Фактори та методи оптимізації волонтерської діяльності

3.1 Фактори та методи оптимізації волонтерської діяльності.

Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

У період глобалізації та постійних змін світ стає меншим, більш незалежним, більш складним. Волонтерська діяльність – індивідуальна чи колективна – є способом:

– підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади.

– використання кожною людиною своїх прав та обов’язків, як члени певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж всього свого життя, реалізуючи весь свій людський потенціал.

– взаємодії між людьми незважаючи на всі відмінності для спільного життя у здоровому, стабільного суспільстві для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають.

На нашу думку, суспільство повинне прагнути такого розвитку волонтерства, який би:

1.          збільшив залучення всієї спільноти у процес визначення та розгляду існуючих проблем.

2.          заохотив молодь до лідерства через надання послуг протягом більшої частини життя.

3.          надав слово тим, які не можуть за себе говорити.

4.          надав можливість усім займатися волонтерською діяльністю.

5.          додав, але не замінив відповідальності інших секторів та зусиль оплачуваних працівників.

6.          дав змогу людям постійно здобувати нові знання та навички і повністю розвивати їхні особистий потенціал, впевненість у власних силах та творчі здібності.

7.          сприяв родинній, національній та глобальній солідарності.

Ми вважаємо, що волонтери та організації на користь яких вони працюють повинні спільно нести відповідальність за:

–        створення середовища, у якому до праці волонтерів ставилися з розумінням, що дало б змогу досягнути більшого порозуміння щодо кінцевих результатів спільної праці.

–        визначення критеріїв участі волонтерів включаючи визначення умов укладання угод з волонтерами для вироблення певної політики роботи з волонтерами, що дало змогу ефективніше використовувати працю волонтерів.

–        забезпечення відповідних гарантій для волонтерів та тих кому вони надають свої послуги.

–        забезпечення волонтерів відповідними навичками, постійним оцінюванням й визнанням.

–        забезпечення доступу до волонтерської діяльності усім людям, без будь-яких обмежень, щодо фізичного, економічного, соціального чи культурного становища.

На нашу думку елементами ефективного заклику є ясне визначення роботи волонтера. Не слід шукати волонтерів просто, наприклад, для готування їжі для бідних і людей похилого віку, а краще залучати волонтерів до вирішення проблем людей які потребують цієї допомоги.

Соціальним службам необхідно продумати методи заохочення волонтерів. Дуже часто люди забувають, наскільки важливо заохочувати тих, хто працює на них. Із заохочення демонструють наскільки організація вміє цінувати людей. Волонтери теж повинні відчувати вдячність за свою працю. Найважливіша нагорода – слово спасибі. Створення сприятливої атмосфери для роботи, звернення до волонтерів по іменні, присвята їм вільного часу – теж нагорода.

Хоча б один раз у рік координатор повинен організувати загальні збори волонтерів і персоналу і висловити подяку за підсумками за рік. У цей момент дуже важливо нагадати кожному про місію, структуру і політику організації. Так волонтери можуть побачити своє місце в цілісній структурі. Таке відношення особливо важливе в рамках рутинної роботи. Розглядаючи себе в контексті цінностей і успіхів організації, волонтер одержав ефективну мотивацію.

Інші форми заохочення волонтерів включають:

–        святкування Дня Волонтерів;

–        поздоровлення з Днем народженням;

–        вручення значка із логотипом організації;

–        запрошення волонтера на неофіційні зустрічі команди;

–        допомога волонтеру в підвищенні кваліфікації.

Важливо використовувати різні форми заохочення волонтерів; наприклад, не кожній людині подобається, коли його хвалять у присутності великої аудиторії, вручають чи дипломи дають інтерв'ю для преси. Заохочення разом зі стимулюванням робить свій внесок у створення гарної робочої атмосфери і підвищення ефективності праці. Організація не повинна забувати також забезпечувати волонтерів тими ж соціальними пільгами, що мають усі працівники, такими як: обід на роботі (звичайна практика в Центральній і Східній Європі), захисний одяг, різні знижки.

Ключові моменти успішної роботи з волонтерами

Найбільш важливі задачі:

–        Визначення значення слова "волонтер", що важливо у визначених ситуаціях;

–        Визначення кола діяльності волонтерів в соціальній службі;

–        Опис характеристик людини й умінь, очікуваних організацією від волонтера;

–        Розуміння потреб як волонтера, так і організації;

–        Розробка процесу прийому волонтерів;

–        Проведення загальних інформаційних збори і первинних співбесід;

–        Опис посадових обов'язків;

–        Координоване навчання і розвиток волонтерів;

–        Розуміння місії організації;

–        Підтримка і контроль волонтерів;

–        Роз'яснення взаємин між волонтерами і персоналом;

–        Створення системи заохочення волонтерів;

–        Вироблення гідного процесу відсторонення волонтерів.

Так, як більшість волонтерських угрупувань виникають стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організацій їх діяльності та підтримки волонтерського руху.

Головну роль у зміцнені позицій добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів.

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитися з історією руху інших країн, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Часто керівники організації, які залучають до роботи волонтерів, ігнорують їхні навчання сподіваючись тим самим заощадити кошти і час. Таке ставлення є хибним і зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатної робочої сили. Відсутність навчання позбавляє добровольця можливості певних досягнень і росту компетентності. Що в свою чергу знижує мотивацію до роботи. На нашу думку: по-перше, постійні семінари і тренінги дають можливість забезпечувати психологічну підтримку; по-друге, семінари і тренінги дозволяють набути нових знань і навичок; по-третє, семінари сприяють формування у волонтерів інтересів до справи.

Навчання на досвіді передбачає і супервізія. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуаціях, обміну інформацією. Обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтеру. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі. Супервізія забезпечує підтримку на професійному рівні. Але волонтер повинен відчувати позитивне підкріплення у вигляді емоційної підтримки. Ефективність спілкування і доступність організатора волонтерів завжди життєво необхідні для підтримки волонтерів. Це допомагає розвинути впевненість здібності та підвищити самооцінку на особистісному рівні. Організатор повинен помічати ознаки дистресу які виникають, наприклад через хворобу, втрату або сімейні проблеми.

На нашу думку, в Україні населенню мало відомо хто такий волонтер. Тому потрібно встановити систему обміну інформацією. Телебачень, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів. Держава також повинна приділяти увагу розвитку волонтерського руху, виділяти кошти на проведення соціальних актів, реклам. Держава може запропонувати свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління фінансів, надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування у користування волонтерів.

Отже, можна зробити висновок, що волонтерська діяльність становить важливу частку в житті кожної цивілізації та суспільства.

В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв’язуватися, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.

Висновки

Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічної, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві зростанням злочинності і насильством. Соціально-психологічні проблеми в Україні відобразилися на психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначилося категорія людей, які потребують допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного занять, дорослі безробітні, діти які не отримують потрібної уваги з боку батьків, або не мають батьків, пенсіонери та ін. На сучасному етапі розвитку нашої країни висококваліфікованих психологів та соціальних працівників в Україні не вистачає. Щоб вирішити дану проблему необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення; по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи.

Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм, але професійно.

В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергової ваги у здійснені нової політики країни. Формування великого руху добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.

Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.

Волонтерська діяльність в Україні, хоча і нестала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб. В загалі ж, волонтерство, як можна бачити, є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери – першопрохідці, які вказують шлях до просування. І якщо вище не волонтер, значить, не усвідомили всіх принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрість: „краще пізніше ніж ніколи”.

В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв’язуватися, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.

Список використаних джерел

1.      Азгагі М. Громадські організації повинні спрацювати з громадами/М.Азгагі.//Громадські Організації.–1999.–№4.–С.27-28.

2.      Василенко К. Волонтер - це стан душі // Волонтер//2001, №10.

3.      Волонтерство. Порадник для організатора волонтерського руху /Укл. Т.Л.. Лях, авт. кол.: О.В. Безпалько, Н.В. Заверіко, І.Д. Зверева, Н.В. Зімовець та ін. -К.: ВГЦ «Волонтер», 2001.

4.      Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/К.: Академпрес, 1999.

5.      Волонтер: хто вони? // завуч. - 2005. - травень с № 14.- с.7-11.

6.      Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери. 36. мат. -К.: БТ «Джерело», 2000.

7.      Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.

8.      Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2, 2002р.

9.      Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства 3,1996

10.    Драбік К. Готових рецептов не існує: проте є проект розвитку здібностей/ К. Драбік. // громадські організації. -1999. - № 5. - с.5-7.

11.    Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю, Київ УДЦССМ, 2001

12.    Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001

13.    Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000

14.    Макдональд Д. Чому волонтер?/ Д. Макдональд. // громадські організації. - 1999. - № 4. - с26.

15.    Маккарлі С, Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. - Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998.

16.    Молодежь для молодежи. Практ. пособ. по проведению волонтер, лагерей. -Донецк, 2003.

17.    0лінек О. Якими бувають волонтери?/ О. Олінек. // .Громадські організації. - 2001. - № 2. - с14-15.

18.    Організація волонтерського руху у вищих навчальних закладах: Діагностичний інструментарій: Методичні розробки /Укл. Т.О. Рудякевич -Житомир: ЖДУ, 2004.

19.    Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон Довіри». - К.: ДЦССМ,2003.

20.    Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів /Заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2001.

21.    Поликарпов М. Билет для волонтера: русские добровольцы в Югославии. Мифы и правда. Десять лет спустя/ м. Поликарпов. // Новое время. - 2003. - № 11. - с.25-27.

22.    Про затвердіння типового положення про школу волонтерів центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді // офіційний вісник України. - 2006. - № 7. - С.310–312.

23.    Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.:Союз", 1993

24.    Розпорядження кабміну "Про утворення координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху": від 23. 04. 03 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 1й-19. -с.169-170.

25.    Романенкова Л.А. О системе волонтёрской помощи в Канаде/ЯТрактична психологія і соціальна робота//К., 1999-№6

26.    Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/за заг. ред.А.Й.Капської-К., 2000 И. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992

27.    Соціальна робота в Україні: теорія та практика, Київ УДЦССМ, 2001.

28.    Україна кабінет міністрів. Про схвалення концепції проекту закону Українй "про волонтерський рух"/ Кабінет міністрів України. //Офіційний вісник України. - 2004. - № 42. - с.80-83.