Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, наслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин

2. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, наслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин

Актуальність проблеми, яка розглядається, важко оспорювати через те, що всім добре відомий негативний вплив алкоголю, наркотиків як на організм людини, так і на її поведінку в суспільстві. Кримінологічні дослідження показують, що під впливом пияцтва вчиняються 40-45 % усіх злочинів, а такі тяжкі злочини, як убивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, хуліганство, грабежі та розбої в 70 — 75 % випадків вчиняються у стані сп'яніння. Тому стан звичайного сп'яніння не може розглядатися як пом'якшуюча обставина ні в якому разі [2, с. 126].

На сьогодні дослідники кримінального права трактують сп'яніння як звичайне, фізіологічне сп'яніння, яке виникає внаслідок вільного вживання алкогольних напоїв (алкогольне), наркотичних засобів (наркотичне), психотропних речовин чи інших одурманюючих засобів (токсичне). Звичайне сп'яніння треба відрізняти від патологічного сп'яніння, яке є формою тимчасового розладу душевної діяльності і про яке мова йтиме окремо.

Основними ознаками звичайного сп'яніння є те, що:

а) особа приводить себе до такого стану свідомо;

б) при цьому вона не втрачає здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Нерідко особи, які вчинили злочин у стані сильного сп'яніння, посилаються на те, що зовсім не пам'ятають, як вони вчинили правопорушення і чим саме були зумовлені їхні дії. Зловживання спиртними напоями, наркотиками чи іншими одурманюючими речовинами справді знижує самоконтроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні моменти, у неї з'являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення антисоціальних цілей [2, с. 127].

Варто також підкреслити, що в стані фізіологічного сп'яніння повністю не викривляється сприйняття навколишнього світу та об'єктивної реальності, оскільки відбувається лише короткочасне порушення психічної діяльності, яке є прямо протилежним патологічному сп'янінню. Як наслідок, під час фізіологічного сп'яніння послаблюється функціонування гальмівних процесів в організмі, особа втрачає контроль над своєю поведінкою, але суб'єкт все ж таки зберігає безпосередній контакт з навколишнім середовищем, а його дії та поведінка, незважаючи на певні порушення в організмі, мають умотивований характер [8, с. 341].

Зазвичай фізіологічне сп'яніння настає поступово, а особа, яка вживає спиртні напої, наркотики, усвідомлює та розуміє, що, вживаючи їх, добровільно доводить себе до такого стану. Тому в разі скоєння злочинів у стані фізіологічного сп'яніння відсутнім є не тільки медичний (тобто певний психічний розлад), а й юридичний (повна відсутність контролю над своєю свідомістю та поведінкою) критерій неосудності. Більше того, в таких випадках осудність особи є настільки очевидною, що навіть немає необхідності призначати судово-медичну експертизу.

Найчастіше суспільно небезпечні діяння вчиняють у стані алкогольного сп'яніння Вирішуючи питання про кримінальну відповідальність за злочини, які мають алкогольне підґрунтя, необхідно знати про вплив алкоголю на загальний стан та психіку особи.

Алкоголь, діючи на організм людини, вражає її свідомість та волю тим сильніше, чим важчий ступінь сп'яніння. Основний вплив алкоголю — сп'яніння. Натомість безпосередній вплив алкоголю та дія алкоголю на організм людини визначається не тільки кількістю вжитого спиртного, а й його міцністю. Умовно просте алкогольне сп'яніння поділяють на такі стадії: легкий, середній та тяжкий ступінь сп'яніння [6, ст. 133—135].

Варто звернути увагу й на те, що через відсутність у діях сп'янілої особи критеріїв неосудності вона в будь-якому разі є суб'єктом злочину і не звільняється від кримінальної відповідальності.

Наркотичне сп'яніння зазвичай наступає під час вживання особою або впливу на організм наркотичних засобів. Такими засобами є речовини, включені до спеціального переліку засобів, які становлять небезпеку для здоров'я в разі зловживання ними та мають стимулюючий або збуджуючий вплив на організм,

зокрема на центральну нервову систему [4, с. 74].

Стан наркотичного сп'яніння має свої відмінності від алкогольного й за зовнішніми проявами може бути визначений як ейфорія. Характерними ознаками млявість та сонливість, монотонна й нечітка мова. Часто наркотичне сп'яніння супроводжується галюцинаторними переживаннями.

Варто додати, що усвідомленість своєї поведінки та контрольованість вчинків у особи, що перебуває в такому стані, знаходяться в прямій залежності від виду та дози наркотичного засобу, тривалості й частоти його вживання, а також індивідуальних психічних особливостей суб'єкта.

Отже, особа, яка вчинила злочин під впливом наркотиків, також не звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з посиланням на ст. 21 КК України. Наголосимо ще на одному моменті: немедичне вживання наркотичних засобів та зловживання ними набуває характеру захворювання, яке має назву наркоманія. Специфіка наркоманії як захворювання, що знаходить вияв у постійному потязі до вживання наркотиків, а також психічній та фізичній залежності від них, як і алкоголізм, призводить до глибоких змін особистості та виснаження організму.

До одурманюючих засобів, що спричиняють токсичне сп'яніння, відносять:

1) психотропні речовини, включені до спеціального переліку заборонених засобів;

2) різноманітні речовини промислового, побутового та іншого призначення;

3) деякі прекурсори (речовини, які використовують для виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин) [4, с. 74].

Вдихання перерахованих речовин викликає одурманюючий стан. Картина сп'яніння найчастіше нагадує за зовнішніми ознаками стан алкогольного сп'яніння, а особа відчуває приємний стан ейфорії, а також загального соматичного благополуччя; особа стає зухвалою, багатослівною, грубою та нав'язливою. Часте використання або користування одурманюючими засобами може призвести до токсикоманії — хвороби, викликаної зловживанням одурманюючих речовин, що спричиняє залежність від них. Токсикоманія може бути викликана також і систематичним вживанням токсичних речовин, а також у разі вдихання токсичних засобів, зокрема засобів побутової хімії, які доступні не тільки дорослим, а й дітям через можливість їх легального придбання. Можливість відрізнити стан патологічного сп'яніння від звичайного фізіологічного має істотне значення для вирішення питань про притягнення осіб, що скоїли різноманітні злочини в стані сп'яніння, до кримінальної відповідальності або звільнення від неї. Кримінальний кодекс України 1960 р. передбачав примусове лікування лише хронічних алкоголіків та наркоманів, у свою чергу, КК 2001 р. не конкретизує категорії осіб, до яких може бути застосовано подібні заходи; разом з тим до переліку небезпечних для життя хвороб чинне законодавство України відносить поряд з туберкульозом, психічними захворюваннями, СНІДом також хронічний алкоголізм та наркоманію (на жаль, на сьогодні до цього переліку не включено токсикоманію).

Беззаперечним є той факт, що сп'яніння є передумовою скоєння багатьох злочинів. Тому кримінальне законодавство України визнає стан сп'яніння обставиною, що обтяжує відповідальність (ч. 1 п. 13 ст. 67 нового КК України).

Залежно від характеру злочину суд вправі не визнати вчинення злочину особою у стані сп'яніння обставиною, що обтяжує відповідальність, у випадках, коли:

а) вчинення злочину взагалі не пов'язане зі станом сп'яніння винуватої особи;

б) суб'єкт був доведений до стану сп'яніння всупереч його волі.

Якщо суд не визнає цю обставину обтяжуючою, він повинен спеціально вказати про це у вироку, мотивувавши своє рішення [2, с. 129].