого...................................25

От неизвестной ....................................................................................50

От неизвестных....................................................................................100

Макурин.................................................................................................25

Якубович................................................................................................10

От генерал-майора Гельфрейха............................................................25

16. От Павла Николаевича Ушакова,начальника пехотной дивизии...25

17. Александр Васильевич Косанов,предводитель Екатеринославской

губернии.................................................................................................25

 Неизвестный ........................................................................................100

Левченков...............................................................................................50

Ильяшенко .............................................................................................25

Сахновский .............................................................................................25

Василий Галецкий..................................................................................25

В.Тарновская .........................................................................................25

18. Павел Иванович Кованько....................................................................50

19. Полковник Турский ..............................................................................25

20. Градский голова Авраам Зеленский..................................................100

А.Кандура...............................................................................................10

Бродский..........................................................................................100 .*

По цьому листу було зібрано 7 217 крб. Сам Щепкін написав:

“ Возвратясь в Полтаву, подписка продолжалась. С.М.Кочубей подписал 500 рублей, полковник Таптыков играл в карты на мое счастье и половину выигрыша подписал - 1 100 руб. Вся эта подписка поручена была кому то из канцелярии, и как это было не слишком аккуратно делано,то к тому времени, как он известил о возможности окончить дело, то собранных денег оказалось налицо 5 500 рублей, остальные недостающие деньги князь положил свои.

. * Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г.-2 том

.

. И Новиков призвал меня к себе на дом и говорит, что князь поручил ему меня спросить, что нет ли у меня в Курске такого знакомаго человека, которому князь мог дать доверенность и переслать деньги для рассчета с опекуном, а равно и составить формальный акт. Я говорю, что в Курске есть человек, который меня всегда ласкал и давно знает, это директор гимназии И.С.Кологрив - он же был и директором театра, - и я уверен, что он, по доброте своей, не откажется похлопотать для моего счастья.” *

Кологрив, старинний приятель Щепкіна, звичайно не відказав, і гроші були передані Волькенштейн. Далі я з`ясувала цікаву історію, маючи перед собою дві різні книги: Павловського ”Заботы кн. Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина”, яку я придбала в обласній бібліотеці 1905 року видання, і “Записки” самого Щепкіна , його згадки про життя, отриману мною в архівах краєзнавчого музею, 1914 року видання. Розпочну зі спогадів артиста, де він розповідає: ” В исходе 1818 года, кажется в декабре, Котляревский известил меня, что все кончено и купчая крепость прислана князю.

Эта весть меня так озадачила, что я нескоро собрался с духом спросить, какая крепость, - ведь меня князь откупал, а не покупал. Наконец решился спросить и в ответ услышал вот что:

- Это , говорит , сделано по необходимости. Опекун спрашивал разрешения для продажи, следовательно, и акт должен состояться в такой же форме, а к тому же князь своих прибавил 3 тысячи рублей, которые ты обязан, разумеется, заслужить.

- Что же , - говорю я, - отца с семейством мне надо перевезти в Полтаву, то попросите князя, чтобы он написал к опекуну,чтобы он хотя ссудил поводами для перевозки моего семейства, а то в настоящем моем положении я не имею средств, а жить на два семейства тяжело,ибо по совершении купчей отец мой, вероятно, лишится тех пособий, которые получал от имения, как и вообще все дворовые люди.

- Об этом я, говорит, скажу князю.

- Да попросите, пожалуйста, чтобы до весны не лишали его, потому что тотчас нельзя ему отправиться. У него было хозяйство, скот, лошади, пчелы,- все это надо продать, хоть за бесценок.

- Хорошо, это все князь напишет.

И вот я, вместо свободы, опять крепостной, с тою только разницею, что прежде отец получал от управляющего делами, по назначению бывших господ, хлеб, крупу, дрова, сено и жил в своем доме, а теперь все это будет на моих руках: отец, мать, брат, четыре сестры, племянница, потом я с женой и тремя детьми, что составит несчастное число тринадцать. Какой из этого будет выход, один бог разгадает. Подумаю, что при двух тысячах жалованья, которые я получаю, с тринадцатью душами семейства, я никогда не выплачу князю три тысячи, которые я (очевидна помилка Щепкіна. Йдеться про князя Н.Г.Репніна - прим.автора) заплатил. Хотя в Полтаве жизнь и не дорога, но все этих денег не достанет на содержание семейства: одна квартира с дровами около 500 рублей, потом работница, потом на тринадцать человек чайку, сахарцу, потом пища, обувь, одежа. Ну,думаю,жена у меня мастерица шить, сестры будут помогать, бог даст, как-нибудь проживем, а в будущем,что бог даст.” Як бачимо, залишилась у Щепкіна тоді лише одна надія - на бога. Князь використал вигідну можливість викупити актора, але так, щоб останній ще якось залежал від нього. Ось що повідомлає Іван Петрович Котляревський у листі Рєпніну в його маєток в Яготіні:

“Сиятельнейший князь, милостивый Государь!

Письмо вашего сиятельства, которым было угодно меня удостоить, и условия господина Анненкова о выкупе Щепкина, я сему последнему показывал; он принял таковое вашего сиятельства благодарение со слезами признательности и вечной благодарности.”*

Це вже цікаво. Як мені здалося, у Михайля Семеновича не те, щоб сліз, але й вічної вдячності князю не було. Залишаеться гадати, чи Щепкін щось змовчав про свою розмову з директором Полтавського театру, чи Котляревський не так зрозумів реакцію актора. . .

Так чи інакше, Михайло Семенович не написав про своє подальше життя в Полтаві ані жодної сторінки у щоденнику, і чи віддав він Репніну ті 3 тисячи крб., чи ні - не відомо. На мою думку - все ж віддав, тому що коли в 1821 році одержав від князя відпустку, тобто дозвіл на від`їзд з міста, залишив в 1822 році Полтаву і прибув знову до Штейна, який на той час заснував трупу в Тулі.**

У Щепкіна було багато періодів в житті: початок його акторської кар`єри дав Курський театр, потім - Харків, трупа Барсова, Калиновського, Штейна, Полтавські кони з Нальотовою та Котляревським і, вже пізніше,

Московський Малий театр, де він і закінчив свою творчу діяльність. Але вся молодість, весь розквіт Михайла Семеновича як актора, на мою думку, пройшли в Полтаві. Перші ролі, викуп з кріпацтва - все перед очима полтавців. Місту Щепкін був зобов`язаний багато чим, тому на протязі життя він підтримував зв`язки з полтавськими друзями- Імберхом, Петровським.

Російські енциклопедісти вважають, що актор по-творчому розкрився в Москві. Може це завдяки українським пісням, віршам та взагалі всієї Малоросії ? Вважаю - так. Цей артист надовго залишиться прикладом для молодих починаючих акторів нашої Батьківщини.

* Михаил Семенович Щепкин.Записки его,письма,рассказы,материалы

для биографии и родословная. - С.Петербург.-1914 г.

** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи . // Комсомолець Полтавщини. - 1990 р.- 11 грудня.


Информация о работе «Діяльність першого професійного театру Полтави»
Раздел: Культура и искусство
Количество знаков с пробелами: 101736
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
67088
0
0

... є в тому, що вона може бути використана для підготовки до семінарський занять, проведень історичних дискусій та конференцій. 1. Розвиток театрального мистецтва в Україні в другої половині ХІХ ст. 1.1 Аматорське театральне мистецтво Український театр його класичної доби починається з аматорський гуртків середини ХІХ ст.. Посилення інтересу широких демократичних ніл до театру проявлялося ...

Скачать
71010
0
0

... перетворень не завжди були затребувані подальшими реформаторами. Як справедливо говорив В.О. Ключевський, « історія пані строга і за незнання її законів карає зі всією строгістю і нещадною». Петро Великий очима сучасників і істориків Епоха Петра Першого в історії Росії, особа цього видатного державного діяча, полководця, дипломата користується увагою як у вітчизняній, так і в зарубіжній і ...

Скачать
107203
0
0

... 22 березня 1942 року через статтю Уласа Самчука, зміст якої був ворожим щодо німців, 21 тисяча примірників цього номера була знищена. [20;с.90] РОЗДІЛ 3 ТВОРЧІ ВЗАЄМИНИ УЛАСА САМЧУКА   3.1. Подорожево-репортерська публіцистика Hе меншу, ніж передовиці, вартість для української журналістики, української громадсько-політичної думки та історії українських визвольних змагань періоду Другої сві ...

Скачать
86524
0
0

... половини особового складу. Три тисячі вояків дивізії пішли в ліси і об'єдналися з УПА. ОУН Бандери, яка здійснювала політичне керівництво Українською Повстанською Армією, від самого початку вкрай негативно ставилась до створення дивізії “Галичина”. Воюючи проти всіх окупантів, українські повстанці були безкомпромісними. Головна команда УПА накладала заборону на ведення переговорів з німцями, ...

0 комментариев


Наверх