Обов'язки і права підрозділів, що здійснюють ОРД

Обов'язки і права підрозділів, що здійснюють ОРД

План

1. Обов’язки підрозділів, що здійснюють ОРД

2. Права підрозділів, що здійснюють ОРД

1.Обов'язки підрозділів, що здійснюють ОРД

 

Обов'язки підрозділів, що здійснюють ОРД - це коло покладених на них дій з метою рішення завдань ОРД, які є безумовними для виконання.

Звернувшись до структурної побудови ЗУ «Про ОРД» і окремих законодавчих актів, що визначають нормативно-правовий статус підрозділів, що здійснюють ОРД можна побачити, що:

по-перше, останні покликані вирішувати певні завдання. Це означає, що будь-які дії оперативно-розшукового підрозділу будуть законні винятково за умови їхньої спрямованості на рішення завдань, чітко позначених законодавцем (ст. 2 ЗУ «Про ОРД», ст. 2 ЗУ «ПРО СБУ», ст. 4 ЗУ «Про розвідувальні органи України та ін.).

по-друге, ці завдання відтворюються й конкретизуються в обов'язках, які покладаються на правоохоронні органи й спецслужби. При цьому вони закріплені у відповідних статтях зазначених законодавчих актів.

по-третє, обов'язки підрозділів, що здійснюють ОРД, розділяються на ті, які безпосередньо стосуються здійснюваної ними оперативної роботи й на ті, які стосуються інших служб цих відомств.

Так, у ст. 10 ЗУ «Про міліцію» вказується, що міліція відповідно до поставлених перед нею завдань зобов'язана:

ü забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

ü виявляти, попереджати, припиняти й розкривати злочини, здійснювати з цією метою оперативно-розшукові й профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством;

ü  проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, у відношенні яких він установлений, а також контроль за засудженими до кримінального покарання, не пов'язаному з позбавленням волі;

ü  розшукувати осіб, що зникли від дізнання, слідства й суду, ухиляються від відбуття покарання, що безвісно зникли й інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

ü  проводити криміналістичні дослідження з матеріалів ОРД, забезпечувати у встановленому порядку участь фахівців криміналістичної служби в слідчих діях;

ü  забезпечувати виконання у встановленому законом порядку й у межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду та ін.

Це ж передбачають законодавчі акти, що регулюють діяльність інших відомств, перерахованих у ст. 5 ЗУ «Про ОРД».

Законодавець визначив найбільш загальні групи обов'язків органів, що здійснюють ОРД. Їхня конкретизація й деталізація дана в перерахованих вище законах, що визначають нормативно-правовий статус кожного правоохоронного відомства й спецслужби, у яких є відповідні розділи й окремі статті.

Виходячи з наданого оперативним підрозділам правоохоронних відомств статусу суб'єктів ОРД, ст. 7 ЗУ «Про ОРД» поклала на них наступні обов'язки:

ü  у межах своїх повноважень й відповідно до законів, що становлять правову основу ОРД, приймати необхідні оперативно-розшукові заходи щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення й розкриття злочинів, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень. Як ми бачимо, законодавець позначив стратегічну мету - захист життя, прав і свобод людини й громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства, держави від злочинних зазіхань;

ü  виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора, постанови суду, запити вповноважених державних органів, установ і організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;

ü  виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;

ü  інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти і дані, які свідчать про загрозу безпеки суспільству й держави, а також про порушення законодавства, пов'язаного зі службовою діяльністю посадових осіб;

ü  здійснювати взаємодію між собою й іншими правоохоронними органами з метою швидкого й повного розкриття злочинів і викриття винних;

ü забезпечувати із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду й правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб;

ü брати участь у проведенні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки у випадку одержання допуску до особливих робіт.

Пріоритетний напрямок ОРД включає заходи, що забезпечують попередження, своєчасне виявлення, припинення й розкриття злочинів, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, здійснення профілактики правопорушень (п. 1 ст. 7 ЗУ «Про ОРД»).

Боротьба зі злочинністю має на увазі діяльність правоохоронних органів у трьох напрямках:

Ø  попередження злочинів;

Ø  розкриття злочинів;

Ø  розшук осіб, що переховуються від органів слідства, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання, а також безвісно відсутніх громадян.

Попередження злочинів містить у собі комплекс оперативно-розшукових заходів, що забезпечують профілактику, запобігання, замислюємих й підготовлюваних злочинів, а також припинення злочинів на стадії замаху.

Крім профілактичної роботи, яка полягає у виявленні причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів і вживанні заходів з їх усунення, індивідуальної профілактичної роботи з особами, схильними до вчинення протиправних дій, на оперативні підрозділи покладаються обов'язки запобігання замислюємих і підготовлюваних злочинів.

Запобігання злочинів містить у собі комплекс оперативно-розшукових заходів, здійснюваних оперативними підрозділами, з виявлення осіб, що замишляють або підготовляють вчинення злочинів, і прийняття до них мір з метою недопущення переростання наміру в підготовчі дії, а підготовчих дій у злочин.

Розкриття злочинів містить у собі комплексні оперативно-розшукові заходи й процесуальні дії з метою виявлення фактів злочинів, установлення обставин їхнього вчинення, виявлення осіб, що їх вчинили, виявлення й вилучення викраденого, а також предметів, які можуть служити судовими доказами.

Прямим обов'язком оперативного підрозділу є виконання письмових доручень слідчого, вказівок прокурора й постанов суду, запитів повноважних державних органів, установ і організацій про проведення ОРД (п. 2 ст. 7 ЗУ «Про ОРД»). Звернувшись до КПК України, можна побачити, що окремі органи, що здійснюють ОРД, мають статус органів дізнання. Тому окремі керівники суб'єктів ОРД мають одночасно правове положення як керівників оперативної служби (підрозділу), так і повноваження кримінально-процесуального характеру. Це дозволяє їм давати підлеглим співробітникам вказівки не тільки про проведення оперативно-розшукових заходів, але й доручення на здійснення кримінально-процесуальних дій.

Безумовно, основна процесуальна робота з кримінальної справи повинна бути виконана самим слідчим. Доручення оперативному підрозділу слідчий може давати з таких питань, які він самостійно, чисто процесуальним шляхом вирішити не може. Слідчий не вправі доручити оперативному підрозділу проведення таких дій, як: перевірка й оцінка доказів, прийняття процесуальних рішень, залучення особи в якості обвинувачуваного, визнання окремих осіб учасниками процесу, призначення експертизи, ухвалення рішення про напрямок справи в суд і інші.

Однак слідчий може опиратися на допомогу оперативного підрозділу при проведенні таких слідчих дій як: проведення обшуків, виїмка, огляд місця події або злочину, пред'явлення особи для впізнання й інших.

Особливо слід зазначити, що слідчий вправі доручити оперативному підрозділу, що одночасно є й органом дізнання, здійснення або сприяння в здійсненні кримінально-процесуальних дій (наприклад, у застосуванні заходів припинення).

Спільна робота підрозділу, що здійснює ОРД, і слідчого з погодженого здійснення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій охоплюється такою організаційно-тактичною формою ОРД, як оперативно-розшуковий супровід досудового слідства.

Оперативно-розшукова практика виробила два варіанти комплексного здійснення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій у рамках даної організаційно-тактичної форми:

Ø  по-перше, цей оперативний супровід досудового слідства з кримінальних справ, порушуваним за матеріалами оперативно-розшукових справ відносно встановлених осіб;

Ø  по-друге, цей супровід досудового слідства у зв'язку з необхідністю розкриття тяжкого злочину, коли винний, що вчинив діяння, що стало загальновідомим, залишається невстановленим.

Взаємодія слідчого й оперативного підрозділу в процесі провадження з кримінальної справи обумовлене тим, що вони покликані вирішувати ті самі завдання, однак різними засобами й методами, адекватними відповідним функціям кримінальної юстиції - ОРД і кримінального процесу. Причому, якщо оперативний працівник наділений повноваженнями здійснювати окремі процесуальні дії, то проведення оперативно-розшукових заходів слідчим неодмінно спричиняє порушення законності.

З огляду на цю об'єктивну реальність, законодавець, насамперед створює сприятливі умови для взаємодії слідчого й суб'єкта ОРД. Так, у складі правоохоронного органу або спецслужби створюються як оперативні, так і слідчі підрозділи. Поряд із цим зазначені структури керуються відомчими нормативними актами, що визначають організацію й тактику взаємодії слідчих і співробітників оперативних підрозділів з урахуванням різних варіантів оперативно-розшукового супроводу. Однак при цьому дотримуються спеціальних правил:

ü слідчий визначає перед оперативним підрозділом у письмовій формі проблему, що, на його думку, може бути вирішена тільки оперативно-розшуковим шляхом. При цьому він уводить оперативних працівників у курс проблеми, додає до свого доручення різного роду документи, використання яких може сприяти вирішенню поставленої слідчим проблеми;

ü  підрозділ, що здійснює ОРД, самостійно визначає види, організацію й тактику оперативно-розшукових заходів, за допомогою здійснення яких забезпечується рішення проблеми, сформульованої в дорученні слідчого, Однак це не виключає оформлення ухваленого рішення планом, що затверджується спільно слідчим і оперативним працівником.

Доручення адресуються підрозділу, уповноваженому на проведення оперативно-розшукових заходів, але не конкретному працівникові. Керівник підрозділу призначає співробітника, відповідального за проведення оперативно-розшукового заходу. Виключення становлять ситуації, коли слідчий і оперативний працівник працюють у складі однієї слідчо-оперативної групи.

Підрозділ, що здійснює ОРД, зобов'язаний виконати в межах своїх повноважень доручення в письмовій формі, вказівки прокурора й рішення суду про проведення оперативно-розшукових заходів щодо кримінальних справ, прийнятим до провадження.

Відомо, що провадження з кримінальної справи охоплює цілий ряд стадій, у тому числі порушення кримінальної справи, досудове слідство, направлення обвинувачуваного до суду, судовий розгляд і ін. При цьому істина з кримінальної справи встановлюється зусиллями різних процесуальних фігур, серед яких слідчий, прокурор, суддя, а також суд. У частині 4 ст. 6 ЗУ «Про ОРД» вказується, що підстави для здійснення ОРД можуть міститися в письмових дорученнях слідчого, вказівках прокурора, постановах суду з кримінальних справ, що перебувають в його провадженні. Ст. 14 ЗУ «Про ОРД» делегуючи органам прокуратури здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення ОРД, крім інших повноважень, у п. 4 надає право прокуророві давати письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб безвісно зниклих. Виконання цих документів суб'єктами ОРД здійснюється відповідно до вище наведених правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про ОРД» виконання оперативно-розшуковим підрозділом запитів повноважних державних органів, установ і організацій пов'язано з необхідністю перевірки осіб у зв'язку з їхнім допуском до державної таємниці й до роботи з ядерними матеріалами й на ядерних установках.

Україна є країною-учасником міжнародних договорів з питань боротьби зі злочинністю. Крім того, Україна уклала ряд обопільних умов з іншими державами про співробітництво в сфері попередження й розкриття злочинів. Зобов'язання, що випливають із цих договорів, підлягають виконанню (п. З ст.7 ЗУ «Про ОРД»).

Згідно п. 3 ст.6 Закону «Про ОРД», органи, що здійснюють ОРД, зобов'язані виконувати в порядку, передбаченому міжнародними договорами України запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод. Міжнародне право допускає можливість і регулює двосторонні й багатобічні відносини правоохоронних органів і спецслужб різних держав. Упорядковані взаємини подібного роду, передбачають рішення питань про надання допомоги один одному, характері цієї допомоги, сферах спільної діяльності тощо.

У сучасних умовах сферою спільної діяльності є виявлення, попередження, припинення й розкриття злочинів, що зачіпають інтереси різних країн. Мова йде про так звані міжрегіональну, транснаціональну й міжнародну форми прояву злочинності. Крім того, існують проблеми, пов'язані з потребою забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності громадян, підозрюваних у вчиненні злочинів на території України, а потім зникли на території іншої країни.

Формою взаємодії у рішенні цих проблем є заключення між країнами угоди правового характеру. Це, наприклад, Конвенція про правову допомогу й правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ країн СНД, підписана в Мінську 22 січня 1993 р. і вступила в дію 10 грудня 1994 року. Взаємодія може здійснюватися безпосередньо між оперативно-розшуковими відомствами різних країн. Так, 24 квітня 1992 року в Алма-Аті була підписана угода про взаємодію МВС незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю. Цей документ визначає основні напрямки співробітництва, його форми, у тому числі обмін оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою й криміналістичною інформацією про злочини, що готуються або вчинених і причетних до них осіб, сприяння в проведенні оперативно-розшукових заходів. Крім того, він установлює види документів, призначених для організаційного забезпечення співробітництва, його реквізити й окремі особливості документообігу: його умови, наприклад, конфіденційність; підстави відмови в задоволенні запитів, допустимість усних запитів і ін.

Традиційна взаємодія практично між всіма країнами світу оптимізується зусиллями такої організації, як Інтерпол, зокрема в Україні його Національним бюро, що функціонує в складі МВС. Ця структура виконує запити, спрямовані як Генеральним секретарем Інтерполу, так і органами кримінальної поліції закордонних країн. При цьому вона опирається на сприяння оперативних служб ОВС, у компетенцію яких входить рішення відповідного завдання ОРД, про яке мова йде в конкретному запиті. При цьому безумовному виконанню підлягають запити, які стосуються загально кримінальних злочинів, що не зачіпають протиправних діянь політичного, військового, релігійного, національного (расового) характеру.

ЗУ «Про ОРД» зобов'язує оперативні підрозділи вчасно інформувати відповідні органи державної влади України про відомі їм факти і дані, які свідчать про загрозу безпеки суспільства й держави, а також про порушення законодавства, пов'язаного зі службовою діяльністю посадових осіб (п. 4 ст. 7 ЗУ «Про ОРД»).

Оперативні підрозділи, що здійснюють ОРД, збирають інформацію про протиправну діяльність окремих осіб і груп, розвідувально-підривної діяльності іноземних держав і організацій з метою попередження правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також одержують інформацію в інтересах безпеки громадян, суспільства й держави й інформують зацікавлені органи державної влади, яким дано право використовувати оперативно-розшукову інформацію, або тих, які зобов'язані вжити необхідних заходів по такій інформації.

ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» деталізує основні напрямки боротьби з організованою злочинністю, а саме це:

ü  створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва в цій сфері;

ü  виявлення й усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність або сприяють їй;

ü  виявлення, розслідування, запобігання й припинення правопорушень, вчинених учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

ü  припинення встановлення корумпованих зв'язків з державними службовцями і іншими посадовими особами;

ü  протидія використанню учасниками злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації;

ü  припинення легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом, використання суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Безумовно, що перераховані основні напрямки боротьби з організованою злочинністю не можуть бути реалізовані без взаємодії з органами державної влади. Такими органам державної влади в першу чергу є Президент України, ВР України, Кабінет Міністрів України. Інформація про результати ОРД може направлятися в Раду національної безпеки й оборони України, Координаційний комітет з боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президенті України, адміністрацію Президента, Національний банк України, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державну контрольно-ревізійну службу, а також в інші державні органи, які мають право здійснювати контроль за дотриманням організаціями й громадянами законодавства України з метою боротьби зі злочинністю, усунення її причин та умов.

Кримінально-процесуальне законодавство України ставить за обов'язок органам дізнання, слідства, прокурора й суд виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню злочину. У відповідності зі ст. 23 КПК причини злочину й умови, які сприяли його вчиненню, входять у предмет доказування в кожній кримінальній справі, Такими умовами можуть бути несприятливі умови формування особистості підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, які привели до формування в нього антигромадських поглядів, навичок, звичок; обставини його життя перед вчиненням злочину, які спонукали його до протиправного поводження; конкретні недоліки в діяльності підприємств, організацій, посадових осіб, інших фізичних і юридичних осіб, які полегшили вчинення злочину. Подання про встановлені причини й умови вносяться у відповідний орган державної влади, громадську організацію або конкретній посадовій особі для вживання заходів з усунення цих умов і причин.

Оскільки оперативні підрозділи наділені процесуальними правами органу дізнання, то на їхню діяльність повністю поширюються вимоги кримінально-процесуального законодавства, у тому числі ст.ст. 23 і 23-1 КПК.

Готовлячи подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину й інформацію про ситуацію при якій може бути вчинений злочин, оперативні підрозділи не розкривають прийоми, методи й тактику своєї діяльності й не зобов'язані вказувати з яких джерел надійшли до них повідомлення, яким чином були встановлені факти про які направляється інформація. Якщо подання готується за матеріалами кримінальної справи, то інформація може бути підготовлена за матеріалами оперативно-розшукових заходів, не пов'язаних з розкриттям конкретного злочину. Подання ґрунтуються на кримінально-процесуальному законі, а інформація як обов'язок оперативних підрозділів - на оперативно-розшуковому законі.

Відповідно до п. 5 ст. 7 ЗУ «Про ОРД» оперативні підрозділи зобов'язані здійснювати взаємодію між собою й іншими правоохоронними органами з метою швидкого й повного розкриття злочинів і викриття винних.

В ОРД під взаємодією розуміється комплекс спільних або погоджених за часом і місцем дій декількох оперативних підрозділів за рішенням завдань у боротьбі зі злочинністю спільними зусиллями.

Оперативні підрозділи діють не самі по собі, а в системі органів, які здійснюють ОРД. Вони здатні вирішувати завдання не ізольовано, а у взаємодії з іншими підрозділами правоохоронних органів, використовуючи їх можливості. Питання координації діяльності оперативних підрозділів особливо актуальні, тому що злочинність носить різнобічний характер, глибоко законспірована, а їй протистоїть діяльність розгалуженої мережі підрозділів, правоохоронних органів, що вимагає впорядкування, взаємозв'язку, погодженості їхніх спільних дій, що відповідає підпорядкованості й спільного маневру силами й засобами.

Взаємодія залежить від розв'язуваних оперативним підрозділом завдань і відомчої приналежності. Так, наприклад, оперативні підрозділи ОВС можуть взаємодіяти:

ü  між собою в межах органу внутрішніх справ (КР, ДСБЕЗ, БНОН і ін.);

ü  с іншими неоперативними службами свого органу внутрішніх справ (СУ, АСМ і ін.);

ü  с оперативними підрозділами іншого органу внутрішніх справ;

ü  с оперативними підрозділами іншого правоохоронного відомства;

ü  с неоперативними підрозділами іншого правоохоронного відомства.

Взаємодія в інтересах рішення оперативно-розшукових завдань здійснюється між оперативними підрозділами кожного відомства, що здійснює ОРД.

Так, у процесі розкриття злочинів силами ОВС взаємодія здійснюється:

ü  підрозділами карного розшуку, іншими оперативними підрозділами й службами - при розкритті злочинів, по справах, з яких провадження досудового слідства обов'язково: здійснюється оперативно-розшуковими заходами: розшуку осіб, що вчинили злочин, що зникли від слідства або суду, безвісно зниклих громадян;

ü  підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю з іншими оперативними службами - при проведенні спільних операцій і провадження з оперативно-розшукових справ з виявлення й викриття організованих злочинних груп і злочинних організацій; виявлення й припинення фактів корупції; виявлення причин і умов розвитку організованої злочинності й усунення її негативного впливу на життєдіяльність суспільства й держави;

ü  підрозділами по боротьбі з незаконним обігом наркотиків з іншими оперативними підрозділами й службами - при припиненні й розкритті злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, пересиланням, збутом, викраданням, контрабандою наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів; організацією наркотрафиків, утримуванням припонів для споживання наркотиків, а також з культивуванням заборонених наркотико утримуючих рослин;

ü  підрозділами по боротьбі з економічною злочинністю з оперативними підрозділами й службами - при одержанні й обміні оперативною інформацією, спрямованої на припинення й розкриття злочинів, вчинених на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються.

Як відзначалося раніше, оперативні підрозділи при рішенні завдань боротьби зі злочинністю тісно взаємодіють і з неоперативними службами, такими як слідчими і криміналістичними підрозділами, підрозділами охорони громадського порядку, дільничними інспекторами і ін.

Форми взаємодії можуть бути різними, але загальним для них є наявність: по-перше, єдиної мети; по-друге, чітко певної компетенції; відомчих нормативних актів, що регламентують взаємодію, а у співробітників - функціональних обов'язків; по-третє, взаємне інформування оперативних підрозділів.

ОРД, являючи собою діяльність з пошуку й фіксації інформації кримінального характеру за рахунок здійснення оперативно-розшукових заходів, безумовно, має специфіку залежно від суб'єкту, що її здійснює. Однак в останніх можуть збігатися об'єкти оперативного обслуговування. Територія, на якій здійснюється ОРД, нерідко підлягає відпрацьовуванню зусиллями оперативних підрозділів, що мають різну відомчу приналежність, але одночасно здійснюючих на ній пошук відомостей, що представляють оперативний інтерес. Тому кожний суб'єкт ОРД| неминуче стає власником відомостей, оперативно-розшукове провадження з перевірки й використання яких повинне здійснювати інше оперативно-розшукове відомство. Виходячи із цього, підрозділи, що здійснюють ОРД проводять інформаційно-аналітичну роботу, у ході якої ці відомості підлягають систематизації, аналізу й оцінці. На основі цього готується об'єктивна й максимально повна інформація для того відомства, компетенція якого припускає її наступну оперативну перевірку й реалізацію. Характерним прикладом може служити поділ повноважень між ДСБЕЗ МВС і податковою міліцією ДПА, підрозділами БОЗ МВС і СБУ, об'єкти оперативного обслуговування й оперативного впливу яких збігаються.

Разом з тим, взаємодія між органами, що здійснюють ОРД, не повинне обмежуватися тільки обміном інформацією, а охоплювати й сприяння один одному в рішенні завдань, потребуючих спільних зусиль. Для впорядкування процесу такої взаємодії підрозділи, що здійснюють ОРД, традиційно видають відомчі нормативні акти, що визначають організацію й тактику спільної діяльності. У таких документах узгоджуються питання, що стосуються форм взаємодії, наприклад, спільне планування типових дій у надзвичайних ситуаціях, порядок підготовки, і проведення різного роду заходів відносно об'єктів оперативно-розшукової зацікавленості, розроблювальних різними відомствами. Широко застосовується розробка міжвідомчих типових планів. Крім того, практикуються періодичні зустрічі відповідних представників різних оперативно-розшукових відомств для обговорення проблемних питань, обміну досвідом, визначення необхідності в міжвідомчих нормативних актах або обговорення вже підготовлених їхніх проектів.

Оперативні підрозділи зобов'язані забезпечувати із залученням інших служб, безпеку працівників суду й правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють ОРД, осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб (п. 6 ст.7 ЗУ «Про ОРД»). ЗУ «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів» передбачає систему спеціальних заходів, що забезпечують безпеку посадових осіб правоохоронних органів, а також членів їхніх родин і родичів.

Для забезпечення безпеки зазначених осіб, недоторканності житла, а також схоронності їхнього майна залежно від конкретних обставин, оперативні підрозділи із залученням інших служб можуть вживати наступних заходів:

Ø  особиста охорона, охорона житла й майна;

Ø  видача зброї, засобів індивідуального захисту й інформування про небезпеку;

Ø  установлення телефону за місцем проживання;

Ø застосування технічних засобів контролю й прослуховування телефонних і інших переговорів, візуальне спостереження;

Ø  тимчасове розміщення в місцях, які забезпечують безпеку;

Ø  забезпечення конфіденційності даних про об'єкт захисту;

Ø  перевід на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві» передбачає забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, тобто у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, що передбачає здійснення правоохоронними органами правових, тактичних і інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я й майна цих осіб від злочинних зазіхань з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

У зазначених законах вказаний перелік категорій осіб, що підлягають державному захисту й припустимим заходам для її забезпечення, а також права оперативних підрозділів.

оперативний розшуковий правовий обов'язок