Забезпечення пожежної та вибухової безпеки

Пожежа — неконтрольоване горіння, що розвивається в часі і просторі. Причини пожеж і загорянь в адміністративних і житлових приміщеннях можна звести до наступних груп:

- несправність, порушення режиму роботи систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря;

- перевантаження електричних установок і мереж;

- несправність виробничого устаткування і порушення технологічних процесів;

- відсутність чи несправність блискавковідводів на будинках і спорудженнях;

- необережне поводження з вогнем (паління в невстановлених місцях, недбале проведення вогневих робіт, залишення без догляду електронагрівальних приладів і т.п.); пустощі дітей з вогнем.

До небезпечних факторів пожежі відносяться: відкритий вогонь чи іскри; підвищена температура повітря, предметів тощо; токсичні продукти горіння; дим (високодисперсна аерозоль із твердими частками); знижена концентрація кисню; обвалення чи ушкодження будинків, споруджень; вибух.

Основні задачі пожежної профілактики відносяться:

·  забезпечення безпеки людей. Це досягається системою мір, спрямованих на попередження впливу на людей небезпечних факторів пожежі;

·  проведення заходів, спрямованих на запобігання пожежі, що досягається системою запобігання пожежі - комплексом організаційних і технічних заходів, спрямованих на виключення умов виникнення пожежі;

·  проведення заходів, що обмежують поширення пожежі. Досягається пристроєм протипожежних перешкод, застосуванням вогнеперешкоджаючих пристроїв, застосуванням засобів, що запобігають розливу рідин і т.п.;

·  проведення заходів, що забезпечують ліквідацію пожежі, що досягається застосуванням засобів пожежної сигналізації, засобів пожежегасіння, організацією пожежної охорони і т.п.

Загальні вимоги до систем запобігання пожеж і пожежного захисту регламентується державними стандартами системи стандартів безпеки праці ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76 і спеціальною нормативно-технічною документацією.

Заходи по упередженню пожеж. Для упередження пожеж, вибухів, аварій від перенавантаження та коротких замикань в електроустаткуванні необхідно правильно вибирати елементи електричних ланцюгів та забезпечити систему електрозахисту (пожежні сигналізації та ін.).

Виконання вимог надійності контактних з'єднань при монтажі схем зменшує ймовірність виникнення пожежі при експлуатації пристроїв.

Важливе значення для забезпечення пожежовибухонебезпеки має підтримка необхідного теплового режиму обладнання за допомогою природної або механічної вентиляції, а також тепло відводів спеціального призначення.

Необхідно прийняти ряд заходів, для забезпечення гасіння пожеж. До них відносяться будівництво димових люків для видалення та обмеження розповсюдження диму, який виникає при пожежі, будівництво спеціальних сходів, забезпечення під'їздів до споруд, будівель та джерел води. Для гасіння пожеж використовують вогнегасники (пінні, рідинні, газові).

При виникненні пожежі рекомендуються наступні дії:

·  вивести людей і матеріальні цінності з небезпечної зони;

·  викликати пожежну охорону;

·  вжити заходи по локалізації пожежі;

·  по можливості, вжити заходи по гасінню пожежі.

Вибухонебезпека – такий стан виробничого процесу, при якому виключається можливість вибуху або у випадку його виникнення запобігається вплив на людей викликаних їх небезпечних і шкідливих факторів і забезпечується збереження матеріальних цінностей.

Безпека при вибухах. Забезпечується: встановленням мінімальної кількості вибухонебезпечних речовин, які використовують у лабораторіях; використання обладнання, яке розраховане на тиск вибуху; застосування активних систем зменшення вибуху та засобів попереджування.

Для запобігання пожеж і вибухів необхідно виключити можливість утворення вибухонебезпечного середовища, підвищення температури і тиску даного середовища вище максимально допустимих значень горючості.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Оптимізація землекористування передбачає пошук збалансованого співвідношення між експлуатацією земельних ресурсів, тобто їх раціональним використанням, охороною і цілеспрямованим перетворенням. Комплекс заходів, які направлені на знаходження оптимального варіанту землекористування, вірніше природокористування, на рівні ландшафту, називають його екологічною оптимізацією. З іншої сторони цей комплекс заходів повинен забезпечити мінімальні умови, які необхідні для існування, відновлення і утворення різних копонентів ландшафту.

Земельному фонду Фастівського району притаманна певна двоїстість: з одного боку в грунтовому покриві її переважають родючі ґрунти, з другого – процеси деградації грунтів охоплюють практично всю його територію.

Одним із шляхів оптимізації ландшафту є удосконалення сільськогосподарського виробництва. Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах повинно передбачати всебічне і досконале вивчення екологічних особливостей територій кожного регіону. З цією метою потрібно здійснити поетапне вивчення екологічних умов земельного фонду і спрямування розвитку рослинницьких галузей у найбільш сприятливі агроекологічні умови.

На першому етапі удосконалюється і реалізується класифікація земель, що дозволить у межах кожної сільської ради визначати площі орнопридатних

земель, земель сінокосно-пасовищного, лісогосподарського призначення тощо.

На другому етапі всі орнопридатні землі класифікуються за придатністю для вирощування кожної з основних сільськогосподарських культур, а також оцінюються щодо цієї мети (шляхом бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель). Це дасть можливість уникнути суб'єктивізму при використанні земель і здійснювати його на науковій основі.

На сучасному етапі необхідність класифікації земель за придатністю для використання в сільському господарстві безсумнівна. Така класифікація дасть можливість у кожному конкретному випадку проаналізувати стан використання земель з метою його оптимізації, в тому числі запобігти безгосподарському ставленню до продуктивних земель.

Класифікація земель за придатністю має бути побудована по 2 координатах, з зазначенням по вертикалі природно-сільськогосподарських регіонів, а по горизонталі - таксонів класифікації (категорій придатності і класів). За допомогою класифікації можна скласти відповідні карти і експлікації класів земель по угіддях, що супроводжуватимуться аналізом фактичного використання земель шляхом співставлення площі доцільного і існуючого використання земель (угідь). Класифікація правитиме за активну основу для оптимізації використання земельних ресурсів.

Екологічна можливість визначається характером ґрунтів (генезисом, морфологічною будового, властивостями – з акцентом на незадовільні, режимами, механічним складом), особливостями ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, умовами залягання і зволоження. Це найбільш складна і відповідальна стадія класифікації, при якій беруться до уваги і аналізуються численні природні чинники під кутом зору їх впливу на можливість використання земель у складі певних угідь. При цьому максимальна увага надається обмежуючим факторам і ступеню їх впливу на передбачувані едафотопи. Під економічною доцільністю розуміється, з одного боку урахування економічного ефекту від певного виду використання, з другого, орієнтовне визначення характеру меліоративного впливу на землі для того, щоб їх природні показники відповідали вимогам такого використання.

Оптимізація ландшафту – це сукупність заходів, спрямованих на формування в межах ландшафту таких умов, які перешкоджають негативному впливу господарської діяльності на природне середовище і забезпечують ефективне використання природно-ресурсного потенціалу в межах допустимих норм, відтворення і охорону ресурсів, підвищення естетичної, оздоровчої і рекреаційної цінності ландшафту. Оптимізація здійснюється шляхом цілеспрямованого управління процесами і явищами із врахуванням стану рівноваги між компонентами ландшафту і можливостей самоочищення, саморегуляції і самовідновлення.

Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах пов'язане насамперед з оптимізацією співвідношення природних екосистем та агроекосистем, реконструкцією агроландшафтів на екологічній основі, протиерозійною організацією території на рівні окремих сівозмінних масивів, полів і робочих ділянок.

На цей час екологічно оптимізованої структури земельних угідь для України не розроблено. Погляди на цю проблему об'єднує одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності, і перш за все, розораності земельного фонду України.

Проведено детальний аналіз сучасного стану використання та охорони земель району, який показав, що агроекологічний стан земельних угідь, в першу чергу сільськогосподарських, за останні роки в районі погіршився.

Погіршення агроекологічного стану грунтів (забруднення нітратами, залишками пестицидів та радіонуклідами) дуже шкодить здоров'ю населення, зокрема працездатного. Спостерігається від'ємний приріст населення, в результаті чого збільшується дефіцит трудових ресурсів.

Основними факторами, що призвели до таких наслідків є: розвиток деградаційних процесів (еродовано 9,94% ріллі) та практично відсутнє здійснення системи заходів з охорони земель, недостатнє фінансування програми земельної реформи, недостатньо опрацьована і впроваджена система управління земельними ресурсами району.

Науково обґрунтоване раціональне використання земельних ресурсів можливо забезпечити шляхом оптимізації структури землекористування, надання екологічному напряму пріоритету у розв'язанні господарських проблем на землі, використання дійових економічних важелів підвищення агроекологічного стану та окремих показників родючості грунтів. Мотиваційний економічний механізм повинен стимулювати власників землі та землекористувачів до підвищення агроекологічної оцінки земельних угідь, що позитивно позначатиметься на прибутковості виробництва. Використання, охорону та відтворення родючості земельних ресурсів доцільно розглядати лише в організаційній єдності.

Основні проблеми та шляхи їх вирішення:

1. Потрібно запровадити нову оптимізовану структуру категорій земель, на основі класифікації земель по їх придатності для використання в сільському господарстві, сформовати обмеження та обтяження щодо їх використання. Вирішення цих проблем пропонується шляхом розробки проектів еколого-ландшафтного землеустрою територій сільських (селищних, міських) рад.

2. Для впровадження комплексу заходів з підвищення продуктивності та охорони земель необхідно розробити спеціальні робочі проекти (агромеліоративні, гідротехнічні, лісомеліоративні та інші) і передбачити фінансування для їх здійснення за рахунок державних та місцевих коштів.

3. Необхідне вдосконалення грошової оцінки земель та розвитку ринку землі. В перспективі необхідно завершити грошову оцінку земель населених пунктів, провести уточнення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (в зв'язку із зміною складу угідь та їх експлікацією в розрізі агровиробничих груп грунтів), посилити роботи з експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Тобто, всі категорії земель, що знаходяться (і не знаходяться) у власності і користуванні повинні бути оцінені. Проте, щоб сформувався реальний ринок землі, необхідно також законодавчо врегулювати питання оцінки земель, тобто вдосконалити її методику, розробити ефективний земельний кадастр. Тоді кредитування банками під заставу землі та цивілізований земельний ринок набудуть реального змісту. Однак, для цього потрібно створити систему реєстрації прав нерухомості з єдиною державною базою даних, інфраструктуру ринку землі, видати всім власникам державні акти на право приватної власності на землю. Тільки в такому разі земля може стати товаром, землевласники одержать дійову систему захисту своїх прав, відповідно будуть створені сприятливі умови і сформована необхідна законодавча база.

4. В зв'язку з відсутністю коштів місцевого бюджету потрібна державна підтримка системи управління земельними ресурсами: виділення коштів на проектні роботи, грошову оцінку земель, вдосконалення земельно-кадастрової інформації та інші цілі.

5. Потреба у здійсненні моніторингу грунтів зумовлена виключно важливістю підтримки компоненти природного середовища, зокрема грунтового покриву в стані, за якого він зберігає здатність до регуляції циклів біофільних елементів як основи життєдіяльності людини та біосфери в цілому. Грунтовий моніторинг не тільки забезпечує контроль розвитку антропогенних процесів, а й запобігає негативному їх впливу. Мета моніторингу — отримання інформації для вироблення управ­лінських рішень щодо стабілізації і поліпшення якості грунтів, екологізації землеробства та досягнення кінцевого результату — розширеного відтворення ґрунтової родючості. Поставлена мета має бути досягнута в результаті вирішення трьох основних задач: інформаційної, прогнозуючої та управлінської. грунтово-екологічний моніторинг, як складова моніторингу довкілля, дає змогу істотно підвищувати продуктивність грунтів, віддачу від засобів індустріалізації, поліпшити якість сільськогосподарської продукції.

Оцінка фактичного стану використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області та перспективи поліпшення агроекологічного стану продуктивних угідь дають підстави зазначити, що охороні та розширеному відтворенню родючості грунтів приділяється недостатньо уваги як на державному рівні так і на місцях.

Оптимізована структура категорій земель та комплекс заходів з підвищення продуктивності та охорони земель дозволить покращити екологічне співвідношення земельних угідь і підвищать екологічну стабільність району. Так коефіцієнт екологічної стабільності збільшиться з 0,41 до 0,46 на перспективу, відповідно коефіцієнт антропогенного навантаження зменшиться з 3,50 до 3,39. Ці показники в середньому по Київській області становлять 0,47 і 3,3. Отже територія Фастівського району відноситься до стабільно нестійкого землекористування. Комплекс заходів з охорони земель підвищить екологічну стабільність території району на 12%.

Слід зауважити, що дані показники свідчать про екологічну стабільність території району з точки зору складу земельних угідь і комплексу протиерозійних заходів і не враховують інші фактори: рельєф, ґрунтовий покрив, кліматичні умови, техногенне забруднення та інші. В порівнянні по цим показникам територія Фастівського району більш екологічно стійка ніж інші райони області (наприклад Іванківський, Кагарлицький та інші).

Похожие работы

Сучасний стан сільского господарства України

Скачать

134090

0

0

... до ринкових відносин в аграрному секторі України та його особливості Специфічними особливостями та характерними рисами сучасного стану аграрно-промислового комплексу України є такі: взаємопов’язаний АПК як ціле тільки формується; переважну частку вартості в АПК створює сільське господарство, оскільки воно ще виступає значною мірою нерозчленованим на складові, без відокремлення вироблення сі ...

Економіко-географічний комплекс Харківської області

Скачать

28558

0

0

... копалин; 2.  виробництво продуктів нафто перероблення та коксу; 3.  виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. Характерною особливістю Харківської області є наявність власної сировинної бази і можливість забезпечення всіх галузей економіки регіону електроенергією та природним газом. Харківська область з точки зору досягнень, можливостей та перспектив займає особливе місце в ...

Характеристика й особливості розвитку Київської області

Скачать

37087

0

3

... ї допомоги по безробіттю жителям сільської місцевості для організації підприємницької діяльності. 3. ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області Київська область має високорозвинений промисловий комплекс, основу якого складають понад 400 великих та середніх підприємств, що забезпечує майже 40% ...

Соціально-економічна характеристика столичного економічного району. Проблеми та перспективи його розвитку

Скачать

50685

0

0

... країни. Завдяки прикордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові, побутові зв'язки з територіями сусідніх держав. Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку Столичного економічного району Екологічні проблеми району Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів Укра ...