2.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та

планування розслідування

Відповідно з характером дій вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст..229 КК України за наявності вказаних у ст.94 КПК України приводів до її порушення. При цьому необхідно враховувати, що вказаний злочин може вчинюватися у поєднанні з іншими злочинами, передбаченими ст.ст.176, 177, 202-205, 209, 216, 226, 227 КК України. За відсутності ознак злочину діяння може містити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 51-2, ч.1 ст.164-3 КпАП України. Визнавши достатніми підстави порушення кримінальної справи, особа, що проводить дізнання, слідчий виносить відповідну постанову.

Типові вихідні дані та слідчі ситуації по цих справах необхідно враховувати у процесі висунення слідчих версій і планування розслідування. Серед висунених типових слідчих версій можуть бути:

-        незаконне використання мало місце (був використаний добре відомий знак, саме це допомогло отримати дохід)

-        мало місце законне використання без дотримання умов;

-        недобросовісна конкуренція;

-        події злочину не було.

Осо­б­ли­во­с­ті ­п­ла­ну­ван­ня ­я­к е­ле­ме­нт приватної методики полегшує організацію розслідування даного виду злочинів. У залежності від змісту вихідних даних, отри­ма­ни­х ­ш­ля­хо­м а­на­лі­зу с­лі­д­чо­ї ситуації й обліку типових версій для даної категорії справ, слі­д­чий­ п­ла­ну­є­ с­во­ї­ ді­ї­ на ­по­ча­т­ковому етапі розслідування, ви­зна­ча­ю­чи ­ї­х­нє ­ко­ло, чер­го­ві­с­ть­ і ­фо­р­ми­ з­в'я­з­ку ­з о­пе­ративно-розшуковими й організаційно-технічними заходами; планує тактичні операції, можливість розкриття злочину по свіжих слідах.

Планування може бути здійснене відразу після порушення кримінальної справи і містити більше оперативно-розшукових дій:

-   пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;

-   пошук та затримання злочинця (пошук викраденого майна);

-   забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.

У процесі планування розслідування необхідно з’ясувати обставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК України і конкретизована ознаками складу злочину, описаними в диспозиції ст. 229 КК України, а також криміналістичною характеристикою даного злочину:

- який об’єкт був незаконно використаний (товарний знак);

- у чому саме виявилося незаконне використання;

- час вчинення незаконного використання та його прояв;

- які наслідки сталися внаслідок цього і яка матеріальна шкода заподіяна;

- чи містить дане правопорушення ознаки складу злочину або адміністративного правопорушення (які нормативно-правові акти порушені);

- з’ясування особи, що почала правопорушення (місце знаходження виробника, характер його діяльності та технології виробництва) і кого притягувати до кримінальної відповідальності за правопорушення, з’ясування мотивів правопорушення;

- які умови сприяли порушенню права на знак для товарів і послуг.

Планування на слідчому етапі носить процесуальний характер і спрямоване на забезпечення справи доказовою інформацією (збирання і оцінка, побудова з них логічної системи, яка встановить істину за справою, що розслідується). Види планування: індивідуальне і бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

Зокрема, при виявленні факту виробництва фальсифікованої горілчаної продукції з розливом її у тару (пляшки) з наклеєними етикетками, на які нанесені знаки для товарів і послуг, то для з’ясування величини доходів слід з’ясувати, де реалізовувалася продукція (в якій торговій точці), здійснити перевірку документації даного об’єкту (кількість реалізованих пляшок, їх вартість, отримана виручка – для обчислення обороту коштів у злочинців, отримані ними доходи, а отже і заподіяні збитки (упущену вигоду) власника знака для товарів і послуг).

2.3 Допити потерпілого, підозрюваного і свідків

Допит – це джерело доказової інформації, що сприяє розслідуванню.

Тактика допиту: 1) підготовка (з врахуванням конкретного виду допиту – первинний чи вторинний, складу учасників, віку і процесуального положення допитуваного):

-   аналіз матеріалів справи;

-   вивчення особистості допитуваного;

-   складання плану допиту;

-   визначення тактики ведення допиту.

Необхідно враховувати специфіку даного виду злочину і наперед продумати питання, що будуть порушуватися в процесі допиту, які вимагатимуть для свого розуміння спеціальних знань (вивчення нормативно-правових актів у сфері охорони товарного знаку, спеціальної літератури, консультації у спеціалістів). Підготовленість до допиту слідчого і добре володіння ним інформацією, обізнаність у специфіці справи обеззброюють допитуваного і спонукають до дачі повних і правдивих показань. В іншому випадку недобросовісна особа буде упиратися.

Допит підозрюваного по справі незаконного використання знака для товарів і послуг необхідно проводити негайно після порушення кримінальної справи. Його показання одне з цінних джерел отримання доказової інформації про обставини, що вказують на причетність допитуваного до вчинення злочину; про обставини протиправності діяння; про наявність співучасників злочину і ролі кожного з них; про місця зберігання контрафактної продукції та інші важливі обставини. Слідчий володіє певною перевагою у процесі отримання найповніших і достатніх показів. Підозрюваний у цей час володіє обмеженими відомості про об’єм наявних доказів його винуватості, а фактор раптовості і неочікуваності позбавляє його можливості в достатній мірі продумати ту чи іншу чітку і послідовну версію.

При проведенні допиту підозрюваного слідчий повинен з’ясувати наступні питання:

а) зареєстрований чи ні як приватний підприємець, якщо так, то де і коли, які документи підтверджують право на заняття підприємництвом? Як давно займається підприємництвом, якими саме видами діяльності?

б) чи є власником продукції чи лише продавцем? Якщо продавцем, то хто є її власником і чи пояснив йому власник про контрафактність продукції? Яким чином отримує продукцію, хто є її постачальником і виробником? Де і за якою ціною купує продукцію?

в) Як давно займається незаконним поширенням (використанням) знаку для товарів і послуг чи має уяву про поширювану продукцію, про її контрафактність і ставлення до цього?

г) який дохід і прибуток від даної незаконної діяльності, з якою націнкою продукція відпускається покупцям?

ґ) з ким займається даною незаконною діяльністю? Яка роль кожного з учасників у даній діяльності?

д) які є документи на продукцію, зокрема чи є договір з правоволодільцем знаку для товарів і послуг?

е) чи знає про існування кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення прав на знак для товарів і послуг?

є) чи притягувався раніше до відповідальності за аналогічні злочини, чи знає про притягнення до відповідальності і інших осіб за такі правопорушення?

ж) чи має зауваження до проведення слідчих дій?

Питання до особи, яка підозрюється у незаконному поширенні продукції з незаконним використанням знака для товарів і послуг (продавця):

а) чи усвідомлює, що реалізовувана продукція є контрафактною, чи розуміє цей термін? Чи знає як виглядає оригінальний продукт і скільки він коштує?

б) як оформлювалися прихід і витрата продукції, де її зберігали? Скільки вже поступило і скільки вже реалізовано?

в) у яких ще торгових, крім виявлених, проводилась реалізація даної продукції, де ще вона зберігається?

г) чи очікувалося надходження нової продукції, якщо так, то коли і від кого?

Питання до особи, що підозрюється у виробництві і поширенні контрафактної продукції: у яких місцях, крім виявлених, ще проводилося виробництво і поширення цієї продукції, де ще вона зберігається; коли і від кого отримані матеріали, необхідні для виготовлення продукції, використання знаку (обладнання для тиражування, макет знаку і т.д.); як відбувалося використання знаку, який виробничий цикл виготовлення продукції; як реалізовувалася продукція, послуги (через магазин, ринки, інші торгові точки і т.д.); яка собівартість і відпускна ціна продукції; у які терміни зазвичай проходить реалізація всього чи більшою частини партії виробленої продукції, скільки одиниць аналогічного товару зазвичай вдається реалізувати (за день, неділю, місяць); скільки вже реалізовано.

У випадку привласнення права на знак з’ясувати: яким чином у його розпорядження попав знак для товарів і послуг, права на який було привласнено; чи знайомий з право володільцем, чи відомо про виготовлення під цим знаком товарів чи надання послуги; у зв’язку з чим вирішив привласнити права і яку мету цим переслідував; чи передбачав, що на привласнений ним знак правоволоділець заявить свої права, і як думав поступити в цій ситуації; чи усвідомлював, що привласнення права на знак заподіює (чи може заподіяти) шкоду правоволодільцю. Якщо підозрюваний не визнає вини у незаконному використанні знаку для товарів і послуг і заявляє, що це його власний, йому пропонується подати макет знаку, з’ясувати коли, де, ким і при яких обставинах він був створений і чим він може це підтвердити.

Допит свідків. Свідків по цим справам можна поділити наступним чином (від чого будуть диференціюватися питання, які їм задаються):

а) особи, що брали участь у перевірці діяльності підприємства, вилученні продукції, інших предметів та документів (працівники міліції, інші службові особи): які заходи зробив продавець для конспірації; пояснення продавця при проведенні перевірки і вилучення продукції про його відношення до даної продукції, усвідомлення ним її контрафактного характеру, про тривалість цієї незаконної діяльності, інше;

б) власник магазину чи торгового центру, де розміщувалася торгова точка порушника, та особа, що займається торгівлею і знаходиться на сусідньому від порушника місці: як давно займається цією діяльністю порушник, скільки у нього працівників, які приблизно партії продукції (об’єм послуг) реалізовував, чи використовував прийоми конспірації та інше;

в) споживачі, що придбали контрафактну продукцію (зокрема, ті, що приходили за товаром під час огляду місця події); особи, що купляли продукцію оптом для її подальшої реалізації; особи, що спрацювали з підозрюваним по бізнесу, але не брали участь у незаконному використанні знаку для товарів і послуг – про них можна дізнатися з вилучаємих при огляді документів (зошити, книги обліку), із свідчень інших свідків, підозрюваного;

д) родичі, друзі та інші особи, знайомі з порушником і знають про цю діяльність;

е) керівний, допоміжний персонал, технічні спеціалісти - робітники, що працювали на підозрюваного (продавець, кур’єр, бухгалтер, товарознавець, водій, експедитор та інші) – їх процесіальний статус може змінюватися по мірі збору інформації про деталі злочинної діяльності; представники правоволодільця і товариств захисту прав споживачів. Наприклад, продавців необхідно запитати як давно він працює на порушника, яка середня щоденна виручка та інше, а також допитати осіб, які не працювали у порушника, але якимось чином стали причетними до виробництва, перевезення, зберігання і реалізації контрафактної продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг.

Під час допиту потерпілого (представника потерпілого) необхідно з’ясувати: чи є він володільцем відповідних виключних майнових прав у момент правопорушення; якими конкретно виключними майновими правами у відношенні даного знаку він володіє (відносно якої групи товарів чи послуг), чим все це підтверджується; яка вартість оригінального товару (послуги) і вартість прав на використання знаку у відповідності до закону; яка шкода і якими діями йому заподіяна, у чому полягає дана шкода і чим це підтверджується. Усі надані показання необхідно оцінити керуючись положеннями ст.67 КПК України та нормами інтелектуального права.

У допиті спеціаліста виникає необхідність, коли слідчому не вистачає спеціальних знань, наприклад, про предмет посягання, його властивостях. Так, при розслідуванні кримінальної справи за фактами тиражування контрафактної продукції виникає необхідність отримати відомості про те, яким способом проводиться тиражування оригінальної і контрафактної продукції, яке обладнання для цього необхідне, які типові відмінності може мати оригінальна продукція від контрафактної і т.п. Експерта допитують для пояснення зробленого ним висновку, а також з приводу відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з провадженням судової експертизи. При необхідності треба долучати до протоколу допиту схеми, таблиці, які б наглядно демонстрували висвітлені питання, а також список термінів з поясненнями. Все дозволяє учасникам кримінального процесу краще сприймати значиму для справи інформацію [40, с.4-5].

Таким чином підсумовуючи вищесказане, слід сказати, що саме від того наскільки якісно було проведені слідчі та інші дії на початковому етапі розслідування даного злочину залежить повнота проведеного досудового слідства, притягнення до відповідальності винних осіб. важливим є під час даного етапу є врахування особливостей даного злочину: сфери і механізму вчинення, кола причетних осіб, проявом наслідків. Саме викладена вище послідовність дій дозволяє ефективно провести початковий етап розслідування незаконного використання знаку для товарів і послуг.


РОЗДІЛ 3. Подальший етап розслідування

Задача подальшого збирання, до­слі­джен­ня, оці­н­ки­ і ­ви­ко­ри­с­тан­ня­ до­ка­зів, уста­но­в­лен­ня­ в­сі­х е­ле­ме­н­ті­в­ п­ре­дмета доведення, тоб­то­ ро­з­го­р­ну­то­го­ до­ве­ден­ня, зва­жу­є­ть­ся­ на­ на­с­ту­п­но­му ­е­та­пі.

Та­к­ти­ка дій, од­но­ймен­них з ти­ми, ко­т­рі про­во­дя­ть­ся­на­по­ча­т­ко­во­му­е­та­пі,мо­же­бу­ти­зо­в­сі­мі­н­ший,оскі­ль­ки­з­мі­ню­ю­ть­ся­за­да­чі,об­ся­г­да­них,слі­д­ча­си­ту­а­ці­я­.­У­се це знов-­та­ки ви­ма­гає рі­шу­чо­ї від­мо­ви ­ві­д будь-якого ­ша­б­ло­ну в діяльності слідчого.

Роз­слі­ду­ван­ня зло­чи­нів про­цес тво­р­чий, у ньо­му не­має мі­с­ця схе­ма­ти­з­му, не­про­ду­ма­ни­м а­на­ло­гі­ям, на­слі­ду­ван­ням, ско­ро­сти­г­ли­м ­рі­шен­ня­м­.­ П­ри­ва­т­на криміналістична методика неповинна сковувати ініціативу слідчого, ви­клю­ча­ти ­не­с­та­н­да­р­т­ні­ рі­шен­ня­. Приватна методика – це завжди лише комплекс рекомендацій, але­ п­ри­ цьо­му­ не­ с­лі­д за­бу­ва­ти, що­ ці ­ре­ко­ме­н­да­ції - ­ре­зу­ль­та­т у­загальнення досвіду багаторічної слідчої практики, тво­р­ча­ ре­а­лі­за­ці­я­ я­ко­го ­до­з­во­ля­є уникнути помилок і недоглядів.

Підготовка складання обвинувального висновку. Конфіскація відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення – як міра покарання (ч.1-2 Ст.229 КК України).

3.1.Особливості призначення і проведення експертизи

Інтеграція України до ЄС і вступ до СОТ вимагає належного забезпечення права інтелектуальної власності – реформи законодавства у цій сфері відповідно до світових стандартів не лише формально, а й створення дієвого правового механізму їх реалізації, системи протидії піратству і набути відповідну практику захисту цих прав кримінальним законом (попередження, своєчасне виявлення та розслідування цих злочинів ПОО). При розслідуванні КС за фактом порушення цих прав у слідчого для доказування належності таких прав потерпілому і їх порушення виникає необхідність у застосуванні спеціальних знань у формі експертизи, яка прямо або побічно встановить фактичні дані, що сприятимуть цьому. Тому необхідно визначити: 1) вид експертизи (спірним є обов’язковість і потреба їх проведення у цих справах); 2) питання для експертного дослідження; 3) порядок його проведення при потребі проведення кількох досліджень (їх методика не чітко невідпрацьована через специфіку об’єкта дослідження) [18, 125-127]

1) Вид експертизи по справам про порушення прав на знак для товарів і послуг залежить від фактичних даних (предмету дослідження), що необхідно встановити у справі (звідси випливають і завдання експертизи):

- встановлення й оцінка властивостей знаку для товарів і послуг: а) чи є він об’єктом інтелектуальної власності (чи відповідає він критеріям охороноспроможності); оцінка власності прав на цей об’єкт інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства тощо.

- розмір (незаконного доходу правопорушника) матеріальної шкоди, завданої потерпілому внаслідок незаконного використання цього знаку;

- фактичні ознаки контрафактності.

А також від способу вчинення злочину, тому це може бути як судова, криміналістична експертиза, так і з питань інтелектуальної власності.

2) Для визначення ознак технічної контрафактності товарів ставлять наступні запитання:

- чи є необхідні та достатні підстави вважати певну особу легальним правоволодільцем на знак для відповідних товарів і послуг;

- чи мають оригінальні екземпляри, надані право володільцем, специфічні ознаки, що дають змогу відрізнити їх від нелегально виготовлених копій (контрафактної продукції);

- чи містять надані екземпляри технічні ознаки контрафактності, відмінності від оригінальних;

- у чому полягають відмінності і чи дають вони можливість вважати, що надана на дослідження продукція виготовлена не право володільцем, з порушенням технології виробництва.

До питань, що виникають у зв’язку з цим і вимагають спеціальних знань, належать:

-           відповідність зареєстрованого позначення критеріям надання правової охорони (розрізняльної здатності тощо), необхідного для його реєстрації як знака для товарів і послуг;

-           визначення однорідності товарів і послуг, стосовно яких був зареєстрований товарний знак потерпілого та товарів і послуг, що маркуються тотожним позначенням порушника;

- наявність або відсутність подібності (тотожними або схожими) до ступеня змішування між товарним знаком і введеним у господарський оборот іншим комерційним позначенням визначення ступеня відомості торгової марки, на яку посягають, в Україні;

-           чи може товарний знак ввести в оману щодо місця походження товарів, які маркуються цим знаком, чи вказувати на їхню якість тощо [6, с.78-83].

Для встановлення порушення прав власника знаку необхідно з’ясувати питання однорідності товарів, на які порушник наносив знак, і товарів, для яких він зареєстрований, а також визначити тотожність чи подібність знаку з позначенням порушника. Однорідний – це належний до того ж роду, розряду, однаковий, той, що виконує ту ж функцію [19, 382]. Під однорідними товарами і послугами слід розуміти товари і послуги, що відносяться до того ж самого класу і групи, зазначених у МКТП, мають однакові умови реалізації, одне коло споживачів та створюють у споживача уявлення про їх приналежність до одного виробника. Для встановлення однорідності товарів беруть до уваги рід (вид) товарів, їх призначення, вид матеріалу, з якого вони виготовлені та інші ознаки. До основних ознак однорідності товарів відносять: рід (вид) товарів, їх призначення та вид матеріалу, якого вони виготовлені. Ці ознаки можуть враховуватись як кожна окремо, так і в сукупності з іншими допоміжними ознаками, до яких відносяться всі інші:

-           умови реалізації товару (наприклад, фарби, лаки у торгівлі супроводжують засоби для чищення, полірування), канали реалізації виробів (для виробників, які розповсюджують товари через роздрібну мережу, небезпека змішання знаків вища, ніж для тих, хто діє через укладання договорів;

-           у залежності від кола споживачів: товари широкого вжитку і товари виробничо-технічного призначення. Визначати однорідності перших необхідно більш широко, оскільки споживачі цих товарів зіштовхуються з товарами конкретного виду рідко і можливість змішування знаків ними більш висока. Небезпека змішування для другої групи товарів менша, оскільки вони призначені для обмеженого кола споживачів, фахівців, яким, як правило, добре відомі виробники продукції у відповідній галузі;

-           у залежності від ціни і тривалості користування: при придбанні дорогих товарів тривалого використання (автомобіль, побутова техніка, меблі і т. ін.) покупці особливо уважні і можливість змішання тут невелика, тоді як купуючи недорогі товари короткострокового користування (частина продуктів харчування, косметичних і гігієнічних засобів, канцелярські вироби) ступінь уважності покупців значно знижується і небезпека змішування збільшується.

 Найчастіше підставою визнання товарів однорідними є їх належність до однієї родової групи (наприклад, пальто, блузка, спідниця, жакет, піджак відносяться до однієї родової групи „одяг”). При визначенні призначення товару варто брати до уваги сферу та мету його використання (наприклад, дезинфікуюче мило дезинфікуючі засоби особистої гігієни мають однакове застосування – дезинфекцію і можуть відноситись до однієї групи – хімічні товари).

Подібними є позначення, використовувані як знак, тотожні або схожі на стільки, що їх можна сплутати. Для вирішення питання про те, чи є такі знаки тотожними або схожими до ступеня змішування призначають проведення експертизи. При встановленні схожості словесних позначень або позначень, до складу яких входять слова, враховується звукова (фо­нетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична, за змістом) схожість, подібність і за якими конкретно ознаками відбувається їхнє змішання. Екс­перт описує всі елементи позначення, визначає домінуючі елементи та певні асоціації. При проведенні дослідження він враховує, що спо­живач не має можливості детально порівнювати обидва позначення, а керується загальним враженням, часто нечітким, про позначення, яке він колись бачив. У свідомості споживача, як правило, залишаються суттєві елементи позначення, а тому різниця в несуттєвих деталях не може бути підставою для визнання позначень несхожими [47, 81].


Информация о работе «Особливості розслідування незаконного використання товарного знака»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 191750
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
138076
0
0

... ншого злочину, випливають зі змісту ст. 2 КПК України, серед яких виділено "швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону" Сструктуру розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей: реагування на привід до порушення кримінальної справи - перевірка інформації, що надійшла, про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх ...

Скачать
174413
0
0

... окремих слідчих дій; n взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами; n особливості використання спеціальних пізнань при розслідуванні; n особливості попередження даного виду злочинів. Розслідування злочинів умовно ділитися на три етапи: 1. початковий; 2. наступний; 3. заключний. На початковому етапі проводяться невідкладні слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, спрямован ...

Скачать
49124
0
0

... ідження зазначеного питання, яка класифікація злочинів існує в рамках цієї науки йтиметься під час розкриття наступних питань курсової роботи. криміналістичний злочин податковий економічний 2. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів Проблеми побудови загальної системи криміналістичної класифікації злочинів у методиці розслідування привертали увагу багатьох вчених-крим ...

Скачать
150422
4
3

... сної конкуренції зокрема. На сучасному етапі можна виділити три основні ланки в системі органів державного управління, що здійснюють захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції : 1.               Законодавча ланка. 2.               Виконавча ланка. 3.               Судова ланка. Основною функцією законодавчої ланки є створення відповідного правового поля захисту ...

0 комментариев


Наверх