3.3 Прилади і системи контролювання водного середовища

Технiчнi засоби оперативного контролювання якості природних вод. Оперативне контролювання хiмiчного складу природних вод забезпечує автоматизована система контролю якості води АСЯНС-ВГ (автоматизовані спостереження якості навколишнього середовища—водний горизонт), створена вченими Гiдрохiмiчного інституту Держкомгiдромету.

Пересувні гiдрохiмiчнi лабораторії (ПГХЛ). Вони забезпечують оперативне контролювання якості води, яке неможливо здійснити за допомогою АСКЯВ одержують iнформацiю безпосередньо на водному об’єкті й одночасно доставляють проби для детального аналізу в стаціонарних лабораторіях.

Стаціонарна гiдрохiмiчна лабораторія (СГХЛ). У постiйнiй, непересувнiй гiдрохiмiчнiй лабораторії можна робити хiмiчний аналіз води, визначати багато компонентів й хiмiчного складу, отримувати ту iнформацiю про якість води, яку неспроможні надати АСЮВЗ і ПГХЛ.

 

Таблиця 3.2

Спостереження за гiдрохiмiчними показниками в поверхневих водоймах на протязі 6 років на річці Південний Буг

Показник Мг/дм3 Роки
2004 2005 2006 2007 2008 2009
Завислі речовини 14,8 15,2 17,4 20,2 14,9 18,6
Азот амонійний 0,48 0,39 0,40 0,35 0,50 0,43
БСК5 3,64 4,08 4,01 3,56 3,65 3,97

 

Центр оброблення гiдрохiмiчної iнформацiї. Завданням центру є опрацювання, систематизація i iнтерпретацiя iнформацiї, одержаної від АСКЯВ, ПГХЛ, СГХЛ; органiзацiя зв’язку з усіма ланками АСЯНС-ВГ i споживачами iнформацiї; технічне обслуговування засобів; збирання, перевірка на достовiрнiсть, опрацювання, збереження i надання користувачам рiзноманiтних видів iнформацiї, зокрема оперативних короткострокових прогнозів стану водного об’єкта.

Кiлькiсть спостережень, які здійснюються на рiзноманiтних рівнях АСЯНС-ВГ залежно від поставлених завдань, коливається від 1—4 на місяць до 12 за добу. Їх доцільно виконувати в басейнах річок, де є напружений водний баланс. При цьому АСЯНС-ВГ стають частиною загальної системи управління якістю води, що сприяє оптимiзацiї водоохоронних заходів.


 

Таблиця 3.3

Кількість забруднюючих речовин та їх концентрації в стічних водах комунальних господарств міст і сіл Хмільницького району

з/п

Назва забруднюючих речовин

К-сть забр. реч. в г/добу на 1мешканця

Кількість забруднень т/добу

Витрати побутових вод м3/с

Концентрац.

Забруднених речовин мг/л

КГМР

КГСР

КГМР

КГСР

КГМР

КГСР

КГМР

КГСР

1

Завислі

речовини

65 21,45 1,885 0,34 0,11 0,028 1,5 1

2

БСК 40 13,3 1,16 0,21 0,11 0,028 0,9 0,6

3

Азот

амон.солей

8 2,64 0,232 0,04 0,11 0,028 0,18 0,1

4

Фосфати 3,3 1,09 0,095 0,017 0,11 0,028 0,07 0,05

5

Хлориди 9 2,97 0,261 0,04 0,11 0,028 0,2 0,1

6

СПАР 2,5 0,83 0,072 0,01 0,11 0,028 0,05 0,03

 

Кількість населення м. Хмільник становить 29000 осіб

Кількість населення сіл Хмільницького району становить 16000 осіб

1. Кiлькiсть забруднюючих речовин розраховують за формулою:

 

Nз.р. = А *n (т/доб),

де А — кiлькiсть забруднюючих речовин на 1 мешканця г/доб; n — кiлькiсть мешканців тис/осiб.

2. Концентрацію забруднюючих речовин розраховують за формулою:

 

С з.р. =Nз.р./Q* 0,0864 (мг/л),

де Q — витрата побутових вод, м3 /с.


Таблиця 3.4

Кiлькiсть забруднюючих речовин ва 1 тварину в стічних водах тваринницьких комплексів

Назва

забруднюючих

речовин

Кiльк. забр. реч. в г/добу

на 1 тв.

Кiлькiсть поголів’я

Кiлькiсть

забр.реч.

т/добу

Витрати стічних вод

м3 /с

Концентрація забр.реч. мг/л

БСК

0,3 900 0,00027 0,15 0,00015

К

0,2 900 0,00018 0,15 0,00010

Nзаг

0,246 900 0,00022 0,15 0,00012

Фосфати

0,15 900 0,00013 0,15 0,00007

Завислі реч.

46 900 0,04 0,15 0,023

1. Кiлькiсть забруднюючих речовин розраховують за формулою:

 

Nз.р. = А *n (т/доб),

де А — кiлькiсть забруднюючих речовин на 1 тварину г/доб; n — кiлькiсть поголів’я.

2. Концентрацію забруднюючих речовин розраховують за формулою:

 

С з.р. =Nз.р./Q* 0,0864 (мг/л),

де Q — витрата побутових вод, м3 /с.


 

Розділ 4. Характеристика Хмільницького району

4.1 Населення

Населення міста складає 27,9 тис. мешканців (2008). З них: 95,3% становлять українці, 2,9% - росіяни, 1,0% - поляки, 0,2% - євреї. Кількість чоловіків всього – 12,8 тис., в тому числі працездатного віку (16-60 років) – 7,4 тис. (57,8%), пенсіонерів – 2,3 тис. (18,0%). До Другої Світової Війни більшість населення міста становили євреї (1926 — 56%, українці — 41%; 1959 відповідні числа — 2% і 92%).

4.2 Історія

Вперше згадується в 1363 р. в літописі в зв`язку з перемогою у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над військом татар.

Із 1434 до 1793 року (з малими перервами) Хмільник входив до складу Речі Посполитої, 1443 року дістав магдебурзьке право, відіграв роль в козацьких повстаннях проти Польщі. У 1648—1667 роках входив до складу козацько-гетьманської держави. В 1672 році захоплений турками, які залишили його у 1699 році. Із 1793 року Хмільник належав до Російської імперії і був заштатним містечком Подільської губернії.

Із 1923 року Хмільник є районним центром, з 1959 року — містом районного підпорядкування (приєднано села: Порубинці, Мазурівка, Сидориха, Слобода, Вугринівка, частина c. Вудкова). З 1979 року Хмільник віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

4.3 Клімат

Клімат - помірно-теплий, м’який, без різких коливань температури, сприятливий для організму людини. Висота над рівнем моря становить 250-285м.Територія району належить до першого помірно-теплого, вологого агрокліматичного району. Максимальна температура повітря може сягнути +38°С, мінімальна - -33°С, а середньорічна +7°С. Такі кліматичні умови сприяють всебічному розвитку землеробства.

З корисних копалин видобуваються граніт, вапняки для хімічної та цукрової промисловості, вапняк для випалювання вапна, будівельні піски, цегельна сировина.

4.4 Місто-курорт

Сьогодні місто розвивається як бальнеологічний курорт, єдиний радоновий курорт в країні. Основні засоби лікування: радіоактивні, вуглекислі, гідрокарбонатно-хлориднокальціево-натріеві мінеральні води, торфові грязі Війтівецького родовища. Показання: захворювання крові, органів руху, нервової системи, жіночі хвороби.

4.5 Промисловість

На території міста нараховується 5 промислових підприємств. В асортименті продукції, яка виготовляється на підприємствах міста: машини для внесення в ґрунт мінеральних добрив, набори меблів, шафи, ліжка, дивани, крісла, стільці, жіночий одяг, хлібобулочні, кондитерські та ковбасні вироби.

Характеристика Сандракського водосховища

Сандракське водосховище розташоване на річці Південний Буг в Хмільницькому районі Вінницької області.

За характеристикою берегової лінії, глибин, течіям і деякими іншими ознаками водосховище можна розділити на три ділянки: верхню, середню й нижню. Верхня ділянка має озеро-річковий характер. Водна маса незначно виходить за межі русла, затоплюючи пойму, у зв’язку з чим глибини тут невеликі. У середньому вони становлять 2 м, досягаючи в руслі річки 8 м. Швидкості течії мало відрізняються від річкових.

Води середньої ділянки водосховища покривають тут величезні площі заплави. Мілководдя займають не більше 1/10 частини всієї площі ділянки. Максимальна глибина досягає 11 м, середня глибина - близько 6 м. Течія, обумовлена річковим потоком, практично відсутня.

Нижня, або пригреблева, ділянка найбільш глибока. У греблі глибина складає 14 м, середня - близько 8 м. У середній частині ділянки ближче до правого берега з північного заходу на південний схід простяглися глиняні обривисті береги, частина з яких зруйнована й перетворена на мілину. Течія помітна лише біля греблі.

Береги водосховища, складені з жовтої глини, вони важко розмиваються. Вони найбільш властиві середній і нижній частинам водосховища, де воно досягає найбільшої ширини.

Рівневий режим водосховища непостійний, що зумовлено зміною термінів весняної повені, водністю року, а також дією вітрової активності. Під дією вітрів рівень води в водосховищі може змінюватися майже на 0,2 м.

У водосховищі мешкають стерлядь, тюлька, щука, плотва, ялець, головень, язь, червоноперка, жерех, вівсянка, лин, подуст, піскар, густера, лящ, білоглазка, рибець, карась, сазан, в’юн, сом, судак, окунь, йорж та ін.


Висновок

Отже, моніторинг довкілля - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Порядок створення та функціонування такої системи в Україні визначає Положення про Державну систему моніторингу довкілля.

Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Система моніторингу спрямована на:

- підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;

- підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

- підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Право володіння, користування і розпорядження інформацією, одержаною під час виконання загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, регламентується законодавством.

Інформація, що зберігається в системі моніторингу, використовується для прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки органами державної влади та органами місцевого самоврядування і надається їм безкоштовно відповідно до затверджених регламентів інформаційного обслуговування користувачів системи моніторингу та її складових частин.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.

2. Постанова Верховної Ради України №188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля». http://www.rada.kiev.ua/cgi-bin/putfile.cgi.

4. С.П. Богомолов. Экология. Учебное пособие. М.: 1997.

5. С.Н. Бобылев. Экономика природопользования. М.:, 1997.

6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: Лібра, 1998.

7. Т.А. Хоружая. Методы оценки экологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 1998.

8. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО, 2000.

9. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 455 с.

10. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлик. - Київ, Центр навчальної літератури, 2004. - 516 с.

11. Свояк Н.І. Екологічне інспектування. - Черкаси: Вертикаль, Видавець Кандич С.Г. - 2008. - 464 с. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 455 с.


Информация о работе «Моніторинг поверхневих вод Сандракського водосховища»
Раздел: Экология
Количество знаков с пробелами: 52277
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх