1.2 ПОКАЗНИКИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних показників. Це зумовлено особливостями даної галузі і, насам перед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва. У багатьох галузях аграрних підприємств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжні, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо. [1]

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих (повні) і проміжних (неповні) показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі. [7]

Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це – обернені показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції. Вони відповідають на питання, скільки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукції.

З метою визначення продуктивності праці по сільському господарству країни, по окремих підприємствах з урахуванням усіх видів сільськогосподарської продукції, що ними виробляється, розраховують вартісні показники – погодинну, денну і річну продуктивність праці – відношенням вартості валової продукції в порівняльних цінах відповідно до відпрацьованих годин, людино-днів і середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

До прямих показників продуктивності праці належать:

1. виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції в натуральному виразі з розрахунку на 1 люд.-год.;

2. прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);3. вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год.;

4. вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середнього працівника.

Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за масою створеної чистої продукції. Це новостворений продукт, або валовий доход, розмір якого обчислюють як різницю між вартістю валової продукції і матеріальними витратами сільськогосподарського виробництва. В умовах підвищення технічної озброєності сільського господарства і відповідної зміни співвідношення між живою і уречевленою працею обчислення показників продуктивності праці за валовим доходом (чистою продукцією) дає змогу більш повно оцінити дійсний вклад окремих галузей і підприємств у масу новоствореного продукту. На основі порівняння показників за валовою і чистою продукцією можна більш глибоко вивчити ефективність використання живої праці і обґрунтувати резерви дальшого її підвищення.

У сільському господарстві продукцію одержують раз на рік або дуже нерегулярно, в той час як затрати праці відбуваються, як правило, постійно. Тому прямі показники продуктивності праці за виходом кінцевої продукції сільськогосподарських галузей визначаються по закінченні господарського року.

Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою (непрямих) неповних показників які є проміжними і розраховуються до одержання продукції. Вони визначаються співвідношенням обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:

1. затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.- год.);

2. затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд. –год.);

3. навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;

4. навантаження поголів’я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва (в тваринництві).

Непрямі показники продуктивності праці характеризують обсяг виконаних робіт з розрахунку на одиницю робочого часу.

Вони лише приблизно оцінюють рівень продуктивності праці, проте дають змогу своєчасно протягом усього періоду виробництва сільськогосподарської продукції визначити його динаміку. Звідси їх значення для контролю і аналізу змін у затратах праці в процесі виконання різних сільськогосподарських робіт. За непрямими показниками виявляють і реалізують резерви підвищення продуктивності праці на окремих стадіях сільськогосподарського виробництва.

Рівень продуктивності праці по окремих роках істотно коливається, тому його динаміку вивчають за середніми даними за 3-5 років.


2. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ

2.1 ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА „МЕЛИТОПОЛЬСКАЯ ЧЕРЕШНЯ”

Сільськогосподарське підприємство ПСП „Приморський” розташовано на південно західній частині Приморського району, в зоні сухого українського степу з недостатньою кількістю опадів та нерівномірним їх розподіленням по періодам року, відносно низькою вологістю повітря й частими сильними вітрами.

Територія землекористування господарства відноситься до третього агро-кліматичного району, який характеризується як дуже теплий і дуже посушливий. Середня кількість опадів за рік досягає 379 км. Цієї кількості опадів достатньо для росту, нормального розвитку і досягнення хорошого врожаю більшості районованих сільськогосподарських культур, але атмосферні опади розподіляються по місяцям нерівномірно. По даним метеостанції в с. Садове за останні 10 років максимальна кількість їх приходиться на період травень-вересень, переважно у вигляді зливів. Такі опади малоефективні, або більша їх кількість йде на поверховий стік.

Бурхливі весною і влітку східні і південно-східні вітри, швидкість яких досягає іноді 15 м/сек., і солі значно збільшують випарювання вологи ґрунтом і рослинами. Найбільш інтенсивні і небезпечні пилові бурі під час тривалої відсутності дощів, коли грунт висихає, а рослини ще мало розвинені і не утворюють суцільний покрив. Під час пилових бур швидкість вітру досягає 25-30 м/сек., іноді пориви – 35 м/сек.

Відносна вологість знижується до 15-20%. Пильні бурі тривають від 3 до 9 днів. Середньорічна температура повітря складає 9.4°С.

Найвища температура спостерігається в липні -+23.5°С, а найхолоднішим місяцем зими є січень - -3.8°С. середня глибина промерзання ґрунту – 41 см. Середня з найбільших декадних вершин снігового покриву за зиму складає 18 см. Середня тривалість без морозного періоду складає 180-190 днів. Сума ефективних температур за цей період складає 3200-3300°, що цілком достатньо для оброблення всіх культур, районованих в Запорізькій області.

Таким чином, клімат господарства має позитивні, так і негативні сторони. До позитивних відносяться довга тривалість без морозного періоду і велика кількість теплих сонячних днів. До негативних-велике випаровування вологи, нерівномірний випад опадів, низька відносна вологість повітря в літній період, пилові бурі і суховії, що наносять шкоду сільському господарству. Тому в цих умовах весь комплекс агротехнічних заходів повинен бути направлений на боротьбу по накопиченню і збереженню вологи у ґрунті і раціональне її використання.

Територія землекористування господарства „Мелітопольська черешня” має водоерозійний вид рельєфу. Підвид рельєфу широко хвильовий. Загальний нахил поверхні на південний схід до Азовського моря.

Територія слабо порізана балками. Головним джерелом зволоження ґрунтів господарства являються атмосферні опади. Ґрунтові води на водорозділових плато залягають на глибині 10-15 метрів і на процес ґрунтоутворення не впливають.

У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження. З підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів.

У господарствах України частка ріллі в сільськогосподарських угіддях зростає з півночі на південь, а площі природних сіножатей і пасовищ відповідно зменшується.

Грунтово-кліматичні умови дозволяють господарству займатися вирощуванням зернових, технічних і інших сільськогосподарських культур. Для використання вторинної продукції рослинництва в господарстві розвинене тваринництво по вирощуванню племінного молодняку.

Структура посівних площ розроблена з урахуванням кліматичних і ґрунтових умов.

Пункт реалізації продукції господарства:

- Молоко реалізується в міських дитячих закладах; є міський пункт реалізації.

- М’ясо реалізується на Мелітопольському м’ясокомбінаті та по місту.

- Зернова продукція має реалізацію в фірмах м. Запоріжжя та у міського населення .

При визначенні економічного становища і перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхідно врахувати не тільки природно економічні умови, але і його розміри і спеціалізацію.

Розрізняють розмір підприємства і розмір виробництва. Про розмір підприємства судять по наявності в ньому виробничих ресурсів, а про розмір виробництва – по кількості зробленої валової продукції. Розмір сільського господарства і підприємства визначають по площі наявних земель, тобто площі сільськогосподарських угідь. Всі інші ресурси як би „прив’язані” до площі землі. В основному визначається площа землі, яку потрібно обробляти, і кількість основних і оборотних коштів, а також кількість праці, необхідне для цього.

Розмір підприємства і його окремих галузей забезпечують концентрацію виробництва, що у свою чергу показує: ступінь зосередження землі, основних і оборотних коштів, трудових ресурсів, відбиває інтенсифікацію виробництва і поділ праці. Основними показниками розміру господарства є обсяг валової продукції в натуральному і вартісному вираженні і розмір сільськогосподарських угідь, у тому числі по їх видах непрямими показниками є: вартість основного й оборотного капіталу, кількість енергетичних потужностей, середньорічна чисельність працівників.

У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження. За характером використання земельного фонду у виробничому процесі розрізняють дві групи земель. До першої належать землі сільськогосподарського призначення і лісового фонду, де земля є головним засобом виробництва. Друга група – це земля всіх інших категорій, де земля є просторовим базисом для розміщення промисловості та інших галузей народного господарства.

Таблиця 2.1 –

Динаміка складу і структури земельного фонду

Угіддя 2002 2003 2004 2004р.в % до 2002р
Площа, га Структура, % Площа, га Структура, % Площа, га Структура, %
1 2 3 4 5 6 7 8
Загальна земельна площа 3056 100 3116 100 3116 100 101.96
Всього: в т.ч. сільгосп угідь: 2748 89.9 2878 92.4 2878 92.4 104.73
Із них: рілля 2579 84.4 2709 86.9 2709 86.9 105
сінокоси 126 4 126 4 126 4 100
пасовища 22 7.2 22 7.1 22 7.2 100
Багаторічні насадження 21 0.7 21 0.7 21 0.7 100
Площа лісу 87 2.3 27 0.9 27 0.9 31
Ставки і водоймища 9 0.3 9 0.3 9 0.3 100
Інші землі 212 6.9 202 6.5 202 6.5 95.3

З таблиці видно, що загальна площа збільшилася в 2004 р. на 1.96 %. Сільськогосподарські угіддя ПСП „Приморський” займають в 2004 р. 2878 га землі, або 92.4 % загальної площі, в 2002 р. займали 2748 га, що становило 89.9 % від загальної площі (3056 га). З таблиці видно, що це найбільша частина загального земельного фонду. 2002-2004 рр. (більше 89%), які в свою чергу характеризують високим ступенем розораності. У загальній площі сільськогосподарських угідь в 2004 р. площа ріллі становить 2709 га (86.9 %), сіножатей -126 га (4 %), пасовища – 22 га землі (0.7 %), багаторічних насаджень -21 га (0.7 %).

З метою раціонального і ефективного використання земельних ресурсів в 2004 році збільшилась площа ріллі на 60 га за рахунок площі лісу, які втратили своє цільове призначення.

Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально речову форму і поступово, частинами переносять свою вартість на створюваний продукт. Розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства характеризується постійним збільшенням вартості його основних фондів. Структура і видовий склад основних виробничих фондів формується відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва. Частка окремих видів основних фондів визначається структурою сільськогосподарських угідь господарства, його виробничим напрямком і рівнем спеціалізації виробництва, впровадженням індустріальних технологій та іншими природними і економічними факторами.

Розвиток сільського господарства, рівень і темп зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від забезпеченості сільськогосподарських підприємств виробничими фондами. Її рівень характеризується фондозабезпеченістю господарства і фондоозброєністю праці.Більш наглядно забезпеченість основними фондами розглянемо в таблиці.

Таблиця 2.2

Забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання в ПСП 2Приморський”.

показники 2002 2003 2004 2004р. в % до 2002р.
1 2 3 4 5

Основні виробничі фонди, тис. грн.

В т. ч. Основні фонди сільськогосподарського призначення

Вартість валової продукції с/г призначення, тис. грн.

Прибуток, тис. грн.

Фондозабезпеченість, тис. грн.

Фондоозброєність праці, тис. грн.

Фондовіддача основних засобів, тис. грн.

Фондомісткість продукції, тис. грн.

Норма прибутку, %

13129

9860

1651.9

707.8

3.58

40.2

0.17

6.0

4.9

13450

10223

4536

1093

3.55

46.7

0.44

2.3

7.5

17298

13348

3980

437

4.64

63.3

0.30

3.35

2.3

131.8

135.4

240.9

61.7

129.6

157.7

176.5

55.9

46.9

Основні виробничі фонди господарства „Приморський” в 2004 році становлять 17298 тис. грн.. і збільшились на 32.8 % в 3 рівнянні з 2002 року. Вартість валової продукції сільськогосподарського призначення збільшилась в господарстві, відхилення становить в 2004 р. 149 % в зрівнянні з 2002 роком. Основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення збільшились на 13488 тис. грн.. (за рахунок збільшення вартості основних фондів в рослинництві) і відхилення становить 35.4 %.

Прибуток від реалізації в 2004 р. зменшився в порівнянні з 2002 р. на 270.8 тис. грн., відхилення становить 38.3 % (частково ціни на пшеницю в 2002 р. були вищими, чим в 2004 р.) це свідчить про те, що на величину прибутку підприємства впливає кількість і якість реалізованої продукції в підприємстві, її структура, рівень собівартості і фактичних цін реалізації. Собівартість реалізованої продукції в підприємстві із ріка в рік змінюється. Собівартість звітного року від базисного (2004 р. 3277.7 тис. грн..)збільшилась на 738.3 тис. грн.. і відхилення становить 22.5 %. А це значить, що затрати, які увійшли до собівартості продукції в 2004 р. збільшилися.

Фондозабезпеченність господарства збільшилася на 29.6 % в 2004 р. в зрівнянні з 2002 р. з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь припадає в 2004 р. 463.8 тис. грн.. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондоозброєність праці в господарстві в звітному році зросла в зрівнянні з 2002 р. на 57.5 %. З розрахунку на одного середньорічного працівника сільськогосподарського виробництва припадає 63.3 тис. грн.. основних виробничих фондів в 2004 р. фондовіддача основних засобів зросла і становить 176.5 % в 2004 року до 2002 року. Розмір основних виробничих засобів, необхідний господарству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. зменшилася і фондомісткість продукції в 2004 році становить 3.35 тис. грн.

Норма прибутку як показник ефективності використання всієї сукупності виробничих фондів господарства набуває особливого значення в умовах переходу до ринкової економіки. Збільшення активної частини основних фондів забезпечують підвищення її ефективності. Норма прибутку в господарстві 2Приморський” зменшився в 2004 р. і відхилення становить53.1 % в зрівнянні з 2002 р.

Високий рівень використання машинно - тракторного парку, машин і обладнання в 2004 р. об’єктивно зумовлює зменшення фондомісткості виробництва сільськогосподарської продукції. За період з 2002 по 2004 роки фондовіддача виросла, а фондомісткість виробництва продукції відповідно зменшилась. Показники фондовіддачі та фондомісткості дають змогу визначити оптимальні темпи відтворення, структуру основних фондів, обґрунтувати раціональне співвідношення цін на с/г продукцію та промислові засоби праці, які находяться у господарстві.

Оборотні виробничі фонди – це засоби виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклю, втрачають натурально речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт. Оборотні виробничі фонди перебувають у двох функціональних формах і поділяються на виробничі запаси і незавершене виробництво. Структура оборотних засобів зумовлюється розвитком інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. В зерновому господарстві перевагу має вартість насіння, добрива та витрати на незавершене виробництво. Обсяг оборотних засобів господарства залежить від розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації.

Розглянемо таблицю 2.3.


Таблиця 2.3 –

забезпеченість і ефективність використання оборотних фондів.

Показники 2002 2003 2004 2004р. в % до 2002р.
1 2 3 4 5

Оборотні фонди, тис. грн.

Виручка від реалізації продукції тис. грн.

Припадає оборотних фондів на 1 грн. основних, грн.

Коефіцієнт оборотності

Тривалість обороту, днів

1350

3985.8

0.103

3.0

121.7

1020.7

4292

0.076

4.2

87

1354.5

4453

0.078

3.29

110.9

100.3

111.7

75.7

109.7

91.1

Оборотні фонди ПСП „Приморський” в 2004 році становить 1354.5 тис. грн.. і незначно збільшились в зрівнянні з 2002 роком. Відхилення становить 0.3 %.

Виручка від реалізації продукції по господарству збільшилася в 2004 році на 467.2 тис. грн.. і становить 111.7 %.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує кількість оборотів за рік і становить в 2004 році 3.3 на підприємстві. Тривалість обороту становить в 2004 році 110.9 днів, що значно зменшився в зрівнянні з 2002 роком; відхилення становить 8.9 %.

Збільшення виробництва продукції в сільському господарстві забезпечується лише за рахунок підвищення продуктивності праці, проте досягнутий рівень і темпи її зростання залишаються ще недостатніми. Праця є самим джерелом суспільного багатства, матеріальною основою існування і розвитку суспільства.

Трудові ресурси сільського господарства – це працездатне населення, яке зайняте в сільському господарському виробництві.

Для сільськогосподарської праці характерна сезонність виробництва, особливо в галузях землеробства, що вимагає відповідних форм кооперації і розподілу праці в сільськогосподарських підприємствах. Сільськогосподарська праця більш складна. Серед факторів, які зумовлюють рівень продуктивності праці в сільському господарстві, можна виділити природні, технічні, організаційно-економічні та соціально-економічні.

Природні фактори значною мірою визначають рівень продуктивності сільськогосподарської праці. Так, від родючості землі лежать кінцеві результати сільськогосподарського виробництва, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів. Технічні фактори включають рівень розвитку техніки та її застосування в сільському господарстві, зростання оснащеності господарств засобами виробництва і підвищення їх надійності. Ці фактори відображають розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення рівня його фондозабезпеченості та фондоозброєності праці, що є основою зростання її продуктивності.

Проаналізуємо чисельність працюючих в господарстві, рівень їх використання і забезпеченість ними сільськогосподарського підприємства. Дані зведено в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 –

Забезпеченість господарства робочою силою і рівень її використання.

Показники 2002 2003 2004 Звітний рік до базисного, %
1 2 3 4 5

Середньорічна чисельність робітників

Середньорічна чисельність робітників с/г призначення

Кількість працездатних чоловік

Затрати праці, тис. люд. год.

Відпрацьовано люд-днів на 1 середньорічного робітника

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу

Навантаження на 1 працездатного

Сільськогосподарських угідь

Ріллі

Умовних голів скота

335

245

335

534.2

238

0.93

11.2

10.5

5.3

297

219

297

545.3

270

0.95

13.1

12.4

7.1

322

211

322

538.8

245

0.97

13.6

12.8

5.8

96.1

86.1

96.1

100.9

102.9

104.3

121.4

121.9

109.4

Середньорічна чисельність робітників на підприємстві становить 322 чол. І зменшилась на 13 чол. Від базисного року, відхилення становить 3.9 %. Середньорічна чисельність робітників, зайнятих в сільськогосподарському підприємстві також зменшилась і відхилення становить 13.9 %.

Затрати праці на підприємстві збільшились на 4.6 тис. люд. год., відхилення становить 9 % від базисного року.

В умовах зменшення чисельності працівників сільського господарства в цілому по галузі важливо забезпечити їх найбільш повне і раціональне використання у виробництві. Основними показниками, що характеризують рівень використання трудових ресурсів, є кількість відпрацьованих людино-днів за рік одним працездатним та коефіцієнт використання трудових ресурсів.

245 * 6.83 * 322 = 538.8 тис. люд. год. За 2004 рік., де 6.83 – середня кількість годин, відпрацьованих робітником в день на сільськогосподарському підприємстві „Приморський”.

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу визначають з відношення фактично відпрацьованого на підприємстві робочого часу до можливого його річного фонду. Можливий фонд робочого часу (норматив) людино-днів складає добуток тривалості днів одного тижня на середню кількість робочих тижнів у році.

Навантаження на одного працездатного сільськогосподарських угідь збільшилось на 21.4 % - ріллі на 21.9 5, навантаження на 1 працездатного умовних голів скота збільшилось і відхилення становить 9.4 % по господарству в зрівнянні з 2002 роком.

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу показує, що у господарстві фонд збільшився на 4.3 % від базисного року, але фонд робочого часу на підприємстві використовується не повністю, а лише на 93 % в 2004 р. це свідчить про те, що в майбутньому фонд використання робочого часу можна використовувати більш ефективніше.

Під спеціалізацією в сільському господарстві розуміється переважне виробництво визначених видів продукції в підприємстві, районі, області, зоні. Головним показником спеціалізації підприємства є структура вартості товарної продукції (грошового виторгу), що дозволяє визначити місце кожної галузі в системі суспільного поділу праці. Додатковими показниками можуть служити: структура посівних площ, поголів’я худоби, основні засоби витрат праці й інші.

Таблиця 2.5

Склад і структура товарної сільськогосподарської продукції господарства „Приморський”

Види продукції галузі Вартість товарної продукції, тис. грн.

Р,

%

I 2і-1 Р(2і-1)
2002 2003 2004 В середн. За 3 р.
Зернові культури 359.7 445.0 1134.0 646.2 26.1 1 1 26.1
Картопля 7.4 2.0 3.0 4.1 0.2 5 9 1.8
Соняшник 405.7 727.0 369.0 500.6 20.2 2 3 60.6
Овочі 44.2 2.0 1.0 15.7 0.6 4 7 4.2
Баштанні культури 9.3 3.1 0.1 7 13 1.3
Плоди і ягоди 12.4 2.0 4.8 0.2 6 11 2.2
Інша продукція 25.3 47.0 12.0 28.1 1.2 3 5 6
Разом по рослинництву 864.0 1223.0 1521.0 1202.7 48.5 х х х
Скотарство 1261.1 966.0 1145.0 1124.0 45.3 1 1 45.3
Свинарство 101.9 179.0 179.0 153.0 6.2 2 3 18.6
Вівчарство

Продовження таблиці 2.5.

Види продукції галузі Вартість товарної продукції, тис. грн.

Р,

%

I 2і-1 Р(2і-1)
2002 2003 2004 В середн. За 3 р.
Птахівництво
Бджільництво
Інші галузі
Разом по тваринництву 1363.0 1145.0 1324.0 1277.3 51.5 х х Х
Всього по с/г виробництву 2227.0 2368.0 2845.0 2480.0 100 х х х

Аналізуючи структуру товарної продукції, можна відмітити, що господарство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва і тваринництва. Більшу питому вагу займає тваринництво. До її частки належить 51.5 % від загальної вартості товарної продукції в середньому за три роки. В тваринництві більша питома вага має скотарство (45.3 % в середньому за 2002-2004 р). до рослинництва належить 48.5 % вартості товарної продукції де більша питома вага належить рослинництву (26.15). значно збільшилась питома вага зернових культур і продукції скотарства в 2004 р. в структурі товарної продукції, відповідно 215 % і 72.6 %.

Із цього можна зробити висновок, що господарство має м’ясо-зернову спеціалізацію.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільськогосподарського виробництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці. В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на середньорічного працівника.

Більш наглядно розглянемо економічну ефективність ПСП „Приморський” в таблиці.


Таблиця 2.6

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в ПСП „Приморський”.

Показники 2002 2003 2004 2002р. до 2004 в %
Вартість валової продукції, всього, тис. грн. 1651.9 4536 3980 240.9

В т. ч. На 1 га сільгосп. Угідь, грн..

На 1 середньорічного працівника, грн.

На 1 грн. виробничих витрат, грн.

На 1 грн. основних фондів, грн.

601.1

6742.4

414.2

125.8

1576.1

20712.3

913

337.2

1382.9

18862.6

712.2

230.1

230.1

279.8

171.9

182.9

Валовий дохід, всього, тис. грн. 1638.3 1834 1510 92.2

В т. ч. На 1 га сільгосп. Угідь, грн.

На 1-го середньорічного працівника, грн.

596.2

6686.9

637.2

8374.4

524.7

7156.4

88

107.0

Показники 2002 2003 2004 2002р. до 2004 в %
Прибуток, всього тис. грн. 707.9 1093 437 61.7

В т. ч. На 1 га сільгосп. Угідь, грн.

На 1-го середньорічного працівника, _рн..

257.6

2889.4

379.8

4990.9

151.8

2071.1

58.9

71.7

Рівень рентабельності, % 36.5 41.9 27.9 74.5

Так виробництво валової продукції з 2002 року по 2004 рік збільшилось на 2328.1 тис. грн.., відхилення становить 140.9 % в т. ч. З розрахунку на одного середньорічного працівника збільшився на 179.8 % від 2002 року; з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь – на 130.1 %. Збільшилась вартість валової продукції на одну грн. виробничих витрат і одну грн.. основних фондів – відхилення становить відповідно 71.9 % і 82.9 %.

Валовий дохід всього господарства зменшився на 128.3 тис. грн.. в 2004 році, відхилення становить 7.8 %, в т. ч. З розрахунку на один га сільськогосподарських угідь – на 88.0 тис. грн. валовий дохід в 2004 р. на одного середньорічного працівника незначно збільшився і становить 107.0 %.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. Так підприємство 2приморський” від своєї діяльності одержує прибуток. Але прибуток в 2004 році зменшився на 270.9 тис. грн.. в зрівнянні з 2002р., відхилення становить 38.3 %. І на 656 тис. грн.. в зрівнянні з 2003 р. Тобто, величина прибутку залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Рівень рентабельності в цілому по господарству це сукупний рівень рентабельності. По підприємству він понизився і відхилення становить 25.5%.

В цілому можна зробити висновок, що підприємство „приморський” рентабельне.


Информация о работе «Аналіз продуктивності праці в рослинництві»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 80520
Количество таблиц: 13
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
51102
19
2

... розрахована на 1 людино-годину, 1 людино-день, одного середньорічного робітника. Основними джерелами даних для статистичного аналізу продуктивності праці є річні звіти господарства. 2. Економіко-статистичний аналіз продуктивності праці у тваринництві   2.1 Характеристика природних та економічних умов господарства   Досліджуване підприємство, а саме «Сільськогосподарське підприємство ім. ...

Скачать
37405
0
0

... праці, який в середньому по господарству складається із показників продуктивності праці в галузях рослинництва і тваринництва та окремих виробничих підрозділах. 3. Аналіз продуктивності праці в промислових виробництвах сільського господарства . Колектив кожного підприємства повинен добиватися підвищення продуктивності праці для зростання виробництва без збільшення чисельності працюючих. ...

Скачать
46600
7
7

... підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, втрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці. 2. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ 2.1 Коротка фінансово-економічна характеристика ВАТ “Сумський завод продовольчих товарів” Завод продовольчих товарів був створений у 1987 році на базі Бездрицького комбінату по переробці спирту. Після того, як Кабінет ...

Скачать
76904
22
1

... умов ефективність функціонування аграрних підприємства підвищується із збільшенням абсолютного значення коефіцієнта товарного зосередження галузей. Розділ 2. Аналіз виробництва продукції рослинництва   2.1 Аналіз досягнутого рівня врожайності сільськогосподарських культур Основною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку. Величину прибутку безпосередньо ...

0 комментариев


Наверх