Еефективність виробництва зерна

2.4.     Еефективність виробництва зерна

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції Зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: продуктивність праці, собівартість продукції ціна реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 люд-год, на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.

Зернове господарство – високомеханізована галузь, завдяки впровадженню комплексної механізації виробничих процесів продуктивність праці на сьогоднішній день підвищується, хоч і малими темпами.

Разом продуктивність праці і собівартість зерна в свою чергу впливають на рентабельність зернового виробництва. [14]

У даному господарстві одержано всього грошей від реалізації зернової продукції 1млн 137 тис. грн., а собівартість цієї продукції становить 1млн 12 тис. Отже, ми бачимо що ТВ ”Поділля” має незначний прибуток від виробництва цього виду продукції. Він становить 125 тис. грн. Тобто ця галузь є рентабельною.

Виробництво зернової продукції носить сезонний характер, а тому її реалізація відбувається в господарстві в основному після збирання врожаю, про що свідчать дані в таблиці.

Табл. 20[8]

Реалізація зернової продукції

Показники таблиці говорять про те, що зерно реалізується в господарстві в основному в третьому і четвертому кварталах.

В зв’язку з відсутністю коштів на придбання запасних частин, мінеральних добрив, пального та ін. господарство заключає з відповідними організаціями бартерні договори

І тому, як тільки почнеться збирання зерна, то одразу його віддають за отримані раніше цінності. Одночасно з тим і покривають окремі борги перед державою теж зерном.

Така масова реалізація зерна в третьому і четвертому кварталах призводить до більшої появи зерна на ринку, біржі і, як наслідок, низька реалізаційна ціна і, відповідно, низькі прибутки.

Якби господарство мало можливість “притримати” зерно і реалізувати його в першому і другому кварталах, то мало б можливість отримувати на 25-30 % більші прибутки від реалізації зерна.

Велика кількість зерна реалізується даним господарством на “Тернопільський комбінат хлібопродуктів”.

Найбільший процент реалізації займає зерно пшениці (85%), а всі інші зернові використовуються в основному як корми.

Враховуючи державні замовлення на продаж зерна та ринкові відносини його реалізації дане господарство планує розміри посівних площ під кожну зернову культуру з урахуванням економічної ефективності її виробництва. Що стосується економічної ефективності виробництва будь-якої с/г продукції, то ця категорія означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності с/г виробництва сприяє зростанню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення виробництва.

Підвищення ефективності виробництва с/г продукції є вирішальною передумовою прискореного розвитку АПК і дальшого зростання результативності економіки країни.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарства і значною мірою визначає рівень його доходності. Собівартість продукції с/г складається з витрат, пов’язаних із використанням у процесі виробництва землі, с/г машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних виробничих ресурсів.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення ефективності с/г виробництва і зміцнення економіки господарств. Проте за останні десятиріччя намітилася тенденція до зростання собівартості основних видів продукції. [17;130].

На прикладі таблиці проаналізуємо рівень і структуру собівартості 1ц зернових культур у ТОВ “Великоглибочецьке”.

Таблиця 21 [8]

Рівень і структура собівартості зернових культур у ТОВ “Великоглибочецьке”за 2004 р.

У господарстві і структурі затрат на виробництво зернової продукції найбільшу питому вагу займають такі статті, як оплата праці з нарахуваннями, витрати на насіння і посадковий матеріал, витрати на органічні і мінеральні добрива.

З кожним роком у даному господарстві зростають витрати на оплату праці з нарахуваннями (саме перевищення темпів зростання оплати праці працівників порівняно з її продуктивністю є основною причиною зростання собівартості продукції). Так у 2004 р. порівняно із 2002 р. та 2003 р. в загальному по зернових культурах витрати на оплату праці з нарахуваннями зросли на 1776 грн. та 1714,1 грн.

Інша справа, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” не вчасно отримують свій заробіток і не завжди в грошовій формі.

Продовжують також зростати витрати на утримання основних засобів та їх експлуатацію (підвищення амортизаційних відрахувань та витрат на ремонт і придбання засобів виробництва): на придбання паливно-мастильних матеріалів, ціни на які постійно зростають. З інтенсифікацією зернового господарства вони зростають, це пов’язане із збільшенням кількості використовуваних добрив, а також їх значним подорожчанням.

Отже, підводячи підсумок, можна сказати, що зернова галузь у господарстві “Великоглибочецьке” попри всі труднощі є однією з небагатьох прибуткових галузей даного господарства. Але у зв’язку із тим, що урожайність зернових культур постійно зменшується, а собівартість одиниці продукції зростає дана галузь, це за умови, що в господарстві не буде впроваджено кардинальних заходів по підвищенні її економічної ефективності, через деякий час може стати збитковою. І тому зараз, коли ще не зовсім пізно, спеціалісти ТОВ “Великоглибочецьке” повинні працювати над тим , що уникнути такого становища.

Найбільш узагальнюючим показником економічної ефективності є рентабельність виробництва зернових культур.

Таблиця 22 [8]

Рентабельність виробництва зерна в ТОВ “Великоглибочецьке” в 2002 – 2004 рр. (в %)

З таблиці видно, що рентабельність виробництва зернових культур в 2004 році порівняно з іншими роками зросла і становила 36,2 %, в т.ч. озимі зернові – 34,4 %, ярі зернові – 37,5 %. Такі зміни відбуваються за рахунок того, що зросли реалізаційні ціни на зернову продукцію.

Розділ 3. Державне регулювання, як необхідна умова розвитку зернової галузі.