План :

1.   Поняття громадянства і належність до громадянства України . . . . . . . 2

2.   Принципи громадянства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

3.   Набуття громадянства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9

4.   Припинення громадянства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

 

5.   Органи, які вирішують питання, пов'язані з громадянством України . . . 18

Література


Громадянство України

1. Поняття громадянства і належність до громадянства України

Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з дер­жавою та суспільством.

Поняття „громадянин” виникло ще за середньовіч­чя, коли в результаті подіту праці виникають міста, а в них складається суспільно-політичний лад із своїм інститутом середньовічного містового громадянства. Тоді поняття „городянин” ототожнювалося з поняттям „гро­мадянин”, як синонімом вільної людини, яка наділена визначальною повнотою політичних і майнових прав. Пройшло чимало часу, поки наприкінці XVIII - на по­чатку XIX ст. громадянство стало предметом правового регулювання, тільки тоді почав формуватися інститут громадянства, який відповідає сьогоденню.

Протягом тривалого часу у вітчизняній літературі громадянство визначалось як належність особи до дер­жави, а інколи - при визначенні поняття громадян­ства - держава порівнювалася з організацією, яка має фіксований склад членів, а громадянство - із членством у такій організації. В радянській літературі громадянство визначалось як особливий політико-правовий зв'язок особи з державою, який базується на юридичному виз­нанні державою даної особи своїм громадянином і який реалізується в поширенні на таку особу суверенної вла­ди держави незалежно від місця проживання.

У цих визначеннях відображена концепція примату держави над особою, а це, звичайно, є не досить вда­лим. Тому що, по-перше, людина не належить державі: громадянство - стійкий юридичний зв’язок особи і держави. По-друге, це й не членство конкретної людини в держава, адже держава - не асоціація людей.

Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності нашої держави був Закон ”Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991р., у ст. 9 якого закріплено, що ”всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянами України”, а також Закон України ”Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. Указом Президента України від 31 березня 1992р. Було затверджене ”Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством України”. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття громадянства України, коло осіб, які стали громадянами незалежної Української держави, порядок набуття та припинення громадянства України .У зв’язку з припиненням Конституції України 28 червня І996р. виникла необхідність, приведення всіх нормативних актів у відповідність до Конституції України. Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону про громадянство України 16 квітня 1997 р. Цей Закон набув чинності 20 травня 1997р. Відповідно до Закону ”Про громадянство України” і в його розвиток 6 листопада 1997 р. був виданий указ Президента України „ Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства” .

Закон України ”Про громадянство України” Визначає громадянство України які ”постійний правовий зв’язок особи та Української держави; що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках”. Дане правове визначення дає змогу розкрити істотні ознаки громадянства України.

Вчені, які розгляділи громадянство як певний зв’язок , - і Закон про громадянство України також підтверджує, що це саме зв’язок, визначили його постійний характер. Так, не всякий правовий зв’язок особи з державою буде розглядатись як громадянство. Наприклад, характер відносин між іноземцем, який постійно приживає в Україні, та Українською державою визначається також як правовий зв'язок. Але він відмінний того, що існує між громадянином України та Українською державою. Відмінність правового зв’язку Українсь­кої держави зі своїми громадянами та з іноземцями по­лягає насамперед у тому, що правовий зв’язок між гро­мадянином України та Українською державою є стій­кий, він виникає з моменту набуття особою українсько­го громадянства і продовжується до її смерті (або при­пинення українського громадянства). А зв’язок іноземця чи особи без громадянства з країною перебування тимчасовий, бо припиняється після його виїзду за межі країни і може бути поновлений тільки при поверненні, в даному разі, в Україну. Зв’язок між громадянином та Українською державою не притіняється навіть в разі виїзду громадянина за межі України,

Законодавство України виходить з того, що це дво­сторонній зв’язок, який може припинитися тільки у встановленому законом порядку і за наявності від­повідних умов не в однієї, а в обох сторін. Стійкість правового зв’язку — одна з характерних рис грома­дянства України. Тобто цей правовий зв'язок не змінюється й не послаблюється від того, цю громадянин виїжджає за межі своєї держави. Громадянство не змі­нюється під впливом зовнішніх факторів. Для набуття чи зміни громадянства необхідні дії як певної особи, так і держави.

У визначенні громадянства України, яке дається в преамбулі Закону „Про громадянство України”, підкре­слюється правовий характер зв’язку особи й Української держави. Громадянство — правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розпадати як сукуп­ність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни — категорію демографічну. Терміном „населення” охоплю­ються не тільки громадяни певної держави, а й іноземці та особи без громадянства, які проживають в країні. Громадянином держави особа є не в силу того, що про­живає на її території, а внаслідок існування між особою і державою певних правових зв’язків.

Законодавство України закріплює положення про те, що цей зв’язок правовий і тим самим визначає грома­дянство як правовий інститут. Але визначення грома­дянства, наведене в Законі, не відповідає на питання: є громадянином України? Законодавець на перше місце ставить правовий зв’язок. Наведене в преамбулі Закону визначення показує, чим є громадянство, але не визначає, хто є громадянами, і не дає. відповіді на питання про зміст прав і обов’язків даних суб'єктів конституційного права України.

Аналізуючи Закон про громадянство України, необхідно звернути увагу на ст. 2 Закону, яка має назву „Належність до громадянства України”. Визначаючи коло осіб, які є громадянами України, законодавець використовує термін — „належність”. Належність, за Законом про громадянство України, є однією з найважливіших характеристик громадянства України.

Проблема громадянства винятково важлива як д науки конституційного права України, так і для практичної державно-правової діяльності. Громадянство однією з істотних ознак державного суверенітету, а п суверенітеті Української держави, у свою чергу, міститься джерело існування й розвитку громадянства України.

Інститут громадянства пов’язаний не тільки з реалі­зацією державного суверенітету, а й з обов’язком держа­ви забезпечувати права людини в Україні. Зокрема, у преамбулі Закону „Про громадянство України” зазначається, що „право на громадянство є невід’ємним правом людини”. Це положення повністю відповідає Загальній Декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. Громадянство, як суб’єктивне право людини, визнається в Україні невід'ємним правом людини. Ї в ньому плані законодав­ство про громадянство України виходить з вимог міжнародно-правових стандартів забезпечення прав та свобод людини.

На підставі чинного законодавства України і враховуючи наявні в правовій науці погляди, можна визнали ти громадянство України як невід’ємне право людини суть якого полягає у постійному правовому зв’язку особи з Українською державою, що породжує у них взаємні права та обов’язки, визначає належність особи до Української держави, і в силу якого держава гарантує й захищає конституційні права та свободи своїх громадян як в країні, так і за й межами.

Термін „громадянство” можна розглядати і як пра­вовий інститут, тобто як сукупність правових норм, що охоплюють специфічну сферу суспільних відносин між особою і державою. За характером та значенням цей інститут має конституційний характер. При вирішенні питання про місце інституту громадянства в системі конституційного права, передусім виходимо із відпо­відних норм і положень Конституції України та чинного законодавства України.

У першому розділі Конституції України зазначаєть­ся, що „в Україні існує єдине громадянство” (ст. 4). Та­кож про громадянство йдеться у другому розділі Кон­ституції, який закріплює права, свободи та обов'язки людини й громадянина. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом України "Про громадянство України".

Держава, реалізуючи свій суверенітет, визначає юри­дичні підстави, за якими та чи інша особа визнається громадянином України. Ч. 1 ст. 2 Закону про громадян­ство стосується тих осіб, які набули громадянство України в порядку правонаступництва держави. Це по­ложення повністю відповідає Законові про правонаступництво України і визначає, що громадянами України є усі громадяни СРСР, які на момент проголошення неза­лежності України постійно проживали на території Ук­раїни. Ч. 2 ст. 2 Закону враховує положення першої ре­дакції Закону про громадянство і визначає належність до громадянства України тих осіб, які постійно про­живали на території України на момент набрання чин­ності Законом про громадянство від 8 жовтня 1991 р., тобто 13 листопада 1991 р.

Принципово нове положення, порівняно з поперед­ньою редакцією Закону, міститься у ч. З ст. 2 Закону про громадянство. Ця частина стосується етнічних укра­їнців та їхніх нащадків, які виявили бажання поверну­тися на Батьківщину і підтвердити українське громадян­ство, за умови, що вони не перебувають у громадянстві іншої держави. Зазначена категорія осіб може визначи­тися з українським громадянством шляхом подання за­яви в органи внутрішніх справ за місцем постійного проживання або у відповідне дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном якщо особа постійно проживає за кордоном, до 31 грудня 1999 р.

Належність до громадянства України забезпечує ши­роке коло прав і свобод у різноманітних сферах життя Так, згідно із чинним законодавством України, грома­дяни України мають право брати участь у керівництві державними справами шляхом участі у виборах та у всеукраїнському й місцевих референдумах. Громадяни України наділені також іншими, не менш важливими правами й свободами і мають право вимагати від держави захисту своїх прав. Так, дипломатичні представництва та консульські установи України зобов’язані вживати заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, у встановленому зако­нодавством порядку захищати їхні інтереси, що охороняються законом, а в разі необхідності — вживати за ходів для поновлення порушених прав громадян України.

Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які за кріплені в Конституції та Законах України не тільки ш території держави, а й за її межами. Важливими є по­ложення Конституції України і Закону України про громадянство про те, що „громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі”.

Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб віком до 16 років — свідоцтво про народження. Підтвердження громадянства України провадиться в індивідуальному порядку. Перші роки після проголошення незалежності. України у паспортах СРСР проставлялася відмітка проте, що особа належить до громадянства України. Тепер громадянство України підтверджується паспортом громадянина України.


Информация о работе «Громадянство України»
Раздел: Право
Количество знаков с пробелами: 53796
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
25449
0
0

... законодавство України беззастережно говорить про невидачу своїх громадян. Виганяють з держави, як правило, осіб, яких звинувачують у скоєні злочину за кордоном.[6] Отже, основні принципи громадянства України, закріплені в Конституції України і нормативно-правових актах, сприяють виконанню основних прав і свобод людини, забезпечують гарантії щодо громадянства і є важливою умовою існування самого ...

Скачать
17263
0
0

... ґ) проїзний документ дитини; д) дипломатичний паспорт; е) службовий паспорт; є) посвідчення особи моряка; ж) посвідчення члена екіпажу; з) посвідчення особи на повернення в Україну. Громадянство України набувається: а)  за народженням; б)  за територіальним походженням; в)  внаслідок прийняття до громадянства; г)  внаслідок поновлення у громадянстві; ґ) внаслідок усиновлення; д) внаслі ...

Скачать
13759
0
0

... і України; 5) за іншими підставами, передбаченими цим законом; 6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилася вона на території України чи за її межами. При різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у ...

Скачать
31285
0
0

... проживають за кордоном та які втратили будь-який реальний зв’язок з батьківщиною. Даний недолік характерний для багатьох правових систем. 2. Натуралізація як спосіб набуття громадянства у різних державах Наступним найбільш поширеним способом набуття громадянства є так зване укорінення, або натуралізація. Раніше говорилося про натуралізацію в широкому значенні, що охоплює всі способи набуття ...

0 комментариев


Наверх