ВПЛИВ ВОДОСХОВИЩ НА ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

2. ВПЛИВ ВОДОСХОВИЩ НА ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

Вплив водосховищ на земельні ресурси проявляється в таких напрямках:

- вилучення сільськогосподарських угідь;

- погіршення умови використання води і її якості;

- інші зміни природних умов (мікроклімат, фауна, флора);

- вилучення несільськогосподарських земель і інших природних ресурсів;

- порушення внутрішньогосподарського землеустрою;

- зміна міжгосподарських транспортних, економічних, культурно-побутових і інших зв’язків.

Основним негативним наслідком створення водосховищ для сільського господарства є затоплення землі. Проблеми, пов’язані з вилученням угідь при створенні водосховищ, зводяться до трьох основних:

Визначення ефективності використання землі, зайнятої під водосховища до і після його створення;

Визначення впливу водосховищ на баланс земельних ресурсів в масштабі країни і окремих економічних районів;

Визначення найбільш ефективних методів відновлення порушень в сільському господарстві в зв’язку із створенням водосховищ.

Водосховища за їх впливом на використання земельних ресурсів поділяються на три групи.

Водосховища, які сприяють збільшенню можливості використання земельних і біологічних ресурсів (іригаційні, протиповіневі, і частина водосховищ, які створені з метою територіального перерозподілу стоку).

Водосховища, які не суттєво впливають на земельні і біологічні ресурси (багато комплексних водосховищ, які мають іригаційне, протиповіневе і рибогосподарське значення, у яких позитивні і негативні наслідки приблизно однакові, а також невеликі водосховища любого іншого призначення).

Водосховища, які суттєво зменшують земельні і біологічні ресурси (великі енергетичні і енерго-транспортні водосховища, створені на рівнинах).

Негативний вплив водосховища проявляється в постійному і тимчасовому затопленні земель, в підтопленні земель і їх засоленні, в обрушенні берегів, в осушенні заплави нижнього б’єфу.

До позитивних наслідків впливу водосховища на земельні ресурси можна віднести: залучення в сільськогосподарський обіг нові землі в районах зрошення; підвищення водозабезпеченості зрошувальних земель; залучення земель, які не використовувались із-за затоплень повенями; покращення використання земель, які затоплювались періодично.

При створенні водосховищ з’являються додаткові можливості їх використання для отримання сільськогосподарської продукції, а саме: використання зони спрацювання водосховищ багаторічного і сезонного регулювання; використання земель, які вивільняються з часом з під води; посадка на мілині дикого рису і інших корисних рослин; використання мілини дикими водоплаваючими птахами; використання мілини для розведення домашньої птиці; використання мілини для розведення ондатри і нутрії; використання мулу водосховищ в якості добрив.

3. ВПЛИВ ПІДТОПЛЕННЯ, ПЕРЕРОБКИ БЕРЕГІВ І ІНШИХ ФАКТОРІВ

Підтоплення сприяє заболочуванню чи перезволоженню, а в деяких випадках, засоленню землі, що погіршує умови розвитку рослин. Замочування ґрунту приводить до осідання окремих ділянок з утворенням провалів і тріщин. Заболочені сільськогосподарські угіддя, як правило, перетворюються в незручні землі, якщо після створення водосховища на підтоплених ділянках не проводити меліоративні роботи. Сильне підтоплення приводить до розвитку неїстівних рослин і до втрати природними кормовими угіддями своїх корисних якостей. Слабке помірне підтоплення не спонукає до негативних наслідків, а навпаки, нерідко позитивно сприяє урожайності.

Підтоплені городи і присадибні ділянки можна використовувати під сінокоси, підтоплені ділянки садів і інших багаторічних насаджень – як орні землі. Отже, підтоплення, як правило не приводить до вилучення земель із сільськогосподарського використання, а викликає тільки трансформацію угідь в інші види. В районах з недостатнім зволоженням підтоплення покращує водний режим грунтів, якщо не спостерігається вторинне засолення, яке виникає при близькому заляганні від поверхні землі мінералізованих ґрунтових вод і великому випаровуванні.

Площі підтоплення сільськогосподарських угідь звичайно невеликі у відношенні до площі затоплення, оскільки підтоплення проходить не на всій смузі берегів водосховищ, а окремими зонами і контурами.

Сільськогосподарські землі в зоні переробки берегів втрачаються безповоротно. Проте ці втрати відбуваються не відразу і більш віддалені від урізу води ділянки можуть використовуватись в сільському господарстві на протязі тривалого часу. Мілина, яка утворюється після акумуляції наносів після утворення ґрунту може стати придатною для використання, а на переформованих ділянках берега можлива посадка садів, виноградників, лісових смуг і т.п.

Площа земель, яка втрачається в результаті переробки берегів, відносно невелика, оскільки ширина цієї зони складає десятки і рідко сотні метрів, тоді як ширина зони затоплення складає кілометри.

Створення водосховищ пов’язане з вилученням чи трансформацією сільськогосподарських угідь в несільськогосподарські з так званими організаційно-господарськими причинами, тобто із-за недоступності, важко доступності, розташування на островах, малої величини ділянок.

В верхніх зонах водосховищ заплава внаслідок збільшеного відкладення піскових наносів і інших процесів (утворення нових проток, розмив окремих ділянок і т.п.) може втратити попередні властивості, а господарська цінність її зменшується.

Більші чи менші площі використовуються для розташування об’єктів народного господарства, які виносяться із зони впливу водосховища. Частина цих земель займається об’єктами землекористувачів. При виборі території для розташування об’єктів стараються використати в першу чергу несільськогосподарські землі, але приходиться займати і сільськогосподарські.

Сільськогосподарські землі на берегах водосховищ вилучають і під санітарно-охоронні зони. На невеликих водосховищах, які призначені для питного водопостачання, такі зони створюються вздовж всього берега. В цих зонах забороняється будівництво, випас скота, удобрювання полів.

У всіх зонах і економічних районах мають розповсюдження так звані побічні використання в лісі: користування лісовими плодами; використання тваринного світу; кормодобування; використання дров; бджільництво.

В ряді районів побічні користування складають основу розвитку промислу. Затоплення лісів, кущів, боліт і інших несільськогосподарських земель приводить до порушення вказаних користувань і наносить збитки сільському населенню. Затоплення земель із запасами цегляних і гончарних глин, суглинків, вапняків і інших порід вносить порушення в роботу підприємств з виробництва будівельних матеріалів і товарів широкого вжитку.

4. ВОДОСХОВИЩА І ПРОБЛЕМА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Значне вилучення і погіршення умов використання земель суттєво ускладнюють створення багатьох водосховищ, оскільки з кожним роком земля набуває все більшої цінності.

Проблеми, які пов’язані з вилученням земель при створенні водосховищ зводяться до трьох основних, про що говорилось в попередньому параграфі.

Вилучення земельних площ під водосховища є одним із видів її використання. При цьому на заміну раніше отриманої сільськогосподарської і лісової продукції створюється можливість:

- отримання продукції з площ, використання яких до створення водосховищ було утрудненим або неможливим і додаткової продукції з площ, на яких в результаті створення водосховищ покращується водний режим. Це відбувається при створенні іригаційних і протиповіневих водосховищ;

- отримання (на мілині) різних видів продукції рослинництва, тваринництва, звіророзведення і риборозведення;

- отримання додаткових об’ємів води для побутового, промислового і сільськогосподарського водопостачання;

- зниження збитків від повеней;

- отримання за низькими цінами електроенергії, зниження собівартості перевезення вантажів і т.п.;

- організації різноманітних видів відпочинку населення.

Отже, затоплена площа продовжує брати участь в розширеному відтворенні, проте в іншому виробничому комплексі. Тому при розгляді питань, пов’язаних із створенням нових водосховищ, найважливішою задачею є виявлення економічного ефекту використання території для різних виробничих цілей.

Повинні аналізуватись всі фактори, які приводять до збільшення і зменшення сільськогосподарської продукції, розраховуватись економія затрат в виробництві електроенергії і перевозі вантажів і т.п. із розрахунку на 1 га як загальної площі вилучених земель, так із площі сільськогосподарських земель.

Висунуте, іноді, питання про те, що важливіше: територія чи акваторія – надумане. З точки зору інтересів народного господарства на кожному етапі його розвитку повинен бути такий стан і співвідношення водних і земельних ресурсів, який дозволив би найбільш повно задовольнити різноманітні, безперервно зростаючі, матеріальні і духовні потреби суспільства. При цьому в кожному конкретному випадку при проектуванні водосховищ необхідно прагнути до того, щоб вирішення водогосподарських проблем було пов’язане з мінімальним вилученням земель.

Із всього сказаного випливає, що водосховища за їх наслідками щодо використання земельних ресурсів досить неоднорідні і вони розділені на такі три групи:

Водосховища, які дають можливість збільшити використання земельні і біологічні ресурси (іригаційні, протиповіневі, частина водосховищ, які створені з метою територіального перерозподілу стоку).

Водосховища, які не впливають на земельні і біологічні ресурси (комплексні, які мають іригаційне, протиповіневе і рибогосподарське призначення).

Водосховища, які суттєво зменшують земельні і біологічні ресурси (енергетичні, для водного транспорту і т.п.).

ЛІТЕРАТУРА

1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов / Под.ред. О.Л.Юшманова/ -М.: Агропромиздат, 1985.

2.Зарубаев Н.В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л.Стройиздат, 1976.

3.Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.

4.Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ -М.: Энергоиздат, 1982.