Навигация
2. Систематизація принципів
Поряд з існуванням у науковій літературі великої кількості різноманітних принципів управління, є також багато підходів щодо їх класифікації. Водночас не існує загально прийнятих правил такої систематизації. Тому наведемо найбільш розповсюджені підходи з даної проблематики.
Загальні - принципи системності, об’єктивності, саморегулювання, зворотного зв’язку, оптимальності, інформаційної достатності, демократизму, гласності, змагальності, стимулювання;
Часткові - принципи, що застосовуються у різних підсистемах чи суспільних сферах, і принципи, що застосовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інститутів;
Організаційно технологічні – єдиноначальності, поєднання державного. Регіонального і місцевого управління, конкретності, поділу праці, скалярний принцип, принцип ієрархії, єдності розпорядництва, єдино начал, делегування повноважень, діапазону повноважень.
3. Види принципів
Н. Нижник визначає такі групи принципів:
1. Суспільно – політичні, що відображають та розкривають соціальну природу державного управління, його де терміновість і обумовленість суспільством. Систему цих принципів характеризують: демократизм, законність, об’єктивність, гласність.
2. Культури управління, що синтезовані на основі дослідження функціональної та організаційної структур державного управління, до яких віднесено: функціональність; диференціація та фіксування функцій шляхом видання правових норм; сумісність функцій; концентрація функцій; необхідність; комбінування функцій; відповідність функцій потребам і запитам управлінських об’єктів.
Г. Атаманчук виділяє принципи об’єктивності, демократизму, правової впорядкованості, законності, федералізму, поділу влади, публічності.
Виділення і характеристика принципів державного управління вимагають глибоких і цілеспрямованих досліджень. Запропоновані принципи базуються на об’єктивних закономірностях державного управління та отримали практичне застосування в управлінській діяльності. Серед загальних принципів можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначальність і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, ефективність.
Група структурних принципів. Структурно цільові принципи пов’язані з цілями державного управління і включають у себе такі принципи:
1) Принцип єдності цілей управління
2) Принцип обмеження цілей
3) Принцип вибірковості цілей, за Ч. Бернардом
4) Принцип послідовності у реалізації цілей
5) Принцип розподілу цілей
Принципи побудови організаційних структур спрямовані на побудову раціональної організаційної структури апарату державного управління, яка забезпечує ефективне функціонування всієї системи. Серед цих принципів можна виділити такі:
1) Єдність мети;
2) Первинність функцій і вторинність структури;
3) Функціональна замкнутість підрозділів апарату управління;
4) Простота організаційної структури;
5) Єдність керівництва;
6) Оптимальність норми керованості;
7) Оптимальність централізованих і децентралізованих форм управління;
8) Принцип зворотного зв’язку.
До структурно процесуальних принципів, що регулюють здійснення управлінської діяльності, належать такі принципи:
1) Відповідність елементів управлінської діяльності функціям органів виконавчої влади;
2) Конкретизації управлінської діяльності і особистої відповідальності за її результати;
3) Стимулювання раціональної і ефективної управлінської діяльності.
Такі основні принципи державного управління. За їх посередництвом втілюються об’єктивні закономірності управління. Вказані принципи виражають вимоги до всіх елементів системи виконавчої влади, а тому їх комплексне дотримання гарантує впорядкування управлінської системи, її цілеспрямоване ефективне функціонування і розвиток. Чим адекватнішою є відповідність компонентів суб’єкта державного управління принципам управління, тим ефективнішою буде його діяльність та соціально ефективнішою буде його діяльність та соціально ефективнішими управлінські результати.
2. Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до них.
1. Звернення громадян та їх розгляд органами державної влади.
Сьогодні важко уявити такий орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому б не доводилося вирішувати скарги чи заяви громадян. Людина звертається до органу влади або посадової особи письмово чи усно, сподіваючись що її почують, прислухаються до її поради, пропозиції, критичних зауважень стосовно їхньої діяльності та будуть вжити відповідні заходи для поліпшення роботи, вирішенні питання, що порушуються у зверненні.
Прийняття Конституції України поставило на порядок денний питання практичної реалізації наданого громадянам права (ст. 40) надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законами строк.
З метою законодавчого врегулювання цієї конституційної норми 2 жовтня 1996 року був прийнятий Закон України «Про звернення громадян». Крім того, законодавство про звернення громадян включає й інші законодавчі акти, що видаються відповідно до Конституції цього закону.
Він регулює питання практичної реалізації конституційного права:
Ø Вносити в орган державної влади, обрання громадян пропозиції щодо поліпшення їхньої діяльності;
Ø Викривати недоліки у роботі;
Ø Оскаржувати недоліки посадових осіб, державних і громадських органів.
Закон надає і забезпечує можливість: для подальшої демократизації управління і громадськими справами; для впливу громадян на поліпшення роботи органів державної влади, установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності; для захисту своїх прав та законних інтересів.
Похожие работы
... ізуючої діяльності в різних процесуальних формах. Державне управління здійснюють відповідно до принципів (засад), закріплених Конституцією України. В сучасній юридичній літературі систему принципів державного управління, як правило, не розглядають. Проте слід зазначити, що будь-яка діяльність, а тим більш управлінська, має певну основу. Конституція України дозволяє віднести до принципів держав ...
... іння підтримувати результативність і ефективність, з одного боку, гнучкість і адаптивність до цілей, що змінюються, – з іншого. З метою забезпечення результативності й ефективності функціональної структури державного управління, в основу її формування слід покласти системно-функціональний аспект системного підходу [18]. Це надасть змогу посилити об'єктивізацію функцій управління, тобто прив'язку ...
... подальшого розвитку управління житлово-комунальним комплексом у майбутньому, які б дозволили забезпечити контроль з боку держави і суспільства за розвитком реструктурованих підприємств. Розділ ІІІ. Органи державного управління в сфері житлово-комунального господарства 3.1 Система органів управління житлово-комунальним господарством Система управління житлово-комунальним господарством ...
... механизмов в современных условиях. Социально-экономическое развитие Крыма на основе кластеров”. – Симферополь: Минэконом АРК, 2007. – С. 97–100. АНОТАЦІЯ Малишева О.В. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми ...
0 комментариев