Особливості фінансування та пріоритети інвестицій у відтворенні навколишнього середовища

5. Особливості фінансування та пріоритети інвестицій у відтворенні навколишнього середовища

Перехід України до ринкового типу розвитку створює потенційні можливості для вирішення екологічних проблем. У той же час кризове становище економіки в перехідний період не дає можливості державі й окремим природо користувачам виділяти кошти, необхідні для здійснення заходів щодо зниження негативного впливу на навколишнє середовище.

Потенційно найпотужнішим джерелом фінансових коштів для цих цілей є інвестиції, у тому числі закордонні. Інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в охороні довкілля, поліпшення якісних показників діяльності на макро- і мікрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні перетворення. Зміни в загальному процесі інвестування відображаються і на природоохоронній діяльності. У цій сфері виникає суттєва трансформація структури інвестицій за джерелами фінансування і за формами власності.

Джерела інвестиційних ресурсів підприємств поділяються на власні, позичкові та залучені. Власними (внутрішніми) джерелами інвестицій є прибуток, амортизаційні відрахування та інші надходження підприємства. До залучених джерел фінансування інвестицій належить емісія акцій та інвестиційних сертифікатів. Важливим джерелом інвестиційних ресурсів є бюджетне асигнування, а також позичкові кошти, які складаються з банківських кредитів, державного кредиту тощо.

Для залучення інвестицій, особливо іноземних, необхідно провести значну роботу, зв'язану з вирішенням питань розмежування відповідальності за завдану шкоду довкіллю між державою і новими власниками, підготовкою ефективних технічних проектів впровадження нових технологій, а також пошуком зацікавлених закордонних партнерів, вирішенням питань зайнятості тощо.

Реалізація ефективної екологічної політики потребує значних капіталовкладень. Але в останні роки у світі спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги державних вкладень у сферу охорони навколишнього середовища.

Нині склалася ситуація, за якої підприємства відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів для вдосконалення техніко-технологічних процесів, впровадження принципово нових екологобезпечних засобів виробництва, будівництва і реконструкції очисних споруд, застосування прогресивних способів і методів очищення відходів виробництва. Нестача власного коштів змушує підприємства для здійснення природоохоронної діяльності звертатися до різних фондів.

Звернення до внутрішніх національних і зовнішніх іноземних фінансових інститутів передбачає виконання таких умов:

·  забезпечення існуючих схем позики;

·  наявність природоохоронних фондів, заснованих цими інститутами;

·  пріоритетний напрямок фінансування;

·  норми процента за позиками;

·  мінімальний розмір позики за проектом;

·  процедури і вимоги до використання позики;

·  термін повернення позики.

Інвестиції у природоохоронні проекти повинні здійснюватися з урахуванням впливу багатьох факторів, які умовно поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх факторів належать фінансовий, технологічний та технічний рівні виробництва, рівень менеджменту та маркетингу тощо. До зовнішніх — існуючі в країні економіко-правові регулятори та адекватний цьому стан середовища господарювання (податкова, кредитно-фінансова і митна системи, рівень інфляції, правова дисципліна, рівень корупції, ступінь бюрократизму владних структур, досконалість конкурентного середовища, розвиток ринкової інфраструктури, соціальні, політичні, екологічні фактори).

При перевищенні встановлених нормативів інвестор повинен перевірити наявність розрахованих шляхів його зменшення з метою приведення проекту в екологічну придатність.

Інвестору потрібно передбачити компенсуючі заходи та збитки, які не вдасться компенсувати, а також впевнитися, що проект забезпечений відповідними дозволами від органів охорони навколишнього середовища.

Перспективним і ефективним шляхом вирішення проблеми інвестування природоохоронної діяльності може стати лізинг - договір на право користування обладнанням і майном на основі орендних відносин.

Лізинг передбачає товарне кредитування, що дозволяє без значного фінансового навантаження відновити виробничі фонди та придбати майно значної вартості. Лізинговий кредит — стосунки між юридичними особами, що виникають внаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, яка є гнучкішою за кредит, оскільки надає сторонам можливість відпрацювати необхідну схему сплати лізингових платежів.

На світовому ринку капіталу частка лізингу в деяких провідних країнах Заходу становить 30 % нових інвестицій. Серед країн Центральної та Східної Європи лише в Польщі за фінансової підтримки діючих екологічних фондів розвивається екологічний лізинг для спрямування інвестицій у природоохоронні заходи.

Важливим напрямком нової стратегії природокористування є стимулювання залучених приватних інвестицій у розвиток технологій, які використовують відновні джерела енергії (енергію Сонця, вітру та біомаси). Вирішення цієї проблеми можливе при залученні наукового і технологічного потенціалів. Експертні дані дають змогу констатувати, що загальні обсяги інвестування в нові потужності з виробництва та використання відновних джерел енергії становитимуть понад 30 млрд. євро, з них 75-80 % очікуються з приватного сектора. Так, в Австрії частка використання відновних джерел енергії у структурі енергоспоживання становить 24 %, в Швеції та Фінляндії — 25 %. Тому з метою стимулювання підприємницької активності у природоохоронній галузі необхідно створити пільгові умови для інвесторів, а також удосконалити нормативно-правову базу.

Успішна інноваційна діяльність неможлива без системи ефективного державного регулювання, до якої входить створення законодавчої бази, вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, фінансова підтримка інноваційної діяльності, створення відповідної інфраструктури інноваційної діяльності.

В останні роки велика увага приділяється регіональній інноваційній політиці та її ролі як важливого фактору економічного та соціального розвитку країни. Інноваційна привабливість регіону трактується як комплекс умов, які формують сприятливе середовище для інноваційних процесів у регіоні, зокрема: можливість впровадження результатів наукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєння інноваційних проектів. Рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.

Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється через систему загальнодержавних (національних) програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища є: модернізація електростанцій; обладнання і технології для використання альтернативних джерел енергії; енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управління цими процесами; охорона й оздоровлення людини та навколишнього середовища; екологічно чисті харчові продукти.

Основними заходами держави щодо запровадження інноваційної моделі розвитку є: розробка концепції, науково-методичних засад формування Комплексного прогнозу науково-технологічного та інноваційного розвитку України до 2020 року; запровадження механізму постійного моніторингу інноваційної активності, оцінки інновацій та їх рейтингу, оцінки ефективності використання державних коштів учасників інноваційних процесів; розробка системи стимулів та механізмів ефективної комерціалізації і широкого практичного використання результатів виконання державних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на науково-технічну продукцію; створення централізованого комп'ютерного банку даних з метою забезпечення інформацією про вітчизняні та світові ринки новітніх технологій та високотехнологічних товарів; поглиблення міжнародного співробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.

Згідно з Концепцією економічної стабілізації і зростання в Україні для забезпечення екологічно стабільно розвитку необхідно щорічно залучати близько 40 млрд. грн. Іноземних інвестицій, у тому числі близько 10 млрд грн. — для реалізації програм та проектів першочергового державного значення для забезпечення екологічної й енергетичної безпеки, розвитку сучасних екотехнологічних сфер та інфраструктури.1 У зв'язку з цим необхідно переорієнтувати державну інвестиційну та податкову політику щодо вдосконалення механізму залучення екоінвестицій, а отже, — стимулювання розвитку екобізнесу як нового суспільно необхідного і динамічно розвинутого міжгалузевого комплексу.

Залученню іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних

програм та проектів в Україні повинно сприяти:

·  мобілізація коштів усіх джерел інвестиційних ресурсів використання;

·  активна інтеграція України в європейські та світові природоохоронні процеси;

·  формування сприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій як в економіку України в цілому, так і в охорону довкілля та використання природних ресурсів;

·  активізація інвестиційної діяльності та формування привабливого інвестиційного іміджу України.

На найближчу перспективу основною метою інвестиційної політики є утвердження ефективної системи мобілізації інвестиційних ресурсів з усіх можливих джерел та спрямування їх на реалізацію пріоритетних цілей економіки. Це дозволить суттєво нарощувати інвестиційний потенціал національної економіки з метою забезпечення сталого економічного розвитку країни, підвищення життєвого рівня населення, покращення екологічної ситуації в державі.