Розкрийте поняття, функції та організацію санітарно епідеміологічного нагляду

2. Розкрийте поняття, функції та організацію санітарно епідеміологічного нагляду.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.¹ вре­гульовано суспільні відносини, що виникають у сфері забезпе­чення санітарного й епідемічного благополуччя населення, визначено відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері, вста­новлено порядок організації державної санітарно-епідеміоло­гічної служби та здійснення державного санітарно-епідеміоло­гічного нагляду в Україні.

Відповідно до Положення про державний санітарно-епіде­міологічний нагляд в Україні² такий нагляд здійснюють уста­нови й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ України: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; центральна са­нітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська рес­публіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні, районні у містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральні санітарно-епідеміо­логічні станції на залізничному, повітряному, водному транс­порті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, а також станції басейнів і портів; відповідні установи, заклади, з'єднан­ня, частини й підрозділи державної санітарно-епідеміологіч­ної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Служби без­пеки України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очо­лює головний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністра охорони здоров'я України.

^{1 Див:.} Закон України від 24 лютого 1994 року "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" // ЗУ. - Т.6. – С.197-220.

^{2 Див:.} Постанова КМУ від 22 червня 1999 року №1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" //ОВУ. -1999. - №25. - Ст.1178.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною служ­бою АРК здійснює головний державний санітарний лікар АРК.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною служ­бою області, міст Києва та Севастополя здійснює відповідно головний державний санітарний лікар області, міст Києва та Севастополя, якого призначає на посаду й звільняє з посади головний державний санітарний лікар України за погоджен-ням із відповідною обласною, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією.

Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідно району, міста, району в місті.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною служ­бою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснює відповідно головний державний санітарний лікар водного, залізничного та повітряного транспорту, якого при­значає на посаду та звільняє з посади головний державний са­нітарний лікар України.

Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагля­ду є найважливішим напрямом діяльності державної санітар­но-епідеміологічної служби. Його мета — контроль за додер­жанням юридичними та фізичними особами санітарного зако­нодавства, попередження, виявлення й усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей і застосуван­ня в необхідних випадках заходів правового характеру щодо порушників.

Для виконання покладених на них завдань органи санітар­но-епідеміологічного нагляду мають право застосовувати ад­міністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністратив­ного припинення та заходи адміністративного стягнення.

До адміністративно-попереджувальних заходів, зокрема, належать: відвідування об'єктів для проведення перевірок до­держання санітарного законодавства; витребування від юри­дичних осіб і громадян даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів, здоров'я людей; введення каран­тину; проведення обов'язкових профілактичних щеплень; обо­в'язковий медичний огляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.

Заходи адміністративного припинення застосовують у ви­падках, коли в примусовому порядку необхідно припинити протиправні дії та запобігти їх шкідливим наслідкам. Прикла­дами таких заходів можуть слугувати: вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку; обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів; обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючих речовин; вилучення з реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоак­тивних речовин, біологічних матеріалів; опечатування при­міщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого облад­нання.

Адміністративні стягнення накладають за вчинення право­порушень, передбачених КпАП у сфері, яку розглядаю. У КпАП встановлено адміністративну відповідальність за: пору­шення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних пра­вил і норм (ст. 42); виробництво, заготівлю, реалізацію сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препара­ти понад гранично допустимих рівнів концентрації (ст. 42^і); заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених про­дуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42²); виробництво, зберігання, транспортування або реалізацію продуктів харчу­вання чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганіз­мами та іншими біологічними агентами понад гранично допус­тимих рівнів (ст. 42³); незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання, перевезення, пересилку наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); ухилення від обстеження й профілактичного лікуван­ня осіб, заражених венеричною хворобою (ст. 45); порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалі­зації та застосування донорської крові або її компонентів і пре­паратів (ст. 45^і); умисне приховування джерела зараження ве­неричною хворобою (ст. 46) тощо¹.

Справи про ці правопорушення розглядають адміністра­тивні комісії, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ (міліції), органи, установи й заклади державної санітар­но-епідеміологічної служби. Стягненнями, що накладають, є штраф, конфіскація або вилучення предметів правопорушен­ня, адміністративний арешт.

^{1. Див:.} Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2006 року / Відп.ред. Е.Ф.Демський. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 1088с.

3. Завдання.

 К. відбув покарання за хуліганські вчинки, але після звільнення з місць позбавлення волі не став на шлях виправлення: пиячив, тричі протягом півроку притягувався до адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, двічі його доставляли до райвідділу органів внутрішніх справ і робили офіційні попередження за протиправні вчинки, що порушують громадський порядок. Після цього начальник райвідділу ОВС виніс постанову про встановлення за К. адміністративного нагляду строком на три роки і про застосування щодо нього таких обмежень: заборона виходу з будинку з 21 год. до 6 год. ранку; заборона керування транспортними засобами; заборона виїзду з району проживання в особистих справах.

Проаналізуйте відповідність даного рішення чинному законодавству.

Складіть проект протоколу про розпивання спиртних напоїв у громадських місцях.

РОЗВ’ЯЗОК:

Начальник райвідділу ОВС не мав права застосовувати своєю постановою адміністративний нагляд за гр.. К., оскільки відповідно до ст. 5 ЗУ "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" яка встановлює порядок встановлення адміністративного нагляду, таким правом наділений виключно суд.

Крім того в ст.. 10 зазначеного закону не передбачається такого обмеження як заборона керування транспортними засобами. І ще одне порушення полягає в тому що строк адміністративного нагляду встановлюється від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. (ст.. 6 вказаного закону). Отже тільки суд може за поданням начальника райвідділу ОВС встановити адміністративний нагляд за гр.. К.

ПРОТОКОЛ

про адміністративне правопорушення

4. Нормативно-правові акти та література.

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96- ВР//ВВР.- 1996.- № 30 Ст. 141. (зі змінами та доповненнями внесенеми Законом України  від 8 грудня 2004 року N 2222-IV.) ст. 46

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Київ. «Аттіка» 2006 р.

3.  Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2006 року / Відп.ред. Е.Ф.Демський. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 1088с.

4. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). - X.: ООО "Одиссей", 2000. - 1008с.

5. Закон України від 24 лютого 1994 року "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" // ЗУ. - Т.6. – С.197-220.

6. Закон України від 1 грудня 1994 року "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" // ВВРУ. - 1994. - №52. -Ст.455; 1995. - №10. - Ст.64; ОВУ. - №25 Спеціальний випуск. - Ст.1146.

7. Постанова КМУ від 22 червня 1999 року №1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" //ОВУ. -1999. - №25. - Ст.1178.

8. Законодавство України про адміністративну відповідальність // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1997. - №3. - 240с.

9. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер'янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432с.

10. Адміністративне право України. (підручник для юридичних вузів і факультетів. / Ю.П, Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.); за ред.. Ю.П. Битяка. –Харків. «Право». 2000. -520с.

02.07.2007 р. Тисяк Л.