Методика формування навички швидкочитання в сучасній початковій школі

2.1 Методика формування навички швидкочитання в сучасній початковій школі

В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного психолого-педагогічного підходу може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, за свідченням вчених від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню.

Навчити дітей добре читати - одне з найважливіших завдань школи.

В. О. Сухомлинський зазначав, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.

Виробити в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання можливо лише тоді, коли вчитель навчить кожного з них (навіть і того, хто має уповільнене мислення, обмежені здібності) читати свідомо, швидко, правильно.

Як відомо, процес читання включає в себе дві особливості: одна здобуває своє вираження в русі очей і мово-звуко-рухових процесах, і друга, яка виражається в русі думок, почуттів, намірів читця, викликаних змістом читаного. Інакше кажучи, у перебігу процесу в цілому у досвідченого читача можна розрізнити: оптичне сприйняття надрукованого чи написаного, відтворення звукової оболонки слова і мовних рухів та відтворення змісту прочитаного.

Перші два моменти – навички читання – мають стати об'єктом прискіпливої уваги вчителя не тільки в період навчання грамоти, а й у всій подальшій роботі, аж поки в класі зникне поскладове читання взагалі, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу розмовної мови.

Тільки тоді можна починати роботу над виразністю, що й є кінцевою метою навчання читати вголос.

Протягом першого року учні в основному навчаються читати вголос свідомо, правильно, плавно, по складах, переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються у цей час і початки виразного читання, особливо знайомого тексту, набувається і певна швидкість, уміння самостійно працювати з книжкою. Усі ці навички читання в наступних класах вдосконалюються.

Учні навчаються усвідомлювати складніші тексти. У виразному читанні дітей, крім визначення голосом розділових знаків, після роботи з учителем виділяються і логічні паузи та наголоси, мовчазне читання поліпшується. Значно збільшується швидкість голосного читання, а особливо – мовчазного.

Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають з його пам'яті.

Занадто швидке і повільне читання не дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, призводить до того, що клас у цілому по суті не працює.

На швидкість читання впливає довжина слова, його зміст, зручність чи незручність для вимови. Один і той же учень, залежно від матеріалу, шрифту, читає з різною швидкістю. Кількість знаків або слів різко падає у процесі читання важкого і нецікавого твору. Інтерес завжди поліпшує техніку читання в цілому та його окремих якостей.

У позакласний час з учнями організовую інсценізацію творів. Ця робота їм дуже подобається. Діти читають свої ролі, інколи майже вдвічі швидше, ніж твори у класі. Причому швидкість відповідає характеру персонажів, сприяє кращому усвідомленню твору в цілому.

Така ж картина спостерігалася і під час читання творів з цікавою фабулою. Навіть у першому класі учні читають цілими словами і досить швидко казки, особливо коли в них є рефрени (повторення). Твори М. Коцюбинського "Дві кізочки", "Два цапки", твори Л. Толстого і в перекладі читаються з кращим усвідомленням і швидкістю, ніж ділові матеріали і малохудожні твори. Добірність мови, чітка будова речень, близький ясний зміст творів М. Коцюбинського, Л. Толстого сприяють тому, що в процесі читання у дітей легко виникає змістова догадка, вони без труднощів читають текст цілими словами, а тому - швидко.

Швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не власне сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв'язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Уявімо: уже в 9 класі обсяг домашніх завдань становить у середньому 6 500 слів. Неважко підрахувати, що учень, читаючи в темпі 80 слів за хвилину, витратить (якщо читати без упину) 1 годину 20 хвилин на те, щоб лише раз прочитати тексти. Але оскільки така низька швидкість заважає сприйняттю, то школяр мусить читати повторно, можливо, і втретє. Ось чому діти, які опановують до 90 слів за хвилину, вчать уроки вряди-годи, а ті, хто читає ще повільніше, практично взагалі не в змозі їх готувати.

Треба мати на увазі, що швидкочитання - це ще й уміння енергійно, хутко міркуючи, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.

Усвідомлення твору завжди стимулює потрібну швидкість.

Крім того, швидкість має певне значення лише тоді, коли вона супроводжується усвідомленням читаного, а не становить самоцілі. Сама по собі швидкість читання не має педагогічної цінності.

Норми швидкості свідомого читання можуть служити деякими показниками якості читання учнів, за цими нормами легко вести облік успішності учнів з даного предмета.

Швидкість розвивається у процесі всієї роботи з читання. Вона є, так би мовити, службовою частиною якостей читання. На її розвиток добре впливає постійне тренування в голосному і мовчазному читанні.

Сформувати навички читання вголос допомагає система прийомів і вправ, що вдосконалюють зорове сприймання і вимову, а також сприяють синтезу сприйняття і розуміння.

Вправи, пов'язані із зоровим сприйманням, спрямовані, по-перше, на розвиток зіркості до буквеного складу слова, тобто правильності читання, і, по-друге, на збільшення "поля читання", тобто на розвиток його швидкості.

Для виховання в учнів зіркості до буквеного складу слова доцільними є вправи на увагу вже з букварного періоду. Основою такої роботи служать слова, дібрані вчителем з читаного на уроці тексту, й поняття з незначною відмінністю в буквеному складі. Учням пропонується прочитати ці слова і пояснити різницю в їх написанні та значенні.

Для розширення "поля читання" раджу скористатися методом моментального зорового сприйняття, який, до того ж, дає можливість поповнити лексичний запас дитини. Для вправлянь варто виготовити картки зі словами різного буквеного складу, зображеними друкованим шрифтом. Матеріал демонструється учням у певній послідовності.

Серія І. Набори карток з односкладовими словами

1)  з двох літер: ау, уа, ои;

2)  з трьох літер: мак, рак, лак;

3)  з чотирьох букв зі збігом двох приголосних на початку: стіл, кран, грім;

4)  з чотирьох букв зі збігом двох приголосних у кінці: вовк, банк, бант;

5)  з п'яти букв зі збігом трьох приголосних на початку: стриж, згриз.

Серія II. Набори карток з двоскладовими словами

1)  з двох прямих складів з наголосом на першому: горе, щуки, мати;

2)  з двох прямих складів з наголосом і на другому: межа, вода, гора;

3)  перший обернений наголошений, другий – закритий: атлас, орден, ордер;

4)  перший – прямий, другий – закритий, наголошений: багаж, вагон, фазан;

5)  зі збігом двох приголосних на початку, перший склад наголошений: просо, пряник, книга;

6)  зі збігом двох приголосних у середині, з першим наголошеним складом: космос, меблі, марка;

7)  зі збігом двох приголосних у середині, з наголосом на другому складі: ведмідь, ліхтар, мікроб;

8)  зі збігом двох приголосних на початку і в середині, з першим наголошеним: правда, праска, зрадник;

9)  зі збігом двох приголосних на початку і в середині, з другим наголошеним складом: трамвай, тріска;

10) зі збігом трьох приголосних на початку, з першим наголошеним складом: скромний, вправа;

11) зі збігом трьох "приголосних на початку, з другим наголошеним складом: спрямовувати, спростити;

12) зі збігом трьох приголосних у середині слова: завтра, сестра.

Серія III. Набори карток з трискладовими словами

1)  з наголосом на першому складі: вулиця, вудочка, дудочка;

2)  з наголосом на другому складі: дорога, ворона, початок;

3)  з наголосом на третьому складі: молоко, барабан;

4)   зі збігом двох приголосних на початку, перший склад наголошений: грамота, скочити; другий наголошений - гримаса; третій наголошений – глибина;

5)   зі збігом двох приголосних у середині: загадка;

6)   зі збігом трьох приголосних на початку: справитись, скликати.

Серія IV. Набір карток з багатоскладовими словами:

щиросердний, енциклопедія

Добре, коли є настільна картонна ширмочка заввишки 25-30 см, з-за якої вчитель показує класу кожну картку протягом 0,5-1 сек. На вправу відводиться на уроці до 1 хв.: 10 сек. – на читання 10 слів (на урок добирається до 10 карток), а решта часу - на перевірку розуміння прочитаного. Оскільки ця вправа ігрова, їй можна дати назву, скажімо, "Не барись - лови слово", "Впіймай слово" тощо.

До наступних щаблів складності вчитель має переходити не раніше, ніж переконається у тому, що кожен учень навчився швидко схоплювати поглядом слова певного типу.

Швидкість читання залежить і від кількості регресій, тобто зворотного руху очей для уточнення прочитаного. Щоб позбутися цього, пропоную учням звичайною лінійкою закривати попереднє прочитане слово. Крім цього, використовую шаблони: в аркуші паперу прорізується віконце, крізь яке видно 3-5 рядків. Під час читання учень зсуває його донизу, закриваючи опановані рядки.

Учням, які читають дуже повільно, раджу ритмічно постукувати олівцем чи ручкою в ході читання. Це дає можливість, підпорядковуючись ритму, підвищити темп.

У школярів треба виробляти навичку антиципації - вміння водночас із читанням тексту вголос на основі засвоєного змісту, з контурів наступних слів передбачити, вгадувати два-три наступні. Цей процес у людини, яка привчена швидко читати, відбувається переважно великою мірою машинально, непомітно для неї, однак на початковому етапі дітей можна привчати усвідомлювати всі тонкощі цього процесу. Тим більше, що він неодмінно сприяє вдосконаленню задатків дитини, загалом здібностей до навчання.

Спочатку пропоную школярам для читання слова з пропущеними буквами.

З...ма, в...сна, л...то, о...інь.

В...дмідь, в...вк, ол...нь, п...вень.

Потім – речення з пропущеними словами.

Ще не смеркло, а на заході вже зійшла вечірня... .

Опівдні на вахту заступила нова... робітників.

Хоч велика вся..., а Вкраїна в нас одна.

Бабусі допомагають р... .

• Закінчити речення, вибравши потрібне слово.

Письменник - це людина, яка пише... (книги, картини).

Художник - це людина, яка пише... (книги, картини).

• Доповнити речення.

Вечорами нам тато читає вголос... (газети, книжки, думки, журнали).

Літня ніч була... (темною, довгою, місячною, короткою).

Мій товариш відкрив... (вікно, книжку, радість, таємницю).

Нам дуже сподобалось маленьке, пухнасте... (каченя, волосся, деревце, покривало).

Сашко дуже поспішав, він біг так... (швидко, легко, красиво, задумливо).

• Назви одним словом.

Київ, Одеса, Львів - це... .

Дуб, ялина, сосна, клен - це... .

Стіл, крісло, диван - це... .

• Закінчи речення.

Пальто - це одяг, а чоботи - ....

Дуб – це дерево, а калина – ... .

Коли учні вже добре справляються з цим завданням, добираю невеличкі вірші, тексти з дитячих журналів і виготовляю такі картки: з одного боку - текст з пропущеними буквами, словами, а на звороті - цей же текст, записаний повністю. Таким чином, діти мають змогу зіставити тексти, перевірити себе.

Я - ї...альня для п...ашок, Залі...ай під мій д...шок. У зимо...і хол...ди По...бідаєм за...жди	Я - їдальня для пташок, Залітай під мій дашок. У зимові холоди Пообідаєм завжди
Хтось при...умав паропла...и, Залізни...ю і кі...о, Та найбільша в світі сла...а – Тим, хто ро...ить ...скімо!	Хтось придумав пароплави, Залізницю і кіно, Та найбільша в світі слава – Тим, хто робить ескімо!

Вставити пропущені склади-ноти.

ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ

В теплий ...щик че…паха

Пара... не відкриває,

Че...паха під ...щик

Панцир під став...є.

...ртух жира... начепила –

Готує ...к д... крокодила.

Ма...тко лами

Каже ма... ла...:

– Досі я було ...кливе!

Антиципація частин прислів'їв

Весняний день Білий хліб любить Будеш трудитися, На роботу Тяжко тому жить, Зробив діло, Сім раз відмір. Хто багата читає

будеш кормитися. рік годує. нема свята. чорні руки. а один відріж. той багато знає. гуляй сміло. хто не хоче робить.

У багатьох дітей артикуляційний апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому кожний урок читання починаю зі скоромовки. Скоромовки підібрала на кожну букву алфавіту. Дітям подобається до малюнків підбирати скоромовки.

Читання – психофізіологічний процес, що залежить від особистості, швидкості реакції, якості зору, темпераменту. Так, холерики говорять і читають швидко, а флегматики й меланхоліки - значно повільніше. Проте внаслідок відповідних вправлянь техніка читання зростає і в них.

Для вдосконалення вимови необхідно систематично практикувати вправи з розвитку мовлення учнів. Погане мовлення породжує нерозбірливе читання, що неминуче знижує рівень розуміння прочитаного. Треба прагнути, щоб мовлення кожного учня було чітким, розбірливим, досить голосним і, звичайно, правильним щодо норм орфоепії.

Практикую:

1) промовляння голосних у різних сполученнях: і-й, е-і, а-е, а-у, у-е, и-у, і-а-е, о-у-і, и-у-і, и-е-і;

•   голосних у сполученні з приголосними: ри-ир, тр-три, тр-ра, кар- арк;

•   голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях;

•   приголосних у сполученні з голосними:

Біг по доріжці: ши-ша-шо-шу-ше; дже-джо-джі;

2)  вимову складів: пошепки - повільно - швидко: ла-ра-ру-ло, рі-ре- ли-лу, ре-лі-ри-ла;

3)  артикуляцію голосних і приголосних у реченнях.

Щоб підготувати молодших школярів до швидкого читання, необхідно послідовно практикувати систему вправ на збільшення "кута зору", розвиток зорової пам'яті, ліквідацію "бар'єру проговорювання" і скорочення кількості "регресій"; розвиток мовної здогадки, виховання уваги, зосередженості, інтересу до читаного, вдосконалення способів перевірки розуміння прочитаного.

Психологами доведено, що одиницею сприймання тексту у досвідчених читців є слово, а не буква і що текст ми сприймаємо в момент пауз-фіксацій.

Пришвидшувати читання внаслідок розширення кута зору можна і безмашинними методами. Одним з них є моментальне зорове сприймання. Для вправ на розширення кута зору треба заготувати плакати або невеликі переносні дошки, на яких учитель записує слова у стовпчик:

Учням пропонується за обмежений час (від 5 до 10 секунд) прочитати мовчки слова, не розбиваючи на склади, а миттєво впізнаючи їх. З кожною таблицею можна працювати кілька уроків, попередньо переставивши слова. Кількість слів поступово збільшується, а час не змінюється.

Щоб не читати слова по складах, а миттєво впізнавати їх, діти мають навчитися читати згори вниз. Для цього учень спрямовує погляд не на окреме слово, а на весь рядок, розширивши поле зору погляд ковзає по центру колонки, трохи коливаючись з одного боку в другий.

Поступово завдання ускладнюємо: для зорового сприймання пропонуємо не окремі слова, а словосполучення, записані в колонку по 2-3 слова у рядку, а також уривки творів, де текст набраний вузькими колонками.

Періодично слід давати і такі завдання: "Хто прочитає найшвидше", "Прочитати текст за одну хвилину", "Прочитай текст і запиши затрачений час" (у класі має бути настінний годинник).

Однак, у школі недоцільно заохочувати дітей, щоб вони змагалися щодо швидкості читання вголос. Коли здібний учень розганяється, показуючи надто високу швидкість читання вголос, слід не підхвалювати, а стримувати його, нагадуючи про ознаки гарної навички.

Як же досягти оптимальної швидкості читання. Розглянемо резерви навчання читання.

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ, адже пам'ять людини запам'ятовує саме те, що повторюється через певний проміжок часу. Тому першокласнику доцільно читати вдома по 5-7 хвилин декілька разів.

2. Напівголосне читання в класі. Таке читання було одним з основних елементів навчання в Павлиській школі - школі В. Сухомлинського.

3. Кожен урок (чи то математика, музика, образотворче мистецтво тощо) починати з п'ятихвилинного напівголосного читання.

4. Помітні результати дає читання перед сном, адже остання події дня чітко фіксуються в пам'яті.

5. Якщо дитина не любить читати, то необхідний режим оберігаю чого читання - отримання відпочинку після прочитання 2-3 рядків, під час якого дитина розглядає ілюстрації до книжки.

6. Доведено, що техніка читання не підвищується, коли низька оперативна пам'ять. Робота над вдосконаленням оперативної пам'яті здійснюється за допомогою зорових диктантів, тестів професора І. Федоренка з Харкова. Набори диктантів ідуть з поступовим нарощуванням довжини речень на одну-дві букви що три дні.

Набір речень для зорових диктантів за системою І.Т. Федоренка (див. додаток Б).

За допомогою наборів для зорових диктантів вчитель може навчити дітей швидкочитанню, яке набагато перевищує норми, як вголос, так і мовчки. Треба мати на увазі, що швидкочитання – це ще й уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання, вправи.

Як показали дослідження В. М. Зайцева, завідувача лабораторією педагогічної діагностики Донецького держуніверситету, більшість дітей, що погано читають є меланхоліками або флегматиками, і навпаки – ті, хто добре володіє цією навичкою здебільшого сангвініки та холерики. Система вправ В. М. Зайцева зводиться до багаторазового прочитування в темпі скоромовки уривків тексту - спершу невеликих, можливо окремих речень, згодом - більш об'ємних. Школяр може переходити до читання вголос та мовчки більших

фрагментів тексту тоді, коли з'явиться упевненість, що зможе засвоїти навички швидкого читання. При цьому поліпшується дикція, тембр голосу, рівномірним стає дихання, зрештою вдосконалюється мовленнєвий апарат дитини.

Відомо, що читання в темпі скоромовки складного невідомого тексту можливе тільки в тому разі, якщо в учня вироблено уміння антиципації, тобто передбачення двох-трьох подальших слів. Звідси виникає висока швидкість навички опановувати текст мовчки. Оскільки ці 2-3 слова треба не лише прочитати, а й запам'ятати на певний час, то це сприяє розвиткові пам'яті.

Заняття починаються 15-секундними замірюваннями швидкості читання школярів - уголос і про себе. Діти самі підраховують кількість опанованих слів і записують у зошити власні результати. Класовод пояснює, що у скоромовці чітко вимовляються голосні довгих наголошених складів. Ненаголошені вимовляються дуже коротко і майже нечутно, тут вирізняються тільки приголосні. Природно, що перед такими заняттями вчитель має сам випробувати себе на вміння читати в темпі скоромовки! Вихованці добре наслідують гарний зразок. Ще один допоміжний засіб - постукування ручкою чи олівцем в такт швидкочитання. Застосовує вчитель і зорові та слухові диктанти.

Для більшої ефективності зорового диктанту речення бажано записувати фломастером на окремих паперових стрічках. Діти читають їх теж у темпі скоромовки.

Доцільно для вдосконалення навички швидкочитання використовувати також індивідуальну табличку для самоконтролю з техніки читання.

Індивідуальна табличка для самоконтролю з перевірки техніки читання

Вчимося читати швидко

Що означає швидко? Це не значить, що потрібно читати так, що й слів не розібрати. Але й не дуже повільно, щоб не занудьгувати.

Перевіряй себе кожного місяця. Візьми годинник із секундною стрілкою. Коли стрілка пройде круг – це і буде хвилина. Порахуй, скільки ти прочитав за цю хвилину. Запиши результат у таблицю (див. табл. 1).

 

Таблиця 1.

Місяць	Кількість слів за хвилину	Кількість помилок	Виразність	Результат
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень

 

Дуже добре, що ти з кожним днем читаєш усе швидше.

Запам'ятай: хто багато читає, той багато знає.

Практика доводить ефективність названих систем. Проте вони розраховані на вдосконалення техніки читання. Чи можливо з самого початку вчити дитину читати правильно, свідомо і швидко, не сподіваючись на доучування або переучування в майбутньому.

Ствердну відповідь на це питання дає методика, розроблена педагогічним колективом під керівництвом вчителя Б. В. Динги. Всі учні цієї школи, закінчуючи 1 клас, читають уголос новий текст у найвищому для вказаного віку темпі - до 150 слів на хвилину.

У системі Б. В. Динги передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконаємось у доцільності надання їй пріоритету.

Розглянемо залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця, потім нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо- довге. Ще важче у пам'яті втримати прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, а це, в свою чергу, залежить від швидкості читання.

Чи впливає швидкість на виразність читання? Швидко читаючи дитина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить, запорука виразності – швидкість.

Діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певних навичок – складових досконалого читання. Розглянемо частину методики: роботу з таблицями для навчання швидкого читання у різні періоди навчання читання.

Букварний період. Проблема навчання читання шестирічок часто полягає в тому, що дитина ще не запам'ятала чітко графічне зображення букви й потребує певного часу для її пригадування. Щоб подолати цю перепону, можна використати спеціальні картки. Вони є в кожного учня. Вправи з ними виконуються щоденно протягом першого місяця навчання в школі.

За карткою 1 першокласники не називають букви - "бе", "ве", а тільки звуки - [б], [в]. Так їм набагато легше буде потім зливати звуки в склади.

Вправи на запам'ятовування букв

1. Називати за цією карткою звуки у якомога швидшому темпі. Спочатку можна давати окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не пропускаючи жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати завдання читати до сигналу "стоп": хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і в парах - тоді діти контролюють один одного.

2. Швидко знайти загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та вертикалі.

Доцільно мати й картки, на яких наклеєні букви з розрізної азбуки в різних положеннях.

Картки міняються щоуроку. Але завданням те саме: якнайшвидше прочитати всі букви, не припускаючись помилок. Картки в кожного учня різні, що дає можливість користуватись одним набором тривалий час: діти просто міняються картками між собою. Ці картки також можна використовувати для роботи вдома тим дітям, котрі погано освоїли букви.

Паралельно до роботи з цими картками у добукварний період доцільно на кожному уроці проводити різні аналітико-синтетичні звукові вправи.

Вправи на звуковий аналіз та синтез

1.  Утворити злиття з поданих звуків (л + а = ла, л' + а = ля).

2.  Назвати звуки, з яких утворилося подане тя.

3.  "Упіймати" твердий або м'який приголосний звук.

4.  Утворити злиття поданого приголосного Ж з усіма голосними.

5.  Утворити злиття всіх приголосних звуків, називає вчитель, з поданим голосним.

6.  Вказати, яке слово довше. Для цього дітям пропонуються пари слів, наприклад: година чи хвилина, змія чи черв'як, день чи ніч, зима (літо) чи весна.

Пізніше можна розпочати роботу з великою складовою таблицею, яка є основою під час навчання грамоти. На таблиці мають бути кишеньки, куди, по мірі опрацювання, вставляти букви та склади. Доцільно також виготовити зменшені частини такої таблиці для кожного учня.

У такій таблиці літери, що позначають голосні, виставляються горизонтально, а літери, що позначають приголосні - вертикально. Букви в кишеньки вставиться в тому порядку, як вони вивчаються за букварем. На перетині голосної та приголосної утворюється склад. Краще, якщо це буде два види складів: прямий і обернений.

Вивчаючи нову літеру, діти утворюють склади, учитель вставляє в кишеньки відповідні картки.

Робота за таблицею обов'язково проводиться щодня. Можна також працювати за нею на уроках письма, під час відпочинку дітей.

Основне завдання використання таблиці - навчити дітей швидко прочитувати будь-який склад, не поділяючи його на букви. Одиницею читання має бути не буква, а склад.

Усі завдання при роботі з таблицею можна виконувати фронтально, вибірково, індивідуально, але щодня, і поступово нарощуючи темп. Також поряд зі складовою таблицею вводяться картки, на яких розкидані склади з розрізної азбуки.

Ці картки діти опрацьовують самостійно або в парах під час уроку. Учитель контролює читання, проходячи між партами. Вони використовуються і для домашнього читання. Це сприяє запам'ятовуванню складів. Картки також усі різні, і діти обмінюються ними під час уроку.

Добре мати набір складів, написаних великими літерами на окремих картках. Набір карток використовується найчастіше для фронтальної роботи. Дітям показують картку на 1-2 секунди, а вони за цей час мають прочитати записаний на картці склад.

До набору складів можуть входити й наступні групи карток:

1.  Відкриті склади: ма, шу, ри, ро, су, пу, ва, лі, но, ку, бо тощо.

2.  Закриті склади: шар, сир, сон, нос, пар, рос, хор, жар тощо.

3.  Склади зі збігом приголосних: шко, при, сну, спи, гро, кла, pвa, сmu, тра та інші.

4.  Склади з йотованими голосними: м'я, ня, лю, ям, юш, р'я, б'є, яш тощо.

5.  Картки з окремими невеликими словами.

Починати читання складів необхідно з виділення голосного в складі (шу - голосний "у", шко - голосний "о", сир - голосний "и").

Завдяки різноманітності карток навчальний процес пожвавлюється, стає цікавішим, насиченішим. Але все це різноманіття спрямоване на досягнення однієї-єдиної мети: навчити дитину прочитувати склад миттєво, не поділяючи його на букви. Застосування цих карток дає змогу одноманітну роботу зробити ненабридливою, підвищуючи при цьому кількість повторень.

Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до уроків читання.

Також збільшується кількість повторень, прочитувань складів, що сприяє їх запам'ятовуванню, покращує техніку читання.

Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовуються складові таблиці 2, 3. За структурою вони нагадують попередні, з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Попрацювавши певний час з таблицями 2 та 3, слід вводити на уроках роботу зі стовпчиками слів, які можна виносити на дошку, залишаючи їх там на деякий час. Хоча, звичайно, краще, якщо кожна дитина матиме набір таких карток. Карток має бути не менше ніж двадцять. Це запобігає вгадуванню слова не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу. Діти швидко й чітко мають прочитати слова у стовпчиках, а потім назвати ті з них, які змогли запам'ятати. Ця вправа виконується на час, і особлива увага приділяється правильності читання. З одними й тими самими словами можна працювати кілька днів поспіль. На перших двох-трьох уроках діти просто швидко читають ці слова. Пізніше вони мають швидко прочитати будь-яке слово зі стовпчика, на яке вкаже вчитель, читати ці слова в будь-якому напрямку, розпізнавати слово "з першого погляду". Інший варіант роботи з картками: два учні читають одночасно вголос — хто швидше завершить, той і переміг. Ці ж таблиці можна читати хором, поодинці, сусід сусідові. Установка перед початком читання: "Читай чітко, швидко, без помилок, не відпочивай!".

Цікавим варіантом роботи з цими картками є так зване читання "пароплавом" (методика Б. В. Динги). Характерною її рисою є те, що діти на кожному до вчаться виділяти одиниці читання. Спочатку олівцем вони визначають у слові голосні, потім проводять між словами дужки, показуючи склад. (За іншим варіантом слова розбиті дужками на склади вчителем.) Усі дужки разом - хвилі, на яких "гойдається пароплав". Учні читають і плавно зливають склади у слова - протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплять наступний. Паузи роблять лише між словами.

Збільшити темп можна й завдяки динамічному читанню. Перед учнями на аркуші на кілька секунд з'являється слово, група слів або речення. їх потрібно встигнути прочитати й запам'ятати, щоб потім назвати або записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження приголосних тощо).

Підвищується показник динамічного читання завдяки виконанню такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд перебуває картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами 12–15-ма словами різних частин мови. Мета: запам'ятати якнайбільше з них. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова.

Динамічне читання сприяє формуванню вміння миттєво сприймати текст, фіксуючи його зміст і зберігаючи одержану інформацію в пам'яті.

Як відомо, певні труднощі у дітей викликає прочитання слів з апострофом, з буквосполученнями дж-дз, буквою "ґе". Ознайомлюючи учнів з цими темами, можна використовувати таблиці із зазначеними орфограмами (див. таблиці 4-6). За допомогою цих таблиць діти вчаться правильно вимовляти склад з орфограмою, запам'ятовуючи правила правопису. Установка перед читанням: "Читай швидко, чітко, стеж за вимовою".

Таблиця 4.

Таблиця 5.

 

Таблиця 6.

Працюючи за підручником, діти можуть виконувати такі завдання.

1. Прочитати слова із заданою кількістю слів.

2. Прочитати слова із наголосом на певному складі.

3. Швидко прочитати рядок слів, пояснити значення кожного слова.

Наприклад:

бак —рак — мак — лак – так – гак;

дуб – зуб – чуб – куб;

лити — пити — шити — мити - жити — бити;

сила — пила — шила — лила — мила;

чайка — майка – гайка — лайка – байка.

4. Замінити букву, що позначає голосний звук, щоб утворилося інше слово:

бак (бік, бук, бик);

дім (дам, дим);

лук (лік, лак);

нас (ніс);

булка (білка, балка).

4. Прочитати слова, що відрізняються однією літерою:

обберуть - обдеруть;

влетить - злетить;

поповз - заповз.

Для вироблення в дітей вміння охоплювати зором не лише слово, а й певний обсяг сторінки, можна використовувати вправи із відомими цифровими стереоскопічними таблицями Шульте та Лезера.

Ще однією причиною, що ускладнює читання, є недостатній розвиток артикуляційного апарату дитини. Деякі з цих порушень потребують втручання логопеда, але багато може зробити й учитель.

Післябукварний період. Після закінчення букварного періоду робота над вдосконаленням техніки читання не повинна припинятися жодним чином. Тим більше, що швидкість читання - це головний чинник для успішного подальшого навчання. Оптимальним є темп 150–200 знаків за хвилину. Далі наводимо систему роботи, складену в результаті опрацювання методики І. Т. Федоренка. Головне – не тривалість, а частота тренувальних вправ. Домашнє тренування має містити 3 порції вправ, кожна порція – через одну-дві години, ефективність цієї роботи вища, ніж півторагодинне читання за один прийом. Це прийом навчання дітей, що читають неохоче або мають великі труднощі в процесі читання.

• Розвиток оперативної пам'яті. Часто дитина, читаючи речення, особливо з шести-семи слів, не може усвідомити його змісту. Розвиток оперативної пам'яті забезпечується за допомогою зорових і слухових диктантів, методика проведення яких подана далі.

• Багаторазове щоденне читання скоромовкою, парами, у два голоси, з постукуванням, з однієї книжки трьох рядків з переходом до читання 5-10 рядків незнайомого тексту. Мета – підняти темп читання вголос до 300 слів за хвилину. З розвитком навички швидкого читання вправа ускладнюється. Читання в парі замінюється індивідуальним багаторазовим читанням трьох рядків з постукуванням і подальшим переходом до читання половини сторінки тексту. Під час читання вголос слід прагнути, щоб діти читали зі швидкістю 300 слів за хвилину. Але треба стежити за тим, аби вони не гули, а виразно вимовляли приголосні та наголошені звуки.

•   Щоденне домашнє завдання - читати скоромовкою уривок тексту, починаючи також з трьох рядків і поступово переходячи до половини сторінки тексту. Можна визначити час, за який діти мають удома навчитися читати заданий уривок, з урахуванням того, що вони мають читати зі швидкістю 250-300 слів за хвилину. Виконання цього домашнього завдання обов'язково (!) щоденно перевіряється.

Наприкінці кожного заняття проводяться багаторазові стимулюючі самозаміри техніки читання вголос і мовчки. Одержані показники діти записують до зошитів.

Зорові диктанти. Ці письмові вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. 18 наборів розраховані на 54 дні.

Нарощування речень відбувається поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови. Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів. Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам'ятали, в жодному разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам'ятати більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам'ятати або записати речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам'ятовувати речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок.

Також доречно звертати увагу дітей під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.

Коли набір речень записаний, учням пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі 6 речень поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на виконання вправи витрачається багато часу.

Особливу увагу слід звернути на навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту, долоню притиснути до поверхні парти. Олівець або ручку беруть великим і вказівним пальцями за нижній кінець, щоб помах був мінімальним, легко стискують. Під час постукування рухаються тільки пальці.

Після виконання вправи діти ланцюжком читають речення, а вчитель коригує швидкість і вимову.

Цей вид роботи можна запроваджувати на уроках читання.

Слухові диктанти. Речення для слухових диктантів добираються аналогічно до зорових диктантів. Записуються й опрацьовуються вони також таким чином, як і зорові диктанти. Кожне речення диктується дітям лише раз, після чого вони повинні його записати так, як запам'ятали. Потім ці речення також прочитуються скоромовкою.

Доцільно на одному уроці використовувати один набір речень із зорових диктантів і один - зі слухових. Усього виходить 12 речень.

Покращенню техніки читання сприяє й така вправа, як швидке списування тексту. Вона має на меті формування навичок чистописання (процеси читання й письма тісно пов'язані між собою) та водночас сприяє підвищенню аналітико-синтетичних процесів. Широке ЇЇ застосування, а також читання скоромовки дає можливість скоротити час навчання дітей, які погано читають, відстають у розвитку, швидкочитанні.

Урізноманітнюють завдання із швидкочитання такі вправи.

"Струмочок" - діти читають у темпі скоромовок ланцюжком по одному реченню або по одному рядку тексту.

"Дощик, дощ, злива" – за сигналом "дощик" читають повільно, "дощ" – швидше, "злива" – ще швидше.