Практична частина

2. Практична частина

 

Задача 1

Оцінити ефективність природної вентиляції приміщення економічного відділу за такими вихідними даними:

1)  габарити приміщення: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м;

2)  кількість працюючих – 4 робітники;

3)  розмір кватирки – 0,23 м²;

4)  розмір дверей – 2,0 м²;

5)  висота від центру дверей до центру кватирки – 1,5 м.

Рішення:

Оцінка ефективності природної вентиляції робочого приміщення здійснюється порівнянням необхідного повітрообміну з фактичним.

Якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працівника, менше 20 м³, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L' = 30 м³/год. на одну особу. При об’ємі 20 м³ і більше на одного працівника повітрообмін повинен складати не менше L' = 20 м³/год. При об’ємі 40 м³ і більше на одного працівника за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін Lн, м³/год, обчислюється за формулою:

, (2.1)

де n – кількість працюючих.

В нашому випадку об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працівника дорівнює:

м³,

тому:

м³/год.

Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано – через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін Lф, м³/год., обчислюється за формулою:

, (2.2)

де F_кв – площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м²;

Vп – швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можна розрахувати за формулою:

(2.3)

де g – прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с;

∆Н2 – тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м2:

(2.4)

де h₂ – висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис. 1).

Її можна визначити з наступного співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h1 та h2, обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів S_дв та F_кв, тобто

(2.5)

З геометричних розмірів приміщення h₁+h₂=h,

де h=1,5 м – висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.

Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h₂ (див. рис. 1).

Рис. 1 – Схема розрахунку природної вентиляції

Відповідно м

γз та γвн – відповідно об'ємна вага повітря зовні та з середини приміщення, кг/м3.

Об'ємна вага повітря визначається за формулою:

(2.6)

де Р_б – барометричний тиск, мм рт. ст., в розрахунках береться Р_б = 750 мм рт. ст.;

Т – температура повітря, градуси Кельвіна.

Для управлінських приміщень, в яких виконується легка робота відповідно до ГОСТу 12.1.005–88 для теплого періоду року, температура повітря повинна бути не вище +28˚С, або T=301К, для холодного періоду року відповідно t=17˚С, або T=290К.

Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05–91:

для теплого періоду: t = 24˚С, T = 297 К;

для холодного періоду: t = -11˚С, T = 262 К.

Для холодного періоду

Об'ємна вага повітря зовні приміщення, кг/м³ буде дорівнювати:

γ_з =0,465*750/262=1,33

Об'ємна вага повітря з середини приміщення, кг/м³ буде дорівнювати:

γ_вн =0,465*750/290=1,2

Тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м² становить:

∆Н₂ =1,48∙(1,33–1,2)=0,19

Швидкість виходу повітря через кватирку, м/с складає:

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год., у відділі становить:

L_ф=0,23∙1,76∙0,5∙3600=728,64 м³/год

Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. У холодний період року фактичний повітрообмін набагато більше необхідного (728,64 > 80), що може викликати переохолодження працюючих. Для покращення ефективності природної вентиляції рекомендується скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.

Необхідні 80 м³/год. Фактично можна досягти за:

хв.

Тобто для ефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщення економічного відділу протягом 6,5 хв. кожної години.

Для теплого періоду

Об'ємна вага повітря зовні приміщення, кг/м³ буде дорівнювати:

γ_з =0,465*750/297=1,17

Об'ємна вага повітря з середини приміщення, кг/м³ буде дорівнювати:

γ_вн =0,465*750/301=1,16

Тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м² становить:

∆Н₂ =1,48∙(1,17–1,16)=0,01

Швидкість виходу повітря через кватирку, м/с складає:

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год., у відділі становить:

L_ф=0,23∙0,4∙0,5∙3600=165,6 м³/год

Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. У холодний період року фактичний повітрообмін набагато більше необхідного (165,6 > 80), що може викликати переохолодження працюючих. Для покращення ефективності природної вентиляції рекомендується скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.

Необхідні 80 м³/год. Фактично можна досягти за:

хв.

Тобто для ефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщення економічного відділу протягом 29 хв. кожної години.

Задача 2

Перевірити достатність природного освітлення у економічному відділі, виходячи з таких даних:

1)  габарити приміщення: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м;

2)  розміри віконного прорізу: висота – 1,8 м, ширина – 2,0 м;

3)  кількість вікон – 2;

4)  висота від підлоги до підвіконня – 1,0 м;

5)  середньозважений коефіцієнт відбиття внутрішніх поверхонь – 0,4;

6)  найбільша відстань від вікна до робочого місця – 4,4 м.

Розв'язання:

При дослідженні достатності природного освітлення необхідно відповісти на запитання: чи відповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП II-4–79. Тобто необхідно порівняти значення фактичного та нормативного коефіцієнтів природного освітлення.

Перш за все треба скласти розрахункову схему, дотримуючись пропорції розмірів або вибраного масштабу, на якій відобразити, рис. 2:

−  габаритні розміри приміщення: довжину, ширину, висоту;

−  розміри вікон: ширину, висоту, їх кількість;

−  розміщення вікон за висотою приміщення: висоту від підлоги до підвіконня та відносно рівня робочої поверхні, яка розміщена на висоті 0,8 м від підлоги;

−  відстань від вікна до розрахункової точки О, яка вибирається на робочому місці, найбільш віддаленому від вікна.

Рис. 2 – Схема розрахунку природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому знаходиться України, еIV, визначається, %, за формулою:

е_IV=e_нІІІ∙m∙c, (2.7)

де е_нІІІ – нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4–79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботи III розряду (середньої точності), для бокового освітлення е_нІІІ = 1,5%;

m – коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c – коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Суми розташоване в межах 0,75–1,0, приймаємо с=0,875. Тоді:

е_IV=1,5∙0,9∙0,875=1,18%

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули:

, (2.8)

звідки

, (2.9)

де S_o – площа усіх вікон у приміщенні, м²;

S_n – площа підлоги приміщення, м2;

τ_o – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, τ_o = 0,5;

r₁ – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, ρ_ср.

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна:

5,4/1,8=3

Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення:

4,4/5,4=0,8

Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги, r_ср=0,4.

Відношення довжини приміщення до його глибини:

7,8/5,4=1

Знаходимо, що r₁=2.

η_o – світлова характеристика вікна вибирається з таблиці по співвідношенням, аналогічним попереднім:

Відношення довжини приміщення до його глибини:

7,8/5,4=1

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна:

5,4/1,8=3

Знаходимо, що η_o= 18;

К_буд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками, якщо будинків немає, то К_буд = 1;

К_з – коефіцієнт запасу береться в межах К_з = 1,3 – 1,5, приймаємо К_з = 1,4.

S_o =1,8∙2,0∙2=7,2 м²

S_n =7,8∙5,4=42,12м²

Таким чином:

%

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного можна зробити висновок, що досліджуване приміщення потребує додаткових заходів для поліпшення природного освітлення. Отримані значення перевищують допустимі норми. Допустимим відхиленням значення фактичного коефіцієнта природного освітлення від нормованого є +10 – -5%.

У нас відхилення складає:

=+43%

 

Задача 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщення економічного відділу габаритами: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м. Вид джерела світла – лампа розжарювання, система освітлення – загальна в системі комбінованого, 6 світильників по 1 лампі у кожному потужністю 75 Вт.

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Лампи розжарювання		Люмінесцентні лампи
Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм
В-125–135–15*	135	ЛДЦ 20	820
В 215–225–15	105	ЛД 20	920
Б 125–135–40	485	ЛБ 20	1180
Б 120–230–40	460	ЛДУ 30	1450
Б 125–135–60	715	ЛД 30	1640
БК 215–225–60	790	ЛБ 30	2100
БК 125–235–100	2280	ЛДУ 40	2100
БК 215–225–100	2090	ЛД 40	2340
Г 125–135–150	4900	ЛБ 40	3120
Г 215–225–150	4610	ЛДУ 80	3740
Г 215–225–300	19100	ЛД 80	4070
Г 215–225–300	19600	ЛБ 80	5220
* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.

 

Розв'язання:

Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4–79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4–79 складає при використанні ламп накалювання – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна складати 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 50 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

, (2.10)

звідки

, (2.11)

де F_л – світловий потік однієї лампи, лм., в нашому випадку приймаємо Fл=790 лм;

η_в – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах η_в = 0,4 – 0,6, приймаємо ηв = 0,5;

N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливості по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L = 1,4 Hp, де Hp – висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі hпід = 0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l = 0,30,5L;

n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2; S=48м2;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 – 2 приймаємо k = 1,75;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15.

(2.12)

(2.13)

лк

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про достатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20% – -10%.

Відхилення фактичного значення від норми складає:

 

Задача 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Довжина заземлювача l_тр=600 см, діаметр заземлювача d_тр=2 см, ширина з’єднувальної смуги – 5 см, ґрунт – пісок, II кліматична зона.

Рис. 3 – Схема заземлення

 

Рішення:

1.  У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні R_з. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти R_з = 4 Ом.

2.  Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, r_табл., Ом×см; r_табл.= 70000 Ом×см

3.  Визначаються підвищувальні коефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) К_П.Т та для з’єднувальної смуги К_П.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Беремо: К_П.Т.=1,7; К_П.С.=4.

4.  Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) r_розр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

, Ом×см. (2.14)

ρ_розр.т=70000∙1,7=119000 Ом·см

5.  Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з’єднувальної смуги):

, Ом×см. (2.15)

ρ_розр.с=70000·4=280000 Ом×см.

6.  Визначається відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

, см (2.16)

 см,

де h_з – глибина заглиблення труб, см;

l_Т – довжина вертикального заземлювача.

7.  Визначається опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:

, Ом (2.17)

8.  Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

(2.18)

9.  Визначається відстань між вертикальними заземлювачами L_Т. із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.

L_Т. = l _Т = 600 см.

10.  Визначаємо коефіцієнт екранування труб при числі труб n_Т та відношенні .

η_{е т}=0,4

11.  Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

(2.19)

шт.

12.  Визначається розрахунковий опір розтіканню струму при прийнятому числі вертикальних заземлювачів n_Т.Е:

(2.20)

Ом

13.  Визначається довжина з’єднувальної смуги:

(2.21)

см

14.  Визначається опір розтіканню струму в з’єднувальній смузі:

(2.22)

Ом

15.  Визначається коефіцієнт екранування h_Е.З.С для з’єднувальної смуги:

h_Е.З.С =0,205

16.  Визначається розрахунковий опір для розтікання електричного струму в з’єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

, (2.23)

Де: n_с – кількість з’єднувальних смуг, у нас n_с=1;

Ом

17.  Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір розтіканню струму від вертикальних заземлювачів та з’єднувальної смуги:

(2.24)

Ом, що менше R_з

Остаточний результат повинен бути близьким до значень R_з з меншої сторони.

Список використаної літератури

1.  НПАОП 40.1–1.07–01 Правила експлуатації електрозахисних засобів.

2.  Батлук В.А., Гогіташвілі Г.Г. Охорона праці в будівельній галузі. – К.: Знання, 2006.

3.  Геврик Є.О. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

4.  Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці (+Доступ з локальної мережі СумДУ): навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2009.

5.  http://forca.com.ua