2.1 Значення Сивашу в підтримці біологічної різноманітності

 

Крім того водно-болотні угідь є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грають водно-болотні угіддя та в житті суспільства [6].

Концепція збереження біологічного різноманіття України була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. N 439 . Розроблена відповідно до статті 16 Конституції України, Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1996 р.

Біологічне різноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини.

На жаль, сьогодні біологічне різноманіття втрачається під час забудов, розорювання землі, меліорації, спорудження водосховищ, створення мереж транспортної інфраструктури та здійснення інших видів господарської діяльності. Скорочуються території, зайняті природною рослинністю, що призводить до виникнення загрози втрати гено- та генофонду [16].

Тим часом, біологічне різноманіття, як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнім поколінням у максимально збереженому стані.

Тому метою Концепції є:

·  збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих видів та компонентів ландшафтів;

·  сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів;

·  підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження;

·  посилення відповідальності за збереження біологічного різноманіття підприємств, організацій та установ, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля.

Об'єктами Концепції є різноманіття всіх рослин, тварин та мікроорганізмів (разом із середовищами їх існування) в стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті та повітрі, що постійно чи тимчасово населяють територію, територіальне море, континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону України. Збереження біологічного різноманіття передбачає охорону як окремих особин і їх груп у межах певної території, так і екосистем у цілому разом з їх середовищем існування.

 

2.2 Шляхи збереження екосистем

 

Перспективними шляхами збереження екосистеми є:

·  Створювання сеті заповідних територій, яка охоплює самі важні території та ділянки, які знаходяться під загрозою зникнення, усі види біотопів, включаючи залишки степових екосистем, відкриті мілководдя, острови та інші, враховуючи їх значення для життя мігруючих, гніздуючих та зимуючих птахів;

·  Створення відкритих солоно - водних мілководій, як найбільш важних біотопів для харчування та відпочинку різних видів куликів; запобігання збільшення площ прибережних заростей водно-болотних рослин (асоціацій очерета та інші ), управленій з ціллю піддержання біорізноманітності та менеджменту очеретяних заростей для забезпечення мозаїчності очеретяних біотопів;

·  Відновлювання природної рослинності на часті орних земель для створювання екологічної сеті регіону (разом з об’єктами ПЗФ), яка забезпечить вільну міграцію тварин та поширених рослин, що знизить негативний вплив фрагментації екосистем;

·  Зберігання рідких та загрозливих видів тварин та рослин, включив розробку та реалізацію планів дії для зберігання окремих видів;

·  Регулювання аматорської охоти та рибної ловлі з ціллю зниження їх негативного впливу на тваринний світ;

·  Посилення мер по боротьбі з браконьєрством, а також нелегальним вилученням яєць рідких видів птиць, вилученням яєць колоніальних видів птиць та розоренням колоній рибоїдних птиць;

·  Створення умов для відновлення промислових запасів риби у Сиваші;

·  Створення координаційного центру по управленню та охороні природних ресурсів Сиваша;

·  Оптимізація солоності та водного балансу в Центральному та Східному Сиваші;

·  Відновлювання солоності Східного Сиваша до 30 ‰, що створить сприятливі умови для розмноження глоси, піленгасу та бичків – найбільш цінних промислових видів риб цієї водойми.

·  Підтримка необхідного рівня води у Центральному Сивашу;

·  Оптимізація обсягу скиду прісної води у Сиваш (реконструкція існуючих зрошувальних систем) та зменшення його забруднення до рівня, які забезпечують реалізацію основних направлень охорони та відновлення біорізноманітності Сивашу;

·  Запобігання "залпових " скидів прісної води в Сиваш в осіння – літній період, коли за короткий час скидається більший об’єм води, що призводить к сильним колиханням солоності в прибережній зоні Сивашу та негативно впливає на різноманітність гідробіонтів [6,44].


Розділ 3. Моніторинг за екологічним станом озера Сиваш

Моніторинг вод здійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпечення збирання, обробляння, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів [18ва].

Дані про існуючу мережу пунктів спостереження на Сиваші не знайдено.

Пункти стаціонарної мережі спостережень поділяють на чотири категорії. Пункти спостережень першої категорії розміщують на водотоках і водоймищах, що мають особливо важне народногосподарське значення, коли існує ймовірність перевищення концентрації певних показників. Пункти спостереження другої категорії розташовують на водних об’єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарських полів, на граничних і кінцевих створах рік. Пункти спостереження третьої категорії розміщуються на водних об’єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (в районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств).Пункти спостереження четвертої категорії формуються на незабруднених водних об’єктах [33].

Оскільки не існує нормативних вимог щодо кількості постів, то визначити кількість постів спостереження кожної категорії можна тільки після обґрунтування місць їх розміщення.

Пости спостереження 1 категорії розташувати поблизу міста Красноперекопськ, тому що на базі мінеральних багатств Сивашу побудовані заводи, які скидають свої промислові відходи в озеро Старе та Красне.

2 категорії На замикаючих створах гирл рік Салгір, Побідна, Індол [56], бо це найбільші річки, що впадають до Сивашу. Поблизу сел.: Урожайне, Пшеничне та на Джанкойському скиді.

3 категорія рекомендується розташовувати пости спостереження в рекреаційних зонах: поблизу міста Генічеська, на косі Арабатськой Стрілці.

Сіть постів спостереження 4 категорії, пропонується розташувати поблизу заповідних територій, де відсутнє пряме антропогенне навантаження. Такими заповідними територіями є острови Чурюк і Куюк-Тук - Азово - Сиваський національний природний парк.

Окрім того для спостереження за розповсюдженням забруднень у Сиваші та для виявлення районів з найбільшою забрудненістю необхідно виконувати спостереження на пересувних постах спостереження.

На рис. 4.1 показано карту-схему, де позначено рекомендовані місця розміщення стаціонарних постів спостережень на Сиваші. Відповідно до цієї схеми на Сиваші має бути 1 поста категорії І, 6- категорії ІІ, 3 - категорії ІІІ, та 2- категорії 4. Усього 12 стаціонарних постів спостереження.

За умови відсутності достатнього фінансування можна скоротити кількість пости спостереження – залишити їх в районах найбільшого антропогенного навантаження. Озерні екосистеми це специфічні об’єкти, які потребують спеціальних методів дослідження і спеціальних програм спостереження. У пунктах 1 та 2 категорій спостереження за гідробіологічними показниками рекомендують проводити щомісячно за скороченою програмою, щоквартально за повною програмою; в пунктах 3 категорії спостереження проводять щомісячно за скороченою програмою тільки у вегетаційний період та щоквартально за повною програмою; в пунктах 4 категорії спостереження слід проводити щоквартально за повною програмою [33]. Досліджуваний хімічний та параметричний склад, визначається відповідно до програм спостереження, що застосовуються на постах спостереження різної категорії.


Рис. 3.1. Розміщення стаціонарних постів спостережень на оз. Сиваш

Скорочена програма передбачає контроль змісту розчиненого кисню, одного чи двох забруднюючих речовин, специфічні для даного району і проводиться один раз в декаду.

Повна програма проводиться один раз в місяць (в середині місяця) і передбачає контроль за наступними показниками:

а) забруднюючі речовини: нафтопродукти, пестициди, тяжкі метали (ртуть, свинець), феноли, детергенти, а також забруднюючі речовини специфічні для даного району.

б) показники середовища: розчинений кисень, сірководень, біохімічне споживання кисню за 5 діб, нітрати і нітрити, азот амонійний, фосфор фосфатний, кремній.

в) елементи гідрометеорологічного режиму: солоність води, температура води і повітря, швидкість і направлення течії і вітру, прозорість води, колір води [24].

Для оцінки стану екосистем озера Сиваш необхідно також проводити спостереження за програмами біологічного моніторингу.

Оцінюється різні параметри, основними з яких є: число індувидів в популяції; різноманітність видів в спілках; розподіл популяції, сообществ и т. д.; кругообіг біомаси і обмін енергії; швидкість росту індивидумів; характер фізіологічних і біохімічних процесів; генетичні і поведінкові зміни; стан здоров’я і частота захворювань; народжуваність і смертність; зміни міграції.

Висновок: Проведення моніторингових досліджень включає в себе велику кількість операцій. Це по-перше підготовчі операції, такі як ознайомлення з районом досліджень, нормативними документами, розрахунок економічних витрат, підготовка обладнання та інші. Лише після цього приступають безпосередньо до проведення досліджень. Вони проводяться по повній та скороченій програмі спостережень, а також по програмі біологічного моніторингу. По їх завершенню необхідно обробити отриману інформацію[23].

Сиваш є найбільшою водоймою лиманного типу на Азово-Чорноморському узбережжі України, загальна площа якої 2,6 тис. км2 . У серпні 1998 р. була проведена міжнародна експедиція, яка вивчала чисельність та розміщення птахів на Сиваші. Було нарахувано близько 1 млн. 400 тис. птахів. Зрозуміло, що це лише частина птахів, які мігрують через Сиваш, зупиняючись там для відпочинку та годівлі. Вочевидь, загальна чисельність птахів за увесь сезон міграція складає не менше, ніж декілька мільйонів особин. Проведена експедиція довела світове значення Сиваша для охорони птахів [20].

Флора Сиваша є дуже специфічною, хоча не дуже багатою видами. Переважають види галофітного, пустельно-степового та прибережноводно-галофітного комплексів [40]. При дослідженнях виявлено ряд видів, занесених до "Червоної книги України" - це ковили волосиста, Лесінга українська, тамарикс стрункий, тюльпан Шренка, морківниця прибережна, цибуля скіфська. Із специфічних для Сиваша рослин слід відзначити покісницю Фомина, кравник солончаковий, хрінницю товстолисту. Рідкісними південно-степовими видами, що зростають тут, є белевалія сарматська, прангос травниковий, ефедра двоколосниковий, цибуля крапчаста та ряд інших [37].

Таким чином, фіто різноманіття Сиваша є дуже специфічним, на його охорону має бути звернута значна увага.

Ступень ботанічних досліджень на Сиваші є нині дуже низькою. Значна увага приділялась ботанічному вивченню Сиваша в 1910-1940рр. проводилось геоботанічне, флористичне та комплексне обстеження території. Тут слід згадати роботи Й. К. Пачоського, М. І. Котова, Ф. Я. Левіної, М. С. Шалита, Г. І. Білика, Ф. Я. Поповича. Значно меншу інтенсивність мали ботанічні дослідження у після – воєнні часи. Останні спеціальні ботанічні роботи по Сивашу(Ф. Я. Поповича, М. І. Котова, Н. П.Лоскот та В. В. Протопопової) належать до 70-х рр. за чверть століття, що минуло з тих пір, рослинний покрив Сиваша дуже змінився, насамперед, внаслідок меліоративних робот та випасання. Необхідно проведення сучасних грунтовних ботанічних досліджень на Сиваші. Бо рослинний світ цілого ряду територій зазнав значних змін. Моніторингові ботанічні дослідження, конче потрібні в цілому регіоні, нині на Сиваші не проводяться [48].


Розділ 4. Перспективи збереження озера Сиваш

Кримське Присивашшя характеризується високим рівням біотопного та біологічного різноманіття, що визначає його значення у реалізації зобов’язань України за Рамсарськой, Бонськой, Бернской Конвенціям, Конвенція по збереженню біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро), погодженню об охороні Афро-Евро-Азиатських водно-болотних птахів. Тому як природоохоронний об’єкт ця територія має велике значення у системі природно-заповідного фонду України та потребує підвищення природоохоронного статусу [46].

Згідно Рамсарської угоди, ратифікованої Україною, міжнародного значення водно-болотним угіддям надається перш за все з метою охорони умов існування птахів, тому для охорони навколо-водних птахів,- як гніздуючих, так і мігруючих,- режими охорони необхідно встановити не тільки в межах водних, але і наземних екосистем [36].

4.1 Юридично правовий шлях

На Україні державне керування й контроль за використанням всіх видів природних ресурсів і захист природного навколишнього середовища здійснює Минэкоресурсов (м. Київ). Стосовно до водних живих ресурсів Азовського моря, у тому числі, Сиваша (який географічно є його затокою), вищезгадане міністерство свої контролюючі функції проводить через регіональний басейновий орган – Державну інспекцію по охороні Азовського моря (м. Маріуполь). Оскільки південна й західна частина Сиваша територіально розташовані в межах Автономної Республіки Крим (АРК), на них поширює свої контролюючі функції також Рескомприрода Криму (м. Сімферополь).

Вони користуються законодавчою базою України. Основними законами на даний час є:

1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.

2 Водний Кодекс України від 6.06.1995 р.

3. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.

4. Закон України "Про тваринний світ" від 13.02.2001 р.

5. Закон України "Про Червону книгу України " від 07.02.2002 р.

6. Постанова про Концепцію збереження біологічного різноманіття України.

4.2 Створення об’єктів ПЗФ

Збереження природного біологічного різноманіття України – одне з найважливіших завдань природоохоронної діяльності держави. Основним напрямком у збереженні природного біорізноманіття України та різноманіття її ландшафтів є формування репрезентативної, науково обґрунтованої мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду(ПЗФ) [15].

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. На землях природно-заповідного фонду зберігається близько 75% всього біорізноманіття України. За період з 1992 р. площа ПЗФ зросла більше ніж у 2 рази, а частка площі ПЗФ від площі України ("відсоток заповідності") зросла за цей період з 2,1% до 4,6%. Природно-заповідний фонд розширювався за рахунок біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також за рахунок територій і об’єктів місцевого значення. Нині до природно-заповідної мережі України входить більш ніж 7 тис. територій та об’єктів [19].

В Україні природно-заповідні території та об’єкти розміщені дуже нерівномірно, особливо в зоні Лісостепу. Найвищий відсоток заповідності спостерігається у західних та північно-західних областях України. Більшість заповідників України за площею порівняно невеликі.

До охоронних природних об’єктів належать Регіональний ландшафтний парк "Калинівський" Ботанічний заказник місцевого значення "Присиваський", Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Арабатський", Азово-Сиваського НПП та створення НПП "Сиваський" [21].

Початок заповідання земель Азово-Сиваського НПП почався іще у 20-тих роках, адже ще у 1923 році до заповідника "Асканія-Нова" було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року був створений заповідник "Надморські коси". До нього увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря, але спочатку до 1933 року даний заповідник знаходився у підпорядкуванні заповідника "Асканія-Нова", і лише з 1933 року почав діяти, як самостійна установа. Азово-Сиваський заповідник був створений у 1937 році, а у 1957 році заповідник був перетворений у Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство. До нього увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай. Азово-Сиваський національний природний парк був створений у 1993 році у межах колишьного заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря.

Загальна площа парку складає більше 52000 га. Із них на суходіл припадає більше 8460 га, а на акваторію більше 43600 га. Сюди входить акваторія Азовського моря, озера Сиваш та Утлюцького лиману. Парк розташований в Генічеському районі та Новотроїцькому районах.Як і кожний національний природний парк, Азово-Сиваський має чотири функціональні зони. До заповідної зони входить більше 38900 га (Центральний Сиваш), зони регульованої рекреації – 618 га, зони стаціонарної рекреації - 93 га, та до господарської зони – більше 12400 га (о. Бірючий). На території острова Бірючий та коси Федотова наявні морські ландшафти та ландшафти внутрішніх заток.Особливо цікавим є Центральний Сиваш. Це морська затока лагунного типу. У його межах виділяються так звані "засухи", які є ділянками періодичного і постійного підтоплення. У період засухи вони мають вигляд солончаків. Дуже цінними є острови Центрального Сивашу – Чурюк і Куюк-Тук, адже антропогенний вплив тут був меншим, і тому тут збереглися справжні степові угруповання. Серед рослин зустрічаються жовтень скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепова, тринія щетиниста; до ендемічних рослин належать кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Можна тут зустріти і пустельні степи, зокрема на вододільних ділянках, де переважають ксерофітні напівчагарники - полин кримський, курай модринний, а також злаки: костриці Беккера, житняк Лавренків, ковили Лессінга та української. Сиваш разом із численними островами та півостровами є надзвичайно важливим для багатьох птахів, адже тут м'який клімат, достатньо їжі і добре захищені ділянки для гніздування. Дана територія важлива і тим, що вона є важливим місцем відпочинку для птахів під час міграцій. Затока Сиваш належить до водно-болотних угідь міжнародного значення і є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахів взимку. Так, протягом року тут зустрічається більше 1 млн. особин птахів (чайки, качки, болотяні крячки, кулики, лебiдь-шипун, галагаз, чаплi та iнші). Серед червонокнижних видів тут зустрічаються такі птахи, як зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, Савка-реготун чорноголовий та орлан-білохвіст. Іншою є орнітофауна степів Присивашшя і о. Бірючий. Тут зустрічаються дрофа, хохітва, журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. На території парку усього зареєстровано 30 видів "червонокнижних" птахів. З них орлан-білохвіст і хохітва занесені до Європейського Червоного списку. Усього у НПП Азово-Сиваський зареєстровано 197 видів птахів. Багатим є тваринний світ парку. Так, на території парку нараховується більше 5 тисяч видів тварин, з яких 250 видів - хребетні. Серед амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жаба озерна, а серед рептилій – ящірка прудка, різнокольорова, вужі звичайний та водяний. У акваторіях парку мешкає 26 видів риб, серед яких до промислових належать камбала-глоса та камбала-калкан, бички леопардовий, бобир та Кніповича, осетер російський, севрюга, а також акліматизований далекосхідний вид кефалі - пелінгас. Серед червонокнижних тварин на території парку зустрічаються тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка і полози чотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, декілька видів комах: емпуза піщана, ірис плямистокрилий, дорожна оса та інші [54].

Планована для створення національного природного парку "Сиваський" територія охоплює узбережжя і частину акваторій Центрального і Східного Сивашу, а також Арабатської стрілки і Азовського моря, що входить в зону юрисдикції Автономної Республіки Крим [41]. Більша частина території і акваторії приурочена до однойменного водного об’єкту (затоки Азовського моря - Сиваш). Загальна площа проектованого НПП становить 149913,19 га (з них з вилученням земель – 33657,90 га, без вилучення – 116255,29 га) [21].

Ці питання на сьогоднішній день практично не досліджені. Організація в цьому регіоні національного парку зажадає створити тут сучасну систему моніторингу екологічного стану Сивашу. Науково-виробничий потенціал у Криму для цих цілей є .


Висновки

1.  Найважливішими факторами порушення природного гідрологічного режиму є Північно-Кримський канал, котрий приніс в Крим не тільки блага, але й екологічні проблеми.

2.  поєднання природних умов з антропогенним впливом сприяло формуванню нових природно-антропогенних комплексів і збільшенню видової різноманітності. Підвищення біологічної продуктивності угідь найбільш показово виявилося в збільшенні кількості видів і чисельності птахів.

3.  Створення зрошувальних систем та пов’язаних з ним сільськогосподарських ланів привело к значному скороченню площ природних екосистем, які займають зараз 15-20 % території

4.  Значний вплив на екосистему Сиваша чинить забруднення поверхневих та підземних вод, воно призводить до "цвітіння" та заболочення водойм

5.  Значний негативний вплив на тваринний та рослинний світ робить широкомасштабне застосування отрутохімікатів (пестицидів) та удобреній. Під впливом агрохімікаті відбувається скорочення чисельності багатьох пригідних видів безхребетних, у тому числі занесених до Червоної книги України. Водно-болотні угіддя Сивашу – є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грає водно-болотного угіддя та в житті суспільства. Через високу солоність вод засоленості грунтів територія є однією з найменш привабливих для традиційних форм господарювання. Це перешкоджало щільному її заселенню і інтенсивному використанню в сільському господарстві і промисловості, завдяки чому на сьогодні великі території Сиваша мають високий ступень збереження природних комплексів.


Список використаної література

1.  Азовское море. Гидрометеорология и гидрохимия морей СССР. // Справочное издание Проекта: "Моря СССР". – СПб, 1991. – Т. V. – Ч. I. – 237 с.

2.  Алисов Г.П. Климаты СССР. – Москва: Изд-во МГУ, 1956. – 104 с.

3.  Аннотированный список млекопитающих Крыма // Сб. воспоминаний и науч. тр., посвящ. 140-летию со дня рождения А.А. Браунера. - Дулицкий А.И., Товпинец Н.Н..- Одесса : Астропринт, 1997.- С. 92-100.

4.  Барабаш М.Б. Современные изменения климата // Природа Украинской ССР. Климат. – К.: Наук. думка. – 1984. – C. 160–169.

5.  Белоконь Г.С. Основные черты формирования и продукция высшей водной растительности каналов юга Украины // Гидробиология каналов СССР и биологические помехи в их эксплуатации.- Киев : Наук. думка, 1976.-С.260-278.

6.  Біорозмаїття. Питання та відповіді. – Київ: Товариство "Зелена Україна", 1998. – 32 с.

7.  Брагинский Л. П.. Пестициды и жизнь водоёмов. К.: Наукова думка 1972. – 201 с.

8.  Бурксер Е.С. Солоні озера та лимани України // Тр. физ.-мат. отдел. ВУАН. – 1928. – Т. 8. – С. 59-63

9.  Васильева И. Г. Водный кризис в США // США: Экономика, политика, идеология. – 1982. – № 11. – С. 99-109.

10.  Географічна енциклопедія України. В 3-х т. / Під ред. Маринича О. М. – К.: Україн. рад. енциклопедія, 1989-1991. – 1 т. – 416 с. – 2 т. – 480 с. – 3 т. – 489 с.

11.  Гринченко А.Б. Журавли в Крыму // Сообщ. Прибалтийской комиссии по изучению миграций птиц..- Тарту, 1987.- № 19.- С. 75-80.

12.  Гурьев Ю. Большая вода Тавриды. О Северо-Кримском канале. – мол. гвардия. – 1983. – С.180-182.

13.  Джигерей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.

14.  Дулицкий А.И., Эпизоотологическая обстановка, фауна млекопитающих и членистоногих эктопаразитов (Распространение природных очагов инфекционных заболеваний в зоне создаваемого национального парка "Сивашский") // Современное состояние Сиваша : Зб. науч. статей.- Киев :Wetlands International – АЕМЕ, 2000.-С. 42-66.

15.  Екологічне законодавство України. – Харків: ТОВ "Одісей", 2002. – 928 с.

16.  Екологічний менеджмент: навчальний посібник /За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк.-К.: Значеня, 2006.-366 с.

17.  Екологія і закон. Екологічне законодавство. Книга 1. Під ред. В.І. Андрейцева. – Київ: Хрінком Інтер. – 1998. – 698 с.

18.  Закон України "Про мисливське господарство та полювання" // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 18. – Ст. 132-159

19.  Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами. Кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.– Київ. 2008.-200 с.

20.  Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К.: національний екологічний центр України, 2000. – 244 с.

21.  Звіт Рескомприроди Криму.

22.  Земельний Кодекс України // Екологічне законодавство: Зб. законод. актів. – Харків: ЕкоПраво. – 2002. – С. 67-168.

23.  Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник.- К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412 с.

24.  Израэль Ю.А. Мониторинг состояния и регулирования качества природной среды. – В кн.: Природопользование. М.: Наука, 1978. – 159 с.

25.  Испарение природных солевых рассолов. Ильинский В.П., Филиппео В.М.. // Журн. хим. пром-сти. – 1929.-6,№16.

26.  Информационные материалы по секторальным отчётам научно-иследовательного проекта "Оценка социально-экономической ситуации в Присивашском районе" Симферополь 2004.

27.  Ирригационное земледелие и проблемы сохранения биологического разнообразия Джанкойского района Автономной республики Крым. Монография. – Киев.:2005. – 166 с.

28.  Карпевич А. Ф. Теория и практика акклиматизации водных организмов. – Москва, 1975. – 435 с.

29.  Кириченко О. Сиваш просит помощи и ждёт решительних хозяев – Крим. Правда.-1989.

30.  Ковда В.А. Солончаки и солонцы.- М. - Л.: Изд – во АН СССР, 1937.

31.  Курніков Н.С. О метаморфизации рассолов крымских соляных озёр // Записки минералог. об-ва.- 1896. - Сер.2,ч. 34.

32.  Мейер К.И. Сиваш и его флора // Естествознание и геграфия.- М., 1916.-21, № 1-2.-С. 1-19.

33.  Моніторинг довкілля. - Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Підручник.- К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – 360 с.

34.  Никольский А.М. Позвоночные животные Крыма // Зап. инп. акад. наук. - СПб., 1891.- 484с.- Приложение к Т. 68.

35.  Новиков Ю.А. Оценка экологического состояния промышленного Армянско-Красноперекопского района по геохимическим данным (Крым). Отчет. КРАЭМ, 1999.

36.  Основи екології: Теорія та практикум. Навчальний посібник Білявский Г.О., Бутченко Л.І. – К.: Лібра, 2004. – 368 с.

37.  Основи екологічних знань. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. – Київ: Либідь, 1995. – 288 с.

38.  Павлов П.Й. Комплексне вивчення Східного Сивашу і Молочного лиману в 1955 р. \\ Біол. обгрунтування розвитку кефаль. госп-ва Східного Сиваша і Молочного лиману: Пр. Ін-ту гідробіології АН УРСР. – 1960. – № 35. – С. 3-8.

39.  Паллас П.С. Краткое физическое и топографическое описание Таврической области.- СПб., 1795.- 72с.

40.  Попович Ф.Я. Новые данные к флоре и растительности района Присивашья // Сов. ботаника.- 1938.- № 1.- С.100-106.

41.  Попович Ф.Я. Азово - Сивашкий государственный заповедник(УССР, Днепропетровская оласть, гор. Геническ ) // Сов. ботаника.- 1938.- № 6 .- С.135-136.

42.  Почвы / Природа Украинской ССР. Под. ред. П.Б.Вернандера, Д.А. Тютюнника. К.: Наукова думка, 1985. – 216 с.

43.  Природно-ресурсний аспект розвитку України. Програма сприяння сталому розвитку в Україні; Наук. керівник напрямку М.М.Коржнєв. – К.: Вид. дім КМ Academia, 2001. – 112 с.

44.  Сиваш: природа и люди. – Киев:Черноморская программа: Ветландс Интернешнал, Марушевський Г. Б., Костюшин В. А., Сиохин В. Д 2005. – 78 с.

45.  Северо-Кримский. Яблонский Л.И., Бондаренко Н.Н., Хоменко В.А. – Симфю. – 1977. – 36 с.

46.  Современное состояние Сиваша. Сборник научних статей.- Киев. АЕМЕ 2000 – 104 с.

47.  Состояние ихтиофауны и рыбопродуктивности причерноморских лиманов в связи с изменением их гидрохимических характеристик // Биология и экология: Вестник Днепропет. гос. ун-та. Волох А.М., Воловник С.В., Попенко В.М., Рева П.П. – Днепропетровск. – 1993. – Вып. 1. – С. 161

48.  Флористичні та фітоценотичні дослідження Сивашу та ботанічні питання його менеджмент-плану Андрієнко Т. Л., Коломійчук В. П. - Киев: 200 с.

49.  Численость и размещение гнездящихся около водних птиц в водно-болотних угодьях Азово-Черноморского побережья Украини - Киев 2000 – 475 с.

50.  Экстремальные природные явления в русских летописях XI-XVII вв. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 240 с.

51.  www.osnova.com.ua

52.  www.uk/wikipedia.org/wiki

53.  www.ukrreferat

54.  www.sivash.com.ua

55.  bezrukov@ccssu.ru

56.  www.azniirkh.ru/region4.html


Информация о работе «Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення»
Раздел: Экология
Количество знаков с пробелами: 65075
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 7

Похожие работы

Скачать
70781
1
1

... ітико-адміністративного устрою. Отже, можна вважати, що природне середовище впливає на економічне районування опосередковано, через зазначені фактори. Транспорт теж впливає на економічне районування не безпосередньо, а через територіальний поділ праці. Україна зараз складається з територій, які мають істотно відмінний історичний досвід, і в кожному випадку цей досвід є для нас величезною цінністю ...

Скачать
286797
15
11

... з них: у санаторіях - 74 грн.; у пансіонатах з лікуванням - 65; у санаторіях-профілакторіях - 57; у пансіонатах відпочинку – 73; на базах та інших закладах відпочинку – 40грн. Розділ ІІІ. Перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області Головною умовою перспективного розвитку рекреації Запорізької області є, насамперед: раціональне використання та розширене відтворення й охорона ...

Скачать
71542
0
0

... Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, обмежена лінією Дніпропетровськ - Кіровоград - Кривої Ріг - Нікополь-Запоріжжя-Дніпропетровськ, а так само район Донбасу. Рішення проблеми поліпшення екологічного стану території України в першу чергу варто починати із введення системи природоохоронних мір у тих регіонах, де зараз екологічна ситуація найбільш напружена, і які мають найбільше ...

Скачать
59423
0
1

... розв’язання; проаналізувати чинники виникнення екологічних проблем. Мета і завдання роботи. Метою роботи є аналіз фізико-географічних характеристик Запорізької області, її природних ресурсів та технологічних особливостей природокористування. Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем взає ...

0 комментариев


Наверх