1. Концепция развития производства (со стороны предложения). Главным

здесь признается стимулирование развития производительных сил и

структурной перестройки экономики - при допущении несбалансированности

воспроизводственного процесса. Предполагается, что решение этих ключевых

задач обеспечивает не только ускорение темпов экономического роста, но и

сокращение безработицы, смягчение неравномерности, цикличности развития.

Эта концепция применялась в разные годы везде, но особенно - в отстающих

странах.

2. Концепция сбалансированного развития воспроизводства. Главным

здесь признается поддержание равномерного роста производства при

максимально возможной его сбалансированности. Максимизация темпов

роста не рассматривается в качестве самоцели. Проводится антициклическое

(включая антикризисное), антиинфляционное регулирование, политика

доходов, занятости и внешнеэкономического равновесия. Эта концепция

применяется сегодня в большинстве развитых стран мира.

3. Концепция стимулирования роста производства со стороны спроса.

Ключевой задачей при этом считается достижение устойчивого превышения

совокупного спроса над совокупным предложением для ускорения темпов

прироста производства, обеспечения полной занятости, а также

предотвращения и смягчения кризисов. Допускается инфляция, рост общего

уровня цен. Эта концепция, как практическое воплощение кейнсианской

доктрины, наиболее зримо применялась в США до 70-х гг.

4. Концепция стимулирования роста со стороны предложения экспортных

отраслей. Применяется в странах, где значительная доля продукции

направляется на экспорт (Швеция, Франция, Германия и др.). Основной

задачей при этом признается повышение эффективности производства в

экспортоориентированных отраслях с целью обеспечения высокой

конкурентоспособности экспортной продукции на мировом рынке и

проведения внешнеэкономической экспансии.

5. Концепция импортозамещения. Применяется в условиях большой

зависимости экономики от импорта, сочетающейся с недостаточной

конкурентоспособностью отечественной продукции на мировом рынке.

Использовалась, например, в СССР и ведущих латиноамериканских странах,

где проводилась так называемая догоняющая индустриализация, основанная на

активном участии государства, создающего «тепличные условия для

национальной промышленности. Реализация такой стратегии обычно

оправдывается необходимостью ослабления зависимости от мировых рынков.

Здесь неизбежно формирование жесткой социально-экономической и

производственно-технологической конструкции, малоконкурентной с точки

зрения мировых критериев эффективности, что чревато обострением

политической нестабильности при попытках проведения структурных реформ

(как в начале импортозамещающего пути, так и при выходе из него).

комбинации относительно противоречивых

целей: экономический рост - сбалансированность.

нерациональным считается гипертрофированный рост

настолько же недопустима

Еще совсем недавно (особенно после войны) главной задачей

большинства стран считалось максимальное стимулирование роста

производства. Сегодня же типичной становится иная постановка:

контролируемое, комплексное, экологически и социально более рациональное

развитие производства, т.е. «безопасный», более качественный, нежели

количественный, экономический рост. Недавно одной из главных целей было

достижение максимальной сбалансированности производства. Но в

ближайшей перспективе вероятнее более гибкий подход, суть которого в

поддержании «рациональной несбалансированности». И здесь ведется поиск

компромисса в

макроэкономических

Насколько

диспропорциональной экономики,

сбалансированность как самоцель при забвении экономического роста и

подавлении цикличности воспроизводства.

3. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

 

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами.

Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну самостійність України» установлено, що однією з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств України регулюється Законом України від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995р. № 75 «Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» і т.д.

Ведуче місце серед вищевказаних нормативних актів займає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю.

 Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- експортери, продаючи товари іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;

- імпортери, купуючи товари в іноземних суб'єктів господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного кордону України, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами;

- інвестори, ввіз або вивіз капіталу;

- фінансові посередники, комерційні банки, страхові суспільства і т.д. Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому, що банки випускають власні зобов'язання;

- різні міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

По валютному законодавству всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду валютних обмежень на дві групи :

1.   резиденти:

-     фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;

-     юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

-     -дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність;

2.   нерезиденти:

-     фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають на території України;

-     юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України. Створено і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

-     розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна як держава захищає інтереси всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території.

Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і до них можна віднести:

-   експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили;

-   надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

-   наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

-   міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

-   кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;

-   спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;

-   підприємницька діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

-   організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-   товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

-   операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;

-   операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

-   інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід'ємною умовою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .

Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі:

·     експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;

·     імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;

·     імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;

·     експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.

Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.

Контроль за виконанням даних вимог покладається на митні органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію.

До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів, що не мають аналогів в Україні, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт, повинний пред'явити сертифікат відповідності товару міжнародним стандартам і вимогам.

Структура товарного імпорту досить проста. На Росію приходиться майже половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні погасити їх наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.

09.03.2005

Список используемой литературы:

1.   Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91

2.   НБУ. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», Постанова НБУ № 204 від 02.08.96.

3.   НБУ. Інструкція «Про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій по експортних, імпортних і лізингових операціях», Постанова НБУ №136 від 24.03.99.

4.   Лист Міністерства Зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України № 16-1/863 від 24.12.96.

5.   Гайдучок І.Г. Спільні підприємства.-К: Знання, 1989.-46 с.

6.   Голошубова Н.О., Спальвиш Ю.О. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні // Підприємництво у торгівлі. Зб. наук.праць.-К.: КДТЕУ, 1995.-с.124-133.

7.   Довчерт А.С. Совместные предприятия: регулирование труда.-К.% Лыбидь, 1991.-63 с.

8.   Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та щляхи їх вирішення// Економіка України.-1995.-№7.-с.88-91.

9.   Лук"яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрецова О.І. Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку: Підручник.-К.: Хвиля-Прес, 1995.-176 с.

10.            Луцишина З.О. Спільне підприємництво як фактор економічного зростання: Автореф.дис.к.е.н.: 08.00.01/ Львів.ун-т ім.І.Франка.-Льві, 1993.-20 с.


Информация о работе «Контрольная работа по основам экономической теории»
Раздел: Разное
Количество знаков с пробелами: 47368
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
4894
0
1

... рабочего времени предпринимателя. Ответ: к внешним издержкам не относится стоимость рабочего времени предпринимателя. Используемая литература: 1. Учебник «Вводный курс экономической теории». Г. П. Журавлева, 1997 г. 2. «Основы экономической теории». В. Д. Камаева, 1996 г. 3. «Основы экономической теории в вопросах и ответах». О. Ю. Мамедов, 1997 г. 4. «

Скачать
18719
0
0

... , в самом широком значении термин "теория" применяется ко всей совокупности гипотез, теорем, теорий, концепций и моделей, направлений. В этом значении он подразумевает всю экономическую теорию как науку. 1.4 Методы и допущения экономической теории   В экономической теории нельзя обойтись без допущений. Экономическая теория, как всякая теория, не может отразить все богатство жизни и поэтому ...

Скачать
12553
1
1

... Процессы производства, обмена, распределения и потребления благ, осуществляемые в разнообразных формах, всегда оказываются организованными. Однако всякий раз этим процессам предшествует принятие решений по основным проблемам экономической организации общества: что, как и для кого производить. Что производить – это принятие решения о том, какие именно блага, в каком количестве, в какие сроки должны ...

Скачать
11756
0
0

... , поэтому монополия может иметь значительный прирост прибыли. Теперь перейдем к вопросу: "Чем же характеризуется экономическое поведение предприятий в условиях следующего основного типа несовершенной конкуренции - монопо -листической конкуренции. Здесь, как подразумевает само название, монополистической конкуренции, свойственны черты как монополии, так и совершенной конкуренции. Как и в условиях ...

0 комментариев


Наверх