Технологічна частина

3. Технологічна частина

Слово «мода» походить від французького «mode», яке, у свою чергу, утворилося від латинського «modus», що означає міра, образ, спосіб. Мода — це те, що в певний час найпоширеніше, тобто користується найбільшою популярністю й визнанням більшості.

Враховуючи різноманітні смаки населення, особливості людей, зачіски мають класифікацію за модністю.

Модні зачіски — це зачіски, які у певний час найпоширеніші, користуються великим попитом. Вони — це стандарт, установлений законодавцями моди.

Консервативні зачіски — немодні зачіски; вони відповідають попередній моді, тобто вчорашній.

Авангардні зачіски — ексцентричні. Це зачіски майбутнього, вони відтворюють перспективу моди.

За призначенням зачіски поділяють на побутові та видовищні.

Побутові зачіски призначені для щоденного носіння. У свою чергу, вони діляться на повсякденні та святкові.

Повсякденні зачіски визначаються характером трудової діяльності людини, видом занять і формою дозвілля. Це зачіски для роботи, ділових зустрічей та прийомів, відпочинку, занять спортом.

Святкові зачіски пов'язані з урочистостями в житті людини-випускними вечорами, ювілеями, весіллями. Це нарядні, вечірні зачіски.

Святкові зачіски відрізняються ошатністю, вони прикрашають людину, підкреслюють її неповторність, мають ознаки піднесення, урочистості, святковості

Діапазон призначення святкових зачісок досить широкий для домашнього свята, відвідування театрів, концертів, офіційних урочистостей, знаменних подій у житті людини — закінчення навчального закладу, весілля, ювілей.

Для святкових зачісок характерні:

— нейтральні форми — невимушені, компактні, прості, лаконічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій та вимог моди;

— активні форми — складні, декоративні, динамічні й рухомі, в яких застосовуються високохудожні, багатоелементні, в тому числі фантазійні рішення.

Створюючи зачіску, враховують стиль поведінки та індивідуальні риси людини, її зовнішність, художнє рішення святкового костюма.

До моделювання зачісок застосовують два основних підходи:

— виконання кардинально нової зачіски, нетрадиційної для конкретної людини форми й оздоблення;

— видозміна звичайної, традиційної форми зачіски, надання їй декоративності, художньої насиченості.

Призначення видовищних зачісок — виступи в театрі, на естраді, в цирку. Це авангардні фантазійні зачіски Видовищними с конкурсні зачіски, що визначають напрями розвитку моди, дають новий Імпульс розробці побутових зачісок.

Завдання моделювання. Термін «моделювання» походить від слова «модель» (тобто «зразок») і означає процес створення моделей. Сьогодні поняття «моделювання» трактується ширше й означає не лише процес створення моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з використанням будь-яких характерних деталей, а також процес відтворення (реконструкції) моделі за фотографією та малюнком.

Моделювання вирішує цілий ряд завдань:

1. Забезпечення потреб населення у різноманітних красивих зачісках, розробку нових форм зачісок, які відповідають формам трудової або іншим видам діяльності (спорт, відпочинок тощо);

2. Виховання і розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок;

3. Розвиток напрямів моди.

Володіння професійними знаннями та здатністю мислити художніми образами дозволяють модельєру створювати нові форми, шукати нові шляхи в перспективному моделюванні.

На основі образної уяви (тут використовується життєвий досвід майстра) виникає фантазія як результат довільних комбінацій різних частин, якостей, властивостей раніше сприйнятих предметів. У майстра з'являється ідея внаслідок спостережень та оцінки реальної дійсності. Ця ідея, виходячи з особливостей мислення модельєра, його намагання узагальнювати, створює художній образ, спочатку ще досить розпливчастий. Залежно від того, для кого й для чого виконується робота, визначається й вибір інструментів і засобів, якими необхідно буде скористатись у процесі роботи. Після того, як буде створено технологічну послідовність виконання задуму, настає час його реалізації, тобто створення зачіски на моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно зафіксувати на папері — це дозволить доповнювати, уточнювати зачіску.

Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в роботі з конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні (заплановані майстром) емоції, асоціативні відчуття і в сукупності із зовнішністю людини становить художній образ.

Композиція, основні закони. Художнє оформлення зачіски безпосередньо пов'язане з композицією, тобто побудовою, розташуванням, співвідношенням її складових частин. Композицією називається і результат цієї дії — сама зачіска. Від того, наскільки вдало вирішена композиція, залежить краса та виразність форми зачіски.

При моделюванні зачіски потрібно враховувати:

1.         якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі;

2.         вік людини;

3.         індивідуальні особливості;

4.         професія, характер, стиль особи;

5.         тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;

6.         співвідношення тіла з головою та зачіскою;

7.         зріст людини відповідно до зачіски.

При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії, колір. Засобами, або прийомами, за допомогою яких вони формуються, є пропорції, баланс, ритм, контраст, нюанс. Обов'язковими для композиції є єдність стилю та образність форми.

Технологічна послідовність виготовлення святкової зачіски на основі моди 2005-2009 років:

1.         Волосся розчісуємо, відділяємо рівним проділом від вуха до вуха.

2.         Волосся на потиличній зоні збираємо у хвіст на маківці і закріплюємо тасьмою.

3.         Волосся, яке зібране у хвіст навколо маківки, викладаємо косичками. Все волосся збризкуємо лаком. Кожна косичка виконується аналогічно.

4.         По версі косичок робимо вузлики. Виділяємо чималі пасма, збризкуємо лаком і витягуємо їх утюжком, а потім закріплюємо заколками.

5.         З волосся, яке залишилось, деякі пасма виконуються гофре, роблячи малюнок.

6.         Волосся, яке залишилось на скроневих зонах, заплітаємо в косички від скроневої зони, заводячи до верхньопотиличної зони і закріплюємо на маківці, сприскуючи лаком.

7.         Чілку витягуємо і також сприскуємо лаком. На чілці виконуємо плетіння.

8.         Зачіска прикрашається різними прикрасами для волосся.

4. Опис організації праці перукарні

Протягом кількох десятиліть демонструється, що творчий процес завжди знаходиться у русі. Перукарська мода “нестримна”.

У сучасному перукарському світі сприймаються самі найрізноманітніші тенденції та тільки одиниці виявляються на “гребені хвилі”. Багатий вплив на дохід дає репутація. Головним девізом майстра-модельєра є: ”Першокласне обслуговування по розумних цінах”.

Високий рівень обслуговування, розширений асортимент послуг, відмінна репутація також сприяє покращенню репутації. Але все ж таки, найважливішою задачею є правильний підбір кадрів та організація праці, що забезпечує половину успіху.

Завідуючий салоном краси повинен завжди у коректному вигляді нагадувати своїм працівникам про ввічливість, привітність, витримку, доброзичливість, чуйність, тактовність, скромність, елегантність, ерудованість, оперативність, кмітливість, майстерність, самозадоволення. Найголовніше, при обслуговуванні клієнтів вміння користуватися посмішкою, звичайно в оціненій ситуації.

Робота майстрів-перукарів пов’язана з обслуговуванням працюючих, покращення побуту людей, тому праця перукаря така ж популярна, заслужена й потрібна, як і праця представників інших професій.

Перукарні бувають чоловічі, жіночі, дитячі і змішаного типу. Ці перукарні бувають, як звичайного так і підвищеного типу. Крім того у них можуть бути обладнані кабінети декоративної косметики, манікюру, педикюру. В таких перукарнях повинні бути розділені зали. Зали чекання можуть бути, як роздільними так і загальними залежності від площі приміщення.

В салонах надається більший обсяг перукарських послуг, ціни вищі, професійна підготовка перукарів вища. Розміщувати перукарні потрібно в спеціально відведених приміщеннях. Підвальні поверхи будинків можуть бути використані як складські приміщення. Якщо перукарні розміщенні в жилих будинках на першому поверсі повинен бути обов'язково окремий вхід. Перукарні розміщують у центрах населених пунктів в доступних місцях для клієнтів. На перукарні повинна бути вивіска і вітрильна реклама. Виходячи із кількості жителів перукарні дозволяють відкривати у місці на 100 тисяч жителів 2 робочих місця. А у селі на 1000 жителів 1 робоче місце. Всі сучасні перукарні в залежності від призначення повинні бути розділені на 4 групи.

1. приміщення для обслуговування клієнтів

2. приміщення для прийняття клієнтів (зали очікування)

3. складські приміщення

4.приміщення для обслуговуючого персоналу. Санвузол і душова кімната.

Робоче місце перукаря складається з туалетного стола і крісла. Стіл - оббитий пластиком з висувними шухлядами для інструментів, пристроїв, парфумерії, білизни. На робочому столі предмети туалету та інструменти необхідно розміщувати у певному порядку, що дає можливість перукареві скоротити до мінімуму кількість рухів, а значить зменшити втому.

Розташування туалетних столиків в робочому залі у перукарні може бути різним в залежності від площі приміщень. Мінімальна відстань між осями двох крісел становить 180 см. Відстань від стіни до крісла не менша 70 см. За санітарними нормами на кожне робоче місце відводиться не менше 4.5м.

Майстер повинен тримати своє місце в чистоті і після закінчення робочого дня, робочий столик протерти 0,5% розчином хлораміну. Перукар повинен дотримуватися правил особистої гігієни, щоб не бути переносником захворювань (перед обслуговуванням кожного клієнта мити руки). Перед початком роботи майстер повинен підготувати своє робоче місце: підготувати інструменти, розкласти їх у певному порядку, перевірити справність електроінструментів і апаратури.