Система і стратегія маркетингу підприємства

5. Система і стратегія маркетингу підприємства

Сьогодні багато спеціалістів визнали принципово важливу роль маркетингу. Причому це актуально для підприємств різної галузі економіки. Одним з важливіших елементів організації маркетингової діяльності є побудова та впровадження її стратегії.

Стратегія маркетингу – це складова частина всього стратегічного управління підприємством. Це план його ділової активності. Основна задача - це підтримка і розвиток процесу виробництва, підвищення асортименту та якості виробляємих товарів, засвоєння нових ринків, збільшення збуту та підвищення ефективності діяльності. В узагальненому виді маркетинг – це система організації і збуту товарів, спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів і користувачів та на одержання прибутку фірмою на основі дослідження і прогнозування ринку.

Cтратегія розробляється для кожного конкретного функціонального напряму певної сфери діяльності підприємства. Іншими словами, функціональна стратегія стосується конкретного плану керування поточною й основною діяльністю підрозділу. Отже, підприємству слід мати стратегію НДПКР, виробничу стратегію, маркетингову стратегію, фінансову стратегію, стратегію управління персоналом, стратегію матеріально-технічного забезпечення, тобто розробляється стільки стратегій, скільки підприємство має основних функціональних напрямів діяльності.

На ВАТ «Малинський хлібозавод» маркетологи спрямовують свою діяльність на розроблення виробничої стратегії.

Виробнича стратегія – це діяльність із розробки й управління процесом створення необхідних для споживачів продуктів і послуг. Спрямованість даної стратегії – виробничий процес, точніше його здійснення з максимальною ефективністю. У ринкових умовах найбільш важливими факторами, що впливають на виробничу стратегію підприємства, є ті, що пов’язані зі споживачами. Метою будь-якої виробничої діяльності всередині підприємства є управління процесом додавання цінності продукту таким чином, щоб максимально задовольнити запити споживача.

Виробнича стратегія повинна формуватися також з урахуванням:

1)         наявності матеріально-технічних, трудових і фінансовихресурсів;

2)         техніко-організаційного рівня виробництва;

3)         існуючого виробничого потенціалу;

4)         часу, необхідного для своєчасного переходу до випуску нового продукту;

5)         обсягу необхідних капіталовкладень;

6)         рівня кваліфікації персоналу;

7)         можливостей одержання необхідної сировини.

Основою для формування виробничих стратегій є продуктові стратегії. Тому виробничі стратегії спрямовані переважно на:

-      вдосконалення, модернізацію виробництва;

-      оптимізацію співвідношення підрозділів інфраструктури підприємства;

-      організацію (при необхідності) нового виробництва;

-      оптимізацію основного виробництва підприємства.

		Начальник служби маркетингу

Рис. 3 Структура маркетингового підрозділу

У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з іншими підрозділами підприємства, які беруть участь у досягненні його виробничо-комерційних цілей. Основу цієї взаємодії складає отримання інформації для її подальшої обробки та підготовки до прийняття відповідних рішень.

Керівник служби маркетингу заводу цілком відповідає за координацію та взаємозв’язок збуту і розподілу, збирання інформації і дослідних робіт, реклами і стимулювання збуту, планування розвитку ринку й асортименту продукції підприємства. Керівник служби маркетингу відповідає за управління всією діяльністю заводу в галузі маркетингу, за організацію досліджень маркетингу, за подання Голові Правління заводу планів та пропозицій, спрямованих на досягнення намічених цілей та результатів.

Конкурентоспроможність об’єкту визначається по відношенню до конкурентного ринку або до конкурентної групи споживачів, складеної по окремим ознакам стратегічної сегментації ринку. Якщо не вказаний ринок, на якому конкурентоспроможний об’єкт, це означає, що даний об’єкт у визначений час є найкращим світовим зразком. В умовах ринкових відношень конкурентоспроможність характеризує ступень розвитку суспільства. Чим вище конкурентоспроможність країни, тим вище життєвий рівень у цій країні. Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Як складова частина господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг.

Можна сміло і точно сказати, що основними конкурентами ВАТ «Малинський хлібозавод» є Київські хлібозаводи, які поставляють свою продукцію до м. Малин та району. Хоч і хлібобулочні вироби є досить якісними та смачними, проте під впливом цієї конкуренції попит на продукцію «МХ» значно зменшився. А , отже, можна зазначити, що вироби заводу не є конкурентноспроможними.

Табл.4. Розцінки на продукцію ВАТ « Малинський хлібозавод»

Порівнюючи ціни «МХ» з середніми цінами Київського хлібокомбінату, можна сказати, що вони значно нижчі. Наприклад, ціни на Київські вироби такі : кекс – 2грн., пиріг – 4,5 грн., хліб – 3,5 грн.

Проте, не зважаючи на цей важливий чинник, попит на продукцію заводу не підвищується. На це впливає ряд факторів:

·     продукція майже не рекламується;

·     лише декілька торгових точок на весь район;

·     асортимент не оновлюється;

·     не приваблююча упаковка.

6. Система планування діяльності підприємства

Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і способів їхнього досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і встановлення їх взаємодії.

Сам процес планування проходить 4 етапи:

1.         розробку загальних цілей;

2.         визначення конкретних цілей на даний період із подальшою їхньою деталізацією;

3.         визначення шляхів і способів досягнення цілей;

4.         контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними та коригування цілей.

До процесу планування діяльності планування ВАТ «МХ» входить багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства. Саме ці складові і є об’єктами планування діяльності заводу, які розглядаються як єдине ціле і через які розкривається його предмет.

Оскільки планування являє собою процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їхнього досягнення шляхом цілеспрямованої оцінки різних альтернативних варіантів, що завжди пов’язано із використанням ресурсів, то саме ці ресурси і є більшою мірою предметом планування на підприємстві.

Планування можна розглядати як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. Результатом планування є прийняття органом управління рішення про те, що, де і яким чином треба зробити.

У сучасних умовах у процесі планування широко використовуються різні методи обчислення планових показників, які об’єднані у три узагальнюючі групи: екстраполяції, по факторні та нормативні.

На ВАТ «Малинський хлібозавод» намагаються використовувати нормативний метод, який базується на використанні технічно обґрунтованих норм і нормативів, що виражають ступінь економічної ефективності виробництва та обліку, норм витрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів.

План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт для виробництва і реалізації продукції або надання послуг. План дає змогу підприємству оцінити, наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягти. Процес планування складається з таких етапів:

-  визначення цілей планування;

-  аналіз проблеми;

-  пошук альтернативи;

-  прогнозування;

-  оцінка;

-  прийняття планового рішення.

Проте на ВАТ « Малинський хлібозавод » існує достатньо проблем, які не дозволяють не тільки розумно планувати свою діяльність, а й ефективно працювати.

Проблеми побудови ефективної системи планування на ВАТ « МХ »:

1)         нерозвиненість стратегічного управління;

2)         відсутність систематичного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його цілям;

3)         відсутність комплексності поточних планів;

4)         практично повна відсутність роботи на ринку;

5)         розбіжності в інтересах управлінського персоналу.

На хлібозаводі поточне планування охоплює період 1 місяця.

Розділи поточного плану на ВАТ « МХ »:

1)         Економічна ефективність виробництва;

2)         Планування виробництва і збуту продукції;

3)         Планування витрат виробництва;

4)         Фінансовий план;

5)         Персонал і оплата праці.

У процесі оперативно–календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницям і робочим місцям щодо випуску конкретних виробів; нормативи руху предметів праці у виробництві; календарні графіки, якими встановлюється послідовність і строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями ОКП на заводі є :

1)         забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2)         забезпечення рівномірності й комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3)         забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4)         створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

Основними завданнями ОКП є забезпечення ритмічності й рівномірності виробництва. Рівномірність випуску продукції характеризує роботу підприємства з якісного боку і насамперед рівень організації виробництва праці, ефективність використання обладнання, сировини і робочої сили. рівномірність випуску продукції передбачає організацію роботи підприємства за завчасно розробленим графіком. Важливе значення при оцінці діяльності промислового підприємства має ритмічність його функціонування. Ритмічність виробництва – виробництво за рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Табл. 5. Вихідні уточнені дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності виробництва у липні 2009 року

Якщо залік виконувати на підставі відносних показників (а це найбільш об’єктивний у даному разі показник), то коефіцієнт ритмічності дорівнюватиме:

Критм = (20 + 35 + 37) : 100 = 0,92.

А це означає, що 92% обсягу продукції вироблено без порушення графіка. Неритмічний випуск продукції протягом місяця здебільшого зумовлюється перебоями у постачанні сировини, інших матеріальних цінностей, простоїв робітників і обладнання.