Види біржових угод

125630
знаков
0
таблиц
0
изображений

68. Види біржових угод.

Залежно від місця укладання закон розрізняе біржові і позабіржові угоди, що мають однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо вста-новлення, зміни або припинення цивільних прав або обов*язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори і брокерів, а не самими продавцям і покупцями ре­ального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (то­вару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту. фор-ми топю.

Особливості укладення біржових угод врегульовано статтею 15 “Біржові операції” та статтею 17 “Правила біржової торгівлі” Закону “Про товарну біржу". Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначаеться Типовими контрактами, які також за-тверджують біржові комітети.

Предметом біржової угоди є так званий “біржовий товар”. Згідно з статтєю Закону “Про товарну біржу> біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, по­ставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі.Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Різниця між біржовими і небіржовими угодами полягае також у тому, шо суб'ектами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критеріем поділу є час виконання уго­ди. Згщно з цим критерієм є угоди:

— з негайним виконанням (“угоди на реальний товар" або “касові угоди"). За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначаеться Правилами біржової торгівлі;

— термінові угоди (угоди на строк). По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються на­перед, на майбутнє( форвард). Строк зазначаеться у договорі (біржовому кон­тракті). Особливістю угоди на строк є те, шо договори такого роду можна багаторазово перепродовати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару (ф'ючерси).Комерційна ідея ф*ючерса полягає у страхуванні як продавця,так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.Ця купівля-продаж ф*ючерсів називається хеджуванням.

3 огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові угоди з заставою( крім основних предметів угод, до їх змісту входить і зміст іншго договору — договору застави).

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода з заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода з заставою на продаж (заставодавцем є Продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зо-6ов'язання задоволення майнових вимог кредитора прово­диться за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

69.Кредит поняття та види

 .Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

 Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

 Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

 Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.

 Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

За цим документом визначаються такі форми кредиту, що можуть використовуватись суб’єктами господарської діяльності: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

 Кредити, які надаються банками, поділяються:

- за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

- за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними

паперами);

б) гарантовані (банками,фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової

організації);

г) незабезпечені (бланкові).

- за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

- за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання,

за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

- за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою

позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним  договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

 Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

 Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Наступною формою кредиту є комерційний кредит. Це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об'єкта

кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати 10-ти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі продавців і продавців наявних вільних коштів.

71.Порядок відкриття рахунків в банках

Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про поря­док відкриття розрахункових, поточних та бюджетних ра­хунків в установах банків а також в договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахун­ку складається за довільною формою і має містити реквізи­ти сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закрит­тя рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язан­ня сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких до­говір може бути розірвано.

Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють або наді­лені основними та оборотними коштами та мають само­стійний баланс.

На цьому рахунку, на відміну від поточного, здійснюються операції комерційного характеру.

Можуть бути відкриті субрахунки для зарахування виручки та проведення розра­хунків за місцем знаходження підрозділів.

Поточні рахунки відкриваються організаціям та устано­вам: структурним підрозділам підприємств, розташованим не за їх місцезнаходженням; установам та організаціям, що перебувають на державному бюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників; постійним уповноваженим різних гро­мадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.і

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, органі­заціям, установам, яким виділяються кошти за рахунок дер­жавного або місцевого бюджету для цільового їх викорис­тання.

Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснен­ня всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприєм­ства або у будь-якому банку України за згодою сторін.

Кожне підприємство може мати тільки один розрахунко­вий або поточний рахунок. Якщо підприємство має в уста­новах банків депозитні рахунки, то кошти на такі рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку підприємства і після закінчення строку зберігання поверта­ються на цей же розрахунковий, поточний рахунок.

Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підпи­сану керівником та головним бухгалтером власника рахунку;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію рішення про створення, реорганізацію підприєм­ства того органу, якому надане таке право чинним законо­давством, засвідчену нотаріально чи органом, який видав таке рішення;

г) один з примірників належним чином затвердженого ста­туту (положення) або його копію, засвідчену нотаріально;

д) картку із зразками підписів та відбитком печатки вста­новленого зразка. Право першого підпису належить керів­никові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право дру­гого підпису належить головному бухгалтеру та уповнова­женим ним особам.

Для ок­ремих видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного — нотарі­ально засвідченої копії договору оренди); інші підприємства звільнені від подання певних документів (так, статут не по­дається повним та командитним товариством, фермерським господарством, бюджетними установами та організаціями).

Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку.

Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть відкривати рахунки в її валюті в уповно­важених банках.

До таких рахунків відносяться:

а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом викорис­тання

б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від діяльності спільних підприємств та підприєм­ством із 100% іноземним капіталомУ разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією підприємства подаються такі ж документи, що і при ство­ренні підприємства.

Розрахункові та поточні рахунки закриваються в устано­вах банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на який відповідно до зако­нодавства покладено функції щодо ліквідації або реоргані­зації підприємства;

в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкру­том;

г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського ра­хунку може бути розірвано за погодженням сторін. Про­тягом 10 днів з дати розірвання договору банк закриває рахунок, а залишок коштів, що знаходиться на рахунку, перераховує на інший рахунок за дорученням клієнта. Установа банку повідомляє податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про закриття рахунку в 3-денний строк.

Законодавством України встановлено спеціальний поря­док відкриття валютних рахунків.

72. Порядок та форми розрахунків у господарських відносинах За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи-громадя­ни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами, підприємницької діяльності, здійснюють між собою розрахунки у безготівковому та готівковому по­рядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджуваних Націо­нальним банком України. Сфера застосування готівко­вого обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами, порушення яких тягне майнову відповідальність.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами госпо­дарського права здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.

Комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке вклю­чає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

а) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

б) здійснення розрахункових операцій;

в) касове обслуговування;

г) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та інших нормативних актів. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

— платіжних доручень;

— платіжних вимог-доручень;

— платіжних вимог;

— чеків;

— акредитивів;

— векселів.

Положенням встановлено, що документи, які подаються клієнтами в банк на перерахуван­ня чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити:

а) назва, номер розрахункового документа;

б) число, місяць, рік його виписки;

в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника;

г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, но­мер (код) банку платника і одержувача;

дї суму платежу цифрами та прописом;

е) підставу для перерахування чи отримання коштів;

є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи, на першому примірнику та відбиток печатки.

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, який його обслуговує, для пере­рахування визначеної суми зі свого рахунку.

Банки приймають до виконання доручення протягом де­сяти календарних днів з дати його заповнення і тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на ра­хунку або за рахунок кредиту. Виключення з цього правила становлять доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на ут­римання доріг, які приймаються банками незалежно від на­явності коштів на рахунку клієнта.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість по­ставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

— нижня — доручення платника своєму банкові про пере­рахування з його рахунку суми, проставленої у графі “сума до оплати” цифрами та прописом.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.

Платіжну вимогу-доручення банк приймає до оплати в сумі яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.

Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу підприємства, установи, організації на безакцентне списан­ня (безспірне стягнення) грошових коштів у випадках, вста­новлених законодавством.

Також підлягають безакцептному списанню суми креди­торської заборгованості за енергоносії та погашення кре­дитів, одержаних на їх оплату, та деякі інші суми у випад­ках, передбачених законодавством.

Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

Виписаний для оплати чек при поданні його банкові одер­жувача повинен бути завірений підписом службових осіб чекодержателя та його печаткою, що підтверджує факт одер­жання товару чи надання послуг.

Акредитив е грошовим зобов'язанням банку, яке видаєть­ся ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або нада­ти повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.

У банку покупця або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви:

— покриті (депоновані у банку постачальника або у банку платника);

— непокриті (гарантовані).

Акредитив може бути відкличний або безвідкличний. Відклич­ний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлен­ня бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути зміне­ний або анульований тільки за згодою постачальника, на ко­ристь якого він був відкритий. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником і постачальником.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне гро­шове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселе-держателю).

Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 “Про цінні папери і фондову біржу”).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) прий­має на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При просто­му векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визна­ченою формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасан-та) іншій особі, платнику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.


Информация о работе «Питання з екзамену Господарське право»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 125630
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
202036
3
1

... Крім цієї громадської організації також існує Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України. Рис. 1.1. Система незалежного фінансового контролю (аудіту) в Україні Розділ 2. Правові засади здійснення аудиторської діяльності 2.1. Мета і функціональні завдання аудиту Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" ст. З, поняття "аудиторська діяльність" містить в собі ...

Скачать
65686
0
0

... ’язків, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. РОЗДІЛ ІІ СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 2.1 Організація діяльності органів правосуддя (конституційні принципи, правові норми) Суддя, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист, гарантованих Конституцією України та законами, прав і свобод людини і громадянина, прав і законних ...

Скачать
241376
0
0

... її у межах української етнічної території, тобто від Львова, Галича і Холма до Слобожанщини. На півдні кордон з Кримом складало Дике поле між Дністром і Дніпром. За часів Б.Хмельницького територія Української держави становила майже 200 тис. км². Ознака третя – політико-адміністративний устрій. На визволеній території було ліквідовано органи влади Речі Посполитої. В основу адміністративного ...

Скачать
70197
0
0

... ці знання суспільству. Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічної творчості, які відповідають вимогам законодавства. Право промислової власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної ...

0 комментариев


Наверх