4.5 Буддизм

Сам себе спонукай, сам себе перевір. Бо ти сам собі пан, ти сам собі шлях (Дхаммапада, XXV: 379-380)

На грунті багатоликого індуїзму, в умовах національного характеру Індії, що доноситься до сучасності різні історичні пласти розвитку духовності, виникла друга після даосизму східна релігія, значуща по раціональній глибині філософської думки, буддизм. Плоть від плоті індуїзму, буддизм увібрав в себе його легенди і основи його світогляду: ключову ідею про перевтілення, багатократне народження людини і миру. Якщо в іудаїзмі розвиток світу і його смерть – гра богів, то буддизм, для якого те, що теж все відбувається є лише нескінченна ілюзія, відтіняє глибокий філософський сенс цієї гри, переводячи зовнішній прояв образів богів у внутрішні якості індивідуальної душі.

Але, заперечуючи багато істотних рис індійської культури (систему каст, ритуали поклоніння численним богам), буддизм виконав протестантську роль по відношенню до індуїзму. Така роль виявилася навіть дуже радикальною по відношенню до індуїзму, не випадково він зник зі своєї території.

Знаходячи раціональне забарвлення, буддизм втрачає природну яскравість і барвистість сонячної Індії – характеристики пантеїстичного світогляду. Набуваючи рис світогляду і радикально відкидаючи колишні міфологічні образи і традиції, буддизм доходить до абсурду, заперечуючи душу: поняття, ключове для будь-якої релігії.

У цьому сенсі буддійське світосприймання можна назвати початком і кінцем релігії. Людина стає релігійною, коли вона вперше відчуває в собі незалежний від її розуму живий рух її внутрішнього світу – свою безсмертну душу. Коли вона здатна заперечувати її – рамки однієї віри стають їй тісні: вона шукає знання точної науки, що в історії людства виникає на пізнішій стадії, ніж релігія.

Буддизм ставить самий значущий акцент на внутрішньому світі людини. У відмінності від даосизму, буддизм затверджує незалежність миру душі від зовнішнього світу. Все, до чого можуть доторкнутися наші розум і відчуття, – і все те, що насправді формує вміст образів нашої душі, її внутрішнє багатство, – надбання миру зовнішнього, за межами якого залишається лише небуття – шуньята, порожнеча. І тому істина не може бути названа ніяк, але щоб її якось позначити, вона називається порожнечею. Тому і нірвана не може мислитися інакше, ніж небуття. Дійсна душа людини – тієї ж природи, божественної природи небуття. А індивідуальне «я» – приналежність мінливого миру, а тому воно служить причиною відходу від загальної помилки і страждання. І тому буддизм розглядає суб'єктивність як порожню і нереальну – для того, що б осягнути дійсний рух душі, що пам'ятає себе. Буддизм розглядає мир як це внутрішній рух єдиної світової душі, в який залучені всі істоти: як психологічний процес дії дхарм (незмінних законів). «Я» і «світ» – лише швидкопроходящі комбінації дхарм, що нагадує нам ідею про ефемерність всього сущого. Буддизм говорить, що коли людина пізнає речі в істиному єстві, вона не почне стверджувати, що вони не існують. Ефемерність і переходящесть подій світу уподібнюється її сну, по відношенню до цього отримання незмінної внутрішньої істини душі мислиться пробудженням.

Сумніви буддизму в очевидному і концепція ілюзорності буття безпосередньо служить боротьбі з формалізмом сучасного суспільства – невипадково дзен-буддизм підхопило покоління хіппі.

 

4.6 Іудаїзм

Спочатку виникла думка створити світ Судом. Побачив Бог, що так мир не встоїть, і приєднав до суду милосердя («Когелет» 8,4)

У релігійній картині Заходу, найбільш значущими релігіями є християнство, іудаїзм і іслам. Звершення західної культури – її прагнення до усесвітньої єдності і висоти наукової думки.

Іудаїзм, християнство і іслам об'єднує ідея приходу месії – ідея досконалості особи, здатної узяти на себе напрям світу в новій зовнішності. Для іудаїзму, що дав поштовх виникненню християнства, характерна жіноча позиція пасивного прийняття волі Творця і акцент на етичній стороні учення, який орієнтує на проникнення в приховані психологічні процеси душі. Цю глибинну орієнтацію декілька втрачає християнство, мета якого – таємне зробити явним. Тому в середньовіччі іудейська Каббала проявляє себе як містичний аспект християнської релігії. Християнство служить екзотеричною, а іудаїзм – езотеричною стороною загальної месіанської концепції.

Іудаїзм – релігія глибин душі, релігійність, що розкривається перед нами, і психологізм, що описує найбільш сокровенні внутрішні рухи психіки, які відповідають основним етичним поняттям людства.

Уявлення про Бога – єдиний витік всієї повноти буття, на яке спирається філософія іудаїзму, носить характер сокровенного. Тому іудаїзм – це учення, що аналізує і саму етику ради збагнення найдрібніших механізмів життєвої волі з акуратністю, – що найбільшою мірою проявлене в Каббалі. Етична позиція філософії Каббали полягає в тому, що людина відмовляється від задоволень миру ради того, щоб їх заслужити. Бог, в процесі творіння всесвіту, захотів зробити їй приємне – задовольнити її з тією повнотою, якою володіє сам. Для цього він створив людину, давши їй свободу розлучитися з Собою: відмовитися від божественної повноти природи і бути незадоволеною. У дар людині Він дав своє створення, не вимагаючи нічого в замін. І людина відчуває себе негідною цього дару: їй соромно прийняти те, за що їй нічим розплатитися. Щоб людині не було соромно прийняти від Творця Всесвіт, Бог не довершив творіння світу, залишивши людині можливість вписати в нього останню сторінку. Вічна розділеність Творця і творіння утворює ту велику порожнечу, в якій повинен бути створений світ. Релігія іудаїзму етично настроює людину на найтаємніші відчуття: а тому виникають образи інтимності процесів творіння.

Мета, частково, – найбільш надійному захованні таємниці: такому її покриві, щоб він не відрізнявся від самого життя. Той, кого зупиняють тілесні процеси, ще не здібний до духовної діяльності, яка має своїй на меті їх перетворити.

Ідея необхідності творити і бути помічником Бога робить іудаїзм привабливим світоглядом у наш час. Вона дає йому перевагу перед християнством, для якого творчість за середньовічною традицією до сих пір нерідко предстає як співпраця не з Богом, але з Дияволом. Навіть спірна ідея вибраності, відокремленості від світу і розлуки з Богом служить на користь ідеї творіння: бо це вічна розлука і трагічна розділеність формує той незнищуваний простір порожнечі, який постійно вимагає заповнення і необхідний для нового будівництва.


Информация о работе «Психологічна основа різних релігій»
Раздел: Религия и мифология
Количество знаков с пробелами: 53593
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
177368
5
4

... ій мірі розкрила поняття "підготовка" і "підготовленість до шлюбу", у якої кожен із авторів вклав своє розуміння. Проте, останнім часом все частіше зустрічається поняття "психологічна готовність до шлюбу". Досить різнобічними підходами характеризується воно в психолого-педагогічних дослідженнях. З нашого погляду, характеристики, що склалися не дають повної картини суті психологічної готовності до ...

Скачать
147909
3
0

... тоді вони їй будуть заважати, а не допомагати. Отже, використання програм реабілітації сприяє усвідомленню дитиною необхідності позбавитися від хімічної залежності та скорішому одужанню, поверненню до нормального життя. 2.3 Психокорекційна робота Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта або пацієнта з метою приведення його ...

Скачать
46191
0
0

... , оскільки без них ця мета нездійснима. Крім сказаного, зазначені поняття самі можуть бути об'єктом дослідження. Вони мають етичне спрямування і оцінюються релігійно-філософською думкою як високі чесноти, з яких найдосконалою вважається Любов. Віра, Надія та Любов виступають тут фундаментом, на якому зростають чистота, смиренність, що через істинне буття і передодень божественного – «славу», ...

Скачать
47127
1
3

... і дозволило практиці психологічної підтримки особистості й надалі ставати самостійною професійною діяльністю. ІІ. Теоретичні аспекти психологічного консультування   2.1 Відмінності між психологічною консультацією і психотерапією Розподіл цих двох сфер психологічної допомоги — складне завдання, оскільки в чималому числі випадків професіоналові важко сказати, займається він психологічним ...

0 комментариев


Наверх